Постанова

від 10.02.2021 по справі 200/2679/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року справа №200/2679/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника відповідача Пономарьова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/2679/20-а (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Приватного акціонерного товариства Великоанадольський вогнетривкий комбінат до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Великоанадольський вогнетривкий комбінат (далі - позивач, ПрАТ ВВК ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2020 року №0000890516.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Донецькій області №0000890516 від 04 лютого 2020 року; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ПрАТ ВВК судові витрати у розмірі 21020 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушенням норм матеріального права пп. а п.198.1 п.198.2, пп. 198.3 ст.198 ПК України. Апелянтом зазначено, що належним доказом яким встановлюється податкове правопорушення є акт перевірки контролюючого органу. Апелянт зазначає, що в ході перевірки було встановлено нереальність господарських операцій з придбання, що підтверджується відсутністю справжнього джерела первинного походження сировини. Судом не враховано, що контрагенти позивача, та підприємства по ланцюгу постачання не є виробниками товарів, постановлених на адресу позивача. Документально неможливо встановити походження товарів. Матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси не дають можливість реального здійснення оформлених господарських операцій. Крім того, контрагенти та підприємства по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних проваджень.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ПрАТ ВВК зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Волновасько-Мангушське управління, Волноваська ДПІ, як платник податку ПДВ, основними видами діяльності згідно КВЕД, зокрема: виробництво вогнетривких виробів, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин,

У період з 17 грудня 2019 року по 28 грудня 2019 року посадовими особами Волноваського відділу перевірок платників управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Донецькій області на підставі направлень та наказу Головного управління ДПС у Донецькій області №908 від 17 грудня2019 року, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» за період діяльності з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ "СІЄРА КОРПОРЕЙШН"(код ЄДРПОУ 42467892) на суму ПДВ 1502,98 тис.грн., ТОВ "АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ" (код ЄДРПОУ 42468220) на суму ПДВ 1374,82 тис.грн., ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" (код ЄДРПОУ 42566288) на суму ПДВ 1487,86 тис.грн. за червень 2019 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 10 січня 2020 року №324/0599-05-16/00191721, за висновками якого встановлено порушення: п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.85.2 ст.85, пп.«а» п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ст. З, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-X1V, п.1.2 ст.1, п.2.1, п.2.4, п.2.5, п.2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4365664 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 4365664 грн.

Висновок відповідача у акті перевірки обґрунтований встановленням нереальності господарських операцій ПрАТ «ВАВК» із контрагентами-постачальниками: ТОВ «СІЄРА КОРПОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 42467892), ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42468220) та ТОВ «УКР АГРО ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 42566288) у червні 2019 року, що підтверджується: відсутністю справжнього джерела первинного походження сировини, відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва у безпосереднього «постачальника» , а також у зв 'язку з відсутністю у останнього необхідних, виходячи із специфіки операції, матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції з постачання та наявністю сукупності очевидних даних щодо впровадження ним реальної економічної діяльності; відсутністю перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання відповідних обсягів товару (його фізичного руху), відсутність даних, що підтверджували б придбання послуг з транспортування у інших СГ; відсутністю підтверджуючих якість придбаного товару документів» ; наявністю інформації, яка свідчить, що «продавець» не здійснює господарської діяльності та функціонує лише для формування неправомірної податкової вигоди у «покупців» ; наявністю кримінальних проваджень.

Податковий орган дійшов висновку, що надані до перевірки видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні не є достатніми доказами фактичного використання розглядуваних поставок; господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку.

21 січня 2020 року позивачем до контролюючого органу подано заперечення на Акт перевірки.

Відповідач листом від 30 січня 2020 року №7894/10/05-99-05-16 повідомив ПрАТ «ВАВК» , що висновки Акта перевірки залишаються без змін.

04 лютого 2020 року відповідачем, на підставі висновків Акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0000890516, яким ПрАТ «ВАВК» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 6548496 грн., з яких сума за податковим зобов`язанням - 4365664 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2182832 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтверджено факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; користувачі фінансової звітності (далі - користувачі) - фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень;

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності (Товариство) повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між ТОВ "СІЄРА КОРПОРЕЙШН" та позивачем (покупець) укладено договір поставки № ЮР-97/19 від 18 березня 2019 року, додатком №1 до цього договору є специфікація №4 від 10 червня 2019 року щодо поставки пресформи.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки пресформи позивачем надано специфікацію № 4 від 10 червня 2019 року до договору№ ЮР-97/19 від 18 березня 2019 року та видаткові накладні: №164 від 11 червня 2019 року, №165 від 11 червня 2019 року, №166 від 12 червня 2019 року, №167 від 12 червня 2019 року, №168 від 13 червня 2019 року, №169 від 13 червня 2019 року, №170 від 14 червня 2019 року, №171 від 14 червня 2019 року, №172 від 18 червня 2019 року, №173 від 18 червня 2019 року, №174 від 19 червня 2019 року, №175 від 19 червня 2019 року, №176 від 20 червня 2019 року, №177 від 20 червня 2019 року, №178 від 21 червня 2019 року, №179 від 21 червня 2019 року, №180 від 24 червня 2019 року, №181 від 24 лютого 2019 року (том 1, а.с. 51-71).

Також надано: податкові накладні, що прийняті контрагентом та зареєстровані в ЄРПН: №164 від 11 червня 2019 року , №165 від 11 червня 2019 року, №166 від 12 червня 2019 року, №167 від12 червня 2019 року, №168 від 13 червня 2019 року, №168 від 13 червня 2019 року, №169 від 13 червня 2019 року, №169 від 13 червня 2019 року, №170 від 14 червня 2019 року, №170 від 14 червня 2019 року, №171 від 14 червня 2019 року, №172 від 18 червня 2019 року, №173 від 18 червня 2019 року, №174 від 19 червня 2019 року, №175 від 19 червня 2019 року, №176 від 20 червня 2019 року, №177 від 20 червня 2019 року, №178 від 21 червня 2019 року, №179 від 21 червня 2019 року, №180 від 24 червня 2019 року, №181 від 24 червня 2019року, квитанції про реєстрацію наданих податкових накладних (том 1, а.с. 72-108).

Витягом з журналу реєстрації довіреностей підтверджено надання ОСОБА_1 довіреності №4701 від 11 червня 2019 року на отримання пресформ у постачальника ТОВ «Сієста Корпорейшан» (а.с. 109-111).

На підтвердження переміщення товару з Київської області, Броварський район, с. Зазимє, вул. Радгоспна, 3-А в смт Володимирівка, вул. Заводська, 1 позивач надав товарно-транспортні накладні (а.с.112- 120).

Використання пресформ у діяльності підприємства підтверджується документами щодо внутрішнього обліку, а також щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибутковими ордерами; вимогами (на відпуск запчастин з матеріального складу); актом списання отриманих деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів (а.с. 121-148).

При цьому, згідно витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «СІЄРА КОРПОРЕЙШН» (код ЄДРПОУ 42467892) є юридичною особою, зареєстроване за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Покровська, будинок 23-А.Інформації щодо відсутності товариства за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Також, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява директора ТОВ «СІЄРА КОРПОРЕЙШН» Шевчука В.Д. щодо підтвердження реальності господарської операції з поставки продукції, які відбулися в червні 2019 року за договором поставки №Юр-97/19 та специфікації до нього від 10 червня 2019 року №4 (том 2, а.с. 241-242).

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» укладено договір поставки №Юр-179/19 від 14 червня 2019 року, додатком №1 до цього договору є специфікація №1 від 14 червня 2019 року щодо поставки пресформи.

На підтвердження виконання господарської операції з поставки перс форми позивачем надано специфікацію № 1 від 14 червня 2019 року до договору № ЮР-179/19 від 14 червня 2019 року;видаткові накладні: №103 від 17 червня 2019 року, №104 від 18 червня 2019 року, №105 від 19 червня 2019 року, №106 від 20 червня 2019 року, №107 від 21 червня 2019 року, №108 від 24 червня 2019 року, №109 від 25 червня 2019 року, №110 від 26 червня 2019 року, №111 від 27 червня 2019 року, №112 від 27 червня 2019 року (а.с. 152-163); податкові накладні, прийняті контрагентом та зареєстровані в ЄДРПН: №103 від 17 червня 2019 року, №104 від 18 червня 2019 року, №105 від 19 червня 2019 року, №106 від 20 червня 2019 року, №107 від 21 червня 2019 року, №108 від 24 червня 2019 року, №109 від 25 червня 2019 року, №110 від 26 червня 2019 року, №111 від 27 червня 2019 року, №112 від 27 червня 2019 року; квитанції про реєстрацію наданих податкових накладних (том 1, а.с. 164-184);

Витягом з журналу реєстрації довіреностей,підтверджується надання ОСОБА_1 довіреності №4716 від 17 червня 2019 року на отримання пресформ у постачальника ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІВГ» (а.с. 186).

На підтвердження переміщення товару з Київської області, Броварський район, с. Зазим`є, вул. Радгоспна, 3-А в смт Володимирівка, вул. Заводська, 1 позивач надав товарно-транспортні накладні (а.с.188-196).

На підтвердження використання пресформ у діяльності позивачем надано документи щодо руху ТМЦ між структурними підрозділами підприємства та використання ними поставлених ТМЦ у виробничому процесі підприємства: прибуткові ордери; вимоги (на відпуск запчастин з матеріального складу); акт списання отриманих деталей пресформ для використання у виробництві вогнетривів (а.с. 197-217).

З матеріалів справи встановлено, що поставлений товар, на час початку перевірки,часково сплачений позивачем. Оплата товару відбувалась шляхом безпосереднього перерахування на поточний рахунок ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» , що підтверджено платіжними дорученнями№336 від 1 липня 2019 року, №401 від 12 липня 2019 року, №416 від 15 липня 2019 року, №450 від 16 липня 2019 року, №495 від 17 липня 2019 року, №4418 від 21 серпня 2019 року, №690 від 22 серпня 2019 року, №1514 від 24 вересня 2019 року, №1527 від 25 вересня 2019 року, №1565 від 23 вересня 2019 року, №1457 від 04 жовтня 2019 року (а.с.218-228).

Згідно витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 42468220) є юридичною особою, зареєстроване за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, Запоріжське шосе, будинок 1.Інформації щодо відсутності товариства за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Також в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява директора ТОВ «АТЛАС ЗЕРНОТРЕЙДІНГ» Садівського В.П. щодо підтвердження поставки позивачу протягом червня 2019 року товару на загальну суму 8248932 грн. в т.ч. ПДВ 20% 1374822 грн. за договором поставки №ЮР-179/19 від 14 червня 2019 року.(том 2 а.с. 243-244).

Також, 27 травня 2019 року між ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки № 2705/19-ІІ із відповідними специфікаціями до нього, предметом якого є поставка сільськогосподарської продукції. (п. 1.2. Договору) (том 1, а.с. 229).

Відповідно до Специфікації № 2 від 14 червня 2019 року до вказаного вище Договору постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупця ячмінь в обсязі 2000 тон за ціною 4692 грн./т. в т.ч. ПДВ. Пункт поставки товару: термінал ТОВ «МСП НІКА-ТЕРА» (м. Миколаїв, вул. Айвазовського,23). Умови поставки: доставка на склад за рахунок Постачальника. Термін поставки: з 14 червня 2019 року по 31 липня 2019 року. Оплата протягом 30 календарних днів з дати поставки, яка визначається видатковою накладною.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано до суду видаткові накладні: №1806/001, №1806/002 від 18 червня 2019 року, №1906/001, №1906/002, №1906/003, №1906/004 від 19 червня 2019 року, №2006/001 від 20 червня 2019 року, №2106/001 від 21 червня 2019 року, №2206/001 від 22 червня 2019 року, №2406/001 від 24 червня 2019 року, №2506/001 від 25 червня 2019 року, №2606/001, №2606/002, №2606/003, №2606/004, №2606/005, №2606/006 від 26 червня 2019 року, №2706/005, №2706/006, №2706/007, №2706/008, №2706/009 від 27 червня 2019 року, №2806/007 від 28 червня 2019 року. Податкові накладні: №1, №2 від 18 червня 2019 року, №3, №4, №5, №6 від 19 червня 2019 року, №7 від 20 червня 2019 року, №8 від 21 червня 2019 року, №9 від 22 червня 2019 року, №10 від 24 червня 2019 року, №11 від 25 червня 2019 року, №№12,13,14,15,16,17 від 26 червня 2019 року, №№22,23,24,25,26 від 27 червня 2019 року, №33 від 28 червня 2019 року; квитанції про реєстрацію наданих податкових накладних (том 1 а.с. 229-250, том 2 а.с. 1-52).

Витягом з журналу реєстрації довіреностей підтверджується надання ОСОБА_1 довіреності №4720 від 18 червня 2019 року на отримання ячміня у постачальника ТОВ "УКР АГРО ЛІМІТЕД" (том 2 а.с. 54).

На підтвердження переміщення товару з Полтавської області, м. Лубни до м. Миколаїв позивач надав товарно-транспортні накладні (а.с.56-113).

Також позивачем надано: довідку про походження товару №7 від 30 червня 2019 року; документи щодо внутрішнього обліку та подальшої реалізації товару: прибуткові ордери: № 195, №196 від 18 червня 2019 року, № 200, №201, №202, №203 від 19 червня 2019 року, № 207 від 20 червня 2019 року, № 211 від 21 червня 2019 року, № 213 від 22 червня 2019 року, № 216 від 24 червня 2019 року, № 218 від 25 червня 2019 року, №220, 221, 222, 223, 224, 225 від 26 червня 2019 року, №227, 228, 229, 230, 231 від 27 червня 2019 року, № 234 від 28 червня 2019 року.

Оплата товару відбувалась шляхом безпосереднього перерахування на поточний рахунок ТОВ «УКР АГРО ЛІМІТЕД» , що підтверджено платіжними дорученнями №531 від 04 лютого 2020 року, №557 від 04 лютого 2020 року, №558 від 05 лютого 2020 року, №559 від 05 лютого 2020 року, №574 від 05 лютого 2020 року, №579 від 05 лютого 2020 року, №913 від 14 лютого 2020 року (том 2 а.с. 171-177).

Подальше використання товару в господарській діяльності документально підтверджується, а саме укладеним позивачем договором № 06/09-К комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 06 вересня 2018 року, відповідно умов якого позивач (комітент) доручає ТОВ «ТЕРРА АГРО РЕСУРС» (комісіонер), а ТОВ «ТЕРРА АГРО РЕСУРС» зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції за межами України (п. 1.1 Договору); Комітент зобов`язаний передати Комісіонеру продукцію згідно з актами прийому-передачі в загальній кількості визначеній додатками (специфікаціями) до цього договору (п. 3.1 Договору).

Згідно специфікації № 8TV до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 14/06/2019 Комітент передає на комісію Комісіонеру ячмінь врожаю 2019 року в кількості 2000 тони, за ціною 155,00 дол. США за одну тону; загальна сума по специфікації 310000 дол. США.

Позивачем надані акти прийому-передачі сільськогосподарської продукції на комісію.

В свою чергу ТОВ «ТЕРРА АГРО РЕСУРС»уклав зовнішньоекономічний контракт№ 9/0918-INAT від 06 вересня 2018 року з INGRAINs.r.o. та специфікації до нього № 8TV від 14 червня 2019 року.

Передача права власності на товар згідно контракту № 9/0918-INAT від 06 вересня 2018 року підтверджується відповідними актами передачі, митною декларацією с перетином: UA504060/2019/004194 та довідкою про списання № 6 від 08 липня 2019 року.

Згідно витяга з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «УКР АГРО ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 42566288) є юридичною особою, зареєстроване за адресою: місто Київ, Харківське шосе, будинок 19. Інформації щодо відсутності товариства за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Листом від 23 квітня 2020 року №23/04/20-1 директор ТОВ «УКР АГРО ЛІМІТЕД» ОСОБА_2 підтвердив реальне виконання договору поставки №2705/19-п від 27 травня 2019 року та вказав, що товариство є добросовісним платником податків, оскільки своєчасно та в повному обсязі сплачує всі податки та збори, подає звітність. Податковий борг у підприємства відсутній, товариство має найманих працівників (в тому числі у червні 2019 року - 12 осіб) (том 2 а.с. 245-246).

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами (договорами та додатками до них, податковими накладними, актами, ТТН, видатковими накладними, та іншими документами), оформленими відповідно до вимог податкового законодавства, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Щодо посилання апелянта на те, що контрагенти та підприємства по ланцюгу постачання є фігурантами кримінальних проваджень, суд зазначає, що вирок у кримінальних провадженнях відсутній, посадових осіб позивача не звинувачено в отриманні податкової вигоди по взаємовідносинах з цими підприємствами. Оцінку належності та допустимості цих доказів має бути надано судом під час розгляду кримінальних справ у порядку кримінального судочинства, а не під час розгляду даної адміністративної справи. Суд звертає увагу, що наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків, в яких не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. З цього приводу Верховний Суд висловлював правову позицію, зокрема у справі №802/2231/17-а постанова від 18.09.2018.

Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси (відсутності необхідної кількості працівників, відсутності у власності та в платному користуванні земельних ділянок, виробничих будівель, відсутності у власності машин та механізмів для навантаження, розвантаження, транспортування різноманітних товарів, та інше), суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/2679/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 р. у справі № 200/2679/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 10 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді І.В. Геращенко

Г.М. Міронова