Постанова

від 10.02.2021 по справі 490/2143/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.02.21

22-ц/812/301/21

Справа №490/2143/19 Головуючий суду першої інстанції - Черенкова Н. П.

Провадження №22-ц/812/301/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О. М.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Укрхімтрансаміак на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Черенкової Н. П. в приміщенні суду в м. Миколаєві, повний текст якого складено того ж дня, за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства Укрхімтрансаміак про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року ОСОБА_3 подала до суду зазначений позов до Державного підприємства Укрхімтрансаміак (далі - ДП Укрхімтрансаміак ), який обґрунтовувала наступним.

З 13 вересня 2001 року року вона працювала на посаді бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак .

Позивач має повну вищу освіту за спеціальністю Облік і аудит , кваліфікація економіст по бухгалтерському обліку і фінансах.

26 грудня 2018 року на адресу позивача надійшло попередження від 12.12.2018 про скорочення чисельності та штату працівників Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак (далі - МУМА ДП Укрхімтрансаміак ) та як наслідок звільнення ОСОБА_3 з займаної посади 12 лютого 2019 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Одночасно позивача було повідомлено про відсутність вакантних посад у ДП Укрхімтрансаміак .

Наказом МУМА ДП Укрхімтрансаміак №17-к від 11 лютого 2019 року ОСОБА_3 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 лютого 2019 року.

ОСОБА_3 вказувала, що її звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки не було дотримано процедуру вивільнення у зв`язку із скороченням штату працівників: фактично ніяких змін в організації виробництва і праці, які б супроводжувалися необхідністю скороченням чисельності або штату працівників на підприємстві не відбулося, роботодавець не запропонував їй всіх наявних вільних посад на підприємстві, не врахував положень законодавства про визначення переважного права на залишення працівника на роботі.

Єдиною підставою для її звільнення, на думку позивача, є особисті мотиви, оскільки позивач неодноразово виявляла порушення у діях керівництва МУМА ДП Укрхімтрансаміак .

Позивач зазначала, що між нею та керівництвом МУМА ДП Укрхімтрансаміак склались неприязні відносини, які й стали підставою для її звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просила скасувати наказ МУМА ДП Укрхімтрансаміак від 11 лютого 2019 року №17-К про її звільнення, поновити її на посаді бухгалтера 1 категорії відділу бухгалтерського обліку Миколаївського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , стягнути з ДП Укрхімтрансаміак на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Заперечуючи проти задоволення позову, ДП Укрхімтрансаміак подало відзив, у якому наголошувало на тому, що звільнення ОСОБА_3 з займаної посади відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, а доводи позивача не підтверджено належними та допустимими доказами.

Посилаючись на зазначене, ДП Укрхімтрансаміак просило відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 03 грудня 2020 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано наказ МУМА ДП Укрхімтрансаміак від 12 лютого 2019 року №17-К про припинення трудового договору із ОСОБА_3 , яка займала посаду бухгалтера першої категорії відділу бухгалтерського обліку.

Позивача поновлено на займаній посаді з 12 лютого 2019 року та стягнуто з ДП Укрхімтрансаміак на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 300 216,69 грн (без врахування обов`язкових зборів, податків та платежів).

З ДП Укрхімтрансаміак на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 3842,96 грн.

Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на займаній посаді та виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що роботодавець не запропонував ОСОБА_4 перед звільненням всі наявні на підприємстві вакантні посади, чим порушив вимоги ч.3 ст.49-2 КЗпП України, також він не врахував вимог законодавства про визначення переважного права залишення працівника на роботі.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував, що висновок суду суперечить вимогам чинного трудового законодавства, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно здійснена оцінка доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 14 березня 1997 року отримала диплом спеціаліста за спеціальністю Облік і аудит , кваліфікація економіст по бухгалтерському обліку і фінансах.

13 вересня 2001 року вона була прийнята на посаду бухгалтера у Миколаївське управління магістрального аміакопроводу Українського ДП Укрхімтрансаміак , перейменованого у подальшому у ДП Укрхімтрансаміак .

13 липня 2004 року їй було присвоєно першу категорію бухгалтера.

Згідно з штатним розписом МУМА ДП Укрхімтрансаміак , який був введений у дію з 01 жовтня 2018 року, відділ бухгалтерського обліку налічував 4 одиниці бухгалтерів першої категорії та начальника відділу (т.2 а.с.77-86).

Наказом начальника МУМА ДП Укрхімтрансаміак від 12 грудня 2018 року №686 у зв`язку з необхідністю оптимізації штатної структури Миколаївського управління, спрямованої на підвищення ефективності роботи персоналу і вдосконалення окремих трудових функцій, та з метою скорочення адміністративних витрат, з 12 лютого 2019 року скорочено декілька посад, в тому числі одну штатну одиницю бухгалтера першої категорії відділу бухгалтерського обліку.

Наказом в.о. директора ДП Укрхімтрансаміак від 12 грудня 2018 року №238 погоджено зміни №3 до штатного розпису МУМА, які передбачають виведення з штатного розпису однієї одиниці бухгалтера першої категорії відділу бухгалтерського обліку (т.2 а.с.89-90).

Оскільки право визначати численність та штат працівників належить до виключних повноважень роботодавця, а суд при вирішенні питання про поновлення працівника, якого звільнено, не вправі досліджувати питання про доцільність такого скорочення, окрім наявності чи відсутності самого факту скорочення, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, належним чином дослідив надані сторонами докази, та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для проведення скорочення численності та штату працівників МУМА ДП Укрхімтрансаміак .

12 грудня 2018 року позивача попереджено особисто про наступне вивільнення з 12 лютого 2019 року та відсутність вакантних посад, на які вона може перевестися за своєю згодою. Таке попередження позивачем не підписано, внаслідок чого відмова зафіксована за підписами трьох працівників, а саме попередження додатково направлено на адресу позивача поштою та отримано нею 26 грудня 2018 року.

14 січня 2019 року на адресу голови профкому МУМА ДП Укрхімтрансаміак направлено подання про дачу згоди на розірвання трудового договору зі членом профспілки ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач двічі запрошувалася на засідання 25 і 28 січня 2019 року, але не з`явилася. Рішенням від 28 січня 2019 року була надана згода на її звільнення.

Між тим, одночасно, 28 січня 2019 року позивач подала заяву про свій вихід зі складу ППО МУМА ДП Укрхімтрансаміак (профспілки, членом якої вона була, та якою розглянуте питання про дачу згоди), з посиланням на створення та включення її у якості голови профкому до іншої профспілки - ППО працівників МУМА ДП Укрхімтрансаміак .

Згідно з наданими доказами вказана профспілка на час звільнення позивача не була зареєстрована.

22 січня 2019 року роботодавцем позивачу запропоновані такі вакансії: бухгалтер відділу бухгалтерського обліку Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , прибиральник території служби СМТ та АГЗ, охоронник (лінійні дільниці №9, 10, 14) відділу відомчої охорони Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , кухар 3 р. МУМА ДП Укрхімтрансаміак , що випливає з акту фіксації відмови від проставлення підпису про ознайомлення з письмовими пропозиціями іншої роботи (т.1 а.с.124, 125).

Згідно з актом фіксації відмови від ознайомлення з пропозиціями іншої роботи від 12 лютого 2019 року позивач в категоричній формі відмовилася від ознайомлення з пропозиціями іншої роботи, з урахуванням наявних станом на 12.02.2019 вакансій. Проте, які саме вакансії намагався запропонувати відповідач позивачу з цього акту встановити неможливо (т.1 а.с.136).

Відповідно до інформації ДП Укрхімтрансаміак у головному офісі станом на 12.12.2018, 22.01.2019, 04.02.2019, 11.02.2019 вакантні посади були відсутні.

Наказом начальника МУМА ДП Укрхімтрансаміак від 11 лютого 2019 року №17-к ОСОБА_3 звільнено з посади бухгалтера першої категорії відділу бухгалтерського обліку з 12 лютого 2019 року у зв`язку зі скороченням численності та штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України (т.1 а.с.137).

Відповідно до довідки ДП Укрхімтрансаміак заробітна плата позивача за грудень 2018 року становила 13 917,48 грн, а за січень 2019 року - 13 254,74 грн, кількість робочих днів - 41 (т.2 а.с.142).

З наказів №177-к від 12 грудня 2018 року, №5-к від 08 січня 2019 року, №6-к від 08 січня 2019 року та №180-к від 17 грудня 2018 року випливає, що ОСОБА_5 на підставі її заяви від 11.12.2018 було переведено 12.12.2018 на посаду економіста першої категорії планово-економічного відділу МУМА ДП Укрхімтрансаміак з окладом у 12 595 грн в місяць, а 08.01.2019 - оператором комп`ютерного набору інформаційно-обчислювального центру з окладом у 7760 грн в місяць. Цього ж дня ОСОБА_6 переведено на посаду економіста першої категорії планово-економічного відділу з окладом у 12 595 грн в місяць (до цієї дати він займав посаду завідувача сектору матеріально-технічного забезпечення з окладом у 14 195 грн в місяць). ОСОБА_7 прийнято 18 грудня 2018 року на посаду оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби МУМА ДП Укрхімтрансаміак з окладом у сумі 8710 грн в місяць (т.1 а.с.162-166, т.2 а.с.73, 184).

Згідно з посадовою інструкцією економіста з праці 1 категорії планово-економічного відділу, затвердженої 21 травня 2018 р., вказаний економіст повинен мати повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр) та підвищення кваліфікації, для магістра - без вимог до стажу роботи, для спеціаліста стаж роботи за професією економіста 2 кат. не менше 2 років, для бакалавра - не менше 3 років (т.2 а.с.178-181).

Відповідно до письмових пояснень відповідача неможна було запропонувати посаду економіста з праці 1 категорії планово-економічного відділу позивачу, бо вона хоча і має повну вищу освіту та кваліфікацію економіста, але не має стажу роботи за професією.

Між тим, з наданих суду доказів, ні ОСОБА_5 , ні ОСОБА_6 не мають повної вищої освіти відповідного напрямку, а також стажу роботи (т.2 а.с.182-183, 185-186).

Відповідно до Положення про МУМА ДП Укрхімтрансаміак , затвердженого наказом ДП Укрхімтрансаміак від 06.07.2017 №152, Управління не є юридичною особою, воно як відокремлений структурний підрозділ ДП Укрхімтрансаміак діє від імені та в його інтересах. Начальник Управління має право без погодження з керівником ДП Укрхімтрансаміак звільняти працівників, крім заступників начальника Управління, головного інженера, керівників самостійних структурних підрозділів та головного бухгалтера (т.2 а.с.59-70).

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч.2 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зазначеним у ч.2 цієї статті.

За правилами ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При цьому вимогами ч.2 ст.40 та ст.49-2 КЗпП України передбачено, що звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Одночасно з попередженням про звільнення власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно зі ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з зазначеної підстави може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до роз`яснень, що надані в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. з наступними змінами Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Згідно з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними ним у постановах від 01.04.2015 р. у справі №6-40цс15 та від 01.07.2015 р. у справі №6-491цс15, власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49 2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49 2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Стаття 235 КЗпП України регламентує, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок), згідно з яким середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п.8 Порядку).

Судом встановлено, що відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, але не виконав обов`язок надання пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які мали місце на час здійснення попередження працівника, та з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення працівника.

Так, за матеріалами справи на момент винесення позивачу попередження про наступне вивільнення, що відбулося 12 грудня 2018 року, у МУМА ДП Укрхімтрансаміак були наявні посади економіста з праці 1 категорії планово-економічного відділу та оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби, перша з яких була зайнята 12 грудня 2018 року працівником без належної освіти та досвіду роботи, а друга - 18 грудня 2018 року та могли бути зайняті позивачем, виходячи з її освіти та кваліфікації.

Разом з тим, ці посади позивачу не пропонувалися з мотивів відсутності у позивача досвіду роботи економістом та пропозиції цієї роботи іншим особам, які 11 грудня 2018 року подали відповідну заяву про бажання бути прийнятими на посади: економіста - з 12 грудня 2018 року, а оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби - з 18 грудня, та з якими, у визначений за згодою сторін день - 12 та 18 грудня 2018 року укладено трудовий договір.

Посилаючись на такі обставини, апелянт вважав вказані посади на момент попередження позивача про наступне вивільнення зайнятими, оскільки пов`язував їх з моментом подачі особою заяви про прийняття на роботу, що відбулося раніше попередження позивача - 11 грудня 2018 року, а тому на його думку вакантність посади безпідставно ототожнена судом з моментом укладення трудового договору, що відбулося пізніше - 12 та 18 грудня 2018 року, без врахування заборони роботодавцю відмовляти в укладенні трудового договору особі, яка успішно пройшла співбесіди та подала відповідні документи.

Разом з тим, вищенаведені доводи не є слушними з огляду на таке.

За змістом частини 1 статті 24 КЗпП України виникнення трудових відносин законодавством про працю пов`язується виключно з двома юридичними фактами - з наказом про прийняття на роботу, та з фактичним допуском роботодавцем працівника до роботи.

Наказ по МУМА ДП Укрхімтрансаміак про прийняття інших осіб на вакантні посади винесено 12 та 18 грудня 2018 року, та з цього часу уповноваженою особою здійснено допуск цього працівника до роботи. Підстав вважати, що допуск до роботи відбувся раніше немає, так як у заяві про прийняття на роботу зазначена дата - з 12 та 18 грудня 2018 року.

Таким чином посада економіста з праці 1 категорії планово-економічного відділу та оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби на момент винесення позивачу попередження про наступне вивільнення 12 грудня 2018 року були вакантними, і стверджувати інше підстав не має, так як відсутні належні та допустимі докази, які б спростовували встановлений судами факт.

Посилання відповідача на те, що позивач не мала досвіду роботи для обіймання посади економіста, спростовуються його діями про прийняття на роботу працівників на цю посаду без належної освіти та досвіду роботи.

Ситуація щодо обіймання цієї посади ОСОБА_5 12 грудня 2018 року на підставі її заяви від 11 грудня 2018 року, за відсутності належної освіти та досвіду роботи, а також приховування факту наявності посади оператора диспетчерської служби виробничо-технічної служби, свідчить про штучність створення ситуації заповнення цих вакансій та небажання роботодавця продовжити трудові відносини особисто з ОСОБА_3 .

За такого, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем не виконано обов`язок, передбачений статтею 49? КЗпП України.

Також судом правомірно констатовано, що відповідачем не було дотримано вимог ст.42 КЗпП України, яка регламентує переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, оскільки з досліджених доказів та пояснень відповідача вбачається, що вказане питання належним чином не вирішувалося, хоча повинно було, бо під скорочення підпадала 1 штатна одиниця бухгалтера 1 категорії з 4 наявних.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 відбулося з порушенням закону, а тому відповідно до статті 235 КЗпП України правильно поновив позивача на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. Розмір нарахування вказаного заробітку на дату ухвалення рішення є правильним.

Між тим, суд допустився помилки у зазначенні кінцевої дати розрахунку середнього заробітку та дати наказу про звільнення позивача, а тому його рішення у цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу державного підприємства Укрхімтрансаміак задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2020 року змінити в частині зазначення дати наказу про звільнення ОСОБА_3 , якою вважати 11 лютого 2019 року, та в частині визначення кінцевої дати розрахунку середньої заробітної плати, якою вважати 03 грудня 2020 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 10 лютого 2021 року.