Постанова

від 09.02.2021 по справі 500/2528/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2528/19 пров. № А/857/15133/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Большакової О.О., Гінди О.М.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року (суддя - Дерех Н.В., м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Підперигори Івана Миколайовича, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Захід агропродукт у грудні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Підперигори І.М., Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому просило визнати протиправними дії державного інспектора щодо внесення припису №941-ДК/0510ПР/03/01/-19 від 16.10.2019 з вимогою звільнення земельних ділянок від використання та скасувати вказаний припис.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в акті обстеження земельної ділянки від 16.10.2019 відсутні посилання на докази, які підтверджують факт самовільного зайняття саме позивачем земельних ділянок. Крім того, інспектор вимагає звільнити від використання всі три земельні ділянки, однак, як зазначено в акті обстеження земельної ділянки від 16.10.2019, на земельних ділянках площею 1,4423 га та 0,8327 га розміщена стерня зернових культур. Тобто, вказані земельні ділянки були звільнені від будь-якого використання. Крім того, визначення меж земельних ділянок було здійснено інспектором самостійно, без залучення спеціалістів (інженерів-землевпорядників), без застосування геодезичного обладнання, яке б дозволило встановити межі земельних ділянок в натурі на місцевості, а отже ставить під сумнів те, що проводилася перевірка саме тих земельних ділянок, план-схеми котрих є у матеріалах перевірки. Таким чином, оскаржуваний припис є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах перевірки земельної ділянки відсутні належні, достатні та допустимі докази самовільного заняття земельних ділянок ТОВ Захід агропродукт . Крім того, сам факт відсутності відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо надання права користування земельними ділянками, які не перебували у користуванні позивача не є правопорушенням та не дає підстав вважати ТОВ Захід агропродукт таким, що здійснив будь-яке зайняття земельної ділянки в розумінні статті 1 Закону України Про Державний контроль за використанням та охороною земель . Також суд першої інстанції не врахував, що на момент проведення перевірки земельні ділянки були звільнені від будь-якого використання, тому вимога припису про усунення порушень земельного законодавства шляхом звільнення земельних ділянок є безпідставною.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 09.10.2019 №941-ДК здійснено державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, як об`єктів перевірки, на території Соколівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, а саме: земельні ділянки за кадастровими номерами 6125087600:01:001:0339, 6125087600:01:001:0341, 6125087600:01:001:0343, 6125087600:01:001:0344, 6125087600:01:001:0345.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавством України про охорону Підперигорою І.М., за участю начальника Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Тарасюк А.В. 16.10.2019 складено акт №941-ДК/0200АО/10/01/-19 обстеження земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Соколів Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Крім того, 16.10.2019 цими ж посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області складено акт №941-ДК/0990АП/09/01/-19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки, що знаходиться с. Соколів Золотниківської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.

Згідно з актом №941-ДК/0990АП/09/01/-19 від 16.10.2019 перевіркою встановлено, що земельні ділянки земельні ділянки за кадастровими номерами: 6125087600:01:001:0339, 6125087600:01:001:0341, 6125087600:01:001:0343, 6125087600:01:001:0344, загальною площею 3,5087 га комунальної форми власності, землі загального користування (пасовища), самовільно зайняті ТОВ Захід агропродукт для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме: на земельних ділянках площею 1,44 га та 0,1327 га розміщена стерня зернових культур, на земельній ділянці площею 1,2332 га росте кукурудза, що є порушенням ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України.

Після цього, 16.10.2019 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавством України про охорону Підперигорою І.М. винесено припис №941-ДК/0510ПР/03/01/-19, яким позивача зобов`язано у термін до 15.11.2019 усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом звільнення земельних ділянок від використання. У вказаному приписі здійснено відмітку державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавством України про охорону Підперигорою І.М. про відправлення вказаного припису поштою 18.10.2019. Також на адресу керівника ТОВ Захід агропродукт направлено повідомлення про виклик для складання протоколу про адміністративне правопорушення, яким запропоновано прибути 23.10.2019 о 11:00 год. до Відділу у Теребовлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

Не погоджуючись із приписом №941-ДК/0510ПР/03/01/-19 від 16.10.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного інспектора щодо проведення перевірки земельних ділянок, зокрема їх обстеження, складання відповідних актів та винесення припису, є такими, що вчинені в межах визначених законом повноважень та у спосіб, що відповідає вимогам законодавства, а тому відсутні обґрунтовані підстави для скасування припису №941-ДК/0510ПР/03/01/-19 від 16.10.2019.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтями 122 і 124 цього Кодексу передбачено, що вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у постійне користування або в оренду із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (статті 125 ЗК України).

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Зі змісту наведених правових норм вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою набувається у встановленому законом порядку та засвідчується державним актом на право користування землею або іншими правовстановлюючими документами (договорами, рішеннями уповноважених органів тощо), зареєстрованими у встановленому порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 444/1247/16-а, від 24 січня 2019 року у справі № 826/3771/15.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки тощо в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , є самовільним заняттям земельної ділянки, незалежно від добросовісності особи, яка фактично користується земельною ділянкою.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 817/1337/17, від 20 лютого 2020 року у справі № 1940/1655/18.

З акта обстеження земельної ділянки вбачається, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6125087600:01:001:0339 (площею 1,4423 га), 6125087600:01:001:0341 (площею 1,2332 га), 6125087600:01:001:0343 (площею 0,8327 га) належать до земель комунальної власності, землі загального користування (пасовища).

Зазначені земельні ділянки з усіх сторін межують із ділянками приватної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується доданими до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 16.10.2019 року план-схемами земельних ділянок.

При обстеженні земельних ділянок також встановлено, що земельні ділянки комунальної власності самовільно обробляються єдиним масивом разом із земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із власниками яких ТОВ Захід агропродукт укладено договори оренди землі. Зокрема, ділянки єдиним масивом засіяно однорідною сільськогосподарською культурою, проведено однотипний обробіток ґрунту, що такожпідтверджується доданими до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 16.10.2019 року план-схемами земельних ділянок.

Також у матеріалах перевірки містяться пояснення представника Золотниківської сільської ради, згідно з якими підтверджується факт обробітку ТОВ Захід агропродукт єдиним масивом вищезгаданих земельних ділянок комунальної та приватної власності.

Таким чином, враховуючи те, що при обстеженні земельних ділянок встановлено факт самовільного зайняття таких ділянок ТОВ Захід агропродукт , й у позивача відсутні правовстановлюючі документи на використання цих земельних ділянок, колегія суддів доходить висновку, що припис №941-ДК/0510ПР/03/01/-19 від 16.10.2019 винесений відповідачем на підставі закону та у межах наданих повноважень, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів зазначає, що встановлення державним інспектором самовільного зайняття земельної ділянки є, зокрема, констатацією факту того, що землекористувач не володіє належними документами, вимога щодо яких передбачена чинним законодавством, а також не залежить від добросовісності чи недобросовісності дій суб`єкта щодо використання цієї земельної ділянки, зокрема, у зв`язку з не оформленням її у встановленому порядку.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що земельні ділянки були звільнені від будь-якого використання, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, на двох ділянках площею 1,4423 га та 0,8327 га розміщена стерня зернових культур, а на третій площею 1,2332 га - росте кукурудза. При цьому, наявність стерні зернових культур на двох земельних ділянках, враховуючи призначення цих земель (пасовище загального користування), підтверджує факт самовільного використання цих земель не за цільовим призначенням.

Аналізуючи фактичні обставини справи у сукупності з наведеними вище приписами нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії державного інспектора щодо проведення перевірки земельних ділянок, зокрема їх обстеження, складання відповідних актів та винесення припису, є такими, що вчинені в межах визначених законом повноважень та у спосіб, що відповідає вимогам законодавства, а тому припис №941-ДК/0510ПР/03/01/-19 від 16.10.2019 є правомірним та скасуванню не підлягає.

За таких обставин, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.

У підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Захід агропродукт залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №500/2528/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова О. М. Гінда Повне судове рішення складено 11 лютого 2021 року