Ухвала

від 14.12.2020 по справі 761/40091/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40091/20

Провадження № 1-кс/761/24189/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

представника володільця тимчасово

вилученого майна ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за організацією досудового розслідування і підтримання публічного обвинувачення у територіальних підрозділах управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020100110000062 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2020 року в провадження слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за організацією досудового розслідування і підтримання публічного обвинувачення у територіальних підрозділах управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020100110000062 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни.

Клопотання мотивовано тим, що СУ ОВПП ДФС під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32020100110000062 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни.

Під час досудового розслідування з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення внесеного в ЄРДР за № 32020100110000062, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2020 року, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично знаходяться офісні приміщення, які використовуються громадянином ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності.

У ході даного обшуку виявлені та вилучені речі, документи та предмети, які мають значення для досудового розслідування та є доказами у кримінальному провадженні № 32020100110000062, а саме: банківські картки № №: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; чеки на 29 арк; мобільний телефон Samsung Duos ssn-G350EGSMH,модель SM-G350E ISEV; блокнот чорного кольору з написом 2020 Dalea Kikani; жорсткі диски S/n: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , WCC2E2YD24SX 5006B, НОМЕР_11 , WCC2E3CS2EAK 5006B, НОМЕР_12 у кількості 6 штук; мобільний телефон Samsung Duos ssn-G350EGSMH,модель SM-G350E ISEV; мобільний телефон htc model UPJA120, ECC ID: НОМЕР_13 ; печатки ТОВ «Сінга Енерджіс» (код 41396163) у кількості 5 штук; печатки ТОВ «Лілія-Тигрі» (код 41540397) у кількості 2 штук; печатка ТОВ «Березань Порт» (код 43430939) у кількості 1 штука; печатка ТОВ «Зоря-Південь» (код 38395969) у кількості 1 штука; печатка ТОВ «Аравана Енерджі» (код 41749291) у кількості 1 штука; печатки ТОВ «Сінга Енерджі» (код 40249794) у кількості 2 штуки; штамп ТОВ «Лілія-Тигрі» (код 41540397).

04.12.2020 складено протокол огляду речей та предметів, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично знаходяться офісні приміщення які використовуються громадянином ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності, та які являються засобами та знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а тому є доказами у кримінальному провадженні.

Вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично знаходяться офісні приміщення які використовуються громадянином ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності речі та предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, про що винесено постанову про визнання речовими доказами.

У зв`язку із чим, порушуються питання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, оскільки дане майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів у ньому наведеним та просив його задовольнити.

Представник власника тимчасово вилученого майна, заперечувала щодо задоволення клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, зазначила, що клопотання є не обґрунтованим, відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України службовою особою ТОВ «Маслозавод південна олія» та ПП «Приватна Фірма - Таурег», а також відсутні будь які правові підстави для вилучення фінансово господарських документів, комп`ютерної техніки та печаток і штампів.

Слідчий суддя, заслухавши прокурора, представника власника тимчасово вилученого майна, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, дійшла ви висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тобто, перше, що прокурор має довести це, що було вчинене кримінальне правопорушення, в межах розслідування якого він звертається із клопотанням про застосування заході забезпечення.

Як убачається із матеріалів клопотання та даних ЄРДР, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32020100110000062 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни, за матеріалами правоохоронних органів та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, за наступною фабулою: «Громадянин ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими слідством особами, використовуючи при цьому реквізити ТОВ «Лілія Тигрі» (код ЄДРПОУ 41540397), ТОВ «Маслозавод південна олія» (код ЄДРПОУ 41424245), ПП «Приватна Фірма-Таурег» (код ЄДРПОУ 35652734) у період 2019-2020 років здійснювали продаж товарно-матеріальних цінностей за готівкові грошові кошти в адресу підприємств реального сектору економіки, при цьому не відображаючи дані операції у бухгалтерському та податковому обліку вказаних підприємств, що призвело до ухилення від сплати податків, зборів, обов`язкових платежів у особливо великих розмірах».

Разом із тим, до клопотання не долучено жодних доказів, які б могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України за обставин зазначених у фабулі ЄРДР, що призвело до ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку в особливо великих розмірах.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, порушуючи питання про арешт тимчасово вилученого майна, прокурор зазначає про відповідність цього майна критеріям речових доказів, визначених ст.98 КПК України, про що слідчий також зазначив у своїй постанові про визнання речовими доказами від 04.12.2020, а необхідність накладення арешту на вищезазначене вилучене майно, обґрунтує тим, що вони є предметом кримінального правопорушення, які набуті кримінально протиправним шляхом.

Разом з тим, прокурор, стверджуючи, що документи та речі на які він просить накласти арешт відповідають критеріям речових доказів, при цьому не конкретизує у клопотанні та не вказав під час судового засідання, які саме сліди злочину (злочинів), що розслідується або які саме відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються у кримінальному провадженні № 32020100110000062 ці речі містять.

Разом з цим, постанова про визнання речових доказів від 04.12.2020, також належним чином не обґрунтована, оскільки в ній відсутні відомості та мотивування, у зв`язку із якими слідчий дійшов до висновку, який би давав підстави вважати, що тимчасово вилучене майно в ході обшуку відповідає критеріям речових доказів.

Так, майно, що було вилучено в ході проведення обшуку 03.12.2020, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути використано як доказ у кримінальному провадженні за кваліфікацією ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки об`єктом злочину відповідно до ст. 212 КК України є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та інших обов`язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів.

Предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК України є грошові кошт, які підлягають сплаті, як податки і збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування і введені в установленому порядку.

Отже, не можуть бути товарно матеріальні цінності як предметом даного злочину, так і зберегти на собі сліди вчинення злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Слід зауважити, що фактично обставини зазначені у клопотанні підведені під фабулу, яка внесена у ЄРДР, доказів на підтвердження таких обставин не надано, а тому правові підстави для арешту речей та документів відсутні взагалі, оскільки це майно не відповідає критеріям речовому доказу, визначених у ст.98 КПК України, клопотання не містить об`єктивних даних про те, що було вчинено кримінальне правопорушення яке розслідується, порушене питання про арешт майна у даному випадку не відповідає завданням кримінального провадження.

Слід звернути увагу на те, що статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:

«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 62 від 10 травня 2007 року).

2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».

Таким чином, враховуючи положення Кримінального процесуального кодексу України, практику Європейського суду з прав людини, а також те, що втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, а тому за відсутності об`єктивних даних, що взагалі було вчинено кримінальне правопорушення, звернення з таким клопотанням за таких обставин не може вважатись законним втручанням, у зв`язку із чим, підстав для накладення арешту на майно яке було вилучене в ході проведення обшуку 03.12.2020 за адресою: : АДРЕСА_1 , слідчий суддя не вбачає.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу нагляду за організацією досудового розслідування і підтримання публічного обвинувачення у територіальних підрозділах управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32020100110000062 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 ККУкраїни, а саме на: банківські картки № №: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 ; чеки на 29 арк; мобільний телефон Samsung Duos ssn-G350EGSMH,модель SM-G350E ISEV; блокнот чорного кольору з написом 2020 Dalea Kikani; жорсткі диски S/n: НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , WCC2E2YD24SX 5006B, НОМЕР_11 , WCC2E3CS2EAK 5006B, НОМЕР_12 у кількості 6 штук; мобільний телефон Samsung Duos ssn-G350EGSMH,модель SM-G350E ISEV; мобільний телефон htc model UPJA120, ECC ID: НОМЕР_13 ; печатки ТОВ «Сінга Енерджіс» (код 41396163) у кількості 5 штук; печатки ТОВ «Лілія-Тигрі» (код 41540397) у кількості 2 штук; печатка ТОВ «Березань Порт» (код 43430939) у кількості 1 штука; печатка ТОВ «Зоря-Південь» (код 38395969) у кількості 1 штука; печатка ТОВ «Аравана Енерджі» (код 41749291) у кількості 1 штука; печатки ТОВ «Сінга Енерджі» (код 40249794) у кількості 2 штуки; штамп ТОВ «Лілія-Тигрі» (код 41540397), які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично знаходяться офісні приміщення, які використовуються громадянином ОСОБА_6 у своїй протиправній діяльності - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії.

Слідчий суддя