Постанова

від 02.02.2021 по справі 922/2033/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. Справа № 922/2033/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Стойка В.В.

за участю представників:

від позивача: Бекузаров Р.Е., ордер, адвокат

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет", смт. Покотилівка Харківського району Харківської області (вх. № 3296 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020, повне рішення складено 03.11.2020 (суддя Присяжнюк О.О.)

та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020

у справі № 922/2033/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет", смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К", м. Харків

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кисет" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань, в якій просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет" 199 348,60 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, з яких 97 552,65 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням договірних зобов`язань 04.04.2020 р., 101 796,60 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням договірних зобов`язань 12.04.2020 р.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет" 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральних (немайнових) збитків;

- стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач наполягав на неналежному виконанні відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №1402 про спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ Охорона і Технології К за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єктах, з виїздом групи реагування при надходженні сигналу Тривога та їх технічне обслуговування від 14.07.2017року, в результаті чого позивачу нанесені збитки у сумі 97 552,65 грн. та 101 796, 60 грн відповідно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.10.2020 у справі №922/2033/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано недоведеністю заявлених вимог.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме стягнення з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Кисет судових витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката, у загальному розмірі 11 693,00грн.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі №922/2033/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" про відшкодування судових витрат задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" - 11 693,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кисет", смт.Покотилівка Харківського району Харківської області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та додаткове рішення від 09.11.2020 у справі №922/2033/20, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Кисет" в повному обсязі; вирішити питання нового розподілу судових витрат щодо стягнення з відповідача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування апеляційної скарги позивачем покладено умови п.п. 2.1.2 та 4.1.2 Договору, якими передбачений прямий обов`язок виконавця направити групу реагування на об`єкт та встановлений час прибуття до об`єкту такої групи - не більше 5 хвилин з моменту отримання сигналу. Натомість, як 04.04.2020 так і 12.04.2020 група реагування протягом встановленого договором часу на об`єкт не прибула, а відтак внаслідок неналежного виконання Відповідачем (Виконавцем) положень пункту 4.1.2 Договору, а саме прибуття групи реагування відповідача із суттєвим порушенням часу прибуття, призвело до завдання позивачу збитків у сумі 97 552,65 грн. та 101 796, 60 грн. відповідно.

Апелянтом зазначено, що підставою для звернення позивача до суду із вимогою про відшкодування збитків, є не сам факт їх заподіяння, а саме їх значний розмір, що знаходиться в причинно - наслідковому зв`язку з невиконанням відповідачем без поважних причин умов п. 4.1.2 Договору. Посилання відповідача на зайнятість групи реагування на іншому об`єкті, не є тією підставою для звільнення від відповідальності, виключний перелік яких визначений п.п. 7.1 - 7.1.6 Договору. Факт не прибуття групи реагування під час події від 04.04.2020 та несвоєчасного прибуття (майже 18 хвилин, замість 5 хвилин, обумовлених договором) 12.04.2020 відповідачем не заперечувався та підтверджується наданими ним письмовими доказами, зокрема актом службового розслідування від 24.04.2020р.

На думку апелянта, відповідачем не доведено, що нібито не заміна тріснутих стекол над дверима або в іншому місці, та так само не заміна штапиків на вікнах, спричинило неможливість своєчасного прибуття групи реагування на об`єкт відповідно до умов п. 4.1.2 Договору. Щодо відсутності металевих грат на вікні, встановлення яких також було рекомендовано Виконавцем у вказаному Додатку 2/1, зазначає, що обладнання вікон металевими гратами це виключно право Замовника, та не було перешкодою для прийняття під охорону цього приміщення магазину Виконавцем, як під час укладення договору так і на цей час.

Відповідачем не надано доказів наявності обставин непереборної сили, а факт перебування групи реагування на іншому об`єкті охорони а, відтак несвоєчасного прибуття на об`єкт позивача при спрацюванні сигналізації, не може бути тим випадком, наявність якого є підставою для звільнення від майнової відповідальності згідно з вимогами ч. 1 ст. 617 ЦК України.

Також апелянт вважає необгрунтованим і додаткове рішення у справі про стягнення з позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Зауважує, що представник відповідача - адвокат Защук В.В. приймала участь лише у чотирьох судових засіданнях 29.09.2020, 12.10.2020, 28.10.2020 та 29.10.2020, кожне з яких не перевищувало 1-ї години, а в засіданні від 29.09.2020, фактично одразу після початку, було оголошено перерву за клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи. Матеріали справи не містять жодного документу, який був би складений та підписаний саме адвокатом Защук В.В.

За таких обставин, апелянт вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 11 693,00 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет", смт.Покотилівка Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та додаткове рішення від 09.11.2020 у справі №922/2033/20. Встановлено строк до 28.12.2020 для подання іншим учасником справи відзиву на апеляційну скаргу. Призначено розгляд апеляційної скарги на 14.01.2021 об 11:30.

Відповідач проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві. Просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 у справі № 922/2033/20 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2033/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Наголошує, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків при порушенні господарських зобов`язань, мають бути наявні всі елементи господарського правопорушення та їх належне підтвердження.

Наполягає, що правовідносини, які виникли за наслідками укладеного договору спостереження, є двосторонніми, а тому обов`язки (зобов`язання) сторін також є двосторонніми та взаємозалежними, що належним чином проаналізовано судом в оскаржуваному рішенні. Зазначає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами наявність та розмір збитків, які він просить стягнути з відповідача.

Представник апелянта у судовому засіданні 14.01.2021 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити. Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив.

У судовому засіданні 14.01.2021 оголошено перерву до 02.02.2021 о 10.00.

14.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" до Східного апеляційного господарського суду подано заяву про відшкодування судових витрат, в якій відповідач просив стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Кисет , судові витрати, що пов`язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 6 500,00грн.; стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, що пов`язані з поштовими відправленнями листів, що стосуються апеляційного провадження.

01.02.2021 до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, яким позивач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції до 1500,00 грн.

У судовому засіданні 02.02.2021 представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги; просив задовольнити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач не скористався правом участі представника у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.02.2021, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Згідно з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, 14.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кисет" (далі - Замовник) був укладений Договір № 1402 про спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ Охорона і Технології К за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єктах, з виїздом групи реагування при надходженні сигналу Тривога та їх технічне обслуговування.

Згідно з Розділом 2 Предмет договору , за цим Договором "Виконавець" здійснює в інтересах "Замовника":

спостереження за станом та технічне обслуговування сигналізації, додаткове доблокування, заміна та поставка обладнання, ремонт елементів сигналізації, що встановлена на об`єктах "Замовника", перелік та адреси яких зазначені у Дислокації (додаток 1 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1.1. договору);

у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації об`єкта, забезпечує виїзд груп реагування для встановлення причин його надходження (п. 2.1.2.договору).

"Виконавець" надає послуги за даним Договором з моменту здачі сигналізації, що встановлена на об`єкті під спостереження і до моменту зняття її з-під спостереження в межах часу, визначеного Дислокацією (п. 2.2.договору).

Відповідно до п.4.1.договору Виконавець зобов`язаний: здійснювати спостереження за станом сигналізації, встановленої на об`єкті у визначений Договором період (п. 4.1.1.); у разі надходження на ПЦС сигналу про спрацювання сигналізації негайно направити на об`єкт ГР для встановлення причин її спрацювання. Час прибуття групи на "Об`єкт" з моменту отримання сигналу становить не більше 5 (п`яти) хвилин (п.4.1.2.); здійснювати технічне обслуговування сигналізації, встановленої на об`єктах "Замовника" (п.4.1.3.); ліквідовувати несправності сигналізації, які можуть бути усунуті безпосередньо за місцем їх знаходження, у технічно можливий термін після отримання письмової (або по телефону) заявки від "Замовника" (п.4.1.4.); визначити відповідальну особу для взаємовідносин з "Замовником" з питань надання послуг: Шевцов В.І. - інженер-інспектор тел. 050-402-87-99 (п.4.1.5.).

Відповідно до п.4.2. договору Замовник зобов`язаний, зокрема:

Суворо дотримуватись правил користування сигналізацією, умов та порядку здачі під спостереження та зняття з-під спостереження сигналізації об`єкта, що визначаються Інструкцією про порядок приймання під спостереження (зняття з-під спостереження) сигналізації встановленої на об`єкті (додаток 4 до Договору), що є невід`ємною частиною цього Договору (п.4.2.1.); грошові кошти (крім розмінної монети у сумі, що не перевищує 500 гривень), повинні зберігатися у сейфах або металевих шафах (ящиках). Не допускати зберігання грошових коштів понад встановлені законодавством ліміти (п.4.2.2.); визначити зі складу працівників "Замовника" осіб, які уповноважені на здавання сигналізації під спостереження та її зняття з-під спостереження, проведення перевірки її працездатності (далі - уповноважена особа), а також письмово повідомити "Виконавця" під час підписання цього Договору про персональний склад цих осіб (п.4.2.3.); під час охорони, з метою своєчасного перезакриття об`єкта, забезпечити постійний телефонний зв`язок з відповідальними особами (п.4.2.4.); забезпечити прибуття на об`єкт уповноваженої особи "Замовника" протягом двох годин після її інформування про спрацювання сигналізації на об`єкті, з дозволу та у присутності якої ГР проходить у приміщення об`єкта, щоб здійснити його огляд та особисто переконатися в причинах спрацювання сигналізації (п.4.2.5.); у разі неприбуття уповноваженої особи "Замовника" на протязі двох годин з моменту її інформування про спрацювання сигналізації "Виконавець" не несе майнової відповідальності за збереження цінностей "Замовника (п.4.2.6.); своєчасно здавати сигналізацію під спостереження, а також знімати її з-під спостереження згідно з Інструкцією про порядок приймання під спостереження (зняття з-під спостереження) сигналізації, що встановлена на об`єкті (п.4.2.7.); під час охорони, з метою своєчасного огляду та встановлення причин надходження сигналу "Тривогу" забезпечити повний доступ ГР до всіх заблокованих охоронною сигналізацією конструкцій та елементів периметру об`єкту (п.4.2.8.); у випадку виявлення слідів проникнення на об`єкт негайно сповістити Виконавця та залучити уповноважених ним осіб для обстеження об`єкта (п.4.2.9.); у випадку виявлення непрацездатності сигналізації або її окремих елементів, порушення цілісності приміщень (дверей, вікон, замків, стін), негайно повідомляти про це "Виконавця" та не залишати об`єкт до усунення несправності (п.4.2.10.); забезпечити доступ уповноважених на те працівників "Виконавця" до встановленої на об`єкті сигналізації (п.4.2.13); визначити відповідальну особу для взаємовідносин з виконавцем з питань надання послуг : Гармата В. Г.(п.4.2.15.договору).

Отже умовами договору визначено обов`язки виконавця та замовника щодо здійснення комплексу дій з захисту та збереження майна позивача.

Згідно з пунктом 6.1.2. договору відповідач несе майнову відповідальність за збереження майна "Замовника", що знаходиться на об`єктах, обладнаних охоронною сигналізацією, що знаходяться під спостереженням але на суму не більше 10 000,00 грн., за умов:

а) Крадіжки майна "Замовника" з об`єкта у період спостереження;

б) Знищення або псування майна "Замовника" на об`єкті, у період його спостереження, сторонніми особами, які проникли на об`єкт.

При наявності письмової заяви Замовника про заподіяні збитки внаслідок невиконання Виконавцем своїх зобов`язань, уповноважені представники Виконавця зобов`язані брати участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку Замовника на день події (п. 6.2. договору).

Відшкодування Замовнику заподіяних з вини Виконавця збитків здійснюється Виконавцем за власною ініціативою або за рішенням суду, що набрало законної сили. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю Виконавця та звіреними з бухгалтерськими даними Замовника (п. 6.3. договору).

Розділом сьомим договору сторонами визначено умови звільнення виконавця від відповідальності.

Відповідно до п.7.1.договору, "Виконавець" звільняється від відповідальності за збитки, допущені при відсутності вини у їх спричиненні, у тому числі за:

Майнові збитки, що заподіяні (п. 7.1.1.): а) стихійним лихом; б) при масових порушеннях громадського порядку; в) злочинцем всередині об`єкта, якщо він проник на цей об`єкт до моменту прийому майна під охорону; г) знищенням або пошкодженням майна, що охороняється (у т.ч. грошових коштів), сторонніми особами, які проникли на об`єкт у випадках, вказаних у п.п. "а","б" цього пункту; д) пошкодженням третіми особами конструктивних елементів об`єкта "Замовника" (стін, підлоги, стелі, дверей, вікон тощо); е) недотримання Замовником правил протипожежної безпеки; ж)аварії побутових комунікацій на об`єкті, виходу з ладу телефонних ліній та комунікацій енергопостачання до яких підключена сигналізація; з) спричинення збитків внаслідок дій Виконавця в умовах необхідної оборони або крайньої необхідності; и)невиконання Замовником письмових рекомендацій Виконавця щодо охорони об`єкта, що спричинило неможливість виконання Виконавцем зобов`язань за договором та допущення збитків; і) порушення уповноваженими особами Замовника Інструкції про порядок здавання об`єктів під охорону та порядок зняття їх з під охорони; к) розкрадання грошових коштів чи інших цінностей, а також зброї та боєприпасів, отрут, наркотичних речовин, залишених на об`єкті, в обсягах та розмірах більших, ніж ті, які Замовник був вправі тримати на об`єкті, а також у випадку, коли вони, незалежно від обсягів та розмірів, не були залишенні в сейфі, або металевій шафі (ящику); л) розкрадання із вітрин виставлених товарів і виробів; м) у зв`язку з не включенням або не здаванням Замовником сигналізації під спостереження; н) неповідомлення Виконавця про порушення цілісності об`єктів; о)неповідомлення "Замовником" "Виконавцю" про несправність сигналізації на об`єкті; п) у випадку пожежі; р) діями "Замовника", що спричинили обмеження зони дії сигналізації; с) розголошенням "Замовником" стороннім особам пультових кодів чи системи охорони об`єкта, що стало умовою здійснення крадіжки; т) проникненням на об`єкт через місця, від обладнання яких технічними засобами "Замовник" відмовився, що стало умовою крадіжки (Додаток 2).

За збереження майна в разі спрацювання виключно засобів тривожної сигналізації (п.7.1.2 договору).

За збитки яких зазнав "Замовник", якщо особу, яка їх спричинила, затримано на місці події (п.7.1.3.договору).

У разі прострочення строку оплати "Замовником" в установлений цим договором термін: до закінчення поточного місяця (п. 7.1.4 договору).

У разі неприбуття уповноваженої особи "Замовника" на протязі двох годин з моменту її інформування про спрацювання сигналізації (п. 7.1.5.договору).

Виконавець звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено Замовником самостійно, без уповноважених представників Виконавця, при відсутності письмового повідомлення Замовника (вручається під розписку), про час визначення Замовником розмірів збитків та зняття залишків товарно- матеріальних цінностей (п. 7.1.6. договору).

Цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з 14.07.2017 року. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим на тих же умовах на кожний наступний термін.

Відповідно до Додатку №1/2 до Договору № 1402 від 14.07.2017 (дислокація об`єктів), об`єктом охорони та спостереження є приміщення магазину №589 "Кисет" (торгівельна зала), приміщення магазину № 589 Кисет , що розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58А.

Додатком № 2 до договору Відомості про недоліки в оснащеності засобами сигналізації об`єктів Запропоновані заходи, щодо технічного стану об`єкту сторони обумовили, що на час охорони об`єкту матеріальні цінності повинні зберігатися в закритих на замок, прикріплених до підлоги або стіни металевих шафах (або сейфах).

Додатковою угодою № 1 від 08.08.2017 до договору № 1402 від 14.07.2017, сторони дійшли згоди, зокрема, доповнити договір № 1402 від 14.07.2017 додатками № 1/1 (Дислокація об`єктів); № 2/1 (Відомості про недоліки в оснащеності засобами сигналізації об`єктів), № 3/1(Протокол узгодження договірної ціни).

Відповідно до Додатку №2/1 до договору № 1402 від 14.07.2017 "Відомості про недоліки в оснащенні засобами сигналізації об`єктів", - "Замовник" відмовився від обладнання сигналізацією вразливих місць можливого проникнення на об`єкт, запропонованих "Виконавцем", а саме: під час перевірки технічного стану встановлено, Магазин №589: вікна мають ушкодження; скло на вікні над вхідними дверима зліва має тріщину на всю ширину; скло на вікні фасаду правої сторони розміром близько 200x200 см має тріщину на всю ширину; у вікні торгової зали правої сторони відсутній фрагмент скла розміром 10x20 см; на всіх вікнах скло закріплене штапиком з зовнішньої сторони; штапик з часом зруйнувався, а в деяких місцях відсутній зовсім, що дає змогу безперешкодно вийняти скло; грати на вікнах відсутні.

Запропоновані заходи щодо технічного стану об`єкту: на час охорони об`єкту матеріальні цінності повинні зберігатися в закритих на замок, прикріплених до підлоги або стіни металевих шафах або сейфах; замінити пошкоджене скло у вікнах; замінити пошкоджений штапик та закріпити скло належним чином; встановити з внутрішньої сторони вікон металеві грати.

Додаток підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

В якості Додатку № 4 до договору сторонами підписано Інструкцію про порядок приймання під спостереження (зняття з -під спостереження) сигналізації.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, 04.04.2020 на "Об`єкті" Замовника, розташованому за адресою: м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58-А у період його охорони (з 03.04.2020 о 21-30 год. по 03-12 год. 04.04.2020) невідомою особою було пошкоджено віконне скло та здійснено крадіжку товару, розмір збитків складає 97552,65 грн, що підтверджується актом про проведення інвентаризації від 04.04.2020.

12.04.2020 на "Об`єкті" Замовника, розташованому за адресою: м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58-А, у період його охорони, о 02.26, сторонньою особою було знято вітринний склопакет та здійснено крадіжку товару. Розмір збитків Замовника становить 101 796, 60 грн, що підтверджується актом про проведення інвентаризації від 12.04.2020.

Позивач наполягає, що протягом встановленого договором часу, група реагування 04.04.2020 та 12.04.2020 не прибула до об`єктів завчасно, що спричинило позивачу вказані збитки. За результатами виявлених правопорушень відкрито кримінальні провадження №120202203700000713 із правовою кваліфікацією за ч. З ст. 185 КК України від 04.04.2020 та №120202203700000773 із правовою кваліфікацією за ч. З ст. 185 КК України від 12.04.2020.

Як вбачається з повідомлення про спричинення збитків, завданих крадіжкою та протиправними діями ТОВ Охорона і Технології К (лист № 100 від 14.04.2020), позивач, наполягаючи на порушенні Виконавцем п.4.1.2. договору, повідомив відповідача, що 04.04.2020 на "Об`єкті" Замовника, розташованому за адресою: м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58-А у період його охорони о (03.12), сторонньою особою було знято вітринне скло та здійснено крадіжку товару. Розмір збитків становить 97552,65 грн (товар - 97 552,65грн.), що підтверджується актом про проведення інвентаризації від 04.04.2020. Вимагав відшкодувати збитки у сумі 97 552,65 грн. або повідомити про обставини, які б свідчили про звільнення від відповідальності та докази на їх підтвердження, а також заперечення проти визначеного та погодженого розміру збитків.

Повідомленням про спричинення збитків, завданих крадіжкою та протиправними діями ТОВ Охорона і Технології К (лист № 101 від 14.04.2020), позивач, наполягаючи на порушенні Виконавцем п.4.1.2.договору, повідомив відповідача, що 12.04.2020 на "Об`єкті" Замовника, розташованому за адресою: м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58-А, у період його охорони, о 02.26, сторонньою особою було вибито вікно та здійснено крадіжку товару. Розмір збитків Замовника становить 101 796, 60 грн. (товар- 101 796,35 грн.), що підтверджується актом інвентаризації від 12.04.2020. Вимагав відшкодувати збитки у сумі 101 796,35 грн. або повідомити про обставини, які б свідчили про звільнення від відповідальності та докази на їх підтвердження, а також заперечення проти визначеного та погодженого розміру збитків.

У відповідь на вказані повідомлення, ТОВ "Охорона і Технології К" зазначено, що в період отримання сигналу тривога група реагування знаходилася на спрацюванні по факту проникнення на інший об`єкт, проте інформацію було негайно передано до поліції м. Куп`янська; погодилося з відшкодуванням збитків за власною ініціативою на підставі п. 6.1.2 Договору у сумі не більше 10000,00 грн. При цьому, відповідачем звернуто увагу, що проникнення на об`єкт в обох випадках було виконано через віконний отвір; послався на невиконання Замовником вимог Виконавця на укріплення Об`єкту.

Претензією № 201 від 29.04.2020, що адресована відповідачеві, позивач просив перерахувати 199 348,60 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням ТОВ Охорона і технології К умов договору від 14.07.2017.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи Службового розслідування на претензію Замовника охоронних послуг ТОВ Кисет від 24.04.2020, проведеного директором ТОВ "Охорона і Технології К" Якубовським С.С., зроблено висновок, що головними причинами крадіжки є:

"Замовником" не виконані заходи щодо укріплення технічного стану магазину, які були запропоновані "Виконавцем" в "Відомості про недоліки в оснащенні засобами сигналізації об`єктів" і проникнення до приміщення магазину відбулося через вікно, яке не було заблоковано відповідними технічними засобами: "Замовник" не встановив з внутрішньої сторони вікна металеві грати, вікно не було засклене, а після крадіжки 04.04.2020 закрито плитою ДСП з внутрішньої сторони, яку зловмисник вибив ударом ноги.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та відповідачем Договір № 1402 від 14.07.2017 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньо зобов`язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

За умовами правочину, укладеного між сторонами, відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, в якому знаходиться майно, що належить замовнику, а позивач у свою чергу зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих відповідачем послуг.

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України Про охоронну діяльність .

Статтею 1 Закону України "Про охоронну діяльність" визначено термін охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна належних йому повноважень стосовно нього.

Згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України Про охоронну діяльність суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність ).

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з ТОВ Охорона і технології К , з яким укладено договір № 1402 про спостереження за допомогою пульту централізованого спостереження ТОВ Охорона і Технології К за станом засобів сигналізації, що встановлені на об`єктах, з виїздом групи реагування при надходженні сигналу Тривога та їх технічне обслуговування, збитків завданих неналежним виконанням договірних зобов`язань у загальній сумі 199 348,60 грн.; стягнення з ТОВ "Охорона і Технології К" 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральних (немайнових) збитків.

Відтак, спір у даній справі стосується з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з приписами ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками; вина.

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором яке, зокрема полягає в незабезпеченні негайного виїзду працівників відповідача на об`єкт, стало основною передумовою крадіжки та відповідно призвело до понесення позивачем збитків.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що такі твердження позивача не підкріплені достатніми належними та допустимими доказами, за своєю суттю є припущеннями, які не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

В розумінні статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав визначає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Отже, звертаючись з позовом про стягнення збитків, позивачем має бути доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат саме такої поведінки - збитки (їх наявність та належним чином документово підтверджений розмір); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина заподіювача. Має бути доведено також, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Зауваживши на наявності фактів несвоєчасного прибуття працівників відповідача до об`єкта охорони, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення, а саме, фактичного понесення та розміру збитків, виходячи з наступного.

Так, розмір завданих збитків у сумі 199 348, 60 грн. позивач підтверджує актами про проведення інвентаризації у магазині ТОВ "Кисет" за адресою м. Куп`янськ, Конституції, 58-а, від 04.04.2020р. на суму 97552,00грн. та від 12.04.2020р. на суму 101 796, 60 грн. відповідно.

Разом з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог, а саме на підтвердження факту завдання йому збитків та їх розміру, не є належними, оскільки позивачем взагалі не надано суду копій або оригіналів зазначених актів як доказу, а надано лише копії листів, адресованих начальнику Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, які не являються актами, оскільки містять адресата, календарні дати оформлення, які не відповідають календарним датам складання актів, на які посилається позивач.

Зазначені документи не містять посилань на накази про проведення інвентаризації з зазначенням підстав її проведення, персонального складу комісії з інвентаризації (голови та членів комісії); зазначення осіб, які фактично проводили інвентаризацію, підписи голови та членів комісії; зазначення про те, що в роботі комісії з інвентаризації приймав участь повноважний представник відповідача (з посиланням на його повноваження),тощо.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів визначений Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затв. Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (зі змінами та доповненнями), за реєстр. в Міністерстві юстиції 30.10.2014 за № 1365/26142.

За умовами п.5.р.1 Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку, тощо.

Проведення інвентаризації є обов`язковим (п.7р.1 Положення): у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів) в обсязі, визначеному керівником підприємства.

Для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства (п.1 р.2 Положення).

На підприємстві, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях зберігання та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії (п.2 р.2 Положення). Голова і склад робочих інвентаризаційних комісій затверджуються розпорядчим документом керівника підприємства (п.2.3. р.2 Положення).

Голова інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) візує всі прибуткові та видаткові документи, що додаються до реєстрів (звітів) , із зазначенням До інвентаризації на (дата) . Для бухгалтерської служби ці документи є підставою для визначення залишків активів на початок інвентаризації за даними обліку(п.6 Положення).

Матеріали інвентаризації (описи, акти, звіряльні відомості, протоколи) оформляються не менше ніж у двох примірниках(п.21 Положення).

Відповідно до п.п.6.2.,6.3. договору, при наявності письмової заяви Замовника про заподіяні збитки, уповноважені представники Виконавця зобов`язані брати участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку Замовника на день події. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами та розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю Виконавця та звіреними з бухгалтерськими даними Замовника.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, в розумінні ст.1 наведеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка (ст.10 Закону).

Отже, обставини понесення позивачем реальних збитків, пов`язаних з викраденням майна, мають бути підтверджені відповідними бухгалтерськими та іншими документами.

На підтвердження реальних збитків позивачем не надано до суду жодного документу, з якого можливо було б встановити факт придбання позивачем товару, який вміщений до актів інвентаризації, факт оприбуткування підприємством позивача зазначених товарів, факт наявності цього товару саме в приміщенні магазину № 589 Кисет , що розташований за адресою: Харківська обл., м. Куп`янськ, пр. Конституції, 58А, станом на момент крадіжок.

Документи, надані позивачем щодо розміру збитків, зазначеного не відображають, не встановлюють та не підтверджують.

Крім того, як свідчить зміст Додатку №2/1 до договору № 1402 від 14.07.2017 "Відомості про недоліки в оснащенні засобами сигналізації об`єктів", під час перевірки технічного стану встановлено, Магазин №589: вікна мають ушкодження; скло на вікні над вхідними дверима зліва має тріщину на всю ширину; скло на вікні фасаду правої сторони розміром близько 200x200 см має тріщину на всю ширину; у вікні торгової зали правої сторони відсутній фрагмент скла розміром 10x20 см; на всіх вікнах скло закріплене штапиком з зовнішньої сторони; штапик з часом зруйнувався, а в деяких місцях відсутній зовсім, що дає змогу безперешкодно вийняти скло; грати на вікнах відсутні.

Запропоновані заходи щодо технічного стану об`єкту: - на час охорони об`єкту матеріальні цінності повинні зберігатися в закритих на замок, прикріплених до підлоги або стіни металевих шафах або сейфах; замінити пошкоджене скло у вікнах; замінити пошкоджений штапик та закріпити скло належним чином; встановити з внутрішньої сторони вікон металеві грати.

Додаток підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.

Доказів виконання запропонованих заходів щодо технічного стану об`єкту позивачем до справи не надано.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст.79 ГПК України).

Враховуючи наведене, судом першої інстанції правомірно зазначено, що сукупність наявних у справі матеріалів дає підстави для висновку, що позивачем за вимогами про стягнення 199 348, 60 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків, з яких 97 552,65 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням договірних зобов`язань 04.04.2020 та 101 796, 60грн. - збитки, завдані неналежним виконанням договірних зобов`язань 12.04.2020, - не доведено усіх обов`язкових умов, наявність яких дає право на відшкодування збитків, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні вимог позивача в цій частині.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Звертаючись з вимогою про відшкодування моральних (немайнових) збитків позивач зазначав про виникнення ряду складнощів для ТОВ Кисет , що полягало у зупиненні здійснення підприємницької діяльності протягом певного часу на спірному об`єкті, наявності напружених стосунків між працівниками на спірному об`єкті, а також приниженні ділової репутації та престижу ТОВ Кисет перед клієнтами, працівниками та партнерами Товариства.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наведеного, доказів які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Кисет у повному обсязі.

Щодо оскарження позивачем додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ст.244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 131 2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, 29.10.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" до господарського суду Харківської області надійшла заява про відшкодування судових витрат, в якій відповідач просив суд стягнути з позивача 11 693,00грн.

05.11.2020 року від ТОВ "Охорона і Технології К" надійшла уточнена заява про відшкодування судових витрат , в якій останній просив суд стягнути з ТОВ Кисет 11 693,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

06.11.2020 та 09.11.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кисет" подані клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 1500,00грн.

Так, відповідачем до заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрат додані копії: договору №1 від 29.09.2020 про надання правової допомоги; ордеру серії №ХВ 000214 від 29.09.2020; рахунку №1 від 29.09.2020; додаткової угоди від 30.09.2020 до договору №1 від 29.09.2020; платіжного доручення №1 від 08.10.2020; рахунку №1 від 08.10.2020; платіжного дорученням № 97488461 від 13.10.2020 на суму 4620,00 грн.; платіжного доручення № 97488473 від 21.10.20020 на суму 4073, 00 грн.; рахунку № 1 від 19.10.2020 на суму 4073,00 грн; рахунку №1 від 28.10.2020 року на суму 1500,00грн.; платіжного доручення № 97488486 від 29.10.2020 р. на суму 1500, 00 грн.; протокол узгодження договірної ціни від 30.09.2020; акт № 1 від 27.10.2020 р. виконаних робіт (наданих послуг) за договором №1 про надання правової допомоги від 29.09.2020 р. (період: вересень-жовтень 2020 року); акт № 2 від 03.11.2020 р. виконаних робіт (наданих послуг) за договором №1 про надання правової допомоги від 29.09.2020 р. (період: вересень-жовтень 2020 року).

Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про їх належність та достатність.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України).

Позивач заперечував щодо суми витрат на правничу допомогу та просив зменшити її до 1500,00 грн. Обґрунтовуючи заперечення, позивач наполягав, що витрати у сумі 11 693,0грн. на правову допомогу є завищеними.

При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем не доведено неспівмірності заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, що підтверджено поданими документами, в т.ч. актом виконаних робіт, та жодним чином не обґрунтовано необхідності зменшення вказаної суми витрат або відмови у її стягненні.

Оцінивши в сукупності надані відповідачем докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість наданих адвокатом юридичних послуг (правової допомоги) в сумі 11 693,00грн. в повній мірі відповідає складності справи, задовольнивши вимоги про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 693,00 грн.

14.01.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" до Східного апеляційного господарського суду подано заяву про відшкодування судових витрат, в якій відповідач просив стягнути з позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю Кисет , судові витрати, що пов`язані з правничою допомогою адвоката у суді апеляційної інстанції, у загальному розмірі 6 500,00грн.; стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, що пов`язані з поштовими відправленнями листів, що стосуються апеляційного провадження.

На підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до заяви додано: додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 14.12.2020; протокол узгодження договірної ціни до договору № 1 від 29.09.2020 від 14.12.2020; рахунок № 1 від 14.12.2020 на суму 2 500,00 грн., копію платіжного доручення № 97488566 від 15.12.2020 на суму 2500,00 грн., рахунок № 1 від 24.12.2020 на суму 4 000,00 грн., копію платіжного доручення № 97488582 від 06.01.2021 на суму 4000,00 грн.

Щодо підтвердження витрат, що пов`язані з поштовим відправленням листів, заявником зазначено, що на час оформлення цієї заяви відповідач не має можливості передбачити судові витрати, пов`язані з поштовим пересиланням документів, що стосуються справи, на адресу суду і позивача. Тому, документи про поштові витрати будуть надані в оригіналі безпосередньо до суду.

Судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про відшкодування позивачем витрат, що пов`язані з правничою допомогою адвоката, у загальному розмірі 6 500,00грн., виходячи з наступного.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст.16 Господарського процесуального кодексу України.

Договір про надання правової допомоги, за змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду конкретної справи, а також надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі наданих послуг ( виконаних робіт).

Відповідачем до заяви не додано підписаного ним з адвокатом акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) з правничої допомоги при розгляді Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Кисет" на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та додаткове рішення від 09.11.2020 у справі №922/2033/20.

Крім того, відповідачем не обгрунтовано та не конкретизовано вимогу про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, що пов`язані з поштовими відправленнями листів, що стосуються апеляційного провадження.

Представник заявника у судове засідання 02.02.2021 року не з`явився.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Факт надання адвокатом послуг, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, їх відшкодування входить до предмета доказування у справі.

Фактичне надання адвокатом послуг за договором має підтверджуватися актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), підписаним сторонами, який не додано заявником до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Відсутність документового підтвердження надання адвокатом послуг правничої допомоги (акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) або звіту про надані та прийняті послуги, підписаних сторонами, з зазначенням переліку фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та посиланням на документове підтвердження зазначеного), є підставою для залишення без задоволення заяви про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та додаткового рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2033/20.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваних рішень господарського суду Харківської області у даній справі покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кисет на рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2033/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.10.2020 (повне рішення складено 03.11.2020) у справі № 922/2033/20 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2020 у справі № 922/2033/20 залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона і Технології К" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кисет судових витрат у сумі 6500,00 грн., пов`язаних з правничою допомогою адвоката, залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 11.02.2021.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук