Рішення

від 10.02.2021 по справі 278/3004/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 278/3004/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Літинського А.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

Направленою заявою позивач просить визнати за нею як за спадкоємцем за законом після померлого чоловіка, ОСОБА_4 , право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,1147 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви вказує, що спірна земельна ділянка була приватизована колишнім чоловіком, є об`єктом права особистої приватної власності останнього, а відтак - змушена звертатись до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились. Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі, заяву підтримала та просила її задовольнити.

Відповідач направив на адресу суду заяву, якою просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти задоволення позову.

Третя особа позовні вимоги підтримала.

Проаналізувавши такі заяви та враховуючи визнання відповідачем позову, суд, на підставі положень ч. 3 ст. 200 ЦПК України, вважає необхідним прийняти рішення у підготовчому засіданні.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні її фактичні обставини та відповідно ним правовідносини.

Між позивачем та ОСОБА_4 24.06.1984 року був зареєстрований шлюб (а.с. 19).

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 1.07.2014 року такий шлюб було розірвано (а.с. 20).

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 (а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.02.2020 року (а.с 22).

За життя ОСОБА_4 , серед іншого, належала земельна ділянка загальною площею 0,1147 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086300:02:001:0016, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №457844 від 14.09.2005 року (а.с. 17).

Факт належності такої земельної ділянки ОСОБА_4 підтверджується і довідкою виконавчого комітету Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області №403 від 10.07.2020 року (а.с. 18).

Таке нерухоме майно було набуте за час перебування позивача з ОСОБА_4 у шлюбі та є спільним частковим майном подружжя.

Згідно з матеріалів, наявних у спадковій справі №5/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , останній 6.02.2018 року заповів все своє майно ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом від 6.02.2018 року (а.с. 66).

Відповідно до свідоцтв про право власності від 4.11.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Мокрецькою О.О., зареєстрованих в реєстрі №1000 та №1001, позивач є пережившою колишньою дружиною ОСОБА_4 та прийняла у власність 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно, набуте колишнім подружжям за час шлюбу, житлового будинку АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_3 (а.с. 9-12).

Правовідносини, що склались між сторонами в даній справі, врегульовані наступними положеннями норм матеріального закону.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" (пункт 17), розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду").

Відповідно до ст. 71 Закону України "Про нотаріат" у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

В той же час, матеріали згадуваної спадкової справи містять заяви позивача до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Мокрецької О.О. від 2.03.2020 року (а.с. 70) та від 4.11.2020 року (а.с. 74), відповідно до яких позивач, посилаючись на наявність спадщини, яка складається з 1/2 згадуваної квартири АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , просила видати їй свідоцтва про право власності на таке майно.

У переліку наявного спадкового нерухомого майна, зазначеного в заявах, не містилося інформації про спірну земельну ділянку загальною площею 0,1147 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086300:02:001:0016.

Аналіз встановлених судом фактичних обставин справи та норм закону, що їх регулюють, у своїй сукупності не дають підстав суду для задоволення позову, адже позивачем не здійснено всіх передбачених ст. 71 Закону України "Про нотаріат" дій для набуття права власності на частину спірної земельної ділянки.

Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач зверталася до відповідного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частину спірної земельної ділянки.

Визнання відповідачем позову не є підставою для задоволення останнього.

Досліджені матеріали не дають підстав стверджувати наявність спору щодо зазначеного майна, оскільки не надано доказів про невизнання, оспорювання або порушення прав позивача.

Результати вирішення спору не дають підстав для подальшого розподілу судових витрат. Дані правовідносини врегульовані положеннями ст. 141 ЦПК України.

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення виготовлене 10 лютого 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян