Постанова

від 09.02.2021 по справі 300/2163/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2163/20 пров. № А/857/15038/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 300/2163/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07.08.2020,-

суддя в 1-й інстанції - Гундяк В.Д.,

час ухвалення рішення - 19.10.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 26.10.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

27.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" (надалі - позивач, ТОВ "Карпаттехноцентр") звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 07.08.2020 року №ІФ9724/1679/НД/АВ-ФС про накладення штрафу в розмірі 75 568 грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області протиправно проведено інспекційне відвідування ТОВ "Карпаттехноцентр", внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 300/2163/20 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем під час проведення інспекційного відвідування не було виконано вимогу про надання необхідних документів, то в подальшому було складено акт про неможливість інспекційного відвідування, в якому вказані порушення зафіксовані у встановленому порядку.

Апелянт скептично ставиться до тверджень викладених у листі ТОВ Карпаттехноцентр , щодо неможливості надання копій документів у зв`язку з перебуванням директора у відпустці, оскільки цей лист підписаний саме комерційним директором ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у нього певного роду повноважень.

Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 300/2163/20 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при здійсненні інспекційного відвідування порушено порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та не доведено під час розгляду справи факту недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні. Допущені при проведенні перевірки порушення не можуть надавати оскарженому рішенню законності та правомочності навіть за наявності часткових формальних підстав для його прийняття.

За таких обставин, суд першої інстанції вважає, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №ІФ9724/1679/НД/АВ-ФС від 07.08.2020 підлягає до скасування.

Розглядаючи спір, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області звернулося до начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з листом від 09.07.2020 за №60/6/1378. У зазначеному листі вказало, що в діях службових осіб ТОВ "Карпаттехноцентр" вбачаються ознаки порушень законодавства про працю та зайнятість населення, а тому слід вжити заходів відповідно до вимог чинного законодавства України. На підставі даного листа було видано відповідний наказ та направлення на перевірку.

Відповідно до наказу від 15.07.2020 за №771-Д та направлення від 15.07.2020 за №15-10/4608, на підставі пп. 2 п. 10, пунктів 11, 14 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі, також - Порядок №823) Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області сформовано вимогу про надання документів від 17.07.2020 за №ІФ9724/1679/ПД, якою зобов`язано директора ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_2 у строк до 09-00 год. 21.07.2020 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, а саме:

1.Завірені копії витягу з реєстру платників податку, паспортні дані керівника, наказ про призначення керівника (завірені копії);

2.Накази про прийняття працівників на роботу, трудові договори, та повідомлення про прийняття працівників в ДПС, квитанція № 2 (завірені копії);

3.Табелі обліку використання робочого часу працівників за період квітень 2020 - червень 2020 року;

4.Завірені копії документів, які підтверджують здійснення нарахування та виплат заробітної плати працівникам (відомості нарахування та виплати заробітної плати, касові ордери, виписки банку, відомості зарахування коштів на карткові рахунки працівників) за період квітень - червень 2020 року.

5.Штатні розписи за 2020 рік;

6.Список працівників з зазначенням їх дати прийняття та посади;

7.Договори цивільно правового характеру та акти виконаних робіт (завірені копії), у разі відсутності договорів цивільно-правового характеру довідку про відсутність таких договорів, договори стажування у разі відсутності довідку про відсутність договорів стажування.

8.Пояснення працівників;

9.Перелік документів може бути доповнений під час інспекційного відвідування.

Вищезазначена вимога була вручена заступнику директора ОСОБА_1 17.07.2020, що підтверджується його підписом.

21.07.2020 ТОВ "Карпаттехноцентр" надало відповідь на дану вимогу та вказало, що згідно Наказу №14/07-20-к від 14.07.2020 директор ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_3 перебуває у відпустці. Згідно установчих документів у ОСОБА_1 відсутні повноваження для надання копій внутрішніх документів товариства на запити державних органів. Заступник директора повідомив, що всі запитувані документи будуть надані після повернення директора ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_3 з відпустки, також зазначив, що Товариство не чинить жодних перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

На адвокатський запит представника ТОВ "Карпаттехноцентр" адвоката Бобика Ю.І. від 20.07.2020 за №16, Управління Держпраці в Івано-Франківській області надало відповідь від 24.07.2020 за №05-09/15-10/4812, якою відмовлено у наданні запитуваних адвокатом документів, а саме копії листа Управління СБУ в Івано-Франківській області від 09.07.2020 за №60/6/1378 та копію наказу Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 15.07.2020 за №771-Д в зв`язку з таємницею слідства.

22 липня 2020 року інспектором праці Юрочком Андрієм Степановичем було складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування за № ІФ9724/1679/НД/АВ. Згідно даного акту інспектором праці о 13 год. 50 хв. 22 липня 2020 року у присутності ОСОБА_1 здійснено спробу інспекційного відвідування ТОВ "Карпаттехноцентр", однак інспекційне відвідування провести неможливо у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, введення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів: вимога про надання документів від 17.07.2020 року №9724/1679 п.1, п.2, п. З, п.4, п. 5, п. 6, п.7. Акт підписано та вручено заступнику директора ОСОБА_1

23.07.2020 інспектором праці Юрочком А.С. складено протокол про адміністративне правопорушення за №9724/1679/АВ/П/ПТ на комерційного директора ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_1 , згідно ст. 1886 КУпАП, а саме: невиконання умов вимоги про надання документів від 17.07.2020 за №ІФ9724/1679/ПД. Цього ж дня інспектором праці Юрочком А.С. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за №9724/1679/АВ/П/ПТ-ПС, якою комерційного директора ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 850 грн. Зазначений штраф сплачено згідно платіжного доручення від 29.07.2020 за №2106.

Листом від 24.07.2020 за №05-07/15-10/4811, відповідачем здійснено спробу повідомити позивача про те, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 22.07.2020 за № ІФ9724/1679/НД/АВ та додані до нього матеріали, передані на розгляд уповноваженій особі для вирішення питання про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Даний лист повернувся на адресу Управління Держпраці в Івано-Франківській області 29.08.2020 за закінченням терміну зберігання.

07 серпня 2020 року Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області було прийнято постанову про накладення штрафу у розмірі 75 568грн. за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ІФ9724/1679/НД/АВ-ФС, у разі сплати 50% розміру штрафу, що становить 37784 грн. протягом 10 банківських днів з дня вручення цієї постанови, постанова вважається виконаною.

Відповідно до платіжного доручення від 20.08.2020 за №2146 штраф згідно постанови про накладення штрафу від 07.08.2020 за № ІФ9724/1679/НД/АВ-ФС сплачений ТОВ "Карпаттехноцентр" в сумі 37 784 грн.

Позивач вважає дії начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області під час розгляду справи про накладення штрафу протиправними, постанову незаконною та передчасною, накладення штрафу безпідставним, тому з метою захисту свої порушених прав, звернувся із даною позовною заявою до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Івано-Фанківській області є таким територіальним управлінням.

На час виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі Порядок № 823).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 823 вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 823 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Як підтверджено матеріалами справи, підставою для проведення інспекційного відвідування став лист Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області від 09.07.2020 за №60/6/1378, відповідно до якого Управління Держпраці в Івано-Франківській області проінформовано, що громадянина ОСОБА_4 немає серед працівників, за яких ТОВ "Карпаттехноцентр" подавало звіти за період 01.01.2020 по 30.04.2020 в Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

З огляду на вищевказане, у відповідності до ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення відповідачем інспекційного відвідування Товариства підлягали з`ясуванню виключно питання, що стосувалися порушень законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманим працівником ОСОБА_4 .

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно вимоги про надання документів від 17.07.2020 за №ІФ9724/1679/ПД інспектор праці зобов`язав директора ТОВ "Карпаттехноцентр" Козодая А.І. надати оригінали та копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів (перелік вказаних документів зазначався судом вище).

У відповідь на вимогу 21.07.2020 позивачем направлено лист на адресу відповідача, у якому вказано, що згідно Наказу №14/07-20-к від 14.07.2020 року директор ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_3 перебуває у відпустці. Згідно установчих документів у ОСОБА_1 відсутні повноваження для надання копій внутрішніх документів товариства на запити державних органів.

В свою чергу, заступник директора повідомив, що всі запитувані документи будуть надані після повернення директора ТОВ "Карпаттехноцентр" ОСОБА_3 з відпустки, також зазначив, що Товариство не чинить жодних перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

Однак, вказаний лист Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області залишено поза увагою.

Абзацом 8 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, а саме недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Отже, відповідно до наведених норм, однією з умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування.

При цьому створення перешкод передбачає активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору під час здійснення інспекційного відвідування у його проведенні, отриманні необхідної інформацію, тобто у реалізації своїх повноважень, що є підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

В свою чергу, підставою для притягнення позивача до відповідальності оскаржуваною постановою стало ненадання позивачем документів на виконання обов`язкової вимоги інспектора праці від 17.07.2020.

Крім того, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 № 509 (далі - Порядок №509). Згідно з п.п. 2, 3, 4 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису. Справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Апеляційний суд звертає увагу на обов`язкову необхідність належного повідомлення позивача з метою забезпечення можливості бути присутнім суб`єкта господарювання під час розгляду справи про накладення штрафу.

Відповідно до наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що лист Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 24.07.2020 за №05-07/15-10/4811 повернувся на адресу відповідача 29.08.2020 за закінченням терміну зберігання. Аналізуючи зміст вказаного листа, судом встановлено, що відповідачем не зазначено конкретну дату та час розгляду справи про накладення штрафу, крім цього дана кореспонденція протиправно надіслана не на адресу підприємства, а за місцем проживання комерційного директора ТОВ "Карпаттехноцентр". Отже, позивача не було повідомлено належним чином щодо розгляду справи про накладення штрафу, та відсутність такого повідомлення беззаперечно є обмеженням прав позивача, як об`єкту контролю в сфері господарської діяльності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення за №ІФ9724/1679/НД/АВ-ФС від 07.08.2020 підлягає до скасування.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною першою, пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року, 11 квітня 2018 року у справах №№ 815/4300/17, 814/698/16 відповідно.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано платіжне доручення №2166 від 27.08.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн., а також позивачем були понесені витрати на правову допомогу, що підтверджується платіжним дорученням №2202 від 14.09.2020 про сплату позивачем вартості послуг в сумі 5000 грн., прибутковим касовим ордером №1-16/10 від 16.10.2020 на суму 5200 грн., актом виконаних робіт №2 від 16.10.2020 та актом виконаних робіт №1 від 14.09.2020 року.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до актів виконаних робіт, позивачу була надана правова допомога шляхом: аналіз та вивчення матеріалів інспекційного відвідування, 2 год. (1 000 грн.), аналіз законодавства та формування правової позиції, 2 год. (1 000 грн.), написання позовної заяви, 6 год. (3000 грн.), ознайомлення та правовий аналіз відзиву на позов, 2 год. (1 000 грн.), написання відповіді на відзив, 5 год. (2 500 грн), направлення копії відповіді на відзив іншій стороні, 30 хв. (250 грн.), подання відповіді на відзив до суду, 30 хв. (250 грн.), участь у судовому засіданні (1 200 грн.) всього на суму 10 200 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень, доказів неспівмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду не надано.

З огляду на зміст документів, що подані позивачем до суду першої інстанції, складність справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно визначено розмір правничої допомоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 300/2163/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 10.02.2021