Постанова

від 08.02.2021 по справі 260/1838/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1838/20 пров. № А/857/14343/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Свалявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Свалявської районної ради Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м.Ужгород) у справі № 260/1838/20 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Свалявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Свалявської районної ради Закарпатської області щодо застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

15.05.2020 року позивач (далі - Управління ДСУ з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Свалявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Свалявської районної ради Закарпатської області (далі відповідач), в якому просив зобов`язати Свалявську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 1 Свалявської районної ради Закарпатської області застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення школи № 1 м. Свалява, розташованої за адресою: 89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Визволення, 21, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Позов обґрунтовує тим, що при проведені перевірки відповідача щодо дотримання законодавства техногенної та пожежної безпеки було встановлено ряд порушень вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, за наслідками яких створюється реальна загроза життю та здоров`ю людей.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення школи № 1 м. Свалява, розташованої за адресою: 89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Визволення, 21, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що позивач, як суб`єкт владних повноважень, не встановив та не надав доказів реальної загрози життю та здоров`ю людей, а тому такі доводи є лише припущенням настання таких наслідків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На виконання наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11.12.2019 р. № 353 у період з 6 по 7 лютого 2020 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено позапланову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд Свалявської ЗОШ № 1, з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту.

За наслідками позапланової перевірки Свалявської ЗОШ № 1 за адресою: 89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Визволення, 21, складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 07.02.2020 р. за № 20 (далі - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 р. № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 р. за № 252/26697 (далі - ППБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 р. № 312 (далі - ДБН В.2.5-56:2014), а саме:

п. 1. Відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено протипожежний режим, який включає: 1) порядок утримання шляхів евакуації; 2) порядок застосування відкритого вогню; 3) порядок використання побутових нагрівальних приладів; 4) порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт; 5) правила проїзду та стоянки транспортних засобів; 6) порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; 7) порядок дій у разі виникнення пожежі; 8) порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно - рятувальних підрозділів, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки. При розробленні інструкцій дій у разі виникнення (виявлення) пожежі необхідно використовувати розділ VIII цих Правил. Працівників закладу ознайомлювати з цими вимогами на інструктажах або під час проходження пожежно - технічного мінімуму. (Пункт 3. розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 2. План (схеми) евакуації людей на випадок пожежі не розроблено згідно вимог правил пожежної безпеки. На доповнення до схематичного плану евакуації не розроблено та не затверджено керівником інструкцію, що визначає дії персоналу щодо забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей, за якою не рідше одного разу на півроку мають проводитися практичні тренування всіх задіяних працівників. Для об`єктів, у яких передбачається перебування людей уночі, інструкції повинні передбачати також дії у нічний час.(Пункт 5 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 3. Територію об`єкта, а також будинки, споруди, приміщення не забезпечено відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цветасигнальние и знаки безопасности (Пункт 8 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 4. Працівники об`єкта не дотримуються протипожежного режиму, не виконують вимоги цих Правил та інших нормативно правових актів з питань пожежної безпеки (Розділ II п. 11 ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 5. Посадові особи та працівники не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях (Пункт 16 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 р.);

п. 6. Виходи на горище та в електрощитові не обладнано протипожежними дверима. Протипожежні двері, ворота, вікна, люки, клапани, завіси (екрани) у протипожежних перешкодах утримувати у справному стані. Не допускається встановлювати будь-які пристрої, предмети тощо, що перешкоджають їх зачиненню (Розділ III п. 2.3 ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 7. Не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних конструкцій горищних покриттів (Розділ III пункт 2.5 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 8. У підвальному приміщенні закладу дозволяється влаштування складів горючих матеріалів (Розділ III п.2.11 ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

п. 9. Приямки віконних прорізів підвальних регулярно не очищаються. Допускається їх захаращення та закладання віконних прорізів (Розділ III п.2.13 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 р);

п. 10. У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, ґрат останні не встановлені такими що розкриваються, розсуваються або знімаються. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені (зняті) (Розділ III пункт 2.16 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 11. Коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей (Розділ III пункт 2.31 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 р.);

п. 12. У цокольному поверсі дозволяється влаштування на шляху евакуації інженерних мереж, які перешкоджають вільній евакуації людей (Розділ III пункт 2.37 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 13 З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщеннях навчального закладу не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (Розділ IV пункт 1.6 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 14 Електрощити, групові електрощитки не забезпечено схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки). (Розділ IV пункт 1.16 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 р.);

п. 15. Допускається експлуатація світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків) (Розділ IV пункт 1.18 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 р.);

п. 16. Захист будівлі старого корпусу ніколи від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірка не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд . (Розділ IV пункт 1.21 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 17. Будинки, приміщення та споруди навчального не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту (Розділ V пункт 1.2 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 18. Біля місць розташування пожежних гідрантів не встановлені (відповідальні за встановлення - згідно з підпунктом 8 цього пункту) покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесеними на них: 1) для пожежного гідранта - літерним індексом ПГ, цифровими значеннями відстані в метрах від покажчика до гідранта, внутрішнього діаметра трубопроводу в міліметрах, зазначенням виду водопровідної мережі (тупикова чи кільцева); (Розділ V пункт 2.1 п.п. 9 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 19.Територію, приміщення навчального закладу не забезпечено первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку;

п. 20. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння не визначено відповідальним за пожежну безпеку на об`єкті окремо для кожного поверху та приміщення (Розділ V пункт 3.9 ППБУ, наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 21. Вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників не здійснено відповідно до Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 554/9153 (Розділ V пункт 3.9 ППБУ, наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 22. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння не встановлено вказівні знаки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір , ГОСТ 12.4.026-76 ССБТ. Цветасигнальние и знаки безопасности . Знаки повинні бути розміщені на видимих місцях на висоті 2-2,5 м. від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за потреби). Розміщення та експлуатацію вогнегасників здійснювати згідно з вимогами Типових норм належності вогнегасників, Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02 квітня 2004 року № 152, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2004 року за № 555/9154. Переносні вогнегасники не розміщено шляхом: 1) навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м. від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення. (Розділ V пункт 3.10 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 23. Наявні пожежні щити не укомплектовано згідно норм. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт., (Розділ V пункт 3.11 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 24. На пожежних щитах (стендах) не вказано їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно - рятувальних підрозділів. Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу ПЩ . (Розділ V пункт 3.12 ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014.);

п. 25. Вогнегасники не встановлено у легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від потрапляння прямих сонячних променів та дії опалювальних та нагрівальних приладів;

п. 26. Не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки. (Пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ.);

п. 27. Допуск до роботи працівників не здійснюється після проходження ними навчань, інструктажів і перевірки знань з питань цивільного захисту, зокрема з техногенної безпеки (Пункт 4 глави 6 розділу V ПТБ);

п. 28. Не забезпечено працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту (Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ);

п. 29. Не проведено об`єктові тренування і навчання з питань цивільного захисту (Пункт 11 частини першої статті 20 КЦЗУ).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.

Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Згідно з правовими нормами пункту 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, стало наявність порушень вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом вказано про вжиття деяких заходів по усуненню порушень виявлених позивачем. Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень законодавства, зокрема у сфері техногенної та пожежної безпеки. Оглядаючи матеріали справи суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ряд порушень, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей та слугували підставою для звернення Управління до суду першої інстанції залишаються не усунені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Свалявської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Свалявської районної ради Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 260/1838/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року.