Рішення

від 29.01.2021 по справі 902/1089/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2021 р. Cправа №902/1089/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області

до приватного підприємства "Гранівський цегельний завод", с.Гранів Гайсинського району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Гранівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області та Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

за участю прокурора: Кавун О.І., сл.посвідчення

та представників сторін:

відповідача: Катрич П.С., діє на підставі довіреності; Мельник В.В. - керівник;

спеціаліст Державної екологічної інспекції у Вінницькій області: Педченко Г.О.

Представники позивачів та третіх осіб в судове засідання не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 21.12.2019 надійшла позовна заява заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури, подана в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду від 10.09.2012, що укладений між Гайсинською районною державною адміністрацією та приватним підприємством "Гранівський цегельний завод", з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059 загальною площею 20,1941 га (в тому числі дзеркало води 16,8223 га, під гідроспорудами - 0,3495 га та під болотом 3,0223 га), розташованої на території Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, а також про зобов`язання відповідача повернути вказані об`єкти на користь держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що у відповідача відсутній дозвіл на спеціальне водовикористання, що є підставою для розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки водного фонду.

Окрім того прокурор вказує, що згідно інформації Гранівської сільської ради від 10.12.2019, Орендарем в ході використання даного водного об`єкту допускались випадки обмеження купання та водопій тварин, захаращення прибережної смуги сміттям та забиття дерев`яних кілків де купались діти. Крім того "...мав місце факт випуску води в літній період, що викликало справедливі скарги жителів села...".

Поряд із цим прокурор зауважує, що під час перевірки Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області встановлено, що приватне підприємство "Гранівський цегельний завод", в порушення вимог п.15 Договору, фактично використовує дану земельну ділянку для риборозведення, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки №9Ю-ДК/364/АО/10/01/-18 від 30.08.2019 та довідкою Гранівської сільської ради від 30.08.2019 за №213.

Отже, згідно процесуальної позиції прокурора, використання Орендарем, без згоди Орендодавця, даної земельної ділянки водного фонду для риборозведення, в межах категорії земельної ділянки "землі водного фонду" свідчить про порушення відповідачем погодженого йому виду використання земельної ділянки, що є окремою самостійною підставою для розірвання договору оренди.

Ухвалою суду від 26.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1089/19 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні на 28.01.2020.

28.01.2020 судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

28.07.2020 на адресу суду надійшло клопотання за підписом заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури №36/1-389 вих-20 від 23.07.2020 про поновлення провадження у справі №902/1089/19. Із змісту даного листа слідує, що 20.07.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, в якій Велика Палата прийшла до висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Ухвалою суду від 31.07.2020 вказане клопотання прокурора задоволено, провадження у справі №902/1089/19 поновлено, продовжено строк здійснення підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2020.

30.09.2020, з метою забезпечення відповідачу можливості реалізувати визначені Господарським процесуальним кодексом України права, зокрема на участь в судовому засідання, була постановлена ухвала про відкладення підготовчого засідання на 20.10.2020.

За результатами слухання справи, 20.10.2020, суд оголосив судове рішення (із занесенням його до протоколу судового засідання) про задоволення клопотання відповідача, який просив надати йому можливість подати усі наявні докази в обґрунтування заперечень на позов, та перерву в судовому засіданні до 05.11.2020.

20.10.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" №20/10, в яких відповідач зазначив, що позовна заява прокурора є безпідставною, оскільки користування об`єктом оренди відбувалось відповідно до отриманих дозволів на спецводокористування за №850 від 29.04.2015, термін дії якого становив до 29.04.2020, та №67/ВН/49д-20 від 18.03.2020.

Окрім того, на думку останнього, "...довідка сільської ради про те, що Відповідач використовує земельну ділянку для розведення риби не є належним, допустимими та вірогідним доказом в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України, оскільки сільська рада відповідно до ст.19 Конституції України не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин та надання інформації про цільове використання орендарем земельної ділянки, так як відповідно до закону не розпоряджається нею, а також відповідно до довідки наданої Гранівською сільською радою від 20.10.20, остання зазначає, що інформація, щодо використання відповідачем земельної ділянки для риборозведення сільською радою не перевірялися, доказів, щодо підтвердження таких обставин в неї не має і що дана інформація в довідці була зазначена виключно на підставі припущень."

05.11.2020 суд, розглянувши всі заявлені учасниками справи на стадії підготовчого провадження клопотання, за участю представника позивача та прокурора ухвалив судове рішення про закриття підготовчого провадження, призначив справу до розгляду по суті на 03.12.2020.

В подальшому в судових засіданнях неодноразово оголошувались перерви, зокрема, у зв`язку із задоволенням клопотання прокурора про виклик до суду спеціаліста сектору у Вінницькій області Державного агентства водних ресурсів України для надання консультацій та пояснень стосовно обставин даної справи.

Востаннє під час судового засідання, 25.01.2021, суд оголосив перерву до 29.01.2021.

На визначену судом дату (29.01.2021) з`явилися прокурор та представник відповідача. Позивачі та треті особи не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання, хоча про місце, дату та час його проведення останні повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними телефонограмами.

Вказаний вид повідомлення узгоджується з приписами ч.6 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

При цьому суд враховує, що 29.01.2021 в системі "Електронний суд" представник позивача - Вінницької обласної державної адміністрації сформував заяву №01-01-13/302 від 28.01.2021, в якій просив суд здійснювати розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та з врахуванням позиції, викладеній у позовній заяві та додаткових поясненнях від 28.01.2021.

Окрім того 29.01.2021 на електронну адресу суду надійшла заява третьої особи - Краснопільської сільської ради, в якій остання зазначає, що проти задоволення позову не заперечує та просить судовий розгляд здійснювати за їх відсутності.

Під час судового засідання, 29.01.2021, прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, натомість відповідач проти їх задоволення заперечив.

Після закінчення судових дебатів суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення. Повернувшись з нарадчої кімнати суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали господарської справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступне.

30.07.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області виданий наказ №910-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності", яким вирішено:

"1. Здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, площею 20,1941 га з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059 на території Гранівської сільської ради."

30.08.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України та охороною земель на території Вінницької області Цибком В.В. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Ковалем А.В. проведено обстеження вказаної вище земельної ділянки, про що складений відповідний Акт №910-ДК/364/АО/10/01/-18.

Актом зафіксовано, що "...Дозвіл на спеціальне водокористування від 21.05.2010 №4160 виданий ПП "Гранівський цегельний завод" для виробничих потреб, однак в ході перевірки встановлено, що дана земельна ділянка фактично використовується приватним підприємством "Гранівський цегельний завод" в особі директора ОСОБА_1 для риборозведення (довідка Гранівської сільської ради від 30.08.2019 №213).

Даний факт та дії ПП "Гранівський цегельний завод" ОСОБА_1 згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" кваліфікуються як не виконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням."

30.08.2019 державними інспекторами складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №910-ДК/364/АО/10/01/-18.

Також під час перевірки державні інспектори Цибко В.В. та Коваль А.В. дійшли висновку, що "...Гайсинською районною державною адміністрацією, з порушенням чинного на той час законодавства, прийнято розпорядження від 09.04.2012. Згідно даного розпорядження затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП "Гранівський цегельний завод" із земель водного фонду (став "Ліщинський") для експлуатації та догляду за водними об`єктами на території Гранівської сільської ради Гайсинського району та надано приватному підприємству "Гранівський цегельний завод" в оренду терміном на 25 років земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 20,1941 га, в тому числі під водою 16,8223 га, під болотом 3,0223 га, під гідроспорудою 0,3495 га на території Гранівської сільської ради для експлуатації та догляду за водним об`єктом."

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, Дозвіл на спеціальне водокористування наданий ПП "Гранівський цегельний завод" мав термін дії до 19.05.2015. Таким чином, за твердженням інспекторів, Гайсинська районна державна адміністрація не мала права передавати земельну ділянку в оренду на термін, більший ніж дія дозволу на спеціальне водокористування, а саме на 25 років, на неконкурентних засадах, без проведення земельних торгів.

З матеріалів справи слідує, що на підставі вказаного вище розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації 10.09.2012 між Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області (далі по тексту також - Орендодавець, позивач) та приватним підприємством "Гранівський цегельний завод" (далі по тексту також - Орендар, відповідач) укладено Договір оренди землі (далі по тексту також - Договір).

Предметом Договору сторони визначили, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду (став "Ліщинський") на підставі розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №456 від 12.11.2008 року, яка знаходиться на території Гранівської сільської ради, за межами с.Гранів (п.1 Договору).

В пункті 2 Договору сторони визначили об`єкт оренди, а саме в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,1941 га в тому числі: водне дзеркало води 16,8223 га, під гідроспорудами - 0,3495 га та під болотом 3,0223 га.

Договір укладено на 25 років до 09.04.2037 року (п.8 Договору).

Відповідно до п.9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі: у грошовому вигляді 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 19619,15 грн в рік. Оренда плата вноситься на рахунок Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Сторони пунктом 15 Договору узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та догляду за водним об`єктом.

Цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду (п.16 Договору).

Згідно до п.17 Договору умови збереження стану об`єкта оренди: орендар зобов`язується не погіршувати стану об`єкта оренди, дотримуватися вимог екологічного та земельного законодавства.

Пунктом 38 Договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом .

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 Договору).

Цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Згідно довідки Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області №213 від 30.08.2019:

"...земельна ділянка з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059 площею 20,1941 га (став "Ліщинський") на території Гранівської сільської ради перебуває в оренді ПП "Гранівський цегельний завод" згідно договору оренди землі від 10.09.2012 з цільовим призначенням - для виробничих потреб.

ПП "Гранівський цегельний завод" не займалось та не займається виробництвом цегли та іншої продукції, а існує виключно як юридичних осіб.

Дана земельна ділянка з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059 площею 20,1941 га (став "Ліщинський") фактично використовується для риборозведення."

В матеріалах справи також міститься лист №115 від 10.12.2019 Гранівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, адресований начальнику Гайсинського відділу Немирівської місцевої прокуратури наступного змісту:

"На Ваш лист від 09.12.2019 року за №36/1- 5591 вих.19, Гранівська сільська рада надає інформацію :

- З 2016-2019 р.р. став ОСОБА_2 випускався тричі, останній раз в 2019 році. На даний час вода із ставу випущена.

- За ставом доглядає ОСОБА_3 , гідроспоруда знаходиться в занедбаному стані.

- Були випадки обмеження купання та водопій тварин.

Мав місце факт обливу бензином дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на той час неповнолітніх, доглядаючим за ставом ОСОБА_3 ..

Також мав факт випуску води в літній період, що викликало справедливі скарги жителів села.

Також мало місце захаращення прибережної смуги сміттям та забиттям дерев`яних кілків де традиційно купалися діти."

Вважаючи, що Орендар використовує водний об`єкт з порушенням законодавства та умов договору, оскільки не мав дозволу на спеціальне водокористування та згоду Орендодавця на риборозведення (в межах категорії земельної ділянки "землі водного фонду"), прокурор звернувся за даним позовом до суду про розірвання договору оренди.

Вирішуючи питання правомірності звернення Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, суд враховує наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, в даній справі, прокурор, обґрунтовуючи порушення інтересів держави, що зумовило звернення з даним позовом до суду, зазначає, що інтереси держави в сфері правовідносин, пов`язаних із раціональним та ефективним використанням водних об`єктів та земель водного фонду, полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на ці об`єкти, додержання законодавчого порядку їх використання, а також у визнати та захисті законних форм їх використання.

Водночас прокурор вказує, що використання приватним підприємством "Гранівський цегельний завод" земельної ділянки без дотримання вимог діючого законодавства та умов договору порушує державні інтереси.

Згідно позиції прокурора, невжиття Вінницькою обласною державною адміністрацією та Гайсинською районною державною адміністрацією заходів, спрямованих на припинення права користування земельною ділянкою водного фонду Орендарем, не зважаючи на очевидний характер порушень з боку останнього, є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

З огляду на викладене суд враховує, що листом №10-2-0.441-10095/2-19 від 03.09.2019 Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулось до Прокуратури Вінницької області, в якому довело до відома виявлені порушення під час проведення перевірки стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки, площею 20,1941 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0059 на території Гранівської сільської ради Гайсинського району та яка передана в користування приватному підприємству "Гранівський цегельний завод". Одночасно адресант просить прокурора розглянути питання щодо здійснення представництва в суді з метою недопущення порушень інтересів держави в сфері земельних відносин.

В подальшому Немирівська місцева прокуратура в листах від 12.12.2019 за №№ 36/1-5753 та 36/1-5752вих19 повідомила Гайсинській районній державній адміністрації та Вінницькій обласній державній адміністрації про намір пред`явити позов в інтересах держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Гайсинської районної державної адміністрації до приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та її повернення на користь держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає, що прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Вінницької обласної державної адміністрації та Гайсинської районної державної адміністрації.

Надаючи оцінку наведеним прокурором та позивачем аргументам, суд дійшов до наступних висновків.

Правовий статус земель водного фонду та порядок їх використання станом на момент виникнення спірних правовідносин визначався Водним Кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Земельним кодексом України, постановами Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" №486 від 08.05.1996, "Про затвердження Порядку складання паспортів річок і Порядку установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними" №347 від 14.04.1997 та іншими.

Згідно із положеннями ст.3 Водного кодексу України (далі по тексту також - ВК України, в редакції Закону від 19.01.2012) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належить: поверхневі води, природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 58 Земельного кодексу України (далі по тексту також - ЗК України) та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду. До таких земель відносяться землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (ч.7 ст.51 ВК України, в редакції Закону від 19.01.2012).

Порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт (ст.85 ВК України в редакції від 19.01.2012).

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції від 05.09.2012) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади щодо передачі у власність або користування земельних ділянок за межами та в межах населеного пункту, а саме: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Судом встановлено, що 09.04.2012 Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області прийнято розпорядження №119, згідно пункту 1 якого затверджено приватному підприємству "Гранівський цегельний завод" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для експлуатації та догляду за водним об`єктом загальною площею 20,1941 га, в тому числі під водою 16,8223 га, під болотом 3,0223 га, під гідроспорудою 0,3495 га на території Гранівської сільської ради.

Згідно пункту 2 даного розпорядження приватному підприємству "Гранівський цегельний завод" надано в оренду терміном на 25 років земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 20,1941 га, в тому числі під водою 16,8223 га, під болотом 3,0223 га, під гідроспорудою 0,3495 га на території Гранівської сільської ради для експлуатації та догляду за водним об`єктом.

Як зазначалось раніше, на підставі вказаного розпорядження 10.09.2012 між Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області та приватним підприємством "Гранівський цегельний завод" укладено Договір оренди землі.

Згідно п.2 Договору об`єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 20,1941 га в тому числі водне дзеркало води 16,8223 га, під гідроспорудами - 0,3495 га та під болотом 3,0223 га.

В пункті 15 Договору сторони узгодили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та догляду за водним об`єктом. Цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду (п.16 Договору).

Аналізуючи зміст Договору та розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації, суд констатує, що орендована земельна ділянка, площею 20,1941 га, включає, в тому числі, земельну ділянку під водою 16,8223 га. При цьому даній договір не регулює відносини сторін щодо оренди водного об`єкта.

Вказаний висновок суду також обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.3 ст.51 ВК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні Ради. Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Рада міністрів Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам. Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Право надавати земельні ділянки у користування були наділені сільські, селищні, міські ради чи місцеві державні адміністрації (пункт "а" статті 9, пункт "а" статті 12, пункт "а" статті 17 ЗК у редакції від 05.09.2012).

З викладених вище положень слідує, що орендодавець договору оренди водного об`єкта та орендодавець земельної ділянки водного фонду, на момент укладення договору оренди землі від 10.09.2012, не співпадав, що дає підстави для висновку, що договір оренди водного об`єкта - був самостійним договором і повинен був укладатися поряд з договором земельної ділянки водного фонду, на якій розташований водний об`єкт.

Прокурор звертаючись до суду з позовом про розірвання вказаного Договору, як одну із підстав позовних вимог зазначає, що Орендар без згоди Орендодавця використовує земельну ділянку водного фонду для риборозведення, в межах категорії земельної ділянки "землі водного фонду", що свідчить про порушення погодженого його виду використання земельної ділянки.

Надаючи оцінку вказаному аргументу прокурора суд зазначає наступне.

Підстави для розірвання договору визначені ЦК України, ЗК України та Законом України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі № 904/7071/17 зазначив, що порушення відповідачем погодженого йому виду використання земельної ділянки , є окремою самостійною підставою для захисту прав орендодавця, у тому числі шляхом розірвання договору оренди.

З викладеного слідує, що дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором.

Таким чином, вирішуючи питання, чи мало місце порушення відповідачем узгодженого сторонами в Договорі виду використання орендованої земельної ділянки, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

є) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

При цьому згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії , та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі №806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 за №458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції І належать землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів). Код 10.01 - Для експлуатації та догляду за водними об`єктами.

При цьому суд констатує, що Класифікація не містить такого виду використання земельної ділянки, як риборозведення, натомість включає такий вид, як рибогосподарські потреби під Кодом 10.07.

Чинне законодавство України не оперує терміном "рибогосподарські по треби". Так, ст.1 Закону України "Про аквакультуру" визначає термін "аквакультура" (або "рибництво"), який означає сільськогосподарську діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури в повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біо ресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг. Термін "рибництво" закріплений також і в ст. 1 Водного кодексу України та означає "штучне розведення та відтворення риби та інших водних живих ресурсів".

Ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" визначає терміни "рибальство" та "рибогосподарська діяльність". Рибальством визнається добування водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єк тах. Рибогосподарською діяльністю є діяльність юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

При цьому відповідно до ч.2 ст.48 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

З аналізу вищевказаних правових категорій, які характеризують види діяльності, пов`язані із розведенням та виловом водних живих ресурсів, можна дійти висновку що рибництво (риборозведення) відноситься до виду використання земельної ділянки під кодом 10.07. - рибогосподарські потреби.

Судом встановлено, що пунктом п.15 Договору сторони передбачили, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та догляду за водним об`єктом . Цільове призначення земельної ділянки: землі водного фонду (п.16 Договору).

З викладеного слідує, що догляд за водним об`єктом та діяльність з рибництва (риборозведення) відносяться до різних видів використання земельної ділянки, що зумовлює в розумінні ч.5 ст.20 Земельного кодексу України необхідність в отриманні згоди власника орендованої земельної ділянки.

Разом з цим матеріали господарської справи №902/1089/19 не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача згоди на використання орендованої земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Разом з цим, прокурор, зазначаючи, що відповідач використовує орендовану земельну ділянку для риборозведення, посилається на Акти Головного управління Держгеокадастру від 30.08.2019 за №910-ДК/364/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки.

Надаючи оцінку наданим прокурором доказам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Статтею 188 Земельного кодексу України встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За правилами частини другої статті 188 Земельного кодексу України, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

У свою чергу, пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року за №15 (далі - Положення №15), державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів .

Відповідно до статті 9 вказаного закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюється шляхом:

- проведення перевірок;

- розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;

- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;

- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;

- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором управління Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", визначається іншими нормативно-правовими актами.

Так, порядок та підстави проведення перевірок врегульовані Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі по тексту також - Закон №877-V), який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Згідно норм даного закону орган державного нагляду (контролю) здійснює контролюючі функції шляхом проведення планових та позапланових заходів.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (частина 11 статті 4 Закону № 877-V).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №910-ДК "Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності" призначено здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки стосовно земельної ділянки, як об`єкта перевірки , площею 20,1941 га з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059 на території Гранівської сільської ради".

За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №910-ДК/364/АО/10/01/-18 від 30.08.2019.

Поряд з тим, як слідує із змісту вказаного Акту, державними інспекторами, з посиланням на довідку Гранівської сільської ради №213 від 30.08.2019, зазначено про встановлення обставини фактичного використання приватним підприємством "Гранівський кар`єр" в особі директора Коваля Михайла Олексійовича орендованої земельної ділянки для риборозведення.

Даний факт та дії приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" Коваля М.О. згідно ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" кваліфіковано як невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, про що зазначено в тексті Акта.

З викладеного слідує, що, не зважаючи на визначений наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №910-ДК від 30.07.2019 об`єкт перевірки - земельна ділянка, площею 20,1941 га з кадастровим номером 0520880900:01:004:0059, державними інспекторами здійснена перевірка стосовно суб`єкта господарювання - ПП "Гранівський цегельний завод".

З встановлених обставин слідує, що зазначена вище перевірка мала бути проведена з дотриманням положень Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", які встановлюють порядок її здійснення відносно суб`єкта господарювання - юридичної особи, в тому числі ч.11 ст.4 Закону.

В ході судового розгляду справи на запитання суду прокурор зазначив, що йому не відомо чи повідомлявся відповідач про проведення перевірки. При цьому відповідач стверджував, що повідомлення відносно проведення перевірки він не отримував. Докази дотримання ч.11 ст.4 Закону №877-V під час перевірки 30.08.2019 в матеріалах справи відсутні.

Статтею 7 Закону №877-V визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Зокрема, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

З аналізу наведених норм слідує, що перевіряючі Держгеокадастру мають право приступити до перевірки лише за умови пред`явлення наказу про проведення перевірки та посвідчення перевіряючих. При цьому після її проведення останні зобов`язані вручити суб`єкту господарювання відповідний Акт.

Судом встановлено, що відповідні документи посадовим особам приватного підприємства "Гранівський цегельний завод" не надавались, доказів зворотного прокурором та позивачем суду не надано.

Також в матеріалах справи відсутні припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Зазначені обставини свідчать про допущення ряду порушень законодавства інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області під час проведення перевірки.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого суб`єктом владних повноважень приймається відповідне рішення , а тому оцінка акта та викладених у ньому висновків перевірки може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення , прийнятого на підставі такого акта.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 року у справі №21-334а15.

Поряд з тим, як слідує із змісту Акту перевірки, висновок контролюючого органу про невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням ґрунтується на довідці Гранівської сільської ради від 30.08.2019 за №213, підписаної сільським головою ОСОБА_6 , про використання орендованої земельної ділянки ПП "Гранівський цегельний завод" для риборозведення.

Водночас суд зауважує, що перелік повноважень сільського голови визначено положенням ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". При цьому таке повноваження як встановлення фактів правопорушень суб`єктами господарювання серед їх числа відсутнє.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд констатує, що зазначена вище довідка не може бути належним доказом невиконання відповідачем вимог щодо використання земель за цільовим призначенням, а також джерелом встановлення даного правопорушення для контролюючого органу.

З викладеного слідує, що Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства не встановлює та не засвідчує факт використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний Акт не може бути доказом порушення відповідачем умов Договору оренди землі від 10.09.2012 в частині мети та цільового призначення її використання.

Окрім вказаного Акту, на підтвердження аргументу відносно порушення відповідачем умов договору прокурор також посилається на лист Гранівської сільської ради №15 від 10.12.2019, підписаний сільським головою ОСОБА_6 , в якому останній надає наступну інформацію:

" З 2016-2019 р.р. став ОСОБА_2 випускався тричі, останній раз в 2019 році. На даний час вода із ставу випущена.

За ставом доглядає ОСОБА_3 , гідроспоруда знаходиться в занедбаному стані.

Були випадки обмеження купання та водопій тварин.

Мав місце факт обливу бензином дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на той час неповнолітніх, доглядаючим за ставом ОСОБА_3 ..

Також мав факт випуску води в літній період, що викликало справедливі скарги жителів села.

Також мало місце захаращення прибережної смуги сміттям та забиттям дерев`яних кілків де традиційно купалися діти".

Надаючи оцінку вказаному документу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 положення "Про Державну екологічну інспекцію України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 за №275 (далі по тексту також - Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) .

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства:

б) про охорону земель, надр, зокрема щодо установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій;

в) про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо використання води (водних об`єктів) відповідно до цілей та умов їх надання водокористувачам (абз.6 пп."б" пп. 2 п.4; абз. 9 пп. "в" пп.2 п.4 Положення).

При цьому відповідно до пп.3 п. 4 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

З викладеного слідує, що зазначені в листі Гранівської сільської ради обставини порушення природоохоронного законодавства встановлюються за результатами перевірки здійсненої Держекоінспекцією та фіксуються в відповідному Акті останнього.

Натомість зазначений вище лист Гранівської сільської ради №15 від 10.12.2019 в розумінні положення ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України не підтверджує вказані в листі обставин.

Таким чином, суд констатує, що прокурором та позивачами не надано належних та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

При цьому щодо зазначеного позивачем (Вінницькою обласною державною адміністрацією) в заяві №01-01-13/302 від 28.01.2021 аргументу на підтвердження порушення відповідачем цільового використання орендованої земельної ділянки, а саме запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Гранівський цегельний завод" в розділі "Вид діяльності", згідно КВЕД 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) слід зазначити наступне.

Класифікація видів економічної діяльності (далі по тексту також - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (абз. 2-3 п. 1 КВД-2010).

При цьому код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності - не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених законодавством. У застосуванні нормативних актів чи контрактів такий код - це припущення, а не доказ (абз. 8 п. 1 КВЕД-2010).

Таким чином, сама собою наявність кодів КВЕД-2010 в ЄДР не свідчить про те, що суб`єкт господарювання займається саме цими видами діяльності, так само як і відсутність відповідних кодів не забороняє займатися певним видом діяльності, за умови отримання ліцензії, дозволу, патенту тощо в разі необхідності.

Відносно зазначеного прокурором в позовній заяві аргументу щодо відсутності у відповідача дозволу на спеціальне водокористування слід зазначити наступне.

Згідно з п.9 ч.1 ст.44 ВК України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування (ч.1 ст.49 ВК України).

Так, з матеріалів справи слідує, що 29.04.2015 приватному підприємству "Гранівський цегельний завод" видано дозвіл №850 на спеціальне водокористування з терміном його дії з 29.04.2015 на строк до 29.04.2020.

В подальшому, 18.03.2020, відповідач отримав дозвіл на спеціальне водокористування №67ВН/49д-20 із зазначенням, в тому числі, наступного фактичного місця здійснення діяльності (водокористування): Поверхневий водний об`єкт (ставок "Ліщинський") площею 16,8223 га розташований за межами с.Гранів Гайсинського району Вінницької області, басейн річки Вербич (струмок Гранівський), басейн річки Соб, район басейну річки Південний Буг. Мета водокористування: виробничі потреби. Строк дії дозволу з 18.03.2020 по 18.03.2025.

Зазначені обставини спростовують твердження прокурора про відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування.

Під час судового розгляду даної справи, судом також з`ясовувалося питання належного виконання ПП "Гранівський цегельний завод" зобов`язання визначеного Договором оренди землі від 10.09.2021 в частині оплати орендних платежів.

На запитання суду, прокурор та представники сторін повідомили, що заборгованість у відповідача по орендній платі відносно земельної ділянки, що є предметом вказаного вище договору, відсутня.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, узагальнюючи викладене суд дійшов висновку, що прокурором та позивачами не доведено наявність передбачених законом підстав розірвання спірного договору та повернення земельної ділянки з підстав, заявлених прокурором та позивачами у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору за подання позову згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладаються на прокурора у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 129, 210, 215, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури у справі №902/1089/29 відмовити повністю.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

3. Рішення суду від 29.01.2021 у справі №902/1089/19 направити на електронні адреси прокурора (nemirov@prokvin.gov.ua), позивача - Гайсинської районної державної адміністрації (rda_gaysin@vin.gov.ua), позивача - Вінницької обласної державної адміністрації (obl@vinrada.gov.ua), третьої особи (Гранівської сільської ради) (silradagraniv@ukr.net), третьої особи (Краснопільської сільської ради) (krasnopilskasilrada@ukr.net).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11 лютого 2021 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - Немирівська місцева прокуратура (вул.Шевченка, 23, м.Немирів, Вінницька обл., 22800);

3 - Прокуратура Вінницької області (вул.Монастирська,33, м.Вінниця, 21050);

4 - позивачу - Вінницька обласна державна адміністрація (вул.Соборна, 70, м.Вінниця, 21050);

5 - позивачу - Гайсинська районна державна адміністрація (вул.1 Травня, 40, м.Гайсин, Вінницька обл., 23700);

6 - відповідачу (вул.Соборна, 3, с.Гранів, Гайсинський район, Вінницька обл., 23731);

7 - третій особі (пров.Соборний, 1, с.Гранів, Гайсинський район, Вінницька обл., 23731)