Постанова

від 09.02.2021 по справі 359/3154/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 359/3154/18 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Муранова-Лесів І.В.

09 лютого 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

судді-доповідача - Саліхова В.В.

суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.,

секретаря судового засідання: Сидоренко А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Лейман Ірини Євгенівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, Комунальне підприємство Добробут Литвинівської сільської ради Київської області про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування заборони на відчуження земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Лейман І.Є. та просила:

-визнати недійсним договір Іпотеки від 13 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

-скасувати рішення прийняте державним реєстратором - Лейман І.Є. КП Добробут Литвинівської сільради Київської області, про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 36494900 від 07.08.2017, згідно якого власник земельної ділянки змінений;

-скасувати заборону на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 3,1196 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, яка була накладена приватним нотаріусом Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2091 від 13.12.2016.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1925/2021 Визнано недійсним Договір іпотеки від 13 грудня 2016 року, реєстровий №2090, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М., предметом іпотеки у якому є земельна ділянка площею 3,1196 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, - кадастровий номер 3220880900:08:002:0006.

Скасовано рішення державного реєстратора Лейман І.Є. КП ДОБРОБУТ Литвинівської сільської ради Київської області, про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 36494900 від 07.08.2017, згідно якого власник земельної ділянки був змінений на ОСОБА_1 .

Скасована заборона на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,1196 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, - кадастровий номер 3220880900:08:002:0006, яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрована в реєстрі за №2091 від 13.12.2016.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 144,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування своїх доводів вказує, що відповідач про день та час розгляду справи не був належним чином повідомлений, у зв`язку з чим був позбавлений свої процесуальних прав, зокрема надати відзив.

Зазначає на незалучення до участі у справі майнового поручителя позичальника - ОСОБА_4 .

Зауважує, що правочин вчинений відповідно до законодавства, оскільки п. 15 Перехідних положень ЗК України не забороняє передачу земельних ділянок в іпотеку.

Відмічає, що укладаючи оспорюваний договір іпотеки сторони дійшли згоди, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником свого зобов`язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору.

Наголошує, що державним реєстратором було дотримано всіх вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просила останню задовольнити.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.

Судом здійснювалось оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Лейман Ірини Євгенівни .

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників цивільного процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, законним та ефективним способом захисту порушених його прав.

З таким висновком суду повністю погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено Договір позики (т. 1, а. с. 224,225), відповідно до якого позикодавець ОСОБА_1 надав позичальнику ОСОБА_4 позику в сумі 22500 доларів США, що в еквіваленті грошового зобов`язання становить 582300 гривень за офіційним курсом НБУ на день укладення договору, без сплати відсотків, у строк на шість календарних місяців, тобто до 13 червня 2017 року, і підлягають поверненню не пізніше вказаного строку.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики, 13 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що діяла від імені позивача ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_4 , було укладено Договір іпотеки. Договір підписаний сторонами, посвідчений 13.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 2090, яким також накладено заборона відчуження зазначеного в договорі майна за реєстровим №2091 (т. 1, а. с. 11-13; 220-222). Зареєстрована заборона відчуження об`єкта нерухомого майна, також підтверджується інформаційною довідкою № 111213449 від 21.01.2018 (а. с. 9,10).

Відповідно до п. 6, 10 Договору іпотеки в іпотеку надано майно: земельну ділянку площею 3,1196 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_2 , вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін складає 2 136 614 грн.

07 серпня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лейман І.Є. , Комунальне підприємство Добробут Литвинівської сільської ради, Київська область (т. 1, а. с. 232), на підставі заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04.08.2017, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована Київська обл., Бориспільський р., с/рада Великоолександрівська, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, за суб`єктом ОСОБА_1 , податковий номер, номер паспорта НОМЕР_1 /НОМЕР_2.

Як вбачається з реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 858112332208 (т. 1, а. с. 74-232), наданої на запит суду, підставою для реєстрації права власності на відповідача ОСОБА_1 були наступні документи: - Договір іпотеки від 13.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що діяла від імені ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_4 ; - повідомлення-претензія від 13.06.2017 ОСОБА_2 з відміткою про отримання 13.06.2017; - договір позики, укладений 13.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2 з відміткою про отримання 23.06.2017; - претензія ОСОБА_4 з відміткою про отримання ОСОБА_4 13.06.2017; - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_4 з відміткою про отримання 23.06.2017.

Позивач зазначила, що 19 березня 2018 року стало відомо, що земельна ділянка площею 3,1196 га, за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, їй не належить, а новим власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , при цьому позивач ОСОБА_2 не була проінформована щодо невиконання основного зобов`язання боржником ОСОБА_4 перед Іпотекодержателем ОСОБА_1 .

Позивач заперечує дійсність даного договору Іпотеки на підставах, встановлених законом Зазначила, що згідно ст. ст. 18, 19, 22 Земельного Кодексу України, спірна земельна ділянка, яка відноситься до складу земель сільськогосподарського призначення, не могла бути об`єктом цього договору іпотеки.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 133 ЗК України, заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. У відповідності до положень Закону України Про іпотеку та Цивільного кодексу України, законодавцем визначено три способи захисту та задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду, та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Зазначила, що п. 21 розділу Звернення стягнення і реалізація предмета іпотеки даного Договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках передбачених п.п 16.8.1, 16.8.2 цього Договору відповідно до розділу V Закону України Про іпотеку на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя що міститься в цьому договорі. Однак пунктів 16.8.1, 16.8.2 не існує в укладеному нею Договорі іпотеки. Тобто, при підписанні договору сторони не дійшли згоди щодо підстав з яких саме можливе звернення стягнення.

Також, в порушення вимог ч. 1 ст. 35 Закону України Про іпотеку , їй не було надіслано письмової вимоги, про виконання порушеного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, державним реєстратором, під час ухвалення рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 , всупереч вимогам Закону №1952-ІУ та Порядку №1127 не було перевірено докази невиконання боржником ОСОБА_4 умов кредитного договору, зокрема факт існування та розмір заборгованості, а також не встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, що виключало право реєстратора вчиняти реєстраційні дії по державній реєстрації права власності на майно на підставі Іпотечного договору.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_2 вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст.225 ЦК України, є всі підстави для визнання Договору іпотеки недійсним, зі скасуванням заборони на відчуження на земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, згідно якого власник земельної ділянки змінений.

Відповідно до ст. ст. 18, 19, 22 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані громадянам для садівництва, відносяться до складу земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 Земельного кодексу України, заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки. Між суб`єктами права - фізичними особами (жоден з яких не є банківською установою) було укладено договір позики і в рамках останнього, в якості забезпечення зобов`язань, укладено договір іпотеки на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

У свою чергу в пункті 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України зазначено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2018 року, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

У відповідності до ст. 15 Закону України Про іпотеку , іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення не можуть бути передані в іпотеку фізичними особами, однак заставодержателями таких земельних ділянок можуть бути лише Банки.

Встановлено, що 13 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що діяла від імені позивача ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_4 , було укладено Договір іпотеки. Договір підписаний сторонами, посвідчений 13.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. за реєстровим № 2090, яким також накладено заборона відчуження зазначеного в договорі майна за реєстровим №2091 (т. 1, а. с. 11-13; 220-222). Зареєстрована заборона відчуження об`єкта нерухомого майна, також підтверджується інформаційною довідкою № 111213449 від 21.01.2018 (а. с. 9,10).

Відповідно до п. 6, 10 Договору іпотеки в іпотеку надано майно: земельну ділянку площею 3,1196 га, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, що належить ОСОБА_2 , вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін складає 2 136 614 грн.

Згідно зі статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України визначено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Так, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч. 6 ст. 576 ЦК України предмет застави залишається у заставодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України Про іпотеку є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України Про іпотеку визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Таким чином, договір іпотеки може бути визнаний судом недійсним за умов встановлених законодавством доведених позивачем.

Предмет іпотеки - є істотною умовою договору іпотеки, а отже, невідповідність предмету іпотеки вимогам чинного законодавства є підставою для визнання недійсним укладеного сторонами Договору іпотеки від 13 грудня 2016 року.

За відсутності правових підстав для передачі вищевказаної земельної ділянки сільськогосподарського призначення в іпотеку, яка є істотною умовою договору - предметом іпотеки, колегія суддів вважає, що Договору іпотеки від 13 грудня 2016 року підлягає визнанню недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказана земельна ділянка може бути предметом іпотеки відхиляються колегією суддів як такі, що ґрунтуються на хибному розумінні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що укладаючи оспорюваний договір сторони дійшли згоди, що у разі невиконання чи неналежного виконання боржником свого зобов`язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору не спростовують факту недійсності договору іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено порядок проведення державної реєстрації, який включає: прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Встановлено, що 07 серпня 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лейман І.Є., Комунальне підприємство Добробут Литвинівської сільської ради, Київська область (т. 1, а. с. 232), на підставі заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 04.08.2017, та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна земельна ділянка, що розташована Київська обл., Бориспільський р., с/рада Великоолександрівська, кадастровий номер земельної ділянки 3220880900:08:002:0006, за суб`єктом ОСОБА_1 , податковий номер, номер паспорта НОМЕР_1 /НОМЕР_2.

Як вбачається з реєстраційної справи щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 858112332208 (т. 1, а. с. 74-232), наданої на запит суду, підставою для реєстрації права власності на відповідача ОСОБА_1 були наступні документи: - Договір іпотеки від 13.12.2016, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , що діяла від імені ОСОБА_2 , яка є майновим поручителем ОСОБА_4 ; - повідомлення-претензія від 13.06.2017 ОСОБА_2 з відміткою про отримання 13.06.2017; - договір позики, укладений 13.12.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_2 з відміткою про отримання 23.06.2017; - претензія ОСОБА_4 з відміткою про отримання ОСОБА_4 13.06.2017; - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ОСОБА_4 з відміткою про отримання 23.06.2017.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи визнання недійсним Договору іпотеки від 13 грудня 2016 року, колегія суддів вважає, що скасуванню підлягає рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень, згідно якого власник земельної ділянки був змінений на ОСОБА_1 та заборона на відчуження вищевказаної земельної ділянки, накладеної на підставі спірного договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що не було залучено до участі у справі майнового поручителя позичальника - ОСОБА_4 , однак останній таким не являється, а є позичальником, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим був позбавлений свої процесуальних прав, зокрема надати відзив , що є підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Згідно з ч. ч. 2, 6 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Відповідно до п. 3, ч. 3, ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, до суду поверталися конверти про невручення та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не доведено, що відповідач, знаючи, що на його адресу надійшов рекомендований лист з суду, не отримував його.

За наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Лейман Ірини Євгенівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна, Комунальне підприємство Добробут Литвинівської сільської ради Київської області про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, скасування заборони на відчуження земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним Договір іпотеки від 13 грудня 2016 року, реєстровий №2090, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною, предметом іпотеки у якому є земельна ділянка площею 3,1196 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, - кадастровий номер 3220880900:08:002:0006.

Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Добробут Литвинівської сільської ради Київської області Лейман Ірини Євгенівни , про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 36494900 від 07 серпня 2017 року, згідно якого власник земельної ділянки був змінений на ОСОБА_1 .

Скасувати заборону на відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,1196 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Великоолександрівська сільська рада, - кадастровий номер 3220880900:08:002:0006, яка була накладена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоєю Миколаївною та зареєстрована в реєстрі за №2091 від 13 грудня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 144,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10.02.2021.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова