Рішення

від 14.01.2021 по справі 910/11290/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2021Справа № 910/11290/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю .Є., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Буд"

до Фізичної особи-підприємця Мілюкова Миколи Олександровича

про стягнення 199 151,88 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 14.01.2021,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Буд" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Мілюкова Миколи Олександровича про стягнення помилково перерахованих коштів 198 420,00 грн та 731,88 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від повернення помилково перерахованих на його користь грошових коштів позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11290/20, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень.

14.09.2020 до канцелярії суду надійшла заява позивача про долучення доказів.

13.10.2020 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/11290/20 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання призначити на 18.11.2020.

09.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції з одного з судів міста Чернівці.

Ухвалою від 13.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Буд" про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції та дозволено представнику позивача приймати участь в засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

16.11.2020 до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив.

18.11.2020 на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції з наданням контактних даних представника для участі у судовому засіданні.

За наслідками судового засідання 19.11.2020 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/11290/20 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.12.2020, встановити відповідачу додатковий строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 07.12.2020, викликати для участі у засідання в порядку статті 66 ГПК України свідка ОСОБА_1 . Відповідача зобов`язано забезпечити явку свідка у судове засідання.

24.11.2020 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

10.12.2020 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 10.12.2020 відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 14.01.2021, повторно викликано для участі у засідання в порядку статті 66 ГПК України свідка ОСОБА_1

04.01.2021 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Під час судового засідання 14.01.2021 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Також судом здійснено допит свідка ОСОБА_1 .

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством здійснено перерахування на рахунок Підприємця грошових коштів на загальну суму 198 420,00 грн, а саме:

- 07.03.2018 перераховано грошові кошти в розмірі 59 530,00 грн за платіжним дорученням № 2259 із призначенням платежу оплата згідно видаткової накладної М-24 від 06.03.2018 без ПДВ;

- 06.07.2018 перераховано грошові кошти в розмірі 78 540,00 грн за платіжним дорученням № 3107 із призначенням платежу оплата згідно видаткової накладної М-12 від 06.07.2018 без ПДВ;

- 10.08.2018 перераховано грошові кошти в розмірі 60 350,00 грн за платіжним дорученням № 3698 із призначенням платежу оплата згідно видаткової накладної М-15 від 10.08.2018 без ПДВ.

Товариство стверджує, що перерахування вказаних грошових коштів відбулося помилково, за відсутності відповідної правової підстави - вказаних у призначеннях платежів видаткових накладних, оскільки останні між сторонами не укладалися, жодного товару за ними не отримано та відповідного господарського договору між сторонами також не укладено.

У зв`язку з цим, 12.03.2020 Товариство звернулося до Підприємця з вимогою про повернення грошових коштів, однак остання повернулася за зворотною адресою Товариства 31.03.2020 та отримана останнім 03.04.2020.

Разом із цим, Підприємець у відзиві на позовну заяву зазначив, що між ним та директором Товариства Баскевичем І.В. існували домовленості щодо ведення спільної бізнес-справи з продажу одягу в магазині та в мережі Інтернет, що підтверджується листуванням між ними в програмі-месенджері та електронними листами. Наведене виключає обставину помилковості перерахування Товариством грошових коштів, оскільки через вказане Товариство та Фізичну особу-підприємця Бондарчук М.В. Баскевич І.В. перераховував грошові кошти на ведення спільної справи в Підприємцем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та зокрема, застосовуються до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Відповідно до підпункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно підпункту 1.23 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої Постановою правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Звернувшись з даним позовом до суду, Товариство стверджує про те, що перерахування протягом березня-серпня 2018 року грошових коштів на рахунок Підприємця відбулося помилково, оскільки між сторонами відсутні господарські відносини, зокрема, за вказаними в призначеннях платежу видаткових накладних товар не передавався.

Утім, суд критично оцінює наведені Товариством обставини щодо помилковості перерахування спірних грошових коштів. При цьому суд враховує, що перерахування грошових коштів Підприємцю відбувалося неодноразово, з періодичністю в декілька місяців у 2018 році.

До того ж, Товариство не зверталося до Підприємця протягом 2018-2019 років щодо повернення цих грошових коштів, звернувшись лише з відповідною вимогою безпосередньо перед пред`являнням позовної заяви.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів подання Товариством до банку заяв щодо відкликання платіжних доручень внаслідок помилковості перерахування грошових коштів на рахунок Підприємця.

У той же час, за твердженнями Підприємця, підставами для перерахування грошових коштів були домовленості з директором Товариства щодо ведення спільної справи, які обговорювалися в програмі-месенджері та шляхом обміну електронними листами.

Законодавством України передбачені спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють листування електронною поштою, а саме Закон України Про електронні документи та електронний документообіг та Закон України Про електронний цифровий підпис (в редакції на момент спірних правовідносин). Першим передбачено визначення електронного документа - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, а також те, що електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора. Другий безпосередньо визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні ЕЦП.

Відтак, надання Підприємством електронних доказів у паперовій формі в даному випадку не відповідає принципу належності та допустимості доказів через неналежність їх форми - відсутності електронного підпису, як обов`язкового реквізиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.

Поряд із цим, судом прийнято до уваги надані пояснення ОСОБА_1 при допиті останнього в якості свідка, який працював над виготовленням веб-сайту для спільного проекту директора Товариства Баскевича І.В. та Мілюкова М.О . Відповідно до наданих свідком пояснень перерахування Баскевичем І.В. коштів для фінансування спільного проекту з Мілюковим М.О. здійснювалося шляхом здійснення безготівкових оплат від Мілюкова М.О. , Баскевича І.В. та сестри Баскевича І.В. для створення веб-сайту для інтернет-магазину.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 ГПК України).

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що сукупність обставин справи, а саме: неодноразове перерахування Товариством грошових коштів Підприємцю з періодичністю в декілька місяців у 2018 році, відсутність звернення до банку із заявами щодо відкликання помилково поданих платіжних доручень, а також відсутність доказів звернення до Підприємця протягом 2018-2019 років щодо повернення цих грошових коштів, не дає підстави дійти безумовного висновку про помилковість перерахування Товариством спірної суми грошових коштів Підприємцю.

Одночасно судом прийнято до уваги також заперечення Підприємця щодо належності перерахованих коштів та наявність домовленості із директором Товариства Баскевичем І.В. на створення інтернет-магазину, що підтвердив у своїх поясненнях свідок ОСОБА_1 , який працював над виготовленням веб-сайту для інтернет-магазину.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі No 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venirе соntrа fасtum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - non соnсеdіt venirе соntra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venirе соntrа fасtum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор-Буд" до Фізичної особи-підприємця Мілюкова Миколи Олександровича про стягнення 199 151,88 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справу покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор-Буд".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.02.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ