Рішення

від 04.02.2021 по справі 910/9415/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2021Справа № 910/9415/20 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Фізичної особи-підприємця Курчина Олега Геннадійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "К.Енерго"

про стягнення 143622,64 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Качкурова С.В.

Від відповідача: Туз А.В.

Від третьої особи: не з`явились

У судовому засіданні 04.02.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" надійшла позовна заява до Фізичної особи-підприємця Курчина Олега Геннадійовича про стягнення заборгованості у сумі 143622,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як власник приміщень, неналежним чином виконав зобов`язання по оплаті спожитої теплової енергії (без договірне споживання), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед ПАТ "Київенерго". Позивач зазначає, що у подальшому до нього внаслідок укладення з ПАТ "Київенерго" договору від 11.10.2018 № 601-18 перейшло право вимоги до відповідача з оплати спожитої теплової енергії у розмірі 130453,94 грн. Також позивачем нараховано штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Ухвалою суду від 09.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

20.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на те, що ним не отримувались послуги з теплопостачання, оскільки, приміщення, власником яких він є, не підключені до системи центрального опалення і відсутня можливість такого підключення. Для забезпечення приміщень потребами опалення в осінньо-зимовий період було встановлено електричні котли, про що Підприємцем було належним чином повідомлено структурний підрозділ "Енергозбут" Підприємства.

11.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відключення приміщень від системи центрального опалення можливе лише з дотриманням нормативної процедури і за умов відключення всього будинку, натомість відповідач не надав доказів того, що він був відключений від системи ЦО з дотриманням норм чинного законодавства. Позивач вважає вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

04.09.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій зазначено, що передані можуть бути лише реальні вимоги, а у відповідача з ПАТ "Київенерго" ніяких правовідносин щодо центрального опалення не існувало. Оскільки, приміщення не підключені до системи центрального опалення, що унеможливлює отримання послуг з теплопостачання, у відповідача відсутні зобов`язання щодо оплати позивачу послуг, які йому не надавались і не отримувались ним.

Ухвалою суду від 21.09.2020 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.10.2020 та залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "К.Енерго".

22.10.2020 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. на лікарняному.

23.11.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалою суду від 26.11.2020 підготовче засідання призначено на 14.12.2020.

В судовому засіданні 14.12.2020 представником позивача подано клопотання про долучення доказів.

Суд протокольною ухвалою 14.12.2020 долучив до матеріалів справи докази, подані позивачем.

Ухвалою суду від 14.12.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 04.02.2021.

27.01.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи.

Представник третьої особи в судове засідання 04.02.2021 не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 04.02.2021 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача просив у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до матеріалів справи долучено лист ПАТ "Київенерго" від 13.03.2018 № 050КЕК/15/12/9753, адресований Курчіну О.Г. , про укладення договору, в якому зазначено про постачання до приміщення, яке належить Курчіну О.Г., теплової енергії, в зв`язку з чим підприємство направляє проект договору на теплопостачання, який просить підписати та повернути, або повідомити обставини, які перешкоджають споживанню теплоенергії. У разі не надходження відповіді у визначений строк, договір вважатиметься укладеним. До матеріалів справи долучено проект договору № 520354-0101 на постачання теплової енергії від 13.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та фізичною особою Курчиним Олегом Геннадійовичем (абонент) предметом чого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором. Поданий проект договору підписаний з боку ПАТ "Київенерго", споживачем - Курчиним О.Г. договір не підписаний. Докази направлення листа відповідачу з долученим до нього проектом договору суду не надані.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"" позивача визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 позивачу видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії споживачам міста Києва здійснює позивач.

Відповідач 09.07.2015 набув на праві власності нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 61б) (в літ А) загальною площею 33 кв м; нежилі приміщення №№ 1, 2, 3, 4, 5 (групи приміщень 61а), з № 1 по № 12 (групи приміщень 64) з № 1 по № 12 (групи приміщень 65) ( в літ П), загальною площею 407,4 кв м за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.03.2017 за індексним №82403263, № 82385496.

Курчин Олег Геннадійович з 16.08.2016 є фізичною особою-підприємцем (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та самозайнятою особою - практикуючим адвокатом (згідно з витягом з Єдиного реєстру адвокатів України), у господарській діяльності використовує належне йому нерухоме майно (вказана обставина вказана позивачем у заявах по суті спору та не заперечена і не спростована відповідачем).

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго"), як кредитором та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір №601-18 про відступлення права вимоги (договір цесії).

За умовами цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497554936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (п.1.1 договору цесії).

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку №1 до цього договору (п.1.2 договору відступлення).

З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (п.1.3 договору цесії).

В рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497554936,91 грн, новий кредитор прийняв 497554936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі №910/7807/18 (п.2.1 договору цесії).

Відповідно до п. 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Новий кредитор має право на: отримання замість кредитора від споживачів. Визначених у додатку № 1, сплати заборгованостей, право вимоги яких відступлене за цим договором. Здійснення на підставах визначених чинним законодавством, за заявою споживача, коригування розміру основного боргу та додаткового грошового зобов`язання такого споживача, право вимоги до якого відступлено за цим договором (п. 3.4.1, 3.4.3 договору цесії).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов`язань за цим договором (п. 5.1 договору цесії).

Згідно витягу з додатку №1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до фізичної особи Курчина Олега Геннадійовича на суму 130453,94 грн за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

На підтвердження обставин передачі первинних документів на наявність права вимоги, позивачем долучено акти: № 23 від 11.10.2018 та № 5 від 11.10.2018

Структурний підрозділ "Енергозбуд" Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернувся до Курчина О.Г. з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 130453,94 грн, яка була відступлена АТ "Київенерго" за договором № 601-18 від 11.10.2018 по особовому рахунку № НОМЕР_1 (лист від 30.04.2020 № 3011/1/5381). Борг у сумі 130 453,94 грн. виник у зв`язку з несплатою нарахувань за період з 01.11.2015 по 30.04.2018 за спожиту теплову енергію на потреби опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Лист був отриманий відповідачем 04.05.2020 (докази в матеріалах справи).

На підтвердження наявності у відповідача заборгованості Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" подано суду: рахунок-фактуру № 520354-0101/2018-10 від 30.04.2020 на суму 130453,94 грн; облікову картку за березень 2018 по обсягу споживання - 80,734659 Гкал на загальну суму 128158,98 грн з ПДВ та облікову картку за квітень 2018 по обсягу споживання - 1,2572 Гкал на загальну суму 2294,96 грн з ПДВ, які складені самим позивачем. Позивач долучив до матеріалів справи акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.10.2018 на суму боргу відповідача у розмірі 130453,94 грн (акт не підписаний з боку відповідача).

Також до матеріалів справи долучені корінці нарядів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на включення та відключення опалення та акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи щодо споживача КП УЕЖФ "Липкижитлосервіс", за адресою: будинок житловий, АДРЕСА_1 у період 2016 - 2018 років. Позивач долучив відомості обліку споживання теплової енергії споживачем - ЖЕД "Липкижитлосервіс" за періоди з 25.11.2016 - 21.03.2018.

Як зазначає відповідач, в нежитлових приміщеннях було проведено реконструкцію, що підтверджується деклараціями про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності, в результаті якої було об`єднано приміщення, в яких відсутня можливість підключення централізованого теплопостачання та в яких його ніколи не було. У зв`язку з викладеним у нежитловому приміщенні встановлені електричні котли, які забезпечують його опалення у зимовий період.

30.05.2019 та 11.06.2019 Курчин О.Г. звертався до Підприємства та КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" із заявами про забезпечення місця приєднання та точки забезпечення потужності з проханням забезпечити місце і точку, до яких можливе підключення нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого укладання договору про приєднання до теплових мереж, отримання технічних умов на підключення до теплових мереж та оснащення приладом теплової енергії для потреб опалення.

15.07.2019 та 30.10.2019 представником СП "Енергозбуд" Підприємства інженером Гавриленком П.В. за участю представника КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду печерського району м. Києва" Морозової А.П. було проведено обстеження системи теплопостачання споживача в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 407,4 кв.м. та 33 кв.м., про що складено акти №2/2-2/07-194 і №2/2-2/10-679 відповідно.

В ході обстеження встановлено, що у нежитловому приміщенні, що знаходиться на першому поверсі та підвалі житлового будинку, опалювальні прилади (батареї) під`єднано до автономної системи опалення (електричні котли Vaillant 12 кВт EloBlock VF 12) в кількості 2 одиниць. Споживачем надано робочий проект №01/08/16 - ОВ, м. Київ, 2016 рік, затверджений інженером-проектуальником Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України, на нежилі приміщення площею 407,4 кв.м. та 33 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, "Система опалення". Робочий проект не затверджено ні ПАТ "Київенерго", ані Підприємством.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020, яке набрало законної сили у справі № 910/8300/20 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Курчина Олега Геннадійовича про стягнення 110472,25 грн встановлено, що надано акт ЖЕД "Липкижитлосервіс" від 06.10.2016 на предмет відсутності централізованого опалення в нежитловому приміщенні площею 324,70 кв.м., згідно з яким стояки, які проходять транзитом, заізолюванні. На момент обстеження опалювальних приладів (батарей), під`єднаних до загальнобудинкової системи ЦО, візуально не виявлено, транзитних трубопроводів загальнобудинкової системи ЦО візуально не виявлено. Стіни приміщення обшито гіпсокартоном, приміщення додатково опалюється електричними радіаторами в частині підвалу. Акта прихованих робіт або проектно-дозвільної документації на від`єднання від загальнобудинкових системи ЦО споживачем не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 12.09.2019 №11/19, проведення якого доручено судовому експерту - Ігнатькову Вадиму Миколайовичу (свідоцтво від 26.10.2016 №1959, видане Міністерством юстиції України), було виявлено, що нежитлові приміщення, що належать Курчину О. Г., є останньою точкою загальнобудинкової системи теплоспоживання, тому при підключені до мережі централізованого опалення забезпечити в нежитлових приміщеннях площею 407,4 кв.м. та 33 кв.м., більша частина яких використовується як загальні приміщення та кабінети, розрахункову температуру взимку на рівні 20? без виконання проекту реконструкції системи опалення всього житлового будинку не вбачається за можливе. Нежитлові приміщення перевищують габарити однієї або двох квартир.

Згідно з проведеним обстеженням, враховуючи технічний стан внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, загальну конструкцію та теплову потужність загальнобудинкової системи теплоспоживання, встановлено, що підключення після реконструкції нежитлових приміщень, до загальнобудинкової системи теплоспоживання з дотриманням вимог ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" та СНиП 2.04.05-91*У "Строительные нормы. Отопление, вентиляция и кондиционирование" не можливо.

Підключення частини нежитлових приміщень не вбачається за можливе, оскільки досліджувані приміщення складають єдиний об`єм, що може привести до нерівномірного нагрівання повітря приміщень будинку, до не дотримання гідравлічної і теплової стійкості загальнобудинкової системи теплоспоживання та забезпечення встановленої температури приміщень, що є порушенням вимог ДБН В.2.5-67:2013. "Опалення, вентиляція та кондиціювання".

Заявами від 01.10.2019, від 01.11.2019, від 27.11.2019, від 28.02.2020, від 16.03.2020, від 12.05.2020 та від 25.05.2020 Курчин О.Г. звертався до Підприємства з проханням надати технічні умови для можливості відокремленого приєднання до теплової мережі нежитлових приміщень або надати вмотивовано відмову у видачі технічних умов.

12.05.2020 Курчин О.Г. надав відповідь на вимогу щодо сплати заборгованості у сумі 130453,94 грн., в якій повідомив про те, що позивачу було передано недійсну вимогу до відповідача, оскільки, послуги з централізованого опалення не надавались, в зв`язку з не підключенням приміщень, що належать Курчину О.Г. до системи централізованого опалення. В листі також зазначено, що виключно після приєднання до теплових мереж належних відповідачу нежитлових приміщень та оснащення їх приладом обліку теплової енергії для потреб опалення, останній має намір заключити договір на постачання теплової енергії і сплачувати кошти за фактичне споживання отриманих послуг.

06.07.2020 Курчин О.Г. звернувся з заявою до балансоутримувача - комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" щодо погодження проектної документації на встановлення теплолічильника системи опалення приміщень, що належать фізичній особі Курчину О.Г. і вбудовані в житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Листом від 15.07.2020 №432-2889 комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" повідомило Курчина О.Г. про те, що Підприємство не заперечує щодо встановлення засобу обліку теплової енергії в групі нежитлових приміщень, що розташовані в житловому приміщені АДРЕСА_1 за умови надання останнім відповідного робочого проекту на перепланування системи централізованого опалення розробленого спеціалізованою організацією, яка має ліцензію на даний вид діяльності.

Спір у справі виник внаслідок того, що за твердженнями позивача, відповідач не оплатив вартість спожитої теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року, право вимоги сплати заборгованості за яким перейшло до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" внаслідок укладення договору №601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 з первісним кредитором - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Aкціонерне товариство "К.Енерго").

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частинами першою і другою статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з частинами шостою і сьомою статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Пунктом 1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.517 Цивільного кодексу України передбачено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За укладеним з Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Aкціонерне товариство "К.Енерго") договором цесії позивач отримав від первісного кредитора право вимоги до Курчина Олега Геннадійовича у сумі 130453,94 грн основного боргу за спожиту теплову енергію без укладення договору.

В той же час, на підтвердження наявності у відповідача означеної заборгованості позивачем подано документи, які складені СП Енергозбут №1 Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

Проте, у відповідності до положень ст.517 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство "Київенерго", як кредитор зобов`язане було передати позивачу, як новому кредитору документи, які засвідчують права на наявний у відповідача борг.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного документа, складеного Публічним акціонерним товариством "Київенерго", які підтверджують обсяг, якість спожитої відповідачем у спірний період, тобто з листопада 2015 року по квітень 2018 року теплової енергії, а також її вартість, оскільки корінці нарядів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років, які підписані не відповідачем, а КП УЕЖФ "Липкижитлосервіс", такими документами не є.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 № 910/8300/20, яке набрало законної сили, оскільки спірне приміщення не опалюється з 09.07.2015 (набуття Курчиним О.Г. права власності на нежитлові приміщення), Підприємство належним чином повідомлене відповідачем щодо даного факту, висновком експерта, наданим відповідачем, підтверджено факт відсутні опалення нежитлового приміщення та факт неможливості опалення такого приміщення, то нарахування оплати за опалення, яке не здійснюється, є неправомірним.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 № 910/8300/20, яке набрало законної сили, нежитлові приміщення, що належать на праві власності відповідачу не під`єднані до системи централізованого опалення, в зв`язку з чим ПАТ "Київенерго" не могло надати відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що зумовлює неможливість виникнення заборгованості по їх оплаті. За таких умов, ПАТ "Київенерго" не могло передати позивачу право вимоги до відповідача за договором № 601-18 від 11.10.2018 в зв`язку з тим, що заборгованість у Курчина О.Г. була відсутня, а право вимоги не виникло.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Фізичної особи-підприємця Курчина О.Г. документально не підтверджені, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 7957,69 грн, 3% річних у розмірі 5211,01 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, судом встановлено відсутність прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, відсутні підстави для стягнення втрат від інфляції та 3% річних.

Щодо тверджень позивача, що відповідачем не дотримано порядок відключення приміщень від системи централізованого опалення, суд відзначає, що відповідний порядок не порушений, оскільки, приміщення не було підключене до системи централізованого опалення і відповідно не відключалось від неї.

Щодо застосування позовної давності, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю, позовна давність застосуванню не підлягає.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Відмовити у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) до Фізичної особи-підприємця Курчина Олега Геннадійовича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення 143622,64 грн.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.02.2021

Суддя І.В.Усатенко