Постанова

від 03.02.2021 по справі 391/342/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2021 року м. Кропивницький

справа № 391/342/19

провадження № 22-ц/4809/75/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2020 року у складі судді Мумиги І.М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до фізичної особи-підприємеця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначала, що згідно державного акту серії ІІ-КР №026044 виданого 28.03.2002, вона є власником земельної ділянки площею 5,37 га, що розташована на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області.

В грудні 2011 року, вона уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ФОП ОСОБА_2 строком на 20 років, який було зареєстровано 26.12.2011 у Відділі Держкомзему у Компаніївському районі, запис про реєстрацію № 352288434000671.

Згідно розділу ІІІ договору оренди землі, орендар зобов`язаний виплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3 % від нормативно грошової оцінки землі, яка на момент укладення договору складала 62660,18 грн і відповідно орендну плату - 1879,00 грн.

Вказувала, що орендар не виконує обов`язок за договором оренди щодо сплати орендної плати, коштів за користування належною земельною ділянкою вона не отримувала, а саме за 2016 рік 2817,45 грн (3%х93464 грн.) за 2017 рік 2817,45 грн (3%93646 грн.), за 2018 рік 2817,45 (3%х93464 грн). Всього за 2016-2018 роки 8452,35 грн.

Позивач вважає, що факт систематичного невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди землі та як наслідок є підставою для дострокового розірвання договору оренди, тому вона змушена звернутися до суду з позов.

ОСОБА_1 просила визнати договір оренди землі укладений між нею та відповідачем припиненим у зв`язку з невиконанням обов`язків орендарем та стягнути заборгованість за користування земельною ділянкою в сумі 8452,35 грн та сплачений нею судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2020 року у задоволені позову відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 понесені ним судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в сумі 5 600 грн.

Вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих не сплату йому орендної плати за 2016-2018 роки.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та

процесуального права, є безпідставним та підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу суду, що в якості доказів про сплату орендної плати відповідачем надано прибуткові касові ордери, згідно яких ніби то було виплачено орендну плату вчасно. Проте, вона дійсно підписувала касові ордери, але не в тих датах, які значаться в документах, а лише в 2011 році, підписала 6 касових ордерів. Саме на підставі цього і було заявлено клопотання про призначення експертизи щодо встановлення строків нанесення підпису в касових ордерах за 2016-2018 роки. Однак, під час розгляду клопотання експерта представник відповідача не надала дозволу на вирізання фрагментів підпису позивача для проведення експертного дослідження, посилаючись на той факт, що касові ордери є бухгалтерськими документами і мають зберігатися не менше 5 років. На пропозицію зробити нотаріально засвідчені копії та залишити в себе, а оригінали надати для дослідження та дозволити вирізання, було відмовлено.

Позивач зауважила, що суд жодним чином не зобов`язував відповідача до того, що без проведення експертного дослідження, неможливо всебічно з`ясувати обставини справи та встановити факти.

Вважає, що такі дії відповідача є ухиленням від участі в експертизі, метою яких є неможливість проведення експертизи, яку призначив суд: неподання експертам необхідних матеріалів або документів, які є в особи; відмова надати зразки для дослідження. Суд фактично проігнорував це питання не надаючи права в повному та всебічному розгляді доказів та матеріалів справи.

Також вказує, що судом проігноровано той факт, що з 2017 року було прийняту іншу, відмінну від тої що надано відповідачем форму прибуткового касового ордеру, це питання взагалі не дослідилося судом, що також є порушення норм права.

Позивач звертає увагу, що з наданих копії видаткових касових ордерів відповідачем, вбачається, що відсутній підпис особи, яка ніби то видавала кошти з каси, та відповідно повноваження такої особи на видачу коштів.

Крім того, підпис отримувача їй не належить, ким підписувався видатковий касовий ордер невідомо, інших осіб на отримання коштів вона не уповноважувала.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, натомість рішення суду законне обґрунтоване та таке, що повністю відповідає чинному законодавству.

Зокрема вказує, що ним були надані суду видаткові касові ордери від 23.12.2016, 06.12.2017 та 27.12.2018, згідно яких він сплачував орендну плату за вказані роки в розмірі по 4059 грн за кожний рік, тому доводи ОСОБА_1 , щодо несплати орендної плати, не підтверджені доказами. Претензій від контролюючих органів щодо правильності заповнення бланків йому не надходило.

Просив залишити без змін рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08.07.2020 , а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії 11-КР № 026044 від 21.03.2002 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 5,37 га, кадастровий номер 3522884300:02:000:0044, розташованої на території Першотравенської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а.с.9).

Відповідно до договору оренди, зареєстрованого 26.12.2011 у відділі Держкомзему у Компаніївському районі за № 352288434000671, встановлено, що між ОСОБА_1 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. Строк дії договору 20 років, з орендною платою в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки (а.с.10-11).

Актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі ОСОБА_1 передала земельну ділянку фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 в розмірі 5,37 га (а.с. 12).

З податкового розрахунку від 03.02.2017 року, 18.01.2019 року та квитанцій, встановлено, що відповідачем сплачено податок (а.с. 32-44).

Як вбачається з видаткових касових ордерів від 23.12.2016, 06.12.2017, 27.12.2018 ОСОБА_1 отримала орендну плату в більшому розмірі від суми, передбаченої в договорі по 4059 грн за кожен рік. (а.с.29-31).

Ухвалою суду від 30.07.2019 призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Кропивницькому відділенню Київського НДІСЕ (юридична адреса: 25031, м.Кропивницький, вул.Волкова, 2).

Згідно повідомлення від 06.11.2019 до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з Кропивницького відділення Київського НДІСЕ м. Кропивницький, вул. Волкова, 2, за вх. № 2354/19-Вх від 10.09.2019 надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судово-почеркознавчої експертизи, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано відповідно до ухвали суду від 13.09.2019 додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме вільних зразків підписів ОСОБА_1 в період до 2016 року по можливості не менше 15 екземплярів документів в оригіналах різних документів для проведення експертизи та не сплачено вартість проведення експертизи в сумі 5 338,00 грн, тому матеріали цивільної справи, оригінали видаткових касових ордерів від 23 грудня 2016 року, 06 грудня 2017 року та 27 грудня 2018 року повернуто до суду.

Ухвалою суду від 14.01.2020 призначено судову фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київської незалежної судово-експертної установи (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 2).

Згідно повідомлення Київської незалежної судово-експертної установи від 18.06.2020 за № 7545, в зв`язку з відмовою суду у наданні дозволу на вирізання фрагментів рукописних записів, оскільки не існує інших науково-обгрунтованих методів, які б дозволили відповісти на питання, поставлені в ухвалі від 14.01.2020 року на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи, оригінали видаткових касових ордерів від 23 грудня 2016 року, 06 грудня 2017 року та 27 грудня 2018 року, без надання висновку експерта.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши наведені в скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, форма, спосіб і строки розрахунку по орендній платі є однією із істотних умов договору на які погодилися сторони за обоюдною, добровільною згодою та яка не суперечить інтересам держави, суспільства та інших фізичних осіб.

За ст.2 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом ст.ст.21,22 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст.24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д ч.1ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6частини першої статті 3ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За положеннями ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається і встановлено судом, що між ОСОБА_1 та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,37 га, який було зареєстровано 26.12.2011 у Відділі Держкомзему у Компаніївському районі, запис про реєстрацію № 352288434000671.

Строк дії договору 20 років, з орендною платою в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки.

Умовами договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на невиконання умов договору, а саме несплату орендної плати за 2016-2018 роки у розмірі 8452,35 грн.

Заперечуючи проти позову та стверджуючи про те, що умови договору стосовно виплати позивачу орендної плати протягом 2016-2018 років орендарем виконувались, відповідачем було надано документи бухгалтерського обліку про сплату ОСОБА_1 орендної плати по ФОП ОСОБА_2 , а саме: видаткові касові ордери та податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Позивач стверджує, що вона підписувала незаповнені документи, які можливо і були використані (заповнені) ФОП ОСОБА_2 після звернення нею до суду. При цьому, наполягала на тому, що коштів за користування належною їй земельною ділянкою від відповідача, починаючи з 2016 року вона не отримала

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача було подано клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи з проханням поставити на вирішення експерта питання: Чи відповідає давність виконання написів на видаткових касових ордерах про отримання орендної плати за 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік, виданих ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .? Чи є ознаки більш раннього нанесення написів в графі підпис в порівнянні з іншим текстом на видаткових касових ордерах про отримання орендної плати за 2016, 2017, 218 роки, виданих ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .?

Ухвалою суду від 14.01.2020 року призначено судову фізико-хімічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київської незалежної судово-експертної установи ( м. Київ, вул. Січових Стрільців, 2).

Однак, на виконання клопотання експерта надати письмовий дозвіл, згідно п. 4 ст. 108 ЦПК України, на вирізання фрагментів рукописних записів в оригіналах досліджуваних документах, в межах передбачених методиками проведення судових експертиз (підписи не пошкоджуються), відповідач категорично заперечив щодо пошкодження документа у справі.

Відмова мотивована тим, що згідно наказу Мінюсту України первинні доку менти і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах зберігаються протягом трьох, а у окремих випадках до п`яти років..

Згідно повідомлення Київської незалежної судово-експертної установи від 18.06.2020 за № 7545, в зв`язку з відмовою суду у наданні дозволу на вирізання фрагментів рукописних записів, оскільки не існує інших науково - обгрунтованих методів, які б дозволили відповісти на питання, поставлені в ухвалі від 14.01.2020 року на адресу суду повернуто матеріали цивільної справи, оригінали видаткових касових ордерів від 23 грудня 2016 року, 06 грудня 2017 року та 27 грудня 2018 року, без надання висновку експерта.

Частина 2 ст. 76 ЦПК України передбачає, що одним із доказів є висновки експертів.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч.2 ст.102 ЦПК).

Пункт 1 ч.1 ст.103 ЦПК України передбачає, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналізуючи зазначену норму процесуального закону, можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі, зокрема у наданні необхідних документів, без яких неможливо провести експертизу. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Така позиція Верховного Суду зазначена в постановах від 16.09.2020 у справі №500/1559/15-ц, від 26.06.2019 у справі №193/344/17, та від 25.11.2019 у справі № 195/1736/18.

Проте, колегія суддів вважає, що за наведених обставин не можна стверджувати про умисне ухилення відповідача від надання витребуваних судом доказів, оскільки такі докази (касові ордери) були ним надані, а відсутність дозволу на їх знищення при здійсненні експертного дослідження було викликане поважністю причин, а саме необхідністю збереження видаткових касових ордерів, що є первинними доку ментами, і які, згідно п.4.2 наказу Міністерства юстиції України від 17 квітня 2012 року №571/20884 Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів зберігаються три роки, а документи, які містять інформацію про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу до п`яти років.

Крім того, саме по собі, встановлення давності виконання написів на видаткових касових ордерах не має значення для з`ясування факту сплати чи несплати орендної плати.

Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що суд при вирішенні спору помилково не застосував положення ст. 109 ЦПК України і не визнав факт несплати орендної плати не спростовують висновків суду.

Відтак, суд правильно визнав доведеним факт сплати орендної плати належними доказами, оскільки надані видаткові касові ордери є належним, допустимим та достовірним доказом отримання позивачем орендної плати за період 2016 - 2018 роки.

Слід звернути увагу на те, що позивач, доводячи факт несплати їй орендної плати та звертаючись з клопотанням до суду про призначення почеркознавчої експертизи зазначила, що підписи на касових ордерах були вчинені не нею, а іншої особою, а в іншому клопотанні, про призначення фізико - хімічної експертизи, вказала, що підписи в цих ордерах зроблені нею, але не в 2016 - 2018 роках, а значно раніше.

При цьому, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не було ураховано, що факт несплати орендної плати доводиться нею тим, що вона підписала порожні бланки касових ордерів у 2011 році, а кошти за орендну плату за 2016 - 2018 роки не отримувала і водночас, що підпис отримувача на зазначених касових ордерах не належить їй - ОСОБА_1 .

Зазначені обставини є суперечливими і взаємовиключними, оскільки якщо позивач не підписувала касові ордери, то час вчинення підпису на них немає значення для розгляду справи.

Зважаючи на те, що позивачем не доведено, що орендар не виконав в повному обсязі обов`язок по сплаті орендної плати, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи.

Не є такими, що вказують на неправильність рішення суду і твердження апеляційної скарги про те, що видатковий касовий ордер за 2018 рік є неналежним доказом виплати орендної плати за вказаний рік, оскільки постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 №148 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні Типова форма такого ордеру була залишеною без змін, а саме - №2 ко-2 , про що свідчить зміст видаткового касового ордеру, затвердженого раніше наказом Міністерства юстиції України від 15.01 1996, №51.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі , однак підстави для переоцінки доказів апеляційним судом відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні.

Суд апеляційної інстанції, також, з`ясував позицію представника позивача щодо зазначеного в прохальній частині апеляційної скарги клопотання про призначення фізико - хімічної експертизи в справі, яка нею не була підтримана.

В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, згідно ст. 375 ЦПК України апеляційна скаргу підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2021 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко