Рішення

від 03.02.2021 по справі 754/177/20

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 754/177/20

Номер провадження 2/383/19/21

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Зербул С.В.,

представника позивача - адвоката Виноградова О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Бобринець Кіровоградської області, в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу №754/177/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 28 лютого 2019 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено рішення у цивільній справі №754/10667/16-ц, згідно якого було визнано недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від належної їй частки у спадщині після померлого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчену державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24 липня 2013 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори відповідачу на земельну ділянку (пай), розміром 10,5 га в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, яка перебуває у колективній власності КСП Іллінка Володимиро - Іллінка, Бобринецького району, Кіровоградської області.

Вказує, що відповідач втратив підстави набуття права власності на спірну земельну ділянку згідно даного рішення, а вона отримала підстави на набуття права власності на неї. 12.09.2019 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай), але відповідач вже встиг отримати свідоцтво на право власності на даний пай № НОМЕР_1 , яке видане 25.12.2013 року реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції в Кіровоградській області з присвоєнням кадастрового номера земельної ділянки 3520883600:02:000:0019, загальною площею 8,3645га, у зв`язку з чим вона не може реалізувати своє право власності на спірну земельну ділянку, тому змушена звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2020 року провадження у справі відкрито та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання (а.с.31-32).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.74-75).

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Виноградов О.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх з підстав зазначених у позовні заяві, надавши згоду на заочний розгляд справи у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Від відповідача до суду не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, та не надійшло інформації про причини неявки, тому його неявка в судове засідання визнана судом без поважних причин. Відзиву на позов від відповідача до суду також не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи відповідач до суду не з`явився, від нього не надійшло заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі, а також не надійшло відзиву, тому на підставі ст. 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази у їх сукупності, заслухавши пояснення сторони позивача вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Судом встановлено, що 28.02.2019 року Деснянським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі №754/10667/16-ц, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано недійсною заяву ОСОБА_1 від 17.11.2012 року про відмову від належної їй частки у спадщині після померлого ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідченого державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.07.2013 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Тебякіну О.В., на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.07.2013 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Тебякіну О.В., на земельну ділянку (пай), розміром 10,5 га, в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, яка перебуває у колективній власності КСП Іллінка Володимиро -Іллінка, Бобринецького району, Кіровоградської області, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.07.2013 року державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори Тебякіну О.В., на грошові вклади з усіма належними відсотками та компенсаціями, що знаходяться на зберіганні в банківських установах згідно переліку, визначеного у свідоцтві (а.с.5-9).

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №2-641 державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, після смерті брата ОСОБА_3 на право на земельну частку (пай), розміром 10,5 га., в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП Іллінка , Володимиро - Іллінска сільська рада, Бобринецького району, Кіровоградської області, що належало ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР №0206984, виданого Бобринецькою РДА Кіровоградської області 08.09.1977 року на підставі рішення Бобринецької районної державної реєстрації Кіровоградської області від 20 травня 1997 року №244-р. Сертифікат перереєстровано у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай) розміром 10.5 га в умовних кадастрових гектарах на ім`я ОСОБА_3 18 липня 2001 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину, посвідченого Бобринецькою державною нотаріальною конторою 18.07.1997 року за №1096 (а.с.10).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №57652924 від 23.09.2019 року підтверджено, що спадкове майно, набуте ОСОБА_1 складається із земельної частки (паю) розміром 10,5 га. в умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності КСП Іллінка Володимиро - Іллінська сільська рада, Бобринецького району, Кіровоградської області (а.с.11).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №194851963 від 25.12.2019 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520883600:02:000:0019, площею 8,3645 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Володимиро-Іллінської сільської ради Бобринецького району, Кіровоградської області на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданого 25.12.2013 року реєстраційною службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області (а.с.12-13).

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав визначені у статті 16 ЦК України.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

У ч. 1 ст. 346 ЦК України вказано вичерпний перелік підстав припинення права власності, але попри те, в ч. 2 ст. 346 ЦК України визначено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, варто зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Аналогічну за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі № 363/4852/17.

Частиною 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі ОСОБА_1 набула у порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) загальною площею 10,5 га., що знаходиться на території Володимиро - Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №194851963 від 25.12.2019 року ОСОБА_2 отримав право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3520883600:02:000:0019, загальною площею 8,3645 га, що знаходиться на території Володимиро - Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. При цьому в судовому засіданні позивач не довела належними та допустимими доказами факту, що саме земельна частка (пай), яку вона успадкувала, це виділена в натурі відповідачу земельна ділянка, яку він незаконно успадкував.

Окрім того, позивачкою не надано доказів того, що вона зверталася та їй відмовлено державним реєстратором у внесені запису на підставі Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.02.2019 року у здійсненні відповідно до ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжеть запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частин першої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності, й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Згідно з пунктом 17 розділу X Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 листопада 2019 року у справі №484/4067/18 (провадження № 61-8657 св 19).

Так як позивач набула у порядку спадкування право на земельну частку (пай), а не на земельну ділянку, таким чином, вона не позбавлена права та може реалізувати своє право на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства без обмеження строком позовної давності.

Разом з тим, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) (стаття 3 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) (стаття 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Оскільки сертифікат на право на земельну частку (пай) згідно з абзацом першим пункту 17 розділу X Перехідні положення ЗК України вважається правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства, таке право повинно бути реалізовано відповідним компетентним органом.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 321/281/17 (провадження 61-25655св18).

12.09.2019 року позивачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом державним нотаріусом Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Ястремською Ж.В., на право на земельну частку (пай), в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач в подальшому звернувся до компетентних органів для виділення їй земельної ділянки в натурі.

Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку загальною площею 8,3645 га., яка знаходиться на території Володимиро - Іллінської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та для визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку і скасування державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 ..

З урахуванням викладених обставин, підстав для задоволення позову судом не встановлено, він є недоведеним та не обґрунтованим, порушених прав позивача, які підлягають захисту в цій справі, судом не встановлено, а тому в задоволенні позову суд відмовляє у повному обсязі.

Оскільки позивач є інвалідом другої групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_2 , та на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому судові витрати відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 30, 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 16, 316, 319, 321, 346, 392 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва та визнання права власності - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (окрім відповідача).

У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Бобринецький районний суд Кіровоградської області).

Заочне рішення може бути переглянуте Бобринецьким районним судом Кіровоградської області за заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга або, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в місті Києві від 13.04.1999 року, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача - адвокат Виноградов О.С., діє відповідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4765 від 13.12.2011 року, юридична адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя І. М. Адаменко