Постанова

від 01.02.2021 по справі 912/1132/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року м.Дніпро Справа № 912/1132/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2020 року, ухвалене суддею Кабаковою В.Г., повний текст рішення складений 21.09.2020 року, та додаткове рішення від 28.09.2020 року, ухвалене суддею Кабаковою у справі №912/1132/20

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5

до відповідача Приватного підприємства "Данкобуд", 39622, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Богуна, 11

про стягнення 23 062,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Кіровоградської області звернулося Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" з позовом до Приватного підприємства "Данкобуд" про стягнення 23 062,41 грн. у зв`язку з механічним пошкодженням кабельної лінії 10 кВ КТП 254 - ВЛ отп. КТП 254 (місцезнаходження КТП 254-в районі проїзду Макаренка в м. Кременчуці) при виконанні земельних робіт з будівництва водопроводу, без отримання відповідних погоджень з власником електромереж.

Рішенням господарського суду в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд вказав, що позивач не довів протиправності поведінки відповідача і розміру заподіяної позивачу майнової шкоди, вірогідність наданих позивачем доказів є недостатньою для підтвердження причетності відповідача до заподіяння позивачу майнової шкоди і її розміру, а доводи позивача є лише припущеннями, оскільки вони не виключають можливість пошкодження кабелів не відповідачем і не звільняють позивача від доказування належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами причетності до цього саме відповідача.

В подальшому, додатковим рішенням суду від 28.09.2020 року клопотання ПП "Данкобуд" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково та стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося АТ "Полтаваобленерго".

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- є хибним та суперечить матеріалам справи висновок суду щодо неподання позивачем доказів на підтвердження належності AT "Полтаваобленерго" кабелю KJI 10кВ КТП 254-ВЛ отп. КТП 25 на праві господарського відання чи власності, оскільки до позовної заяви апелянтом додано певний перелік документів, в тому числі належним чином завірену копію довідки про балансову належність пошкодженого майна, в якій чітко зазначено, що пошкоджене майно, а саме: кабельна лінія КВ-10 кВ оп.4:КТП-254 ПЛ-10 відг.:КТП-254 (інвентарний номер 352099) являється власністю ПАТ «Полтаваобленерго» Кременчуцької філії, знаходиться на балансі підприємства з 01.08.1997 року;

- акт про виявлення пошкодження по своїй суті є внутрішнім документом, складеним повноваженими представниками АТ «Полтаваобленерго» при виконанні ними своїх посадових обов`язків, і той факт, що в останньому не зазначено наслідки спричинення пошкодження, не спростовують обставини самого такого пошкодження;

- матеріалами справи підтверджується, що майстром КЛ кременчуцької філії AT «Полтаваобленерго» ОСОБА_1 виявлено механічне пошкодження Кабельної лінії 10 кВ КТП 254 ВЛ отп. КТП 254 та саме ним встановлено, що пошкодження виникло через дії Приватного підприємства «Данкобуд» ;

-сума завданих збитків, підтверджується належними та допустимими доказами, а саме: кошторисним розрахунком на виконання робіт по відновленню пошкоджених електромереж, в якому зазначено в повному обсязі перелік складових, найменування робіт тощо, які виконувались при відновленні електромереж, та розрахунком компенсації за недоотриману електричну енергію;

- зазначаючи обов`язок доведення вини відповідача на позивача, суд не врахував та не звернув уваги на те, що законодавець у деліктних зобов`язаннях закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і поклав на нього (відповідача в справі) доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову;

- жодних доказів, що в місці пошкодження кабельної лінії відповідачем не проводилося жодних робіт, до суду не надано, а саме по собі посилання відповідача в поясненнях на Другий проїзд Макаренка в м.Кременчуці жодним чином не свідчить про місце проведення робіт;

- судом безпідставно відмовлено в виклику свідка, який викликався з боку AT вЂ�Полтаваобленерго» для підтвердження фактичних обставин справи, а саме: майстра виробничої дільниці 1 кат. Кременчуцької філії AT «Полтаваобленерго» ОСОБА_1 , який також підтверджує вищевикладені обставини, та визнано заяву свідка неподаною, в той час як в заяві свідка чітко зазначалося про обставини справи, які йому достовірно відомо, що саме він був відповідальний за проведений відновлювальних робіт та спілкувався з представниками Відповідача при виявленні пошкодження;

- з наданих відповідачем документів, неможливо встановити детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката, та час витрачений на надання правничої допомоги, як того вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України, що унеможливлює перевірку співрозмірності наданих послуг та їх оплати; тому враховуючи відсутність належного обгрунтування судових витрат з боку відповідача, що унеможливлює їх перевірку, відсутність належних та допустимих доказів щодо понесених судових витрат в цілому, суд повинен був відмовити в стягненні таких витрат.

Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Крім того, просить скасувати додаткове рішення суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 07.12.2020 року поновлено строк на апеляційне оскарження у справі 912/1132/20. Відкрите апеляційне провадження у справі № 912/1132/20. Розгляд справи призначено в судовому засіданні.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 269 ГПК України , суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника позивача, приходить до наступного висновку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 19.09.2018 АТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької філії виявлено механічне пошкодження кабельної лінії 10 кВ КТП 254 - ВЛ отп. КТП 254 в м. Кременчуці. За даними позивача, пошкодження сталося в районі проїзду Макаренка через дії Приватного підприємства "Данкобуд" при виконанні земельних робіт з будівництва водопроводу, без отримання відповідних погоджень з власником електромереж.

За фактом виявленого пошкодження та відсутності електропостачання внаслідок його виникнення, в присутності власника мереж та порушника складено акт про виявлення пошкодження від 19.09.2018. Між тим, як вказує позивач, від підпису в цьому акті представник ПП "Данкобуд" відмовився.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем в порушення п.п. 8,9 Правил охорони електричних мереж, затверджених Постановою Кабінету Міністрів №209 від 04.03.1997 та п.п. 3-5,7,8 Умов проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж, без відповідного дозволу АТ "Полтаваобленерго" на виконання робіт, в районі проїзду Макаренка в м. Кременчуці виконувались роботи в охоронній зоні електричних мереж, внаслідок чого спричинені збитки власнику мережі - позивачу, що полягають у вартості відновлення електромережі та вартості недовідпущеної електроенергії.

Суму завданих збитків позивачем обраховано на підставі Кошторисного розрахунку на виконання робіт по відновленню пошкоджених електромереж на суму 15273,22 грн. та Розрахунку компенсації за недоотриману електричну енергію на суму 7789,19 грн., у тому числі ПДВ 1298,20 грн, які заявлено до стягнення.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 23 062,41 грн. збитків.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені у ст.16 ЦК України , зокрема, одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, а також відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Главою 82 ЦК України врегульовано питання щодо відшкодування шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені в статті 1166 Цивільного кодексу України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (реальна шкода та упущена вигода);

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Однак, саме позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що в результаті саме дій відповідача пошкоджено електричні кабелі.

В даному випадку, звертаючись з позовом до суду, позивач вказав, що 19.09.2018 року останнім було виявлено механічне пошкодження кабельної лінії в районі проїзду Макаренка в м.Кремечуці.

Між тим, відповідно до доповідної записки, складеної майстером КЛ Завірюхою В.О., доведено до відома начальника філіалу Андрієвському С.Г., що 19.09.2018р. фірмою ПП Данкобуд проводилися земляні роботи з проведення водопроводу, внаслідок чого була пошкоджена КЛ 10 кВ КТП 254-ВЛ отп.КТП 254. При цьому адреса, де був пошкоджений кабель в цій доповідній, не зазначена.

Також, за твердженням позивача, факт пошкодження кабелю КЛ 10кВ КТП 254-ВЛ отп. КТП 25 фіксується актом від 19.09.2018.

Водночас, відповідно до змісту цього акту, в ньому також не вказана адреса, де було здійснено пошкодження. Крім того, акт не містить опису характеру та ступеню пошкодження кабелю, не зафіксовано наслідків, спричинених таким пошкодженням. В акті відсутні будь-які дані про особу, якою вчинено пошкодження кабелю, а також відомості, на підставі яких встановлено, що така особа є представником ПП "Данкобуд" та цей акт не підписано з боку ПП Данкобуд .

Крім того, з акту від 19.09.2018 не вбачається коли саме в часі сталося пошкодження кабелю.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проведення ним робіт у вересні 2018 року з будівництва водопроводу в районі проїзду Макаренка в м.Кремечуці. Відповідно до договору підряду №34 від 02.07.2018 в районі проїзду Макаренка в м. Кременчуці такі роботи були проведенні відповідачем лише у грудні 2018 року, про що свідчить акт виконаних робіт №2 за грудень 2018 року, наданий відповідачем в матеріали справи.

Доказів проведення таких робіт 19.09.2018 року за вказаною адресою саме ПП Данкобуд позивачем в матеріали справи не представлено.

Кошторисний розрахунок на виконання робіт по відновленню пошкоджених електромереж про збитки, заподіяні відповідачем, зазначених обставин не підтверджують.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано доказів, що підтверджують протиправну поведінку відповідача та вину останнього, не надано доказів на підтвердження понесення відповідачем збитків. Тобто, склад цивільного правопорушення у даному випадку відсутній.

Таким чином, висновок господарського суду про те, що вірогідність наданих позивачем доказів є недостатньою для підтвердження причетності відповідача до заподіяння позивачу майнової шкоди і її розміру є законним та обгрунтованим.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника стосовно неправомірного висновку суду щодо неподання позивачем доказів на підтвердження належності AT "Полтаваобленерго" кабелю KJI ЮкВ КТП 254-ВЛ отп. КТП 25 на праві господарського відання чи власності апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки, в даному випадку, в задоволенні позову відмовлено з інших підстав, а саме: недоведення позивачем факту пошкодження цього кабелю саме відповідачем.

Також безпідставні доводи скаржника про те, що судом безпідставно не викликано в судове засідання свідка - майстра КЛ Завірюху В.О.

Так, відповідно до ч.1 ст.89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Статтею 88 цього Кодексу передбачено, що у заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

В даному випадку, підпис на заяві свідка ОСОБА_1 нотаріально не посвідчений, про що обгрунтовано вказав суд першої інстанції в ухвалі від 14.08.2020 року, тому останнім правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про виклик свідка.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75 , 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Що стосується незгоди позивача з додатковим рішенням господарського суду від 28.09.2020 року, яким частково задоволено клопотання ПП "Данкобуд" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі задоволено частково та стягнуто з АТ "Полтаваобленерго" 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на п. 1 ч.3 ст. 123 ГПК України , витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України , встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За вимогами ч. ч. 3, 4 ст.126 ГПК України , для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджується, що 26.06.2020 між адвокатом Богдановою М.Г. та ПП "Данкобуд" (клієнтом) укладено договір про надання професійної правничої допомоги №26-06-20 (а.с. 162-163), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе обов`язок діяти в інтересах клієнта з надання послуг у справі №912/1132/20 за позовом ПАТ до ПП "Данкобуд" про стягнення 23 062,41 грн, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.

Ціна договору визначається із розрахунку адвокатського гонорару за кожний вид послуг згідно Додатку №1 до Договору та фактично витраченого часу по кожному виду послуг, що будуть визначені у актах прийому передачі про надання професійної правничої допомоги (п. 2.1. Договору).

Між сторонами підписано Додаток №1 до Договору (а.с. 163 з обороту), де погоджено розмір адвокатського гонорару за послуги.

16.09.2020 сторонами підписано акт прийому передачі послуг з надання професійної правничої допомоги, з тексту якого вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв наступні послуги, вартість яких становить 6000,00грн.:

- надання усної консультації; складання та направлення відзиву на - 1000,00 грн.;

- складання та направлення додаткових пояснень - 1000,00 грн.;

- участь у судових засіданнях 07.07.2020, 23.07.2020, 14.08.2020, 14.09.2020 - по 1000,00 грн. за кожне.

Вказана вартість гонорару за кожну послугу погоджена сторонами в Додатку №1 до Договору.

Також у справу подано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КР №000166 від 05.03.2018 на Богданову М.Г.; ордер серії ВА № 1005217 від 26.06.2020 (а.с. 77).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з запереченнями проти задоволення клопотання про розподіл судових витрат, посилаючись на неспіврозмірність судових витрат, а саме: в підтвердження оплати наданих адвокатом послуг відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів. Так, копія банківської виписки, з якої вбачається, що 6000,00 грн. перераховано на ім`я ФОП Богданова М.Г., де у призначенні платежу вказано: "Гонорар адвоката", не може вважатись, на думку позивача, належним доказом, оскільки за договором послуги надає адвокат, а кошти отримує фізична особа-підприємець, що відповідно до норм законодавства неприпустимо. Крім того, позивач зазначав, що з наданих відповідачем документів неможливо встановити детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката та час витрачений на її надання, що унеможливлює перевірку співрозмірності наданих послуг та їх оплати.

Між тим, відповідачем 28.09.2020 було надано до суду пояснення, в яких вказано, що адвокат Богданова М.Г. не є фізичною-особою підприємцем, а є самозайнятою особою, на підтвердження чого надано копію Довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 03.05.2018. в призначенні платежу за платіжним дорученням №00249 від 17.09.2020 допущено помилку.

Крім того, актом прийому-передачі послуг з надання професійної правничої допомоги від 16.09.2020 підтверджується вартість відповідних послуг.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України . Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Господарським судом в оскаржуваному додатковому рішенні встановлено, що при розгляді даної справи проведено чотири засідання суду, два з яких тривали не більше 15 хвилин, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що 4000,00 грн. за участь адвоката у засіданнях суду суперечить принципу пропорційності у господарському судочинстві та розмір таких витрат не співмірний із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання.

Отже, господарський суд прийняв до уваги заперечення відповідача та прийшов до висновку, що розмір гонорару є завищеним, тому суд правильно визначив, що співмірною, пропорційною та обґрунтованою сумою витрат відповідача на професійну правничу (правову) допомогу, яка покладаються на позивача буде сума 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з додатковим рішенням суду, оскільки господарським судом правильно застосовані норми процесуального та матеріального права, дана належна оцінка доводам сторін щодо витрат на правничу допомогу.

Вказане спростовує твердження позивача про те, що з наданих відповідачем документів, неможливо встановити детального опису витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката

Враховуючи викладене, підстави для скасування додаткового рішення господарського суду відсутні.

З урахуванням наведених обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Рішення суду слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 129 , 269 , 270 , 275 , 276 , 282-284 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14.09.2020 року у справі №912/1132/20 залишити без змін.

Додаткове рішення від 28.09.2020 року у справі №912/1132/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повне рішення складено та підписано 11.02.2021р.

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов