Ухвала

від 02.02.2021 по справі 296/3040/17

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/3040/17

6/296/42/21

УХВАЛА

"02" лютого 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомир в складі:

головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі с/з Рабчинській Я.В.,

за участі представника приватного виконавця Сікорської О.А.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Житомир подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку під час виконання судового рішення, а саме: на житлову будівлю (прибудову до автопавільйону та майстерні-складу) за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:10:055:0017.

В судовому засіданні представник приватного виконавця подання підтримала та просила його задовольнити.

Вивчивши доводи подання, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

На примусовому виконання у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП №61303900 від 17.02.2020р. , до складу якого входять виконавчі провадження ВП №61299731 та ВП №61303561 відносно примусового виконання виконавчих листів №296/3040/17 від 03.10.2018р., виданих Корольовським районним судом м.Житомира, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором МL-001/046/2006 від 20.03.2006р. та №СМ/SМЕ010/010/2007 від 31.05.2007р. у розмірі 31304,52 дол. США, що еквівалентно 8444473,86 грн., та судового збору в сумі 12667,11 грн.

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.05.2005р. №7991, який посвідчений приватним нотаріусом Сєтаком В.Я., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нежиле приміщення, а саме: прибудову до автопавільйону та майстерню-склад, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 19.08.2005р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,450 га для комерційної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, нежила будівля та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом іпотеки відповідно договору Іпотеки №РМ-SМЕ 010/010/2007 від 22.05.2007р., посвідченого приватним нотаріусом посвідченого приватним нотаріусом Сєтаком В.Я.

Вказаний іпотечний договір зареєстровано у Державному реєстрі іпотек та накладено заборну відчуження.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказане нежиле приміщення - прибудова до автопавільйону майстерня-складу за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для комерційної діяльності площею 0,0450 га за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст.63 ЗУ Про виконавче провадження звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи провадиться за відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Приватним виконавцем було встановлено, що вищезазначена нежитлова будівля та земельна ділянка для комерційної діяльності, кадастровий номер: 1810136300:10:055:0017, які знаходяться адресою: АДРЕСА_1 , є майном, на яке може бути звернене стягнення, крім того, є предметом іпотеки.

У зв`язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно до положень Цивільного кодексуУкраїни право власності на нерухоме майно виникає не з моменту підписання договору купівлі-продажу, чи отримання майна в інший спосіб передбачений законодавством, а з моменту державної реєстрації права власності на таке нерухоме майно.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до якої звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповідно до ч.4 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

За нормами ч. ч. 4, 7 ст. 51 Закону України Про виконавче провадження , реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3ст. 33 Закону України Про іпотеку ).

Нормами ст. ст.37,38 Закону України Про іпотеку також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та Законом України Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Водночас, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами Закону України Про виконавче провадження , а не нормами спеціального Закону України Про іпотеку .

Судом встановлено, що виконавчі дії приватним виконавцем вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості.

Згідно із Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-224цс16: Закон України Про виконавче провадження дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України Про іпотеку .

Крім того, суд враховує, що нежила будівля та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на яку приватний виконавець просить звернути стягнення, перебуває в іпотеці ТОВ "ОТП Факторинг Україна", який вправі звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено Законом України Про іпотеку .

Окрім того, згідно номеру обтяження 12287727 на об"єкт нерухомості - нежитлову будівлю (прибудову до автопавільйону та майстерню-склад) накладено арешт постановою СУ УМВС в Житомирські області від 19.03.2012р., що також унеможливлює звернення стягнення на дане майно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що звернення приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, яке являється крайнім заходом, до вчинення приватним виконавцем усіх можливих дій, спрямованих на виконання рішення суду, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258 - 261 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. - відмовити.

Ухвала можу бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. П. Маслак