Постанова

від 09.02.2021 по справі 640/16566/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16566/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Суддя-доповідач: Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" до Державної екологічної інспекції Столичного округу, Державної служби геології та надр України про визнання протиправними дій, скасування припису та наказу,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетична група (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції Столичного округу (далі - відповідач 1), Державної служби геології та надр України (далі - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправною дію Державної екологічної інспекції Столичного округу з проведення перевірки, за результатом якої складено Акт перевірки від 06 липня 2020 року №2-122;

- скасувати припис Державної екологічної інспекції Столичного округу від 06 липня 2020 року №2-122 повністю;

- скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 14 серпня 2020 року №354 Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року .

25 листопада 2020 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить зупинити дію наказу Державної служби геології та надр України від 14 серпня 2020 року №354 Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року до набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем вказано на очевидну протиправність оскаржуваної перевірки Державної екологічної інспекції Столичного округу, що полягає у підставах та строках її проведення, приписі за результатами її проведення, внаслідок якої, без урахування пояснень ТОВ Енергетична група , відповідачем 2 прийнято наказ від 14 серпня 2020 року №354 Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року , що, в свою чергу, призводить до порушення прав і законних інтересів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року вказане клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову - задоволено.

Зупинено дію наказу Державної служби геології та надр України від 14 серпня 2020 року №354 Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року до набрання рішенням суду у справі №640/16566/20 законної сили.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, позивачем доведено наявність ознак очевидної протиправності наказу від 14 серпня 2020 року №354 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року" та ризиків, які унеможливлять відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позовних вимог рішенням суду.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - Державна служба геології та надр України - подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва про забезпечення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно досліджено обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що зупинення дії оскаржуваного наказу фактично вирішує спір по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06 березня 2008 року № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Враховуючи викладене, застосування таких заходів є виправданим лише у разі, якщо наявне достатньо обґрунтоване припущення суду, що їх невжиття може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Вказані обставини мають бути доведені позивачем.

Заявляючи клопотання про забезпечення позову позивач зазначив про наявність ознак очевидної протиправності рішень суб`єктів владних повноважень, якими спричинено фактичне зупинення господарської діяльності, що призведе до неможливості здійснення позивачем своїх обов`язків по виплаті заробітної плати громадянам України, які працюють на підприємстві позивача, подальшого скорочення кількості працівників позивача, що свідчить про порушення Державних гарантій на працю та оплату праці, адже позивач не матиме реальної можливості виконувати свої зобов`язання перед працівниками у зв`язку з неможливістю здійснювати свою господарську діяльність.

Судом встановлено, що ТОВ Енергетична група здійснює свою діяльність на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 23 жовтня 2007 року № 4444, виданого Державною службою геології та надр України (з терміном до 23 жовтня 2027 року) на видобування незмінених і порушених вивітрюванням гранітів, придатних для виробництва щебню будівельного, відсіви отримані при подрібненні гранітів придатні для дорожнього будівництва та для благоустрою, рекультивації і планування на площі 11,8 га (Соснівське родовище).

Підставою прийняття наказу Державною службою геологією та надр України від 14 серпня 2020 року №354 "Про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року" стало подання Державної екологічної інспекції Столичного округу від 28 липня 2020 року №5902/2.2/6-20 (далі також - подання), яке внесено на підставі Акту перевірки від 06 липня 2020 року №2-122 Державної екологічної інспекції Столичного округу.

Зі змісту подання встановлено, що на виконання доручення Державної екологічної інспекції України від 26 травня 2020 року № 2.10/354ПГ, наказу Держекоінспекції Столичного округу від 22 червня 2020 року № 490-П проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища Соснівський гранітний кар`єр філія ТОВ Енергетична група (код ЄДРПОУ: 34809110).

Під час перевірки встановлено, що ТОВ Енергетична група здійснює господарську діяльність без висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин, що в силу ч.2 статті 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля (далі також - Закон №2059) є обов`язковою у процесі прийняття рішень про провадження діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 цього Закону.

У зв`язку із відсутністю висновку з оцінки впливу на довкілля та/або висновків державної екологічної експертизи діяльності з видобування корисних копалин, на підставі підпункт 6 пункту 21 постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року №615 Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами , відповідачем 1 внесено пропозицію Державній службі геології та надр України щодо призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23. жовтня 2007 року, виданого ТОВ Енергетична група Державною службою геології та надр України.

На підставі зазначеного подання відповідачем 2 прийнято наказ від 14 серпня 2020 року №354, яким зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами №4444 від 23 жовтня 2007 року, наданого ТОВ Енергетична група .

Разом з тим, Закон України № 2059-VIII Про оцінку впливу на довкілля набрав чинності 18 червня 2017 року та введений в дію 18 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.2, 3 статті 17 Прикінцеві та перехідні положення Закону №2059-VIII дія цього Закону не поширюється на суб`єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання чинності цим Законом, крім випадків, передбачених пунктом 22 частини другої та пунктом 14 частини третьої статті 3 цього Закону. Висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Пунктом 22 ч.2 статті 3 Закону №2059-VIII визначено таку підставу як розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-21 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

У пункті 14 ч.2 статті 3 цього Закону №2059-VIII визначено таку підставу як розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, перепрофілювання діяльності та об`єктів, зазначених у пунктах 1-13 цієї частини, крім тих, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний дозвіл видано позивачу у жовтні 2007 року, як і розпочато останнім планову діяльність, тобто, до набрання чинності Законом №2059-VIII.

Так, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, у ч. 2 статті 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю встановлення лише того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Водночас, такі обставини не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії (Doran v. Ireland) ЄСПЛ визначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 КАС України, статті 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Враховуючи, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення застосовано по відношенню до позивача норми законодавства, що ймовірно не підлягали застосуванню в силу дії закону у часі, очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Обрання судом саме такого способу забезпечення позову, як зупинення стягнення повністю узгоджується з приписами ч.2 статті 151 КАС України та є співрозмірним з заявленими позовними вимогами і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову.

Під час тимчасового зупинення дії наказу відповідача не відбулося втручання у його дискреційні повноваження, оскільки суд виконував власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень.

Дослідивши матеріали справи та клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв вірне рішення та доводи позивача є такими, що підтверджуються існуванням обставин, передбачених статтею 150 КАС України, за яких може бути застосовано забезпечення позову, оскільки позивачем у клопотанні про забезпечення позову обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову до прийняття у справі судового рішення по суті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення даного адміністративного позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову в цій справі адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами та інтересами інших учасників торгів.

Доводи апелянта про те, що він діє за процедурою, визначеною законодавством, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки дослідження цього питання підлягає здійсненню судом при вирішенні спору по суті заявлених позовних вимог, а не питання про застосування заходів забезпечення позову.

Решта доводів скаржника зводиться до незгоди останнього з самим позовом що, відповідно, виключає можливість надання їм оцінки судом апеляційної інстанції в межах розгляду даної апеляційної скарги на ухвалу суду про забезпечення адміністративного позову.

Докази того, що вжиття заходів забезпечення позову призвело до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалось запобігти, матеріали справи також не містять.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповне з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища. Крім того, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 09 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев