Рішення

від 08.02.2021 по справі 953/24920/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/24920/19

н/п 2/953/203/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2021 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губської Я.В.,

при секретарі Мордухович К.Г.

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Стукало К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому позивач просить визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 із цільовим призначенням для колективного гаражного кооперативу, на якій розташоване нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_1 .

Ухвалою судді від 08.01.2020 вказаний позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2020 відкрито загальне позовне провадження по даній справі, призначено підготовче судове засідання.

21.02.2020 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_2

26.02.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 13.05.2020 закрито підготовче провадження по справі, призначено до розгляду по суті в судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова 11.12.2020 зустрічний позов було повернуто ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, в лютому місяці 2017 року придбала у власність нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_1 , що розташоване на земельній ділянці кадастровий номер № 6325185000:03:021:0169 за адресою: АДРЕСА_3 , яке належало на праві власності відповідачу, ОСОБА_2 . Запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно реєстраційний номер майна № 1168154763251 проведено 09.02.2017р. за № 18931996 приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області, згідно витягу №79965156 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_1 ), позивачка придбала на торгах, які проведені 22 грудня 2016 року Державним підприємством Система електронних торгів арештованого майна .

Рішеннями Харківської міської ради № 907/12 від 24.10.2012р. та № 1118/13 від 17.04.2012р. змінено найменування (підпорядкування) об`єктів нерухомого майна.

На теперішній час нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 розташовані за адресою АДРЕСА_4 на земельній ділянці кадастровий номер 6325185000:03:021:0169.

Земельна ділянка, на якій знаходиться гараж № НОМЕР_1 , оформлена як об`єкт цивільного права та кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 на земельну?ділянку був присвоєний у лютому 2008 року під час оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 059717 на громадянку ОСОБА_3 .

05 червня 2012 р. на підставі договору № 886 купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д., ОСОБА_2 став власником земельної ділянки кадастровий номер 6325185000:03:021:0169, на якій знаходиться нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що придбавши нерухоме майно - будинок, будівлю або споруду - новий власник отримує й певні права та обов`язки на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

У 2017 р. після оформлення права власності на нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_1 було отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер № 5325185000:03:021:0169 від 31 січня 2017року, що підтверджував право власності на земельну ділянку громадянки ОСОБА_3 .

Маючи офіційну інформацію, хто є власником земельної ділянки, позивач звернувся з позовною заявою до Харківського районного суду Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5325185000:03:021:0169 за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09.03.2017р. у справі №635/934/17 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені та визнано право власності на земельну ділянку №№ НОМЕР_1 з кадастровим номером 6325185000:03:021:0169 з призначенням - для колективного гаражного будівництва, площею 0,0048 га.

У 2019 року було з`ясовано, що 05 червня 2012 року на підставі договору № 886 купівлі - продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д., ОСОБА_2 став власником земельної ділянки кадастровий номер 6325185000:03:021:0169, на якій знаходиться нежитлове приміщення - гараж № НОМЕР_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2019 скасовано заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 635/934/17.

Враховуючи, що в Державному кадастровому реєстрі не були внесені дані відносно нового власника земельної ділянки, тому позивач звертається до Київського районного суду м. Харків про визнання власником земельної ділянки кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 позивача ОСОБА_1 на підставі ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

У відзиві проти позову відповідач ОСОБА_4 не погоджується із такими вимогами, вважає їх необґрунтованими і неправомірними, у зв`язку з чим не визнає позов в повному обсязі з огляду на те, що земельна ділянка, на якій знаходиться зазначене приміщення гаражу виконавчою службою не оцінювалася, на торги не виставлялася, предметом торгів не була, відповідно не реалізовувалася і ніким не придбавалася. Зазначає, що відповідачем самостійно спірна земельна ділянка не відчужувалася, відповідно, позивачем не придбавалася, про що відповідні відомості не вносилися до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак право власності останньої на вищезазначену земельну ділянку не виникло. Вказує, що він є єдиним власником земельної ділянки кадастровий номер 6325185000:03:021:0169, його право власності є непорушним і підстав для припинення його право власності немає за позовом ОСОБА_5 .

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених в позовній заяві, посилалася на практику Верховного Суду в своїх поясненнях.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували в повному обсязі, з підстав, наведених у відзиві, посилаючись на непорушність права власності на земельну ділянку, яке за ним було оформлено окремо від права власності на гараж та не було предметом публічних торгів, захист права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Як визначено ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Положеннями ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами дослідження матеріалів справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Судом під час розгляду даної справи встановлено, що 11.01.2017 року державним виконавцем складено Акт про проведення електронних торгів та реалізацію нежитлового приміщення - гараж № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , розташований за адресою АДРЕСА_4 (адреса станом на час розгляду справи).

Відповідно до свідоцтва приватного нотаріуса ХРНОХО ДесятниченкаО.В. за р.№209 від 09.02.2017, вказаний гараж № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , загальною площею 46,8 кв.м. в літ.А розташований на земельній ділянці кадастровий номер 6325185000:03:021:0169, за адресою: АДРЕСА_5 ) що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .(а.с.8-10)

Вказані нежитлові приміщення (гаражі) було реалізовано 22.12.2016 року Державним підприємством СЕТАМ", відповідно до протоколу №222420 (лот 186421) проведення електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ", придбано - ОСОБА_1 , кошти за придбану нерухомість сплачені в повному обсязі та перераховані за призначенням на рахунок Київського ВДВС Харківського МУЮ, акт видано на підставі протоколу про реалізацію № 222420 від 22.12.2016 року проведення електронних торгів Державного підприємства "СЕТАМ".

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09.02.2017 року внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 , автогаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , адреса ГК: відділення Кутузівка 12, загальна площа 46,8 кв.м.; номер запису про право власності: 18931996.

Об`єктом реалізації ДП СЕТАМ в порядку виконання судового рішення було нежитлове приміщення гаражу № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 адреса: АДРЕСА_6 , автогаражний кооператив, гараж НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , адреса ГК: відділення Кутузівка 12(станом на теперішній час - АДРЕСА_4 ).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05 червня 2012 року, ОСОБА_6 , діючий від імені та інтересах ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв у власність, земельну ділянку площею 0,0048 га (кадастровий номер 6325185000:03:021:0169), розташовану на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківська область, АГК "Атлант-7" 158,159, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва індивідуального гаражу.(а.с.13-15)

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 09.03.2017р. у справі №635/934/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 були задоволені та визнано право власності на земельну ділянку №№ НОМЕР_1 з кадастровим номером 6325185000:03:021:0169 з призначенням - для колективного гаражного будівництва, площею 0,0048 га.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12.12.2019 скасовано заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 09.03.2017 у справі № 635/934/17 та ухвалено нове рішення, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки власник даної земельної ділянки ОСОБА_2 не був залучений до участі у справі.(а.с.62-63)

Позивач, посилаючись на норму ст.120 Земельного Кодексу України зазначає, що внаслідок придбання нею нежитлових приміщень, що розташовані на земельній ділянці за нею також підлягає визнанню право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185000:03:021:0169, на якій ці приміщення розташовані.

Згідно вимог ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 і 3 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь- які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Відповідно до положень норм ст.ст.16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Норми ст.ст.15, 16, 386, 391 ЦК гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності (користування) на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно Закону України Про державний земельний кадастр з 01.01.2013 року видання державних актів на право власності на земельну ділянку припиняється. Натомість документом, що посвідчує право власності, є свідоцтво на право власності. У разі потреби, підтвердити своє право власності на земельну ділянку можна витягом: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що Законом України з 01.01.2013 року Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що право власності, серед іншого, на земельні ділянки посвідчує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, головним завданням якого є підтвердження виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній власник земельної ділянки порядку припинення прав на земельну ділянку, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (Суд у цьому висновку враховує mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 8.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі N 910/18560/16).

При цьому, дотримуючись принципу спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, суд вважає неприпустимим порушення конституційного права відповідача щодо непорушності його права власності.

Відповідно до наданих сторонами доказів, на момент переходу права власності на нежитлові приміщення до покупця ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про придбання на електронних торгах, право власності на земельну?ділянку, кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченому 05.06.2012 ПН ХРХО Клопотовим С.Д. за р.№886, окремо від права власності на гараж, який належав відповідачу на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_4 , виданого виконкомом Циркунівської сільської ради 21.12.2012.

Тобто, і станом на момент проведення торгів в 2016 році, і на момент реєстрації право власності за позивачем на нежитлові приміщення в 2017 році, і станом на теперішній час відповідач ОСОБА_4 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2012 року і його право власності є непорушним.

Таким чином, оскільки земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав, який відповідно ст. 182 ЦК України підлягає державній реєстрації, а право власності на земельну ділянку не була предметом реалізації, не зазначена в лоті і вартість цієї земельної ділянки не включена до вартості лоту, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:021:0169, належну ОСОБА_2 . Також, суд зазначає, що відсутні підстави для припинення права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_7 у разі визнання права власності за позивачем ОСОБА_5 , на підставі тих обґрунтувань, які зазначені в позові.

Також, під час судового розгляду, судом надався час сторонам для мирного врегулювання даного спору, проте сторони не дійшли згоди з приводу вартості даної земельної ділянки та можливості оформлення її в позасудовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтування позивачем своїх вимог ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 377 ЦК України та практикою Верховного Суду не є вірним, оскільки посилання на зазначені норми права можливо за укладення сторонами добровільно цивільно-правового договору, спадкування, приватизації, проте як відчуження нерухомого об`єкту - гаражу відбувалося шляхом електронних торгів, а земельна ділянка є окремим визначеним об*єктом права власності, що належить саме відповідачеві. І саме гараж, як об`єкт нерухомого майна, був визначений як майно, що підлягало реалізації в порядку виконання судового рішення.

За таких обставин, судом не вбачається підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 із цільовим призначенням для колективного гаражного кооперативу, на якій розташоване нежитлове приміщення гараж № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та яка належить на праві власності відповідачеві, з підстав, наведених у позові. Примусове відчуження об*єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Таким чином, дослідивши всі надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позивачем протягом судового розгляду не наведено обґрунтування на підтвердження майнових прав на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 та позовних вимог про визнання права власності на неї, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як необґрунтовані та безпідставні, такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у їх задоволенні відмовляє.

Згідно зі ст.141 ЦПК України підстав для відшкодування судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 4,5,13,141,258,263,265,280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6325185000:03:021:0169 із цільовим призначенням для колективного гаражного кооперативу, на якій розташоване нежитлове приміщення гараж №№ НОМЕР_1 - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: