Постанова

від 09.02.2021 по справі 910/5251/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 910/5251/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" - Плаван О.О., адвокат (довіреність від 09.06.2020 № 1053/04),

відповідачів - публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"- не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Матюшко В.В., адвокат (довіреність від 28.12.2020 № 143),

державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" - Заплішна О.Д., адвокат (довіреність від 24.12.2020 № 60-16209/20),

товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 (головуючий - суддя Поляк О.І., судді: Пономаренко Є.Ю. і Калатай Н.Ф.) ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 22.07.2020 (суддя Стасюк С.В.) про залишення позову без розгляду

у справі № 910/5251/20

за позовом приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль")

до: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі -ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит");

товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста");

державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";

товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн"

про визнання недійсним електронних торгів та договору відступлення прав вимоги.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" та товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" про визнання недійсними електронних торгів та договору відступлення прав вимоги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5251/20.

Від ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 30.06.2020 до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява, в якій заявник просить визнати за ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права вимоги стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" суми заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048-01-06 станом на 01.12.2018 у розмірі 1247617540,96 грн, з яких 569871066,00 грн простроченої заборгованості по кредиту та 677746474,96 грн простроченої заборгованості по процентам.

Вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що він як переможець електронних торгів від 07.11.2019, оформлених протоколом № UKR-2019-05 (що є предметом оскарження за первісним позовом), уклавши з банком договір про відступлення права вимоги, набув право вимоги до ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль "за Договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06, укладеним між ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". На думку позивача за зустрічним позовом, первісний позивач, звертаючись з позовом, фактично не визнає його своїм кредитором за зазначеним кредитним договором, внаслідок чого ним подано зустрічний позов, на захист свого невизнаного права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/5251/20 зустрічну позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", Державної організації (установа, заклад) "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", товариства з обмеженою відповідальністю "Фьост Файненшіал Нетворк Юкрейн" про визнання права вимоги залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/445/19 предметом спору в якій є стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06. Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2020 замінено позивача у справі № 911/445/19 - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" в частині позовних вимог на суму 1453 801 011,90 грн, з яких 569 871 066,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 677 746 474,00 грн простроченої заборгованості по відсотках, 206 183 470 ,94 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу та відсотках.

Судове рішення мотивоване тим, що наявність спору у справі № 911/445/19 про стягнення заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06 та подання зустрічного позову у межах справи № 910/5251/20 про визнання права на стягнення заборгованості за Договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06 є зловживанням ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" процесуальними правами, що полягає у поданні завідомо безпідставного позову у спорі, який має очевидно штучний характер, а тому суд дійшов висновку про залишення зустрічного позову без розгляду на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 29.10.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" задовольнив, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/5251/20 - скасував.

Справу повернув до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Судове рішення обґрунтоване тим, що суд першої інстанції жодним чином не зазначив у чому саме полягає штучність та безпідставність поданого позову та яка мета його подання. Не встановлено судом першої інстанції і обставин того, що подання зустрічного позову мало своєю метою перешкоджання провадженню у даній справі або затягування її розгляду. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт наявності у провадженні господарського суду Київської області справи № 911/445/19 в межах якої розглядаються вимоги про стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" заборгованості за Договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06, не може свідчити про безпідставність та штучність зустрічного позову у даній справі, таким чином, питання штучності позову не може вирішуватися на стадії подання позову без з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі до Верховного Суду ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", зазначаючи про необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, прийняття її з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 скасувати, а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для касаційного оскарження судових рішень у справі ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" визначено неврахування судом апеляційної інстанції висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18 .

Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо визнання зловживанням процесуальними правами в порядку приписів частини другої статті 43 ГПК України при зверненні до суду з окремим позовом в якому заявляються вимоги про визнання права стягнення за кредитом за наявності на розгляді у іншого суду справи про стягнення заборгованості за таким кредитом.

Доводи інших учасників справи

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 29.01.2021 подав відзив на касаційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 залишити без змін.

ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" подало відзив на касаційну скаргу в якому заперечує проти доводів касаційної скарги і вважає їх безпідставними та зазначає, що на його думку, судом апеляційної інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Водночас ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Відмовити у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 залишити без змін.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала господарського суду міста Києва від 22.07.2020 після її перегляду в апеляційному порядку Північним апеляційним господарським судом за результатами чого було ухвалено постанову від 29.10.2020. Зокрема, підставою звернення з касаційною скаргою стало питання наявності чи відсутності підстав для звернення із зустрічним позовом про визнання у ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права вимоги на стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" суми заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06 станом на 01.12.2018.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом положень частин першої і другої статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Нормою частини першої статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

При цьому, Суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" подало у справі № 910/5251/20 зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати за ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" право вимоги на стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" суми заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048-01-06 станом на 01.12.2018 у розмірі 1 247 617 540,96 грн, з яких 569 871 066,00 грн простроченої заборгованості по кредиту та 677 746 474,96 грн простроченої заборгованості по відсотках.

Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер (пункт 3 частини другої статті 43 ГПК України).

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це - роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).

Тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Ухваленим рішенням про визнання права повинно вирішуватися спір по суті, а не встановлюватися факти, якими не завершується вирішення спору та не відбувається поновлення порушених прав позивача. Отже вимоги про визнання права вимоги на стягнення суми заборгованості за договором не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами. При цьому у разі задоволення вимог про визнання права такі вимоги не можуть бути виконані у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Водночас суд першої інстанції зазначив і учасниками по справі не заперечується, що у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/445/19 предметом спору в якій є вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста " про стягнення з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" заборгованості за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048м-01-06 на суму 1 453 801 011,90 грн, з яких 569 871 066,00 грн простроченої заборгованості по кредиту, 677 746 474,00 грн простроченої заборгованості по відсотках, 206 183 470 ,94 грн пені за прострочення заборгованості по основному боргу та відсотках.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про безпідставність і штучність зустрічного позову у справі № 910/5251/20 є очевидним і явним враховуючи наявний майновий характер спору у справі № 911/445/19, в якому і так має бути вирішено питання права вимоги на стягнення; та характер спірних правовідносин їх предмет і підстави доказування у справі № 910/5251/20 за позовом ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" про визнання недійсними електронних торгів та договору відступлення прав вимоги. Водночас зустрічний позов повинен бути взаємопов`язаний з первісним.

Отже, коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право є зловживанням правом. Близька за змістом позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17.

Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що подання даного зустрічного позову, за даних конкретних обставин у цій справі у їх взаємозвязку, не можна розцінювати як зловживання процесуальними правами, оскільки воно було наслідком звернення первісного позивача з позовом про визнання недійсними електронних торгів, та мало на меті захист невизнаних, на думку зустрічного позивача, його прав у передбачений процесуальним законом спосіб.

Також Верховний Суд звертає увагу, що процесуальним законом вимагається та забезпечується належна поведінка сторони в господарському суді, що також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. Адже, правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд наголошує, що господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Враховується Судом і те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2020 було залишено без розгляду саме зустрічний позов, при цьому ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" визначене учасником справи за первісним позовом як відповідач, було наділене правом подавати докази та пояснення, на заперечення доводів первісних позовних вимог про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги та визнання недійсними електронних торгів, на підставі яких, на думку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", воно набуло право вимоги коштів з ПАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" за договором про мультивалютну кредитну лінію від 27.02.2006 № 1048-01-06.

Водночас залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, не порушує права позивача на судовий захист, оскільки особа, зустрічний позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду позовом повторно, зокрема із самостійним позовом (частина четверта статті 226 ГПК України).

Окрім того, висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 910/16404/18 на який посилається Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" стосується зверненням до суду з первісним позовом про визнання недійсним іпотечного договору, тобто спір в даному випадку стосувався питання права, а тому без дослідження доводів позивача та надання їм правової оцінки суд не міг вирішити питання щодо штучності позову та зловживання позивачем наданими йому процесуальними правами.

Також Суд відзначає і те, що господарським судом міста Києва розглянуто спір по суті, рішення якого оскаржується учасниками спору і переглядається Північним апеляційним господарським судом.

Водночас необхідно зазначити, що відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга у справі № 910/5251/20 подана на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, яка була ухвалена за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 22.07.2020 про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду, а тому достатнім є зазначення скаржником про порушення судами норм матеріального чи процесуального права. При цьому визначення підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України в даному випадку не вимагається. Враховуючи, що підставою відкриття касаційного провадження було визначено саме абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України безпідставними є вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" щодо закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Висновки Верховного Суду

За змістом частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно із статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові. Доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду в порядку частини третьої статті 43 ГПК України.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №910/5251/20 скасувати.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі № 910/5251/20 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова