Рішення

від 28.01.2021 по справі 915/793/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року Справа № 915/793/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: голова Алієв Ю.Д. огли, адвокат Ткаченко О.І., за ордером,

від відповідача-1: Параскун Н.М., присутня,

від відповідача-2: Іванов М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Фермерського господарства Юсіф (57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Мішково-Погорілове; ідентифікаційний код 33080313, адреса для листування: 54039, м. Миколаїв, вул. Шкапіна, буд. 8 )

до відповідача-1: Вітовської районної державної адміністрації (54050, м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, буд. 306; ідентифікаційний код 04056730)

до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404)

про розірвання договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

11.06.2020 Фермерське господарство Юсіф звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 11.06.2020 (вх. № 6964/20) до Вітовської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якій просить розірвати договір оренди земельних ділянок від 17.04.2007, укладений між Жовтневою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Юсіф та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земель у Миколаївській регіональній філії ДЗК, про що вчинено запис від 06.06.2007 за № 030701500903208604.

Позов мотивований тим, що із земельних ділянок, переданих позивачу у користування за спірним договором оренди, було здійснено виділення семи земельних ділянок для подальшої їх безоплатної передачі громадянам, а тому у позивача не залишилось у користуванні на умовах оренди земельних ділянок із земель запасу, не наданих у власність чи у користування, що є підставою для розірвання спірного договору оренди. У зв`язку з цим, позивач звернувся до Вітовської районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із листами про дострокове розірвання договору, однак отримав відмови від даних органів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, - десять днів з дня вручення цієї ухвали.

25.05.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 16.06.2020, та виправлена позовна заява б/н від 24.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2020 у даній справі прийнято до розгляду позовну заяву Фермерського господарства Юсіф до Вітовської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди земельних ділянок від 17.04.2007, укладеного між Жовтневою районною державною адміністрацією і Фермерським господарством Юсіф , та зареєстрованого у книзі реєстрації договорів оренди земель у Миколаївській регіональній філії ДЗК, про що вчинено запис від 06.06.2007 за № 030701500903208604; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.07.2020 о 10 год. 30 хв.

15.07.2020 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 2314/01.01-28/4-20 від 14.07.2020, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по цій справі до 0 грн., зазначивши, що відповідачем-1 було належним чином розглянуто звернення позивача про розірвання договору оренди та за результатом розгляду - запропоновано внести зміни до укладеного договору оренди щодо заміни сторони договору та/або звернутись до розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області для вирішення питання про розірвання договору оренди землі. Відповідач-1 наразі не є тим органом, який уповноважений розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та з 2013 року такі повноваження здійснює Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. За таких обставин, вимоги позивача відносно відповідача-1 не підлягають задоволенню. Окрім цього, відповідач-1 заперечував проти розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, зазначаючи про те, що безпідставність звернення позивача із заявленими позовними вимогами до відповідача-1 має наслідком безпідставність вимог щодо стягнення витрат з райдержадміністрації.

16.07.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання № 2337/01.01-28/4-20 від 16.07.2020, в якому відповідач просить зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по цій справі до 0 грн.

Ухвалою суду від 23.07.2020 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, відкладено підготовче засідання на 02.09.2020 о 10:00.

02.09.2020 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання та поновлення процесуальних строків.

Ухвалою суду від 02.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 24.09.2020 о 09:30 та продовжено відповідачу-2 строк для подання відзиву на позовну заяву у термін до 14.09.2020.

15.09.2020 від відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву № 9-14-0.6-6416/2-20 від 14.09.2020, в якому відповідач-2 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що Головне управління немає права приймати рішення, яким буде достроково розірваний договір оренди землі від 17.04.2007, укладений між Жовтневою районною державною адміністрацією та ФГ Юсіф , оскільки Головне управління не виступає стороною зазначеного договору, та чинним земельним законодавством не передбачено можливості автоматичної заміни сторони (власника) у діючому договорі оренди земельної ділянки. На думку відповідача-2, процедурі розірвання договору оренди землі має передувати процедура внесення змін до спірного договору стосовно заміни сторони договору з Жовтневої райдержадміністрації (наразі - Вітовська РДА) на Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Тому, на думку відповідача-2, позивач не вжив всіх можливих способів врегулювання спору у досудовому порядку. Окрім цього, відповідач-2 заперечив щодо покладення на нього витрат на правничу допомогу, оскільки на його думку предмет вказаного спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу матеріалів, обсяг і складність процесуальних документів є незначними. Таким чином, заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи, виконаних адвокатом робіт, тому відшкодуванню повністю не підлягають.

24.09.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2020 о 10:00.

25.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача-2, вказаних у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що саме відповідач-2 з 2013 року мав ініціювати внесення змін до спірного договору оренди, однак не зробив цього, а відмову у розірванні договору оренди мотивував саме тим, що не являється стороною даного договору. Наразі предмет спірного договору оренди припинив своє існування як об`єкт цивільних прав, що є істотною зміною обставин та, відповідно, підставою для розірвання договору оренди, у зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Щодо розміру витрат на правничу допомогу позивач зазначив, що вказана ним сума судових витрат є орієнтовною, а вказана сума гонорару адвокату не є завищеною, а реально відображає вартість наданої правової допомоги.

Ухвалою суду від 25.09.2020 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020 о 10:30.

07.10.2020 від відповідача-1 до суду надійшли додаткові пояснення, в яких сторона заперечує проти задоволення позову та зазначає, що наразі проведений поділ земельних ділянок лише розділив орендовані площі, тоді як весь масив земельних ділянок, які утворились в результаті такого поділу перебуває в межах, відведених в оренду позивачу на підставі спірного договору оренди. Речове право на земельні ділянки не зареєстроване в реєстрі речових прав. Також відповідач-1 зазначає, що позивач, як заінтересована особа свідомо зумовив настання зміни обставин, за яких відбувся поділ орендованих земельних ділянок, хоча міг уникнути цього, не проявив турботливість та обачність, які від нього вимагались, тому з огляду на викладене, вбачається відсутність одночасної наявності умов для розірванні договору оренди земельних ділянок, передбачених частиною третьою статті 625 Цивільного кодексу України. За таких обставин, відповідач-1 зазначає, що розірвання договору суперечитиме суспільним інтересам та завдасть шкоди інтересам держави.

21.10.2020 від відповідача-2 до суду надійшли заперечення в порядку ст. 167 ГПК України, в яких відповідач-2 зазначає, що позивач не міг не знати про необхідність припинення права користування земельної ділянки, проте внаслідок власної недбалості не зробив цього, також позивач, на думку відповідача-2, був обізнаний про процес державної реєстрації громадянами земельних ділянок у Державному земельному кадастрі, проте будь-яких заходів, направлених на дострокове припинення договору оренди земельних ділянок ( в т.ч. внесення змін до договору у частині зміни об`єкта оренди) останнім не вживалось.

Судове засідання, призначене на 22.10.2020 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Адаховської В.С., про що сторонам було направлено відповідне повідомлення.

Ухвалою суду від 19.11.2020 учасників справи було повідомлено, що судове засідання у справі відбудеться 26.11.2020 о 16:00.

Ухвалою суду від 26.11.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, призначено розгляд справи по суті на 08.12.2020 об 11:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 26.11.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, призначено розгляд справи по суті на 10.12.2020 о 15:30.

В судовому засіданні 10.12.2020 у відповідності до приписів ст. 216 ГПК України була оголошена перерва до 24.12.2020 о 09:00.

24.12.2020 від позивача до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з хворобою представника позивача та перебуванням на самоізоляції.

Ухвалою суду від 24.12.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті на 28.01.2021 о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 24.12.2020.

У судовому засіданні 28.01.2021 представники сторін підтримали заяви по суті спору.

Відповідно до змісту статей 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 28.01.2021 за результатами розгляду даної справи, судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 квітня 2007 року між Жовтневою районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фермерським господарством Юсіф , як орендарем, був укладений договір оренди земельних ділянок, відповідно до умов якого Жовтнева районна державна адміністрація на підставі розпорядження №70-р від 17.02.2006 надала, а фермерське господарство Юсіф прийняло в строкове платне володіння і користування (оренду) земельні ділянки із земель запасу, не наданих у власність або користування, розташованих в межах території Мішково-Погоріловської сільської ради, кадастрові номери: 4823383000:12:000:0038, 4823383000:12:000:0039 згідно з планом землекористування загальною площею 11,47 га, що складаються з: ріллі 4,54 га, меліоративного будівництва 6,54 га, відкритих земель без рослинного покриву 0,39 га (п.1.1 договору).

Відповідно до умов п.1.2 земельні ділянки надані в оренду для ведення фермерського господарства.

Земельні ділянки надаються на умовах оренди в довгострокове користування без права їх передачі в суборенду, строком на 25 років (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору, він набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Умовами п. 10.1 договору його учасники узгодили, що даний договір може бути розірвано за взаємною згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін в судовому порядку. Зміни умов договору чи доповнення до нього вносяться за згодою сторін.

Даний договір зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди земель, про що вчинено запис у Миколаївській регіональній філії Центру ДЗК від 06.06.2007 за №030701500903203604.

Отже, станом на час розгляду даної справи вказаний договір є діючим.

В подальшому, наказами Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 11.05.2018 №2804/0/14-18-СГ, від 06.04.2018 №14-2014/14-18-СГ, від 01.04.2020 №6769-СГ, від 15.05.2018 №2948/0/14-18-СГ, від 21.05.2018 №3150/0/14-18-СГ, від 06.04.2018 №14-2013/14-18-СГ, від 06.04.2018 №14-2006/14-18-СГ були затверджені проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 із зазначеними площами та присвоєними кадастровими номерами із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у користуванні ФГ Юсіф на підставі договору оренди землі від 17.04.2007, без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовані в межах території Мішково-Погорілівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області (а.с.15-21 т.1).

Позивач з заявою від 10.04.2020 звернувся до Вітовської районної державної адміністрації та просив розірвати договір оренди від 17.04.2007, мотивуючи це тим, що із земель, наданих фермерському господарству у користування за цим договором, були вилучені ділянки та надані у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства; перебування земельної ділянки в оренді у фермерського господарства унеможливлює проведення державної реєстрації прав власності громадян на ці земельні ділянки та подальше здійснення ними правомочностей власника. До даної заяви позивач додав проект додаткової угоди про розірвання договору.

Вітовська районна державна адміністрація листом від 21.04.2020 за №1412/01-18/4-20 відмовила позивачу у розірванні даного договору оренди, натомість, запропонувала внести зміни до укладеного договору оренди землі стосовно заміни сторони договору та/або звернутись до розпорядника земель державної власності сільськогосподарського призначення - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області для вирішення питання розірвання договору оренди землі.

Позивач 22 квітня 2020 року звернувся з аналогічною за змістом заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (а.с.25 т.1).

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області наказом від 21.05.2020 №8709-СГ відмовило у припиненні права оренди земельних ділянок загальною площею 11,47 га за договором оренди від 17.04.2007 з наступних підстав: 1) в силу норм ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається; 2) в силу норм ст. 651 та умов п.10.1 договору він може бути розірваний за згодою сторін, Головне управління не є стороною даного договору; 3) об`єкт оренди, визначений у п.1 договору оренди, на цей час відсутній як об`єкт цивільних прав.

Вказані дії відповідачів стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом частини дев`ятої статті 93 Земельного кодексу України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 Цивільного кодексу України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Чинним законодавством України у певних правовідносинах може бути передбачений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору. Наприклад, статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Водночас те, що сторона договору не скористалася процедурою позасудового врегулювання питання зміни чи розірвання договору, навіть коли порядок здійснення такої процедури врегульовано законодавчо, не позбавляє таку сторону можливості належним чином реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) у передбаченому законом випадку відповідає статті 16 Цивільного кодексу України, способам, передбаченим нею (зміна чи припинення правовідношення) для захисту права, та не може ставитися в залежність від поінформованості про позицію іншої сторони чи волевиявлення іншої сторони.

Така позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Реалізація позивачем належного йому права вимагати в судовому порядку розірвання договору оренди землі залежить від настання чи ненастання обставин, які зумовлюють виникнення такого права в силу положення договору чи вказівки закону і пов`язується з моментом виникнення таких обставин. Що ж до питання про наявність чи відсутність підстав для захисту права позивача у спірних правовідносинах, то вони пов`язані з існуванням чи відсутністю тих обставин, які мають наслідком зміну чи припинення відповідних договірних відносин у судовому порядку.

Вказану правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 08.09.2020 у справі №920/418/19).

З огляду на вказане, судом не приймаються до уваги заперечення відповідачів, що позивач не вжив всіх можливих способів врегулювання спору в досудовому порядку.

Судом прийняті до уваги твердження відповідача-1 про відсутність у нього повноважень на укладення додаткової угоди про розірвання договору оренди у зв`язку з відсутністю повноважень, оскільки згідно з нормами ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (до яких відноситься земельна ділянка, яка є об`єктом договору оренди землі від 17.04.2007) здійснювали районні державні адміністрації. В подальшому законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 №5245-VІ, який набув чинності з 01.01.2013, внесено зміни до Земельного кодексу України в частині перерозподілу повноважень по розпорядженню землями державної власності сільськогосподарського призначення, а саме, з 01.01.2013 ці повноваження перейшли від районних державних адміністрацій до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та їх територіальним органам.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

За таких обставин, у Вітовської районної державної адміністрації відсутні повноваження на розпорядження спірними земельними ділянками, і, відповідно, прийняття рішення про зміну або розірвання спірного договору оренди.

З огляду на викладене, у задоволенні позову відносно відповідача-1 слід відмовити.

Стосовно твердження відповідача-2 про те, що він не є стороною спірного договору оренди, а тому не уповноважений вчиняти дії щодо його розірвання, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Стаття 317 Цивільного кодексу України надає власнику права володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктом власності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тож при укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.

Відповідно до статті 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення про перехід права власності від держави до територіальної громади або навпаки підлягає опублікуванню у друкованих засобах масової інформації місцевої сфери розповсюдження із зазначенням кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки. За згодою сторін договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту чи застави до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про оренду землі також визначено, що до нового власника орендованої земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця за договором оренди цієї земельної ділянки.

Тож чинне законодавство передбачає, що у договорі оренди землі може бути замінено як орендаря, так і орендодавця, і зміст наведеного законодавчого регулювання є спрямованим на збереження попередніх існуючих орендних відносин при переході права власності на земельну ділянку чи реорганізації орендаря.

При відчуженні орендованої земельної ділянки попередній власник вибуває із орендних відносин, а новий власник має право і водночас зобов`язаний стати орендодавцем за договором оренди. При цьому, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

За змістом статей 30 та 31 Закону України Про оренду землі зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України Про оренду землі , а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Починаючи з 01.01.2013 повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності були передані до Державного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яке, відповідно, як орган, уповноважений представляти власника в орендних правовідносинах, стало її орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення спірних договірних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.

Тож після зміни власника земельної ділянки договір не припинив свою дію, натомість Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в силу вимог закону набула статусу орендодавця у триваючих правовідносинах оренди разом із належними орендодавцю за договором правами та обов`язками.

Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей, земельні ділянки, які були об`єктом оренди за спірним договором, наразі не існують як об`єкт цивільних прав.

На вказаній обставині також наполягав відповідач-2 та зазначив її, як одну з підстав для відмови у розірванні спірного договору оренди.

З огляду на вкладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди та про неправомірність відмови ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у вчиненні необхідних дій для такого розірвання.

Суд вважає за необхідне наголосити, що втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі Ентріч проти Франції (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі Кушоґлу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

Відтак Фермерське господарство Юсіф як орендар, яке вчинило усі дії, які від нього вимагалися, та у межах процедур, встановлених законодавством України, використовувало на умовах договору оренди земельну ділянку державної власності, ураховуючи те, що орендовані ним земельні ділянки не існують, як об`єкт оренди, а передані у власність громадянам України, які, в свою чергу, позбавлені можливості зареєструвати належне їм право власності, не має нести негативних наслідків у вигляді відмови у розірванні договору лише у зв`язку зі зміною особи, яка уповноважена здійснювати розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими у справі доказами, господарський суд вважає, що позовні вимоги відносно відповідача-2 є законними та обґрунтованими, відповідачем-2 не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Юсіф до Вітовської районної державної адміністрації.

2. Позовні вимоги Фермерського господарства Юсіф до Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області задовольнити.

3. Розірвати договір оренди земельних ділянок від 17.04.2007, укладений між Жовтневою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Юсіф , та зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земель у Миколаївській регіональній філії центру ДЗК, про що вчинено запис від 06.06.2007 за №030701500903208604.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404) на користь Фермерського господарства Юсіф (57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Мішково-Погорілове; ідентифікаційний код 33080313) 2102,00 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 08.02.2021.

Суддя В.С. Адаховська