Постанова

від 10.02.2021 по справі 500/1510/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1510/20 пров. № А/857/13760/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання - Омеляновської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Подлісна І.М.) у справі № 500/1510/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 9831-54,-

В С Т А Н О В И В:

01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф-9831-54.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року позов задоволено повністю. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05 лютого 2019 р. №Ф-9831-54 Головного управління ДФС у Тернопільській області визнано протиправною та скасовано.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Головне управління ДФС у Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, рішення прийняте з порушенням норм процесуального права, без врахування принципу верховенства права з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків» , а саме: розділ «Реєстраційні дані» , відомо, що Позивач зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю станом на 24.12.2010 року та взята на облік Тернопільською ДПІ станом на 02.06.2011 року за номером 43450; стан платника податків « 0» (платник податків за основним місцем обліку).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Про наявність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф - 9831 - 54 винесеної ГУ ДФС у Тернопільській області на суму 18255,81 грн. позивач дізналася лише коли отримала повідомлення про накладення арешту на її банківський рахунок. Тоді, 14.05.2020 року, звернулася із заявою до Начальника ГУ ДФС у Тернопільській області про надання інформації про вчинення виконавчих дій стосовно неї, в тому числі інформації щодо накладення арешту на її банківські рахунки.

Відповіді на заяву від 14.05.2020 року від начальника ГУ ДФС у Тернопільській області не отримала.

28.05.2020 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження ВП №59732979, що підтверджується заявою від 28.05.2020 р. та отримала копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф- 9831 -54.

01.06.2020 року ОСОБА_1 , звернулася до Державної податкової служби України з первинною скаргою на вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування Головного управління ДФС України у Тернопільській області від 05.02.2019 року №Ф - 9831-54.

З відповіді Державної податкової служби України на скаргу від 01.06.2020 року видно, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 року №Ф - 9831 - 54, «не може бути предметом оскарження в адміністративному порядку. Скаржник має право оскаржити вимогу в судовому порядку» .

Згідно з п. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Умовами п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року за № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року за № 393) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (надалі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

a) дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

б) платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Контролюючий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1,2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Судом першої інстанції встановлено, що 24.12.2010 року позивачу Кваліфікаційно - дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області на підставі рішення №7 від 24 грудня 2010 року видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №615.

Відповідно до п.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Із 01.06.2012 року ОСОБА_1 призначена на посаду начальника юридичного відділу КП ТМ ТОР «Тернопільтеплокомуненерго» , де працює до сьогоднішнього дня, що підтверджується копією трудової книжки і відповідним наказом.

З матеріалів справи видно, що з 01.06.2012 року та до моменту винесення оскаржуваної вимоги - 05.12.2019 року і з 05.12.2019 року до цього моменту ЄСВ за позивача сплачує її роботодавець - відділу КП ТМ ТОР «Тернопільтеплокомуненерго» , що підтверджується довідкою від 01.06.2020 року №325/01.

Також, з часу прийняття, на роботу позивача КП ТМ ТОР «Тернопільтеплокомуненерго» ОСОБА_1 не здійснювала іншої адвокатської діяльності, крім виконання посадових обов`язків на комунальному підприємстві.

Відповідно до п. 56.4. ст. 56 ПК України, під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.4, 5 ч.І ст.4 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність;, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність; іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Згідно з пп.14.1.226. п.14.1. ст.14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, позивач не зобов`язана сплачувати ЄСВ двічі, як найманий працівник та як самозайнята особа.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 р. (справа №820/1538/17).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Суд апеляційної інстанції врахувавши викладені обставини, погоджується з судом першої інстанції про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску, оскільки за позивача як за застраховану особу, єдиного внеску у розмірі, не меншому мінімального страхового внеску на місяць, за спірний період нараховував та сплачував роботодавець, як наслідок оскаржувана вимога від 05.02.2019 №Ф-9831-54 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на суму 18255,81 грн. є необґрунтованою, винесеною без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 500/1510/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 10 лютого 2021 року.