Постанова

від 09.02.2021 по справі 456/1292/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 456/1292/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В. М.

Провадження № 22-ц/811/2575/19 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 48

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Жукровської Х.І.

з участю представника позивача Білоуса К.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Гричинського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міскрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року в складі судді Бораковського В.М. у справі за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків та вартості за безпідставно набуте майно, а також за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання протиправними дій, -

встановила:

У квітні 2016 року позивач ПАТ Львівгаз , який в подальшому змінив назву товариства на АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз , звернувся до суду позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь завдані збитки у сумі 226609 грн 24 коп. (т.1 а.с.2-3).

В обґрунтування вимог позивач покликався на те, що 10 вересня 2015 року між ПАТ Львівгаз (газорозподільним підприємством) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання населенню послуг з газопостачання № НОМЕР_1 . 03 лютого 2016 року при проведенні обстеження системи газопостачання в будинку за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працівниками Стрийського УЕГГ ПАТ Львівгаз виявлено самовільну, несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником, для безоблікового споживання природного газу, що свідчить про наявність несанкціонованого газопроводу. За вказаним фактом працівниками ПАТ Львівгаз складено Акт про порушення № 16нас-19/01 від 03 лютого 2016 року, на підставі якого зроблено розрахунок об`єму необлікованого природного газу в кількості 32363,87 м.куб. на суму 226 609,24 грн.

18.07.2016 АТ Львівгаз подав до суду позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив стягнути солідарно з відповідачів вартість за безпідставно набуте майно в сумі 2 548 562 грн 52 коп. (т.3 а.с.3-5).

В обґрунтування своїх вимог позивач покликався на те, що 03 лютого 2016 року за адресою: АДРЕСА_1 працівниками ПАТ Львівгаз виявлено несанкціоновану приховану врізку перед газовими лічильниками, за допомогою якої здійснювалось безоблікове (поза лічильниками) споживання природного газу. За фактом даного порушення працівниками ПАТ Львівгаз складено акт про порушення №6/21-02, згідно з яким проведено розрахунок обсягів безпідставно набутого майна в розмірі 343742,4 м.куб. природного газу. Приміщення за згаданою адресою належать на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та використовується, як для побутових потреб, так і для не побутових потреб (нежитлові приміщення), відповідно, такі обсяги природного газу були використані спільно співвласниками зазначеного приміщення. Вартість безпідставно набутого майна становить 2548562,52 грн. та визначена станом на дату розгляду акту про порушення №16/21-02 (14.04.2016 року). Таким чином, співвласниками будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпідставно набуто природний газ. У разі самовільного під`єднання побутовим споживачем газових приладів промислового характеру (газогенератори тощо) та/або таких, що використовуються ним для професійної чи комерційної діяльності, перерахунок здійснюється за цінами і тарифами, встановленими для промислових споживачів та суб`єктів господарювання (п.14 Розділу 5 Глави XI Кодексу ГРМ). Фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безпідставно набули чуже майно (природний газ), чим отримали незаконну вигоду, не здійснивши за нього оплату.

Ухвалою судового засідання від 21.04.2017 дані позовні вимоги об`єднані в одне провадження з позовними вимогами ПАТ Львівгаз про стягнення збитків у сумі 226 609 грн 24 коп. (т.3 а.с.244-245).

06.10.2016 ПАТ Львівгаз подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно набуте майно в сумі 2548562,52 грн. В обґрунтування заяви покликається на те, що один з співвідповідачів - ОСОБА_3 помер, тому його виключили із числа відповідачів.

У серпні 2016 ОСОБА_1 подав до суду позов до ПАТ Львівгаз , в якому просив визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ Львівгаз щодо складання Актів про порушення №16нас-19/01 та 16-21/02 від 03 лютого 2016 року та визнання недійсними цих актів.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 покликався на те, що він є власником в частині 32/100 житлового будинку в АДРЕСА_1 та споживачем газу, який надається ПАТ Львівгаз . 25.01.2016 за вказаною адресою представниками оператора ГРМ складено акт №16нас-10 щодо відсутності доступу до приміщень з газовими приладами та необхідність проведення додаткового обстеження і зняття ПЛГ на повірку. Даний акт не відповідає дійсності, оскільки операторам ГРМ було забезпечено повний доступ до приміщень. Акти про порушення №16нас-19/01 та 16-21/02 від 03 лютого 2016 року було залишено у кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 на столі, і вони суттєво відрізняються від тих, які долучені до матеріалів справи ПАТ Львівгаз . Акти написані різними почерками і підписані різною кількістю чоловіків. Крім цього, акти підписані тільки заінтересованими особами. Також, Акт про порушення №16нас-19/01 від 03.02.2016 складено щодо житлового будинку АДРЕСА_1 , який йому не належить на праві власності.

Ухвалою судового засідання від 26.10.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з позовними вимогами ПАТ Львівгаз про стягнення збитків у сумі 226609 грн 24 коп. (т. 2 а.с.125-126).

19.09.2016 позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати неправомірними дії посадових осіб ПАТ Львівгаз щодо складання Акту №16нас-19 від 03 лютого 2016 року та визнання недійсними цього акту. В обґрунтування заяви покликається на те, що даний акт також складений з порушеннями, в двох екземплярах різними почерками, змістом та підписаний різним складом осіб (т.2 а.с.24).

Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року позови Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків та вартості за безпідставно набуте майно задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз завдані збитки у сумі 226 609 грн 24 коп., вартість за безпідставно набуте майно в сумі 2548562 грн 52 коп, а всього 2775171 грн 76 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз судові витрати по 20 814 грн 78 коп з кожного (всього 41 629 грн 56 коп).

Відмовлено повністю у позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз про визнання неправомірними дій посадових осіб АТ Львівгаз щодо складання Актів №№ 16нас-19/01, 16-21/02, 16нас-19 від 03 лютого 2016 року та визнання недійсними цих актів.

Рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 , з таким не погоджується, вважає, що рішення ухвалене внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі покликається на те, що станом на 25.01.2016 були відсутні будь які правові підстави для проникнення працівників ПАТ Львівгаз на приватну територію ОСОБА_1 , а відтак для проведення будь-яких перевірок. При цьому, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не давали добровільної згоди для проведення такої перевірки.

Перевірки працівниками ПАТ Львівгаз проводилися за відсутності будь-якого наказу, розпорядження, при цьому особи, які підписали акти, повідомили суд про те, що вони з власної ініціативи вирішили провести перевірку систем газопостачання.

Звертає увагу, що категорично заперечував те, що надані ПАТ Львівгаз фотографії відповідають дійсній обстановці, лише підтвердив дійсність фотографій загального фасаду будинку, але при цьому заперечив щодо фотографій, зроблених у невідомому йому приміщенні, оскільки газове обладнання та меблі у приміщенні на фото абсолютно не схожі на ті, що були встановлені у належному йому на той час кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою позицію підтверджує судовою практикою, викладеною у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 року по справі № 904/4320/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 квітня 2018 року по цій самій справі.

На переконання апелянта, фотографії та відео не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки не відомо хто здійснював фото- та відео зйомку, де та в яких приміщеннях, при цьому такі робилися без присутності та без дозволу власника.

Крім цього, позивач суперечить у власних твердженнях, оскільки згідно договору про надання послуг населенню за адресою АДРЕСА_1 , в той час, як представники позивача склали Акт про порушення за вказаною адресою на кафе-бар. Також, невідомо кому належить майно за адресою АДРЕСА_1 , тому Акти про порушення № 16нас-19/01 від 03.02.2016 року та № 16/21-02 від 03.02.2016 року не можуть бути належними для донарахування за не облікований об`єм газу.

Також, позивачем грубо порушено порядок складання вищевказаних актів, зокрема такі оформлені за його відсутності, ніхто з працівників ПАТ Львівгаз не попереджав його завчасно про дату та час їх складання, йому не надали можливості внести зауваження та заперечення до даних Актів. Крім цього, в Актах відсутні підписи незаінтересованих осіб, такі підписані виключно працівниками ПАТ Львівгаз . На актах відсутній його підпис як споживача, при цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів його відмови від підпису. Надане ПАТ Львівгаз відео не може вважатися належним та допустимим доказом його відмови від підписання вказаних Актів, оскільки знято таємно, без його відома та згоди.

Звертає увагу, що позивачем проведено донарахування не облікованого об`єму та обсягу природного газу та його вартості на підставі Кодексу ГРМ (набрання чинності 27.11.2015 року) за період з 03.02.2014 року по 02.02.2016 року на загальну суму 226609,22 грн. (побутовий споживач) та за період з 03.02.2013 року по 03.02.3016 року на суму 2548562,52 грн. (не побутовий споживач).

Вважає, що проведені ПАТ Львівгаз розрахунки є неналежними та неправомірними, оскільки проведені за період до набрання чинності Кодексом ГРМ і за відсутності договірних відносин на його підставі між ОСОБА_1 та ПАТ Львівгаз .

Суд безпідставно не взяв до уваги висновок комплексної комісійної судової металознавчої та судової трасологічної експертизи від 07.11.2017 року, мотивуючи тим, що експертиза проведена через більш як півтора року і після усунення допущених порушень, які мале місце 03.02.2016 року. Згідно вказаного висновку експерт встановив, що відсутня будь яка врізка в систему газопостачання, а також відсутні будь які сліди усунення незаконної врізки. При цьому, експерт не посилався на те, що не можливо провести дослідження у зв`язку з тим, що пройшло багато часу з моменту виявлення.

З невідомих йому причин працівники ПАТ Львівгаз не вилучили так звану несанкціоновану врізку та не провели відповідних експертиз.

З наведених підстав, просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз та задоволити зустрічний позов ОСОБА_1 .

Під час розгляду апеляційної скарги представник відповідачів ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого пояснив, що згідно із актом № 16-21/01 від 03.02.2016 перевірка проводилася щодо технічного стану побутового лічильника газу по АДРЕСА_1 у ПП ОСОБА_1 та виявлено самовільну несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником. На переконання заявника, справа за фактичними обставинами повинна розглядатися щодо порушення правил газоспоживання споживачами ПП ОСОБА_1 та ПП У Андрія , що є підсудністю господарського суду. З наведених підстав, просив скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи щодо заявленого клопотання, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги АТ Оператор газорозподільної системи Львівгаз суд першої інстанції прийшов висновку, що відповідачі порушили умови договору №0900284927 про надання населенню послуг з газопостачання від 10.09.2015 та вимоги пункту 1 Глави 2 Розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, що встановлено Актами про порушення №16нас-19/01 та №16-21/02 від 03 лютого 2016. Вказані Акти відповідають вимогам, встановлених Кодексом газорозподільних систем і складені повноважними особами, тому відсутні підстави для визнання дій посадових осіб АТ Львівгаз неправомірними та визнання недійсними зазначених актів, при цьому стороною відповідача не наведено обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимим доказами, неправильності чи помилковості проведених АТ Львівгаз розрахунків завданих збитків та вартості безпідставно набутого майно.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.09.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ Львівгаз укладено договір №0900284927 про надання населенню послуг з газопостачання. Договір укладено на один рік і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде заявлено про намір його розірвання (т.1 а.с.4-5).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, свідоцтва про право власності від 19.10.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав від 30.11.2011, будинок АДРЕСА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (т.1 а.с.6-8, т.2 а.с.9, 10).

03.02.2016 ПАТ Львівгаз отримало інформацію з Управління СБУ у Львівській області про можливе несанкціоноване втручання в роботу газопроводу та подальшого відбору природного газу з мережі Стрийського УЕГГ з боку відповідальних осіб ПП У Андрія (т.1 а.с.91).

Актом №16нас-10 від 25.01.2016 встановлено відсутність доступу до приміщення в АДРЕСА_1 , де встановлені газові прилади та необхідність проведення додаткового обстеження (т.1 а.с.171, 208, т.2 а.с.8, т.3 а.с.83, т.4 а.с.217).

Згідно із актом про порушення №16нас-19/01 від 03.02.2016, такий складений на об`єкті - житловому будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з виявленням порушення Кодексу газорозподільних систем - самовільну несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником для безоблікового споживання природного газу. Типорозмір лічильника не відповідає потужності газового обладнання. При обстеженні здійснювалася фотовідеофіксації (т.1 а.с.9, 73, 209, т.2 а.с.5, 6, т. 4 а.с.160, т.4 а.с.215).

Відповідно до акту №16нас-19 від 03.02.2016, виявлено порушення за адресою: АДРЕСА_1 під час обстеження системи газопостачання абонента ОСОБА_1 - самовільну несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником. Дана врізка використовувалася на потреби опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі. При обстеженні здійснювалася фото фіксації. Типорозмір лічильника не відповідає потужності підключеного газового обладнання (т.1 а.с.10, 74, 210, т.2 а.с.25, 26, т.4 а.с.159, т.4 а.с.216).

Згідно із актом №16-21/01 від 03.02.2016 проведено перевірку технічного стану побутового лічильника газу по АДРЕСА_1 (ПП ОСОБА_1 ) та виявлено самовільну несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником. Дана врізка використовувалася на потреби опалення, гарячого водопостачання та приготування їжі. При обстеженні здійснювалася фотовідеофіксація (т.3 а.с.85, т.4 а.с.162, т.4 а.с.207).

Відповідно до Акту про порушення №16-21/02 від 03.02.2016, виявлено самовільну несанкціоновану врізку, приховану в конструкції стіни перед газовим лічильником для безоблікового споживання природного газу. Типорозмір лічильника не відповідає потужності газового обладнання (т.2 а.с.4, 7, т.3 а.с.8, 67, 84, т.4 а.с.161, т.4 а.с.206).

Актом-розрахунком по споживачу ОСОБА_1 суму завданих збитків, завданих ПАТ Львівгаз визначено у сумі 226 609,24 грн (т.1 а.с.55, т.4 а.с.86).

Актом-розрахунком необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу по споживачу ОСОБА_1 визначено суму у розмірі 2 548 562,52 грн (т.3 а.с.7, т.4 а.с.87).

Згідно із протоколом №04-2016-01 від 14.04.2016 на засіданні комісії розглянуто акти про порушення споживачами природного газу Кодексу ГРС ПАТ Львівгаз №16нас-19/01 від 03.02.2016 та №16/21-02 від 03.02.2016, за наслідками проведеного засідання задоволено дані акти повністю; затверджено акт-розрахунок на підставі акта про порушення №16нас-19/01 від 03.02.2016 в обсязі 32 363,873 м 3 на суму 226 609,24 грн та акт-розрахунок на підставі акта про порушення №16/21-02 від 03.02.2016 в обсязі 343742,4 м 3 на суму 2 548 562,52 грн (т.1 а.с.54, т.3 а.с.6).

Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз вартість за безпідставно набуте майно в сумі 2548562 грн. 52 коп. , судова колегія враховує таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України у вказаній вище редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом ? фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Разом з тим відповідно до частини другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

З матеріалів справи встановлено, що звертаючись із позовними вимогами АТ Львівгаз звертав увагу, що під час перевірки виявлено несанкціоновану врізку труби газопостачання перед двома лічильниками, один з яких призначений для потреб житлового будинку, інший для підприємницької діяльності бару ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, у зв`язку за наслідками виявленого порушення, на підставі акта про порушення № 16/21-02 позивачем 14.04.2016 проведено розрахунок вартості незаконно набутого майна в сумі 2548562,52 грн. за період з 03.02.2013 по 03.02.2016 по тарифу не побутового споживача (т. 3 а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 від 30.04.2004, домоволодіння по АДРЕСА_2 складається з кафе-бар-мотель, А-2, 241,5 кв.м. та житлового будинку Б-2, 125,2 кв.м.

На час проведення перевірки відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були зареєстровані як фізична особа підприємець, господарську діяльність проводили у вказаному вище кафе-бар-мотель ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 4 а.с. 149-151).

При цьому, у липні 2015 року між ТзОВ Львівгаз Збут , ПАТ Львівгаз та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2015/ТП-КП-6200168, за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача (т. 3 а.с. 35-36).

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Заперечуючи клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі, представник позивача звертав увагу на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність 23.06.2018, а також просив врахувати те, що ОСОБА_1 у вказаному спорі виступає як фізична особа власник нерухомого майна, а не суб`єкт підприємницької діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте, до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у редакції, чинній на час припинення ФОП ОСОБА_1 ) передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП.

Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598- 609 ЦК України, статей 202- 208 ГК України, статті 46 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі № 904/1083/18 , яку , в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, необхідно враховувати при виборі і застосуванні відповідних норм права до спірних правовідносин.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належність спору в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно набутого майна в сумі 2548562,52 грн. до суду загальної юрисдикції.

Відповідно до статті 20 ЦПК України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Аналогічного змісту положення містяться у ст. 21 ГПК України.

З наведених підстав, справа в частині позовних вимог АТ Оператор газорозподільної ситеми Львівгаз до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення солідарно з відповідачів вартість за безпідставно набуте майно в сумі 2 548 562 грн. 52 коп. не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно із частинами першою та другою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз вартість за безпідставно набутого майна в сумі 2548562 грн. 52 коп. необхідно скасувати та закрити провадження у справі в цій частині позовних вимог, одночасно роз`яснити Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз право на звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 377, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міскрайонного суду Львівської області від 18 червня 2019 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз вартість за безпідставно набуте майно в сумі 2548562 грн. 52 коп. - скасувати.

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Львівгаз до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення вартості за безпідставно набуте майно в сумі 2548562 грн. 52 коп - закрити.

Роз`яснити Акціонерному товариству Оператор газорозподільної системи Львівгаз право на звернення до суду з цією вимогою в порядку господарського судочинства.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття , може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2021 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк