Постанова

від 13.04.2021 по справі 296/3040/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/3040/17 Головуючий у 1-й інст. Галасюк Р. А.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Миніч Т.І., Трояновської Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/3040/17 за поданням приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Маслак В.П. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У січні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. звернулася до суду із поданням, у якому просила звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення, а саме: нежилу будівлю (прибудова до автопавільйону та майстерня-склад) за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для комерційної діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:10:055:0017.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що у неї на виконанні перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №61303900 (АСВП) від 17.02.2020 року, до складу якого входять виконавчі провадження ВП № 61299731 та ВП № 61303561 відносно примусового виконання виконавчих листів № 296/3040/17 від 03.10.2018 року виданих Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № ML-001/046/2006 від 20.03.2006 року та № CM/SME010/010/2007 від 31.05.2007 року у розмірі 31304,52 дол. США, що еквівалентно 844473,86 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 12667,11 грн.

В ході примусового виконання приватним виконавцем з`ясовано, що боржник ОСОБА_1 , за договором купівлі - продажу від 31.05.2005 року який посвідчений приватним нотаріусом Сєтаком В.Я. придбав в гр. ОСОБА_2 нежиле приміщення, а саме: прибудову до автопавільйону та майстерню-склад, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.08.2005р. ОСОБА_1 придбав в гр. ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,450 га для комерційної діяльності за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Державного реєстру іпотек вказана нежила будівля та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору № PM-SME010/010/2007 від 22.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєтаком В.Я.

Зазначає, що вказане майно належить боржнику на праві власності, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 763416, виданим Житомирським міським управлінням земельних відносин на підставі договору купівлі - продажу від 19.08.2005 року за реєстраційним № 3873. Вказує, що на підставі вищезазначених документів боржник є власником нерухомого майна, проте навмисно не реєструє на них право власності для ухилення від стягнення.

Таким чином, в результаті проведених державним виконавцем всіх можливих заходів, щодо забезпечення законного виконання вказаного виконавчого провадження було встановлено, що за боржниками на нерухоме та рухоме майно встановлена заборона на відчуження, а кошти, на яке можливо звернути стягнення відсутні.

На підставі викладеного приватний виконавець просив задовольнити подання, яким звернути стягнення на нерухоме майно боржника - ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення, а саме: нежилу будівлю (прибудова до автопавільйону та майстерня-склад) за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для комерційної діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:10:055:0017.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року в задоволенні подання відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчі дії приватним виконавцем вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості. Крім того, суд вказав, що нежила будівля та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , на яку приватний виконавець просить звернути стягнення, перебуває в іпотеці ТОВ ОТП Факторинг Україна , який вправі звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено Законом України Про іпотеку . Окрім того, згідно номеру обтяження 12287727 на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю (прибудову до автопавільйону та майстерню-склад) накладено арешт постановою СУ УМВС в Житомирські області від 19.03.2012 р., що також унеможливлює звернення стягнення на дане майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Волковою Є.О. подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити подання приватного виконавця про звернення стягнення на незареєстроване нерухоме майно боржника.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в рамках виконання виконавчого листа № 296/3040/17 від 03.10.2018 року виданого Корольовським районним судом м. Житомира, нею було винесено постанову про опис та арешт майна боржника - 02.09.2020 року, а саме: нежилої будівлі (прибудова до автопавільйону та майстерня-склад), за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки для комерційної діяльності, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 1810136300:10:055:0017. Сума боргу по даному провадженню становить 942 993, 07 грн.

Вказує, що відповідно до ст.6.1 договору іпотеки від 22.05.2007 року укладеного між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити всі боргові зобов`язання боржника. 22.05.2007 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надала згоду на передачу в іпотеку нежитлових будівель (прибудови до автопавільйону та майстерні - складу) за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що Законом України Про виконавче провадження допускається звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Крім того, вказує, що підставою відмови в задоволенні подання приватного виконавця є те, що на вказане майно накладено арешт постановою СУ УМВС в Житомирській області від 19.03.2012 року, проте в матеріалах виконавчого провадження міститься ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 09.12.2014 року у справі № 296/10150/14-к, якою було скасовано арешт накладений на майно боржника ОСОБА_1 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що нежила будівля та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 на яку приватний виконавець просить звернути стягнення, перебуває в іпотеці ТОВ ОТП Факторинг Україна , а на земельну ділянку ще накладено арешт постановою СУ УМВС в Житомирській області від 19.03.2012 року.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця Волкової Є.О. перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №61303900 (АСВП) від 17.02.2020 року, до складу якого входять виконавчі провадження ВП № 61299731 та ВП № 61303561 відносно примусового виконання виконавчих листів № 296/3040/17 від 03.10.2018 року виданих Корольовським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за кредитним договором № ML-001/046/2006 від 20.03.2006 року та № CM/SME010/010/2007 від 31.05.2007 року у розмірі 31304,52 дол. США, що еквівалентно 844473,86 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 12667,11 грн.

17 лютого 2020 року приватним виконавцем розпочато виконавчі провадження ВП № 61299731 та ВП № 61303561, шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, копію якої ОСОБА_1 отримав особисто - 18.02.2020 року, що підтверджується підписом на супровідному листі від 17.02.2020 року.

Постановою приватного виконавця від 17.02.2020 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, а саме на нерухоме майно: двокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; Ѕ приватної спільної часткової частини однокімнатної квартири АДРЕСА_3 ; нежитлова будівля (прибудова до автопавільйону та майстерня - склад) загальною площею 233,2 кв.м., реєстраційний/кадастровий номер 10957165, за адресою: АДРЕСА_4 для комерційної діяльності, площею 0,0450 га, кадастровий номер: 1810136300:05:023:0012, за адресою вул. Малинська, м. Житомир та на транспортні засоби: VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 ; VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 ; VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_6 . Вказані дії зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

17.02.2020 року приватним виконавцем було здійснено вихід за місцем проживання боржника в ході якого складено акт в якому, зазначено, що арештованих транспортних засобів, які належать боржнику, за адресою: АДРЕСА_5 не виявлено.

18.02.2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про розшук майна боржника.

Постановами приватного виконавця від 25.02.2020 року та 12.03.2020 року накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1

03.07.2020 року за номером № 61303561/6296 ОСОБА_1 було направлено вимогу приватного виконавця про надання до офісу приватного виконавця за адресою: бульвар Новий, 5, м. Житомир вказані вище транспортні засоби. А вимогою приватного виконавця № 61299731/6297 від 03.07.2020 року зобов`язано ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно боржника.

17.07.2020 року за вихідними номерами № 61299731/6766 та № 61299731/6767 зазначені вимоги були направлені повторно боржнику.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.

Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема, таким є питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону , за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частин 1, 4 статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частини 10 статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Законодавець у вказаній нормі чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності в установленому законом порядку як юридичного факту.

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 (справа №5023/197/12) зазначено, що звертаючись з відповідною заявою, державний виконавець (приватний виконавець) повинен надати докази на підтвердження того, що вказане право власності на нерухоме майно належить боржнику, але не зареєстроване в установленому законом порядку.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі - продажу від 19.08.2005 року придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 450 га надану для комерційної діяльності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до договору купівлі - продажу від 31.05.2005 року нежиле приміщення, а саме: прибудову до автопавільйону, літ. Б, площею 86,0 кв.м., майстерню - склад літ. Д, площею 147,2 кв.м., загальною площею 233,2 кв., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначене слід застосовувати положення актів законодавства, чинних на момент укладення правочинів щодо нерухомого майна.

Згідно частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

За правилами ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( в редакції на час укладення правочинів) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що з 01 січня 2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав на нерухоме майно, здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до п.5 розділу V Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Згідно ч.1 ст.126 ЗК України ( в редакції на час укладення правочинів) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3.1. Тимчасового порядку ведення державного реєстру

земель, затвердженого наказом №174 02.07.2003 Державного комітету України по земельних ресурсах ( який втратив чинність 07.07.2012 року та був чинний на час укладення правочинів) державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України".

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2007 року ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 уклали договір іпотеки.

Відповідно до п.3.1 зазначеного договору, ОСОБА_1 передав в іпотеку

- нежилу будівлю, загальною площею 233,2 кв.м., а саме: прибудову до автопавільону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 майно набуте Іпотекодавцем (Боржником) на підставі та на умовах, визначених договором купівлі-продажу приміщення, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним Житомирського міського нотаріального округу Слюсар В.В. від 31.05.2005 за реєстрованим № 7991, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 31.05.2005 за № 628863 та в Житомирському обласному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 01.06.2005 року за № 10957165.

- земельну ділянку загальною площею 0,0450 кв.м., цільове призначення - для комерційної діяльності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 18101363:00:05:023:0012. Вказане майно належить боржнику на праві власності, що підтверджується актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №763416, виданим Житомирським міським управлінням земельних відносин у квітні 2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 19.08.2005 року за № 3873, який зареєстрований в книзі реєстраціє актів на право власності на землю та на право постійного користуванню землею, договорів оренди землі за № 0107.

Відтак встановлено, що у квітні 2007 року Житомирське міське управління земельних відносин видало ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №763416 та зареєструвало його право власності в книзі реєстрації актів на право власності на землю.

Таким чином, наведені докази в їх сукупності підтверджують, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку, який діяв на час укладення правочинів, а саме на підставі Прикінцевих Положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель , зареєстрував за собою право власності на земельну ділянку та нежилу будівлю.

Оскільки боржник зареєстрував своє право власності на придбану ним земельну ділянку та нежилу будівлю за нормами законодавства чинного на час придбання нерухомого майна, а тому відсутні підстави визнавати це майно таким, що не зареєстроване в установленому законом порядку.

Апеляційний суд зазначає, що факт реєстрації боржником права власності в установленому порядку на спірне майно також підтверджується укладеним договором іпотеки між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 , оскільки у відсутності державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно, нотаріус не посвідчив би цей правочин.

У зв`язку з наведеним, саме з цих підстав слід відмовити у задоволенні подання приватного виконавця.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити в цій частині нове рішення або змінити рішення.

За ч.4 ст.376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частин.

Отже, рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни задовольнити частково.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 лютого 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 13 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді