Постанова

від 01.02.2021 по справі 904/3735/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3735/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М .О. (доповідач)

суддів: Антоніка С .Г., Березкіної О .В .

при секретарі судового засідання Ковзикові В .Ю .

Представники сторін:

від позивача: Арзамасцев Д.В., наказ №1 від 23.08.2019 р., директор;

від позивача: Яковлєв Ю.В., ордер серії ДП №2048/028 від 25.05.2020 р., адвокат;

від відповідача: Конох Я.В., виписка з ЄДР №б/н від 28.09.2020 р., представник;

представник третьої особи не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 (повний текст складено 29.10.2020 суддя Красота О .І.) у справі №904/3735/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД", м .Дніпро

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м .Дніпр

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Приватне акціонерне товариство "Дніпровськпромбуд", м .Дніпро

про визнання договору поновленим від 01.08.2002р. №12/713-ОД

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "Гігієніст, Лтд" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про визнання поновленим на 2 роки 364 дні, терміном дії з 11.05.2020р. по 10.05.2023р. включно укладеного між Позивачем та Відповідачем договору від 01.08.2002р. №12/713-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 28.09.2019р. про внесення змін до договору від 01.08.2002р. №12/713-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та стягнути судовий збір.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 у справі №904/3735/20 позов задоволено повністю . Визнано поновленим на 2 роки 364 дні, терміном дії з 11.05.2020р. по 10.05.2023р. включно укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Договір від 01.08.2002р. №12/713-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 28.09.2019р. про внесення змін до договору від 01.08.2002р. №12/713-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ, ЛТД" судовий збір у сумі 2 102,00 грн .

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з вказаним рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі .

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обгрунтовано наступним:

- додатковою угодою від 28.09.2019 до договору оренди від 01.08.2002 № 12/713-0Д були внесені зміни, зокрема продовжено термін його дії до 10.05.2020.

- Регіональне відділення задля спростування доказів Позивача щодо неотримання листа від 26.05.2020 №11-02-02814, надало суду докази направлення вказаного листа (чек № 4900082177383).

У своїй відповіді на відзив Позивач неправильно трактує трекінг відправлення №4900082177383, так як вказує, що 06.06.2020 він не отримував вищевказаний лист, а навпаки останній повернувся на адресу відправника .

За доводами скаржника, трекінг відправлення № 4900082177383 на офіційному сайті УКРПОШТА, підтверджується факт отримання вказаного відправлення Позивачем 30.05.2020 (Відправлення вручено: особисто), та після його отримання відправлення повернуто за зворотною адресою і 06.06.2020 повернуто на адресу Регіонального відділення .

- Регіональне відділення доходить висновку про те, що Позивач навмисно після отримання даного відправлення повернув його за зворотною адресою .

- Позивач звернувся до Регіонального відділення із заявою про продовження терміну дії договору лише 02.06.2020 - вже після його припинення, що унеможливило його продовження на новий строк .

Листом від 25.06.2020 №11-02-03424 Регіональне відділення повторно звернулось до Орендаря та Балансоутримувача по договору оренди від 01.08.2002 №12/713-ОД та повідомило, що договір припинив свою дію ще 11.05.2020, та вкорте наполягло на поверненны майна за актом приймання - передачі Балансоутримувачу .

Відповіді на вищевказані листи Регіональне відділення не отримувало ані від Орендаря, ані від Балансоутримувача .

- Регіональне відділення вважає правомірним, з підстав, передбачених Законом та договором припинено дію договору оренди від 01.08.2002 №12/713-ОД .

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Приватним акціонерним товариством "Дніпровськпромбуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ ЛТД" не подано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 у справі №904/3735/20. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.12.2020 о 12:20 годин .

23.12.2020 судове засідання не відбулося, через перебування судді -члена колегії Березкіної О .В. у відпустці .

У зв`язку з виходом з відпустки судді -члена колегії Березкіної О .В., ухвалою суду від 28.12.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.01.2021 о 12:40 годин .

25.01.2021 розгляд апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 у справі №904/3735/20 відкласти на 01.02.2021 на 12:40 годин.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується списком розсилки процесуаольних документів сторонам по справі від 25.01.2021, тефонограмами та повідмленням на офіційному сайті про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження .

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб -портал ДСА .

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень .

Беручи до уваги, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами .

01.02.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007р. у справі №30/219-07 визнано право власності за державою в особі Верховної Ради на сімейний гуртожиток з вбудованим не житловим приміщенням, розташованим на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку (літ. А-3), що знаходяться за однією адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 та перебувають на балансі відкритого акціонерного товариства „Дніпровськпромбуд» (а .с.16-17).

01.08.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі -Орендодавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково -виробничий центр "ГІГІЄНІСТ" (далі -Орендар, Позивач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/713-ОД (далі -Договір, а .с.23-27).

Орендодавцем передано Орендарю відповідно до умов даного Договору Майно, що підтверджується Актом приймання -передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі /приміщення/ загальною площею 95,9 кв .м., що знаходиться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомільська, 59 від 01.08.2002р. (а .с.29).

Договір оренди неодноразово продовжувався.

26.07.2017р. між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору згідно якої другий абзац п.10.1 Договору, виклали в наступній редакції:

Цей Договір є пролонгованим до прийняття та реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки 364 дні, терміном дії з 12.05.2017р. по 10.05.2020р. включно (а .с.30).

28.09.2019р. Додатковою угодою (а .с.32) сторони внесли зміни в частині реквізитів Орендаря та Орендодавця виклавши в наступній редакції:

Орендодавець: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях .

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю науково -виробничий центр "Гігієніст, ЛТД".

Даною Додатковою угодою сторони внесли зміни до п.2.5. Договору, виклавши його в наступній редакції:

Передача об`єкта оренди в суборенду забороняється .

Додатковою угодою від 28.09.2019р. сторони внесли зміни до п.10.4. Договору, в якому зазначено, що у разі, якщо уповноважений орган управління майном не попередив Орендаря про намір використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору, Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

З метою покращення стану орендованого майна, Позивач, за згодою Відповідача, здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за власний рахунок, що підтверджується листом Відповідача від 19.06.2003р. №12/1-3059, Актом виконаних робіт липень 2003 Аптека по вул. Гомельській, 59, платіжним дорученням від 14.07.2003р. №185 на суму 10 370,40 грн., аудиторським висновком від 05.08.2003р. №85 ТОВ АФ "Аудит -Дніпро -Консульт", відомістю від 25.07.2003р. №71 розрахунку вартості невіддільних поліпшень орендованого майна (а .с.41-47).

У зв`язку із закінченням терміну дії Договору Позивач листом від 02.06.2020р. №20-06-02 звернувся до Відповідача з проханням продовжити термін дії Договору від 01.04.2002р. № 12/713-ОД .

Листом від 04.06.2020р. №20-06-02 Позивач повторно звернувся до Відповідача з проханням продовжити дію Договору від 01.04.2002р. № 12/713-ОД (48-50).

Відповідач відповіді Позивачу не надав, проте направив Третій особі, як балансоутримувачу, вимогу від травня 2020р. №11-02-028/4 про припинення договору оренди.

В свою чергу Третя особа звернулася до Позивача з листом від 19.06.2020р. №1-19/9-49 про повернення об`єкту оренди (а .с.53).

Разом з цим п.10.4 Договору від 01.04.2002р. № 12/713-ОД (в редакції Додаткової угоди від 28.09.2019р. про внесення змін до договору від 01.08.2002р. №12/713-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності) передбачено, що у разі якщо уповноважений орган управління майном не попередив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього договору, орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього договору .

Як вказує Позивач, Відповідач із заявою про припинення договору та наміром використовувати для власних потреб майно, що орендується Позивачем не звертався .

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді -доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених , колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально -правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання поновленим на той самий строк і тих самих умовах, уладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення.

Позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях позивача про наявність обставин, які підтверджують можливість застосування правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

01.08.2002р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (далі-Орендодавець, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "ГІГІЄНІСТ" (далі-Орендар, Позивач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/713-ОД (далі-Договір).

У відповідності до Розділу 1.ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ , з метою ефективного використання державного майна Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення (далі-Майно), площею 95,9 кв.м. розміщене за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Гомільська, 59 на цокольному поверсі 3-х поверхового будинку, приміщення, будівлі, що знаходиться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд , вартість якого, згідно експертної оцінки становить 23975 грн. Майно передається в оренду з метою під аптеку (а.с.23-27).

Факт передачі майна підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення будівлі /приміщення/ загальною площею 95,9 кв.м., що знаходиться на балансі ВАТ Дніпровськпромбуд за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомільська, 59 від 01.08.2002р. (а.с.29).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007р. у справі № 30/219-07 визнано право власності за державою в особі Верховної Ради на сімейний гуртожиток з вбудованим не житловим приміщенням, розташованим на цокольному поверсі 3-х поверхового гуртожитку (літ. А-3), що знаходяться за однією адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 та перебувають на балансі відкритого акціонерного товариства „Дніпровськпромбуд» (а.с.16-17).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2008р. У справі №30/219-07 роз`яснено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007р. у справі № 30/219-07 визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на будівлю сімейного гуртожитку (літ.А-3) що знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59

Визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 94,8 кв.м (поз.17-21), розташовані на цокольному поверсі сімейного гуртожитку (літ.А-3), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 (а.с. 18).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що у справі, що розглядається, орендоване майно: вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 94,8 кв.м (поз.17-21), розташовані на цокольному поверсі сімейного гуртожитку (літ.А-3), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гомельська, 59 є державним, а тому на правовідносини сторін поширюється також дія Закону України Про оренду державного та комунального майна в редакції Закону № 2269-XII, чинній на 10.05.2020р., який регулював організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна підприємств, установ та організацій, що перебувають у комунальній власності, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Так, відповідно до частини першої статті 17 Закону № 2269-XII термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Згідно із частинами першою та другою статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Договір неодноразово продовжувався.

26.07.2017р. між сторонами укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору, згідно якої другий абзац пункту 10.1 Договору, викладено в наступній редакції:

Цей Договір є пролонгованим до прийняття та реалізації іншого управлінського рішення, але не більше ніж на 2 роки 364 дні, терміном дії з 12.05.2017р. по 10.05.2020р. включно (а.с.30).

З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що строк дії договору в редакції пункту 10.1 додаткової угоди від 26.07.2017р. обмежувався 10.05.2020р. включно.

28.09.2019р. Додатковою угодою (а.с.32) сторони внесли зміни в частині реквізитів Орендаря та Орендодавця виклавши в наступній редакції:

Орендодавець: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях .

Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничий центр "Гігієніст, ЛТД".

Крім того, даною Додатковою угодою сторони внесли зміни до пункту 10.4. Договору, виклавши його в наступній редакції:

У разі, якщо уповноважений орган управління майном не попередив Орендаря про намір використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору, Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, має право продовжити його на новий строк відповідно до вимог цього Договору.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди передбачені у статті 764 ЦК України, якою визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Наведена норма визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах. При цьому для такого автоматичного продовження договору оренди передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

За частиною третьою статті 17 Закону № 2269-XII після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Водночас за частиною другою цієї ж статті у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відсутність такого заперечення як в силу статті 764 ЦК України, так і за приписами частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, може мати прояв у мовчазній згоді і в такому випадку орендар саме в силу закону (а не за власною ініціативою в порядку частини третьої статті 17 Закону № 2269-XII) може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини третьої статті 202 ЦК України.

Чинне законодавство не містить спеціальних вказівок щодо того, коли орендар вважається повідомленим чи способів такого повідомлення; у договорі сторони також не передбачили будь-які домовленості щодо того, коли вважається здійсненим повідомлення сторони про припинення чи зміну договору.

Разом з тим, орендуючи спірне майно, позивач діє як суб`єкт господарювання в межах господарських правовідносин, забезпечуючи себе необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.10.2020р. у справі № 910/719/19 зазначила, що правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, наведене у статті 764 ЦК України та частині другій статті 17 Закону № 2269-XII, спрямовано на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Постанова ВП ВС від 19.05.2020 по справі № 910/719/19.

Разом з тим, з фактичних обставин данної справи вбачається, що заперечуючи проти спрямування Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Гігієніст, ЛТД" листа Вих. № 11-02-02814, позивач посилався на зміст трекінг повідомлення № 4900082177383, яким підтверджується, що вказано поштове відправлення було повернуто відповідачу за зворотною адресою, тобто позивачем не отримано. Надані відповідачем копія поштового чеку про спрямування на адресу позивача поштової кореспонденції трек-номер № 4900082177383 та роздруківка з веб-сайту АТ Укрпошти інформації про рух вказаного поштового відправлення не можуть бути належними доказамиспрямування на адресу позивача саме листа Вих. № 11-02-02814.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, відтак при розгляді цієї справи колегією суддів враховуються положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, якими може бути підтверджено добросовісність звернення відповідача до позивача, вчинення відповідачем залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, добросовісної та послідовної поведінки відповідача, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу, забезпечить можливість правильного правового кваліфікування цим відносинам і зобов`язанням сторін (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18).

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений відповідно до звичаїв ділового обороту належне відправлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрскої служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладення відповідно до Порядку надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009року № 270.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020року у справі № 757/13243/17.

Пунктом 26 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270 передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошенною цінністю описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Відповідна правова позиція, викладене в постанові Верховного Суду від 25.01.2021року у справі № 922/614/19.

Відповідачем на підтвердження своєї правової позиції не надано опис вкладення до поштового відправлення 4900082177383.

Відповідно до частини 1,2 статті 91 Господарького процесуального кодексу України

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В судовому засіданні представник відповідача вказав про неможливість надання на огляд суду в судове засідання оригіналу конверту, фотокопія якого додана до заперечень на відповідь на відзив (а.с. 131).

Аналізуючи зміст фотозображення конверту, яким, за твердженням відповідача, на адресу ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст було спямоване поштове відправлення 4900082177383 колегією суддів встановлено наступне:

- розділ відправник заповнено за допомогою писального інструменту текстом темно синього кольору наступного змісту: РВ ФДМУ по Дніпропетровській обл. вул. Центральна, 6 м. Дніпро.

- розділ одержувач не заповнений. На відповідних графах міститься наклейка розміром 3 см на 5 см, на якій шрифтом чорного кольору виконано текст наступного змісту: ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст вул. Щербаня, 6, М.Дніпро, Дніпропетровська область, 49064 Напис перекреслено хрест на хрест двома лініями темно синього кольору за допомогою писального інструменту. Вище на клаптику папіру від невідомого бланку розміром 5 см на 3,7 см міститься штемпель поштового відправлення синього кольору зі змісту якого встановити поштове відділення, якому належить штемпель через нечитабельність тексту неможливо. Дата на штемпелі 02.06.2020р. (а.с. 131).

Визначення розмірів наклейок, проведено колегією суддів за допомогою пластикової лінійки 30 см з ціною шагу 1см.

Апелянтом не оспорюється правильність викладення судом першої інстанції в мотивувальній частині фактичних обставин справи:

Яким чином Позивач міг отримати листа Відповідача 06.06.2020р. при наявності наданого Відповідачем фото конверту з позначкою що Відповідач Вибув , представник Відповідача пояснити не зміг.

Відповідно до змісту частини 6 статті 91 Господарького процесуального кодексу України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки з візуального огляду фотозображення конверту, яким, за твердженням відповідача, на адресу ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст було спрямовано поштове відправлення 4900082177383 вбачається нанесення на його лицеву сторінку додатковх наклейок (адреса позивача, штемпель відправлення не ідентифікованого відділення зв`язку), а представник відповідача в судовому засіданні повідомив про неможливість надання суду оригіналу зазначенного письмово доказу, колегія суддів не бере до уваги фотозображеня конверту (а.с. 131), яким , за твердженням відповідача, на адресу ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст було відправлене поштове відправлення 4900082177383.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає встановленим, що звернення відповідача у вигляді листа Вих. № 11-02-02814, адресованого ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст було здійснене недобросовісно і нерозумно, без врахування припісів Порядку надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009року № 270, в зв`язку із чим негативні наслідки неодержання орендарем поштового відправлення 4900082177383 має нести саме відповідач, як відправник.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги в частині того, що:

з відбитку про повернення на конверті відправлення № 4900082177383 неможливо встановити з яких саме підстав вказане відправлення повернулось на адресу Регіонального відділення, однак з відстеження трекінгу відправлення № 4900082177383 на офіційному сайті УКРПОШТА чітко вбачається факт його отримання Позивачем 30.05.2020.

- на листах, які повертаються на адресу Регіонального відділення завжди стоїть позначка про підставу його повернення, так, у разі неотримання адресатом відправлення, листи повертаються з позначкою на конверті Повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання , однак, на конверті відправлення № 4900082177383 вказана позначка відсутня, натомість, знову ж таки, є підтвердження з офіційного сайту УКРПОШТА про те, що Позивач його отримав 30.05.2020, однак, з невідомих причин повернув його на адресу Регіонального відділення.

- враховуючи вищевикладене Регіональне відділення доходить висновку про те, що Позивач навмисно після отримання даного відправлення повернув його за зворотною адресою відхиляються колегією суддів як непідтверджені належними і допустимими доказами.

Як вбачається зі змісту трекінгу відправлення 4900082177383 колегією суддів встановлено, що воно було отримано за довіреністю відповідачем 06.06.2020р., тобто за чотири дні до закінчення місячного терміну, визначенного умовами договору і нормами права, які регулюють спірні правовідносини для вчасного сповіщення орендаря про відсутність наміру продовжувати договір оренди.

Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість повторного звернення до позивача з відповідним листом до спливу місячного строку.

Разом з тим, як вбачається зі змісту листа від 26.06.2020р. відповідач за наявності можливості спрямувати на адресу позивача повторний лист про припинення дії договору оренди у місячний після закінчення терміну дії договору строк, зробив це після спливу строку.

02.06.2020р. у зв`язку із закінченням терміну дії Договору Позивач листом №20-06-02 звернувся до Відповідача з проханням укласти нову додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна № 12/713-ОД від 01.08.2002р. що належить державній власності на термін 2 роки і 364 дні з 11.05.2020р. на тих самих умовах (а.с. 48).

04.06.2020р. у зв`язку із закінченням терміну дії Договору Позивач листом №20-06-04 повторно звернувся до Відповідача з проханням укласти нову додаткову угоду до Договору оренди нерухомого майна № 12/713-ОД від 01.08.2002р. щод належить державній власності на термін 2 роки і 364 дні з 11.05.2020р. на тих самих умовах (а.с. 49). Докази спрямування листа№20-06-04 (опис вкладення, фіскальний чек та накладна 4910705057592 від 04.06.2020р.) подано позивачем (а.с. 50),

Доводи апеляційної скарги в частині того, що із заявою про продовження дії договору позивач звернувся лише 02.06.2020р. вже після його припинення, що унеможливило його продовження на новий строк відхиляються з огляду на помилкове ототожнення відповідачем правового інституту пролонгації договору оренди нерухомого майна (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), врегульованого положеннями статті 764 ЦК України, частини другої статті 17 Закону № 2269-XII, який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок реалізації переважного права добросовісного орендаря (стаття 777 ЦК України та частина третя статті 17 зазначеного Закону), сутністю якого є укладення договору оренди на новий строк, а не його автоматичне поновлення.

19.06.2020р., тобто більше ніж через місяць після закінчення терміну дії договору, за вих.№ 1-19/0-49 ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКПРОМБУД спрямував на адресу позивача вимогу,якою, в зв`язку з закінченням терміну дії договору оренди приміщення просив в термін до 25.06.20р. повернути орендоване приміщення або надати новий договір оренди держмайна з РВ ФДМУ України (а.с. 53),

У відповідь на зазначений лист вих.№ 1-19/0-49 від 19.06.2020р. ТОВ Науково-виробничий центр Гігієніст, ЛТД , сповістив ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКПРОМБУД про належне виконання ним протягом вісімнадцяти місяців своїх зобов`язань за договором, про те, що адресат не скористався своїм правом про попередження позивача про наявність намірів використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору та про те, що ним скеровані листи від 02.06.2020р. та від 04.06.2020р. до орендодавця про намір використовувати спірні приміщення в майбутньому (а.с. 54).

Відповідно до частин 1,4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суду не надано доказів неналежного виконання позивачем своїх обов`язків за Договором і виконання ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКПРОМБУД вимог пунтку 10.4 в редакції Додактової угоди від 28.09.2019р., в зв`язку із чим, колегія суддів вважає встановленим, що уповноважений орган управління майном (ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКПРОМБУД ) не попередитив орендаря про наявність наміру використовувати Майно для власних потреб за три місяці до закінчення строку цього Договору, в зв`язку із чим позивач, як Орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за цим Договором, мав право на поновлення договору на той же строк і на тих самих умовах (пролонгацію) відповідно до вимог цього Договору.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, оцінюючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги, що саме Відповідач заперечуючи проти позовної заяви, подав суду першої інстанції фотозображення копії конверту, яким, за його твердженням, на адресу ТОВ Науково-виробничого центру Гігієніст було спрямовано поштове відправлення 4900082177383, яке не прийняте до уваги колегію судом апеляційної інстанції з вищенаведених підстав і саме відповідачем обрано такий спосіб направлення на адресу Позивача листа Вих. № 11-02-02814, який унеможливлює встановити добросовісність його дій в частині вчасного звернення до позивача з листом про припинення договору оренди, тобто вчинення ним, залежних від його волі необхідних дій у спірних правовідносинах, добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу, колегія суддів доходить висновку, що надані докази на підтвердження правової позиції відповідача (лист Вих. № 11-02-02814, чек до поштового відправлення 4900082177383 ) є менш вірогідними, ніж докази, надані на підтвердження правової позиції позивача (трекінг повідомлення поштового відправлення 4900082177383, яким підтверджується його отримання відповідачем 06.06.2020р., відсутність доказів спрямування на адресу позивача листа Вих. № 11-02-02814, спрямування 19.06.2020р. ПрАТ ДНІПРОПЕТРОВСЬКПРОМБУД на адресу позивача листа вих.№ 1-19/0-49, тобто більше ніж через місяць після закінчення терміну дії договору які є більш вірогідними доказами на підтвердження невиконання відповідачем вимог договору та Закону № 2269-XII.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем доведено наявність мовчазної згоди з боку відповідача на поновленення договору на строк, який був раніше встановлений.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що копія фіскального чеку та треків поштового відправленя 4900082177383 є належними доказами спрямування на адресу позивача саме листа вих.№ 11-02-02814 і неотримання позивачем саме цього листа, з урахуванням вищенаведених висновків відхиляються як такі, що грунтуються на на менш вірогідних доказах, порівнянно з доказами прийнятими на підтвердження правової позиції позивача.

З урахуванням вищевикладеного, правовий висновок суду першої інстанції , щодо неможливості встановити факт направлення листа Відповідача від 26.05.2020р. на адресу Позивача, що вказує на недоведеність обставин в цій частині, в зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі є законним і обґрунтованим

Доводи апеляційної скарги в частині невиконання позивачем обов`язку з повернення майна після закінчення договору оренди з урахуванням предмету та підстав позову є такими, що не входять до предмету доказування, в зв`язку із чим відхиляються як необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування норм права, які, на думку, скаржника регулюють спірні правовідносини, не містять в собі тверджень про помилковість висновків суду першої інстанції, в зв`язку із чим, відхиляються як такі, що носять декларативний характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення .

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування, а апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. (а .с. 161) покладаються на особу що подала апеляційну скаргу .

Керуючись ст. ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 у справі №904/3735/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2020 у справі №904/3735/20 - залишити без змін .

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 153,00 грн. покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дныпро, вул. Центральна, 6, код ЭДРПОУ 42767945)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2021

Головуючий суддя М .О. Дармін

Суддя С .Г. Антонік

Суддя О .В. Березкіна