Ухвала

від 03.02.2021 по справі 398/2038/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 398/2038/17

провадження № 61-16240св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Письменного О. А., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив:

- визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами вартістю

29 560,00 грн, а також земельну ділянку площею 0,1180 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку вартістю 3 965,00 грн, розташовані на АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - його та ОСОБА_2 ,

- визнати за ним право власності на Ѕ частину вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки,

- визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину вищевказаних житлового будинку та земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони двічі перебували у зареєстрованому шлюбі: шлюб, зареєстрований 07 червня 2008 року, розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 квітня 2011 року, та шлюб, зареєстрований 18 листопада 2014 року, розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2017 року.

Зазначав, що у період із квітня 2011 року до листопада 2014 року він і відповідачка проживали однією без реєстрації шлюбу, що підтверджується довідками виконавчого комітету Улянівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про те, що з 01 травня 2012 року він проживав з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, виховував їх спільну дитину ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою спірного будинку, а з 12 червня 2014 року він зареєстрований за вказаною адресою. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився ще один син ОСОБА_4 , що, на його переконання, додатково підтверджує факт перебування сторін у сімейних відносинах.

20 грудня 2013 року на підставі договорів купівлі-продажу за їхні спільні кошти придбано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 62,10 кв. м і земельну ділянку площею 0,1180 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовані на АДРЕСА_1 , право власності на які оформлено на ім`я ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що вищевказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, оскільки набуте ними під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, просив позов задовольнити.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за тією ж адресою, кадастровий номер 3520386800:51:000:0106. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 62,10 кв. м, у тому числі житловою площею 30,50 кв. м, з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,118 га, кадастровий номер 3520386800:51:000:0106, розташованої за тією ж адресою. Визнано за

ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 62,10 кв. м, у тому числі житловою площею 30,50 кв. м, з господарсько-побутовими будівлями на АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею

0,118 га, кадастровий номер 3520386800:51:000:0106, розташованої за тією ж адресою. Вирішено питання судових витрат.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суд апеляційної інстанції помилково вважав недоведеним факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. При апеляційному перегляді справи не враховано, що договори купівлі-продажу були укладені під час вагітності колишньої дружини, що, на його переконання, свідчить про їх спільне проживання та ведення спільного господарства.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду з`ясовано, що касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев`ятої статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У пункті 9 частині першій статті 176 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Ціна позову в справі, що переглядається, становить 33 525,00 грн. Тобто справа

№ 398/2038/17 є малозначною у силу вимог закону.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним із помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від

05 квітня 2018 року).

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За таких обставин касаційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, статтями 19, 389 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 260, 436 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 398/2038/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 серпня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат