Постанова

від 14.04.2021 по справі 278/3004/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3004/20 Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 20 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря судового засідання Лісової Т.С.

з участю позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Грубіяна Є.О.

у цивільній справі №278/3004/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 , -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом. Просила визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки загальною площею 0,1147 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з набуттям права власності на Ѕ частину житлового будинку згідно із Свідоцтвом про право власності від 04.11.2020 року за №1000, виданим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Мокрецькою О.О. В обґрунтування поданого позову зазначала, що є колишньою дружиною ОСОБА_4 і оскільки пережила останнього, звернулась до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Мокрецької О.О. за місцем відкриття спадщини із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні колишнього подружжя у разі смерті одного з колишнього подружжя відповідно до статті 71 Закону України Про нотаріат . Проте, отримати свідоцтво про право власності на частку земельної ділянки площею 0,1147 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вона позбавлена можливості, оскільки земля була приватизована колишнім чоловіком та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 14.09.2005 року (серія ЯА №457844). Земля є об`єктом права особистої приватної власності померлого ОСОБА_4 . Тому, на думку позивачки, вона вимушена заявити про свої права на частку земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на Ѕ житлового будинку згідно із свідоцтвом про право власності від 04.11.2020 року №1000.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема вказує, що судом першої інстанції не були враховані її пояснення щодо неможливості оформлення права власності на частину землі в позасудовому порядку у нотаріуса, не правильно та не повно дана правова оцінка обставинам справи з огляду на різний правовий статус об`єктів нерухомого майна. Житловий будинок був об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя та набув статусу об`єкта права спільної часткової власності, а земельна ділянка площею 0,1147 га. має статус об`єкта права особистої приватної власності і згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку належить померлому ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, приватний нотаріус приймаючи заяву про видачу свідоцтва на право власності на житловий будинок, в усній формі повідомила апелянта про відсутність можливості прийняти заяву та видати свідоцтво на право власності на частину земельної ділянки, оскільки вона є об`єктом права особистої приватної власності померлого і не в компетенції нотаріуса здійснювати розподіл приватної власності. Дана інформація підтверджується відповіддю приватного нотаріуса Мокрецької О.О. від 03.03.2021 року №60/01-16, наданою на звернення апелянта від 26.02.2021 року.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 24.06.1984 року був зареєстрований шлюб (а.с.19).

Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 (третя особа у справі)(а.с.24).

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2014 року шлюб розірвано (а.с.20).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.02.2020 року (а.с.22).

За життя ОСОБА_4 , серед іншого, належала земельна ділянка загальною площею 0,1147 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086300:02:001: 0016, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №457844 від 14.09.2005 року (а.с.17).

Факт належності вказаної земельної ділянки ОСОБА_4 підтверджується і довідкою виконавчого комітету Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області №403 від 10.07.2020 року (а.с.18).

Таке нерухоме майно було набуте за час перебування позивача з ОСОБА_4 у шлюбі.

Згідно матеріалів, наявних у спадковій справі №5/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , останній 06.02.2018 року заповів все своє майно ОСОБА_2 , що підтверджується заповітом від 06.02.2018 року (а.с.66).

Відповідно до свідоцтв про право власності від 4.11.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Мокрецькою О.О., зареєстрованих в реєстрі №1000 та №1001, позивач є пережившою колишньою дружиною ОСОБА_4 та прийняла у власність Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте колишнім подружжям за час шлюбу, що складається із житлового будинку АДРЕСА_1 , та Ѕ квартири АДРЕСА_2 (а.с.9-12).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не вжила всіх необхідних заходів для отримання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну ділянку.

Проте, погодитися з висновками суду неможливо, оскільки в даному випадку спірні правовідносини випливають не із спадкування, а із сімейних правовідносин.

Так, статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст.61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав" (пункт 17), розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду").

Відповідно до ст.71 Закону України "Про нотаріат" у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка загальною площею 0,1147 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086300:02:001: 0016 набута померлим чоловіком позивачки в період шлюбу в порядку приватизації і належала йому на праві особистої власності.

Відповідно до роз`яснень, що викладені в п.18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 квітня 2004 року, відповідно до положень статей 81,116 ЗК ( 2768-14 ) окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120ЗК, 377 ЦК ( 435-15 ).

Оскільки в даному випадку позивач набула право власності на Ѕ частину житлового будинку, розташованого на спірній земельній ділянці, то у такій же частці до неї переходить право власності на цю земельну ділянку.

Проте, суд цих обставин не врахував.

Крім того, суд не обговорив питання про визнання позову відповідачкою у справі, хоча остання щодо задоволення позову не заперечувала.

Також на спростування висновків суду та підтвердження доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надала відповідь на звернення щодо роз`яснення причин, з яких неможливо видати свідоцтво про право власності на Ѕ частки земельної ділянки площею 0,1147 га. (кадастровий номер 1822086300:02:001:0016) надане приватним нотаріусом Мокрецькою О.О. (а.с.140).

У зв`язку із наведеним та відповідно до положень ч.1 ст.376 ЦПК оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 лютого 2021 року скасувати . Ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної ділянки загальною площею 0,1147 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1822086300:02:001:0016.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 16.04.2021 року.