Постанова

від 04.02.2021 по справі 904/3613/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3613/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.,

судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Григоренко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Березнякова К. О., посвідчення №0787 від 30.12.2016 р., адвокат;

інші представники сторін не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармстандарт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 , повний текст рішення складено 09.11.2020, суддя Мілєва І.В., у справі №904/3613/20

за позовом Приватного підприємства "Фітобад", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ

до Приватного підприємства "Фармстандарт", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про стягнення 276 520,00 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства "Фармстандарт", Дніпропетровська область, м. Дніпро

до Приватного підприємства "Фітобад", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ

про відшкодування збитків у розмірі 2 000 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Приватне підприємство "Фітобад" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства "Фармстандарт" про стягнення 276 520,00 грн. основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 в частині оплати за поставлений товар.

30.07.2020 Приватне підприємство "Фармстандарт" подало до суду зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства "Фітобад" про стягнення 2 000 000,00 грн. збитків.

Зустріний позов обгрунтований тим, що ПП Фармстандарт та постачальник ПП Фітобад досягли згоди щодо істотних умов договору поставки № 1401/15-3 та погодили замовлення № 63 від 25.05.2020 (а.с. 41) та поставку товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020.

Однак, як зазначає позивач за зустрічним позовом, ПП Фітобад не виконало своїх зобов`язань щодо поставки товару в обсязі, у строк та у порядку, передбаченому вищезазначеним договором поставки № 1401/15-3. В результаті чого позивач за зустрічним позовом зазнав збитків, які полягають у неодержаному прибутку, який останнє отримало б в разі реалізації продукції на користь ТОВ Торговий дім Еліксир на суму 30 600 000,00 грн. за договором поставки № 0102/17.

Розмір збитків, спричинених приватним підприємством Фітобад Приватному підприємству Фармстандарт (сума неодержаного прибутку) становить 9 720 000,00 грн. (30 600 000, 00 грн. - 20 880 000,00 грн.).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/3613/20 первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного підприємства "Фармстандарт" (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 162, кв. 6, ідентифікаційний код 39213766) на користь Приватного підприємства "Фітобад" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, буд. 3, ідентифікаційний код 33704979) 276 520,00 грн. основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 147,80 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем за первісним позовом було неналежно виконано зобов`язання за договором поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015р. в частині оплати поставленого товару, а тому сума основного боргу підлягає стягненню у сумі 276 520,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у відповідача за зустрічним позовом зобов`язання з поставки партії товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020 відповідно до замовлення № 63 від 25.05.2020 не виникло. Відтак, господарський суд вважав безпідставними твердження позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що він зазнав збитків у вигляді неодержаного прибутку внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання з поставки партії товару за замовленням № 63 від 25.05.2020. У зв`язку із чим зустрічні позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства Фітобад 2 000 000,00 грн. збитків є необґрунтованими та недоведеними.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Фармстандарт" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати повністю рішення від 09.11.2020 у справі №904/3613/20 ухвалити, нове яким у задоволенні позову Приватного підприємства "Фітобадм" до Приватного підприємства "Фармстандарт" відмовити повністю та задовольнити зустрічний позов про стягнення збитків у розмірі 2 000 000,00грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, підставою для стягнення з позивача збитків у сумі 2 000 000,00 грн. є те, що між сторонами по справі було укладено Договір поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 року, відносно якого між сторонами було досягнута згода щодо його істотних умов, а отже шляхом відмови позивача виконати замовлення апелянта № 63 від 25.05.2020 року щодо поставки товару Фітобад Вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000 шт. на суму 20 880 000,00 грн., позивач не виконав своїх зобов`язань щодо поставки товару в обсязі, у строк та у порядку, передбаченими Договором поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 року, що призвело до понесення апелянтом збитків, які полягають у неодержаному прибутку від господарських взаємовідносин з третьою особою - ТОВ Торговий дім Еліксир .

Докази, які містяться у справі не підтверджують наявність законних підстав для звільнення позивача від обов`язку погодити замовлення на постачання партії відповідного товару.

Також скаржник зазначає, що направлення з боку апелянта на адресу позивача замовлення на поставку товару № 63 від 25.05.2020 року є правочином в розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, оскільки така дія спрямована на набуття у покупця та постачальника певних цивільних прав та обов`язків. До того ж, позивач не звертався до суду із позовом про визнання зазначеного замовлення недійсним.

Крім того, також підставою для подання апеляційної скарги, є те, що суд першої інстанції не здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог апелянта до позивача всупереч вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

Позивачем надано відив на апеляційну скаргу відповідача в якому зазначено, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фармстандарт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 у справі №904/3613/20 розгляд скарги призначено в судове засідання на 04.02.2021р. о 12:20 год.

У судовому засіданні 04.02.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

14.01.2015 між Приватним підприємством "Фітобад" (постачальник) та Приватним підприємством "Фармстандарт" (покупець) було укладено договір поставки № 1401/15-3 (далі - договір).

Постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію (далі - товар) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. договору).

Товар за даним договором поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на основі заявок покупця. Замовлення на партію товару покупець направляє постачальнику факсимільним, електронним або телефонним зв`язком з послідуючим узгодженням сторонами умов доставки (п. 2.1. договору).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином, яку покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що поставляється, переходить на покупця одночасно із виникненням у нього права власності (п. 2.2. договору).

Постачання товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) (п. 2.3. договору).

Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій товару поставлених покупцю за цим договором (п. 4.1. договору).

Ціна товару визначається в національній валюті України та узгоджується сторонами для кожної окремої партії товару (п. 4.2. договору).

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України (п. 4.3. договору).

Розрахунку за кожну партію товару, поставлену за даним договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання товару (п. 4.4. договору).

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунка покупця на поточний рахунок постачальника. Нереалізований товар покупець має право повернути постачальнику, а постачальник зобов`язується прийняти такий товар та повернути покупцю вартість такого товару, що повертається (п. 4.5. договору).

Будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише за умов, якщо вони виконані в письмовій формі у вигляді додаткової угоди до договору і підписані та завірені печатками обох сторін (п. 9.4. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2015, але якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору залишаються невиконані договірні зобов`язання та законні вимоги, дія договору продовжується по відношенню до таких зобов`язань, до повного задоволення законних вимог (п. 9.5. договору).

На виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 384 000,00 грн., відповідно до видаткових накладних:

- № 19 від 09.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 11);

- № 20 від 14.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 12);

- № 21 від 16.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 13).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Доказом передачі партії товару у власність покупця є видаткова накладна, оформлена належним чином, яку покупець повинен направити в триденний термін постачальнику з дня отримання товару. Ризик випадкової загибелі або випадкового псування товару, що поставляється, переходить на покупця одночасно із виникненням у нього права власності (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунку за кожну партію товару, поставлену за даним договором, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 107 480,00 грн., у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 276 520,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 24 від 19.05.2020 (а.с. 15-16), в якій вимагав сплатити заборгованість. Однак, як зазначає позивач за первісним позовом, відповідач відповідь на претензію не надав, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.

Приватне підприємства "Фармстандарт" подало до суду зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства "Фітобад" про стягнення 2 000 000,00 грн. збитків.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 25.05.2020 направив постачальнику замовлення № 63 від 25.05.2020 (а.с. 41): просив ПП Фітобад відповідно до п. 2.1. договору поставити та передати покупцю партію товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020.

В якості доказу направлення на адресу відповідача за зустрічним позовом вказаного замовлення позивач за зустрічним позовом надав копії опису вкладення та накладної Укрпошти № 4900809697792.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900809697792 (а.с. 43) відповідач за зустрічним позовом отримав замовлення № 63 від 25.05.2020 - 27.05.2020.

Також, позивач за зустрічним позовом зазначає, що замовлення № 63 від 25.05.2020 було направлено відповідачу за зустрічним позовом електронною поштою.

Листом № 28 від 26.05.2020 (а.с. 44) Приватне підприємство "Фітобад" повідомило позивача за зустрічним позовом, що 25.05.2020 з електронної адреси novacia5@gmail.com ПП Фітобад отримало замовлення № 63 від 25.05.2020 стосовно поставки вугілля активованого Сорбофіт-Актив № 10. Даним листом ПП Фітобад повідомило ПП Фармстандарт про те, що поставка товару, асортимент та кількість якого зазначена у вказаному вище замовленні постачальнику № 63 від 25.05.2020 здійснена на користь ПП Фармстандарт не буде.

Лист із зазначеною відмовою ПП Фітобад направило на адресу ПП Фармстандарт 28.05.2020, що підтверджується відповідними описом вкладення у цінний лист від 28.05.2020 та поштовим конвертом (а.с. 45-46).

Листом № 29 від 28.05.2020 (а.с. 47) Приватне підприємство "Фітобад" повідомило позивача за зустрічним позовом, що 27.05.2020 за допомогою послуг Укрпошти ПП Фітобад отримало замовлення № 63 від 25.05.2020 стосовно поставки вугілля активованого Сорбофіт-Актив № 10. Даним листом ПП Фітобад повідомило ПП Фармстандарт про те, що поставка товару, асортимент та кількість якого зазначена у вказаному вище замовленні постачальнику № 63 від 25.05.2020 здійснена на користь ПП Фармстандарт не буде.

Лист із зазначеною відмовою ПП Фітобад направило на адресу ПП Фармстандарт 28.05.2020, що підтверджується відповідними описом вкладення у цінний лист від 28.05.2020 та поштовим конвертом (а.с. 48-49).

02.01.2017 між Приватним підприємством Фармстандарт (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Еліксир (покупець) було укладено договір поставки № 0102/17 (далі - договір поставки № 0102/17).

Відповідно до п. 1.1. договору поставки № 0102/17 постачальник продає, а покупець купує і сплачує на умовах цього договору продукцію (далі товар ) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в видаткових накладних.

Товар за даним договором поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на підставі погоджених постачальником заявок покупця. Замовлення на партію товару покупець направляє постачальнику факсимільним, електронним або телефонним зв`язком з послідуючим погодженням сторонами умов доставки (п. 2.1. договору поставки № 0102/17).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що 24.05.2020 засобом електронної пошти отримав від ТОВ Торговий дім Еліксир замовлення постачальнику № 7 від 24.05.2020 (а.с. 54), відповідно до якого ТОВ Торговий дім Еліксир просить ПП Фармстандарт відповідно до п. 2.1. договору поставки № 0102/17 від 02.01.2017 в термін до 24.06.2020 поставити та передати ТОВ Торговий дім Еліксир наступну партію товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-актив № 10, кількість 30 000 000,00 шт. на загальну суму 30 600 000,00 грн. з ПДВ.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що покупець ПП Фармстандарт та постачальник ПП Фітобад досягли згоди щодо істотних умов договору поставки № 1401/15-3 та погодили замовлення № 63 від 25.05.2020 (а.с. 41) та поставку товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020.

Однак, як зазначає позивач за зустрічним позовом, ПП Фітобад не виконало своїх зобов`язань щодо поставки товару в обсязі, у строк та у порядку, передбаченому вищезазначеним договором поставки № 1401/15-3. В результаті чого позивач за зустрічним позовом зазнав збитків, які полягають у неодержаному прибутку, який останнє отримало б в разі реалізації продукції на користь ТОВ Торговий дім Еліксир на суму 30 600 000,00 грн. за договором поставки № 0102/17.

Розмір збитків, спричинених приватним підприємством Фітобад Приватному підприємству Фармстандарт (сума неодержаного прибутку) становить 9 720 000,00 грн. (30 600 000, 00 грн. - 20 880 000,00 грн.).

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що у нього відсутні кошти на оплату судового збору за вимогу про стягнення всієї зазначеної суми збитків (9 720 000,00 грн.), у зв`язку із чим ПП Фармстандарт заявляє вимогу про стягнення з ПП Фітобад суми збитків у розмірі 2 000 000,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором доставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати увстановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на виконання умов договору позивач за первісним позовом поставив відповідачу за первісним позовом товар на загальну суму 384 000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладни:

- № 19 від 09.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 11);

- № 20 від 14.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 12);

- № 21 від 16.04.2020 про поставку відповідачу товару на суму 128 000,00 грн. з ПДВ (а.с. 13).

Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 107 480,00 грн., у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 276 520,00 грн.

19.05.2020 позивач направив відповідачу претензію № 24 в якій вимагав сплатити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем за первісним позовом доведено факт порушення з боку відповідача за первісним позовом своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення належним чином оплати за поставлений товар, наявність заборгованості в розмірі 276 520,00 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 19 від 09.04.2020; № 20 від 14.04.2020; №м 21 від 16.04.2020. Відповідач за первісним позовом доказів сплати боргу не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Апеляційний суд, беручи до уваги встановлені обставини справи та оцінюючи наведені докази та доводи сторін, враховує те, що договором поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 не передбачено автоматичного погодження постачальником заявок покупця та, як наслідок, автоматичного виникнення у постачальника зобов`язання з поставки покупцю товару на основі отриманої від останнього заявки. Натомість, укладаючи договір поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 сторони погодили п. 2.1. договору, яким визначили, що товар за даним договором поставляється окремими партіями у відповідності з видатковими накладними на основі заявок покупця. Замовлення на партію товару покупець направляє постачальнику факсимільним, електронним або телефонним зв`язком з послідуючим узгодженням сторонами умов доставки.

Ціна товару визначається в національній валюті України та узгоджується сторонами для кожної окремої партії товару (п. 4.2. договору).

З аналізу наведеного вбачається, що замовлення покупця на партію товару підлягає обов`язковому погодженню постачальником, після чого у останнього виникає зобов`язання щодо поставки товару на умовах погоджених сторонами у відповідному замовленні.

Позивач за зустрічним позовом направив постачальнику замовлення № 63 від 25.05.2020 (а.с. 41), в якому просив ПП Фітобад відповідно до п. 2.1. договору поставити та передати покупцю партію товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, замовлення № 63 від 25.05.2020 (а.с. 41), являє собою двосторонній документ, підписаний покупцем одноособово, який містить місця для підписів та відтисків печаток як для постачальника, так і для покупця, що в свою чергу надає право постачальнику погодити викладені у замовлені умови поставки та скріпити відповідне замовлення своїм підписом та відтиском печатки чи відмовити у прийнятті заявки до виконання.

Проте, укладеним сторонами договором поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 не передбачено обов`язку постачальника обґрунтовувати відмову від прийняття до виконання заявок покупця. Автоматичного погодження постачальником заявок покупця в разі не надання мотивованих обґрунтувань з приводу відмови щодо їх прийняття спірним договором також не передбачено.

Листами № 28 від 26.05.2020 (а.с. 44) та № 29 від 28.05.2020 (а.с. 47) Приватне підприємство "Фітобад" повідомило позивача за зустрічним позовом, що поставка товару, асортимент та кількість якого зазначена у вказаному вище замовленні постачальнику № 63 від 25.05.2020 здійснена на користь ПП Фармстандарт не буде.

Як зазначає відповідач за зустрічним позом (апелянт) - однією з причин відмови від поставки товару на користь ПП Фармстандарт була відсутність у розпорядженні ПП Фітобад вказаного у замовленні товару у зазначеній кількості (30 000 000 шт.), який підлягав поставці протягом досить короткого часу - одного місяця. Крім того, протягом співпраці ПП Фармстандарт та ПП Фітобад на підставі договору поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 ПП Фітобад здійснював поставки товару на користь ПП Фармстандарт виходячи з того, яка кількість товару була в наявності у ПП Фітобад на момент узгодження сторонами відповідного замовлення на поставку партії товару. До того ж, протягом всього строку співпраці ПП Фармстандарт та ПП Фітобад на підставі договору поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 середня кількість замовленого товару за одним замовленням ПП Фармстандарт становила приблизно 200 000 шт. на підтвердження чого відповідач за зустрічним позовом надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні (а.с. 85-105).

Отже, отримавши від покупця спірне замовлення, постачальник користуючись своїм правом, відмовив у його погоджені, у зв`язку із чим листами № 28 від 26.05.2020 та № 29 від 28.05.2020 повідомив позивача за зустрічним позовом, що поставка товару, асортимент та кількість якого зазначена у замовленні № 63 від 25.05.2020 здійснена на користь ПП Фармстандарт не буде.

З договору поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 вбачається, що обов`язок щодо поставки постачальником окремої партії товару виникає після погодження ним відповідного замовлення покупця.

Матеріали справи свідчать також і про те, що підписане сторонами та скріплене їх печатками замовлення № 63 від 25.05.2020 в матеріалах справи відсутнє. Жодних належних доказів погодження постачальником замовлення № 63 від 25.05.2020 сторонами не надано.

Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що у відповідача за зустрічним позовом зобов`язання з поставки партії товару: Фітобад вугілля активоване Сорбофіт-Актив № 10 у кількості 30 000 000,00 шт. на суму 20 880 000,00 грн. з ПДВ в термін до 25.06.2020 відповідно до замовлення № 63 від 25.05.2020 не виникло.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України).

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Оцінивши фактичні обставини справи комплексно, господарський суд правомірно визнав, безпідставними твердження позивача за зустрічним позовом, стосовно того, що він зазнав збитків у вигляді неодержаного прибутку внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання з поставки партії товару за замовленням № 63 від 25.05.2020. У зв`язку із чим зустрічні позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства Фітобад 2 000 000,00 грн. збитків є необґрунтованими, недоведеними.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що наявні у справі докази не підтверджують наявність законних підстав для звільнення позивача від обов`язку погодити замовлення на постачання партії відповідного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тоию) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір поставки № 1401/15-3 від 14.01.2015 року, укладений між сторонами по справі, не містить у собі переліку дій, які б становили процедуру погодження замовлення, не містить порядку та умов погодження замовлення: строки розгляду замовлення, порядок та форму відповіді на замовлення, обов`язок позивачем щодо вчинення певних дій після отримання від апелянта замовлення на поставку товару та інше. Таким чином, апелянт не зазначив у чому саме полягає порушення позивачем щодо обов`язку погодження замовлення на постачання товару.

Також скаржник зазначає, що направлення з його боку на адресу позивача замовлення на поставку товару № 63 від 25.05.2020 року є правочином в розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України, оскільки така дія спрямована на набуття у покупця та постачальника певних цивільних прав та обов`язків. Також, апелянт зазначив про те, що позивач не звертався до суду із позовом про визнання зазначеного замовлення недійсним.

Згідно ч. 2. ч. 5 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів. застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів того, що замовлення апелянта № 63 від 25.05.2020 року на поставку партії товару, яке було направлено ним позивачу, є правочином, а також того, що позивач надав згоду щодо укладання такого правочину або позивач вчинив дії які б свідчили про укладання такого правочину між апелянтом та позивачем. А отже, твердження апелянта про те, що замовлення № 63 від 25.05.2020 року на поставку партії товару є правочином - безпідставне та не може бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.

Крім того, підставою для подання апеляційної скарги, на думку апелянта, є те, що суд першої інстанції не здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог апелянта до позивача всупереч вимогам ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів звернення апелянтом або позивачем із заявою щодо зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а також те, що зобов`язання по сплаті заборгованості, яке є основним зобов`язанням, та зобов`язання по відшкодуванню збитків, яке є заходом відповідальності, за правовою природою є різними вимогами, до того ж стосовно яких між сторонам по справі мається спір, зарахування зустрічних вимог між апелянтом та позивачем є неможливим.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, ухвалене рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, а відтак передбачених законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статтею 277 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фармстандарт"- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020, у справі №904/3613/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.02.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Кощеєв