Ухвала

від 10.02.2021 по справі 200/11052/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 200/11052/18-а

адміністративне провадження № К/9901/36446/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Донецькій області) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорська транспортна компанія до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорська транспортна компанія" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Донецької області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Донецькій області.

28 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Донецькій області, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати суду касаційної інстанції надання документа про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом та належних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк, визначений законом, або вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвала про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 11 січня 2021 року.

На виконання вимог ухвали скаржником надано на адресу суду клопотання про залучення доказів сплати судового збору.

Водночас, Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обґрунтованої заяви про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням інших підстав на підтвердження поважності причин пропуску строку касаційного оскарження з долученням належних доказів на їх підтвердження скаржником не надано.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, однак, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України , однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на те, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року визнано судом неповажними, інших підстав для поновлення строку заявником касаційної скарги не наведено, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищенаведеного та керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Донецькій області (правонаступник Головного управління ДФС у Донецькій області) на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краматорська транспортна компанія до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко