Ухвала

від 08.02.2021 по справі 552/2581/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа №552/2581/20

провадження № 61-936ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державного підприємства Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - відповідач-1), ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації , в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07 травня 2020 року № 72-П про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації ; визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації від 07.05.2020 № 161-к про звільнення ОСОБА_1 . Просив також поновити його на посаді генерального директора Державного підприємства Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації з 08 травня 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення його на роботі та моральну шкоду, яку визначив у розмір 30 000 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 серпня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 07 травня 2020 № 72-П про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації та пункт 1 наказу ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації від 07 травня 2020 № 161-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з ДП Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 183 173,76 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У січні 2021 року відповідач-1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, виходячи з таких підстав.

Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.

У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку судові рішення, право на касаційне оскарження яких передбачене пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом першим та третім частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Так диспозиції пункту першого та третього частини другої статті 389 ЦПК України прямо передбачають, що скаржнику крім іншого, необхідно вказати норму права, яку на думку скаржника було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції та з приводу якої є правовий висновок Верховного Суду (пункт перший частини другої статті 389 ЦПК України) або такого правового висновку Верховного Суду немає (пункт третій частини другої статті 389 ЦПК України).

Натомість, скаржник, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 20 травня 2020 року у справі №160/5162/19, від 06 липня 2020 року у справі №803/849/16, не зазначає, стосовно застосування якої норми права висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у вказаних постановах.

З аналогічних підстав касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України в частині зазначення підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом третім частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки скаржник не зазначає, з приводу застосування якої норми права у подібних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд роз`яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

В свою чергу в контексті статті 400 ЦПК України Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги має надати оцінку діям суду апеляційної інстанції стосовно застосування останнім норми права до правовідносин у цій справі

За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження з належним мотивуванням є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги судом касаційної інстанції в межах, встановлених законом.

Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення та мотивування підстав касаційного оскарження, в зв`язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції роз`яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування .

Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали .

Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України в частині надання доказів сплати судового збору.

Разом з касаційною скаргою Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надало платіжне доручення від 18 січня 2021 року №20.

У законодавстві не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами Закону України від 05 квітня 2001 року Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Окрім того, відповідно до частиною другою статті 9 Закону України Про судовий збір суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України Про судовий збір , документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата) .

Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір .

За таких обставин документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Надана Верховному Суду заявником квитанція про сплату судового збору не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки не містить підпису посадової особи, відповідальної за проведення цієї транзакції, відтиску печатки фінансової установи, яка проводила вказану транзакцію, та дати проведення транзакції банком.

За таких підстав касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки скаржником не виконані в повній мірі вимоги статті 392 ЦПК України щодо оформлення касаційної скарги та надання доказів сплати судового збору.

За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокузалишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А. А. Калараш