Рішення

від 02.02.2021 по справі 911/2857/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/2857/20

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Інвест" (08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 35423563)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 05391465)

про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних,

за участю представників:

позивача: не з`явились.

відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 25.09.2020 ТОВ "Агробізнес-Інвест" до СГ ТОВ "Зоря" про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору від 20.02.2019 про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, а саме несвоєчасного повернення позики, у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу пеню втрати від інфляції та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

15.10.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 16.10.2020. Встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою від 27.10.2020 судом виправлено допущену у резолютивній частині ухвали Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі № 911/2857/20 технічну описку, а саме, запис: «Призначити проведення підготовчого засідання 16.10.2020 на 14:50.» , замінено на запис «Призначити проведення підготовчого засідання на 16.11.2020 на 14:50.» .

16.11.2020 до суду від позивача надійшла заява б/н від 16.11.2020 про зменшення розміру позовних вимог.

16.11.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання №34 від 16.11.2020 про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому судовому засіданні 16.11.2020 судом задоволено заяву позивача б/н від 13.11.2020 про зменшення розміру позовних вимог та вирішено розглядати позовні вимоги в наступній редакції: « 1. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» , код ЄДРПОУ 05391465, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес-Інвест» , код ЄДРПОУ 35423563, кошти в розмірі 91 243,44 грн. пені, 18 114,92 грн. 3% річних, 13 860,00 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення зворотної безвідсоткової фінансової допомоги. 2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства обмеженою відповідальністю «Зоря» , код ЄДРПОУ 05391465, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес-Інвест» , код ЄДРПОУ 35423563, 28 960,36 грн. судових витрат, а саме 15460.36 грн. судового збору та 13 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.» . Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 30.11.2020.

30.11.2020 на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 30.11.2020 про проведення засідання без участі представника позивача.

У підготовчому судовому засіданні 30.11.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено проведення підготовчого судового засідання на 21.12.2020.

У підготовчому судовому засіданні 21.12.2020 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2021.

У судовому засіданні 12.01.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті на 02.02.2021.

У судове засідання з розгляду справи по суті 02.02.2021 представники сторін не з`явились, судом ухвалено рішення у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт, зокрема, підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями з відмітками про вручення відповідачу ухвал Господарського суду Київської області, а також присутністю представника відповідача в судових засіданнях.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Інвест" (позивач, позикодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" (відповідач, позичальник) 20.02.2019 укладено Договір про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір) за яким, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, позикодавець зобов`язується надати позичальнику зворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 930000,00 грн без ПДВ, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в терміни, передбачені в даному Договорі (п. 1.1. Договору).

Розмір поворотної фінансової допомоги становить 930000,00 грн без ПДВ. Допускається надання фінансової допомоги шляхом передачі грошових коштів однією сумою або частинами. Сторони погодили, що фінансова допомога надається позичальнику на безвідсотковій основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата відсотків чи інших видів компенсацій сторонами не стягується (п. 2.1. та 2.2. Договору).

Відповідно до розділу 3 Договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк 12 (дванадцять) календарних місяців, що еквівалентно 365-ти календарним дням з дати кожного окремого платежу, передбаченої п. 2.5 даного Договору. Повернення грошових коштів позикодавцю проводиться шляхом видачі грошових коштів з каси підприємства позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок або будь-який інший відкритий банківський рахунок позикодавця в банку. Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку постачальника або дата документу про повернення грошових коштів позикодавцю з відміткою на ньому позикодавця про отримання грошових коштів, що видається у випадку повернення грошових коштів через касу позичальника.

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним Договором відповідно до чинного законодавства України. У випадку прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п. 3.1. даного Договору, позичальник на письмову вимогу позикодавця сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п. 2.1 Договору за весь період прострочення.

В обгрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає, що на виконання умов Договору ним перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 930000,00 грн, проте, відповідачем повернуто вказану суму з простроченням умов Договору, у зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу 91243,44 грн пені, 18114,92 грн 3% річних та 13860,00 грн.

Відповідач в свою чергу відзиву на позов не подав, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором позики, а відтак відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів, зокрема довідки АТ Райффайзен Банк Аваль №ДІ-В48/62-1256 від 12.11.20, вбачається, що позивачем відповідно до умов Договору двома платіжними дорученнями №1707 від 20.02.2019 та №1706 від 20.02.2019 перераховано відповідачу суму зворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 924000,00 грн. та додатково платіжним дорученням №2568 від 22.06.2020 - 6000 грн.

Також, у справі наявні докази повернення відповідачем позивачу суми у загальному розмірі 924000,00 грн наступними платежами: 100000,00 грн - 24.09.2020; 224000,00 грн - 05.10.2020; 150000,00 грн - 12.10.2020 грн; 150000,00 грн - 28.10.2020; 290000,00 грн - 29.10.2020; 10000,00 грн - 03.11.2020, вказане підтверджується банківською довідкою АТ Райфайзен Банк Аваль вих. №ДІ-В48/62-1256 від 12.11.2020 за період надходження коштів на рахунок позивача з 01.02.2019 по 11.11.2020.

При цьому, пунктом 3.1 Договору погоджено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику у строк на 12 місяців, що еквівалентно 365-ти календарним дням, а відтак, останнім днем повернення відповідачем коштів у розмірі 924000,00 грн. перерахованих платіжними дорученнями №1707 від 20.02.2019 та №1706 від 20.02.2019 є 20.02.2020.

Отже, з наведеного вбачається, з позивачем підставно з 21.02.2020 нараховано відповідачу пеню, втрати від інфляції та 3% річних.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 91243,44 грн за період прострочення повернення позики з 21.02.2020 по 02.11.2020.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами , якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, погоджені сторонами умови щодо пені у п. 4.2 Договору є анологічними загальним положенням, викладеним у ч. 6 ст. 231 ГК України та ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Відтак, суд критично оцінює посилання позивача на п. 4.2 Договору як на підставу нарахування пені більше ніж за шість місяців, позаяк у даному пункті лише зазначено, що позичальник на письмову вимогу позикодавця сплачує позикодавцю пеню за весь період прострочення, що фактично дублює загальну норму ч. 6 ст. 231 ГК України та ч. 3 ст. 549 ЦК України.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 4.2 договору сторони не змінили періоду саме нарахування пені та не визначили його більшим ніж закріплено в положеннях п. 6 ст. 232 ГК України, а відтак до спірних правовідносин підлягає до застосування присічний період нарахування пені визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, суд у даному випадку вважає підставним нарахування пені лише на 6 місяців (з 21.02.2020 по 21.08.2020), позаяк, як встановлено судом - іншого сторонами не погоджено.

Відтак судом здійснено розрахунок пені за період з 21.02.2020 по 21.08.2020 та встановлено, що розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача становить 74172,46 грн.

Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції за період з 01.03.2020 по 31.07.2020 та встановлено, що нарахування є більшими за наведені позивачем, проте суд не може з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог, а отже, розраховані позивачем втрати від інфляції підлягають до стягнення з відповідача у повному обсязі -13860,00 грн.

Поряд з тим, суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та встановив, що він є арифметично невірним, у зв`язку з цим, судом зроблено власний розрахунок 3% річних в межах періодів, заявлених позивачем та встановлено, що сума 3% річних підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 18065,40 грн.

Відтак, на підставі наведеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача 74172,46 грн пені, 13860,00 грн втрат від інфляції та 18065,40 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача та відповідача у пропорційному розмірі від задоволених позовних вимог.

Поряд з тим, позивачем у позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 13500,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В якості доказів підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано суду: Договір №143/20 від 02.09.2020 про надання професійної правничої допомоги; Додаток №1 від 02.09.2020 (Специфікація №1) до Договору №143/20 від 02.09.2020, а також платіжне доручення №1325 від 15.09.2020 з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 13500,00 грн Адвокатському Бюро Порхуна Сергія.

Суд, перевіривши Специфікацію №1 з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом - Виконавцем, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної (правової) допомоги встановив, адвокатом нараховано позивачу 4500,00 грн за надання послуг з підготовки до розгляду справи та представництво інтересів у суді (участь у засіданнях) - кожне судове засідання.

При цьому, суд зауважує, що адвокат Порхун С.В. не був присутній у судових засіданнях, що були проведені в рамках розгляду справи № 911/2857/20, що підтверджується протоколами судових засідання, а отже є безпідставною вимога про стягнення з відповідача 4500,00 грн за надання послуг з підготовки до розгляду справи та представництво інтересів у суді (участь у засіданнях). Водночас, всі інші послуги, надані адвокатом позивачу на загальну суму 9000,00 грн відповідно до Специфікації №1 розцінюються судом як належні та вартість яких підлягає стягненню з відповідача.

Отже, у зв`язку з тим, що Порхун С.В. є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3652, видане на підставі рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.02.2009 №27-25-28), його повноваження підтверджуються Договором про надання правової допомоги, ордером серії: АА №0002984 від 25.09.2020, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 9000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 9000,00 грн (13500,00 - 4500,00). Письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 05391465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес-Інвест" (08054, Київська обл., Макарівський р-н, с. Соснівка, вул. Соборна, буд. 30, код ЄДРПОУ 35423563) 74172,46 грн пені, 13860,00 грн втрат від інфляції та 18065,40 грн 3% річних, а також 1591,46 грн судового збору та 9000,00 грн витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз