Рішення

від 02.02.2021 по справі 918/1094/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1094/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Транс" (33016, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Коновальця, будинок 14, квартира 329, код ЄДРПОУ 38661469)

про стягнення заборгованості в розмірі 85 287, 09 грн.

за участі представників:

- від позивача: Труш Ілько Михайлович;

- від відповідача: Жмарьова Олена Миколаївна (в режимі ВКЗ).

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Транс" про стягнення заборгованості в розмірі 85 287,09 грн, яка виникла за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

23 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1094/20. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній не погоджується з вимогами позивача та наводить наступне:

- заперечує проти отримання від позивача страхових полісів, укладених на умовах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", на які останній посилається як на підставу для стягнення коштів; підпис страхувальника та печатка ТОВ "Компас Транс" на них відсутні, сертифікати підписані невідомою особою, а отже вони не можуть служити підтвердженням укладення договору страхування, оскільки не підтверджують волевиявлення відповідача на укладення договору страхування. Відсутність волевиявлення сторони на укладення правочину має наслідком його недійсність;

- відповідач стверджує, що директор ТОВ "Компас Транс" договори страхування вантажних транспортних засобів на 2019 рік та 2020 рік з позивачем не укладала, інших уповноважених осіб, які мають право діяти без довіреності, на підприємстві немає, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довіреності на отримання спірних полісів не видавалися;

- з огляду на специфіку правового регулювання цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" договір страхування та сертифікат "Зелена картка" не є тотожними поняттями. Жодні договори між позивачем та відповідачем для отримання "Зелених карток" не укладались;

- саме сертифікат, а не договір є доказом наявності обов`язкового страхування транспортного засобу і його пред`явлення уповноваженому органу іноземної країни є визначальною обставиною для відшкодування шкоди зі сторони страховика; отже, позивач має надати докази отримання сертифікатів відповідачем та докази звернення до позивача за їх отриманням;

- між сторонами спору відсутній договір страхування, укладений у письмовій формі;

- оскільки відповідач користувався страховими послугами позивача в 2018 році, позивач мав необхідні відомості про транспортні засоби відповідача та іншу інформацію, і самовільно, на власний ризик оформив спірні поліси вірогідно з метою отримання винагороди за послуги, але належних документів відповідачу не надав, в зв`язку з чим відповідач не зобов`язаний оплачувати сертифікати "Зелена картка";

- вважає, що договірні відносини між ним та позивачем не відбулися внаслідок недотримання позивачем умов надання послуг з оформлення як договору страхування, так і сертифікатів "Зелена картка".

До відзиву відповідачем також додано заяву про порушення в позовній заяві вимог пункту 3 частини 3 статті 162 та пункту 2 частини 1 статті 164 ГПК України та залишення у зв`язку з цим позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України.

Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

З ухвали про відкриття провадження у справі №918/1094/20 від 23.11.2020 вбачається, що у зв`язку з відсутністю підстав для залишення позовної заяви без руху, суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

Зважаючи на відсутність на переконання суду підстав для залишення позовної заяви без руху, враховуючи, що строк для усунення будь-яких недоліків позовної заяви позивачу не надавався, відтак, відсутні підстави для застосування пункту 8 частини 1 статті 226 ГПК України. Крім того, судом враховано, що питання про залишення позовної заяви без руху та без розгляду відноситься до компетенції судді, що розглядає справу, та відповідно до норм чинного ГПК України не може ініціюватись стороною у справі. Відтак, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду протокольною ухвалою у судовому засіданні 22.12.2020.

Також до відзиву додано клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження з повідомленням та викликом сторін, про призначення почеркознавчої експертизи та витребування у позивача оригіналів страхових полісів та документів, на підставі яких останній було видано.

Ухвалою суду від 11.12.2020 у задоволенні клопотання ТОВ "Компас Транс" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Вирішено здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.12.2020. Витребувано у позивача: оригінали страхових полісів: UA/11 14233128 від 01.02.2019, UA/11 14233129 від 01.02.2019, UA/11 14234850 від 24.02.2019, UA/11 14443400 від 06.04.2019, UA/11 14447316 від 22.04.2019, UA/11 14458920 від 23.06.2019; оригінали або належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було видано страхові поліси UA/110 14233128 від 01.02.2019, UA/11 14233129 від 01.02.2019, UA/11 14234850 від 24.02.2019, UA/110 14443400 від 06.04.2019, UA/110 14447316 від 22.04.2019, UA/110 14458920 від 23.06.2019.

Стосовно клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи у справі, суд, протокольною ухвалою від 20.01.2021 відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а у матеріалах справи достатньо доказів, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність існування договірних відносин між сторонами. Крім того, суд погоджується з поясненнями позивача стосовно відсутності необхідності у призначенні почеркознавчої експертизи з огляду на суперечливі пояснення відповідача, оскільки останній вказує що Страхові поліси не підписував.

21 грудня 2020 року позивачем подано до суду пояснення, які за своєю суттю є відповіддю на відзив, відповідно до яких позивач зазначив про наявність загальної угоди, яка була направлена позивачем відповідачу, проте, останнім не була підписана. Однак, зазначає, що про наявність договірних зобов`язань між сторонами свідчить, зокрема, часткове виконання зобов`язань зі сторони відповідача, надіслання вимоги про розірвання полісів №14233128 та №14233129, та те, що у відповідача мали місце страхові випадки.

У судовому засіданні 22.12.2020 судом досліджено надані позивачем оригінали страхових полісів: UA/11 14233128 від 01.02.2019, UA/11 14233129 від 01.02.2019, UA/11 14234850 від 24.02.2019, UA/11 14443400 від 06.04.2019, UA/11 14447316 від 22.04.2019, UA/11 14458920 від 23.06.2019, та встановлено їх відповідність доданим до позовної заяви копіям. Судом протокольною ухвалою оголошено перерву до 12.01.2021.

11 січня 2021 року відповідачем подані письмові пояснення, відповідно до яких останній вказує, що:

- договір №522100437.18 про співпрацю при обов`язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена карта" та акт звірки взаєморозрахунків відповідачем не підписувались;

- рахунки, копії яких надані позивачем у якості доказів часткової оплати заборгованості, є односторонніми документами складеними позивачем;

- з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач фактично користувався тільки полісами "Зелена карта" № 14233128 та № 14233129, які датовані 01 лютого 2019 року, протягом трьох місяців та дев`яти днів, оскільки ДТП відбулася 10 травня 2019 року. Після ДТП оригінали полісів було повернуто службовій особі Луцької філії СК "ІНГО". За вказані сертифікати відповідач сплатив 5 998 грн., про що зазначено в платіжному дорученні № 505 від 22 березня 2019 року;

- стосовно припинення дії вказаних договорів страхування відповідач двічі звертався до позивача з листами, останній - 20 вересня 2019 року (копію додано до пояснень позивача), які залишилися без відповіді, а вимога про розірвання договору страхування - без задоволення. Позивач, на переконання відповідача був зобов`язаний припинити дію полісів "Зелена карта" № 14233128 та № 14213129 ще в травні 2019 року в силу вимог частини шостої статті 997 ЦК та анулювати оформлені поліси чи достроково припинити їхню дію, але він цього не зробив;

- документи стосовно ДТП на території Німеччини, в яке потрапив забезпечений транспортний засіб, копії яких додано до пояснень позивача, складений англійською мовою, на українську мову не перекладені, а відтак не можуть бути належними доказами. Інформація про дії страхувальника після ДТП позивачем не надана;

- даний позов є фактично спробою примусити відповідача платити за послуги страхування, якими він не користувався та не міг користуватися.

Ухвалою суду від 12.01.2021 розгляд справи відкладено на 20.01.2021.

18 січня 2021 року позивачем подані додаткові пояснення, відповідно до яких останній, зокрема, посилається на Договір №522100437,18 від 12.10.2018 та додаткові угоди до нього. Крім того, зазначає, що:

- зважаючи на те, що позивач, відповідно до умов договору (№14233128 та №14233129 від 01.02.2019), виконав свої зобов`язання перед третьою особою (сплатив страхове відшкодування), вважати такий договір не укладеним, є безпідставним;

- не заслуговує на увагу посилання відповідача про те, що підтверджуючі документи із МТСБУ та німецького відділення "Зелена карта" про факт настання ДТП 10.05.2019, які надані позивачем, складені англійською мовою, оскільки у повторному листі від 16.09.2019 ним зазначається про факт ДТП та міститься посилання на поліси №14233128 та №14233129.

У судовому засіданні 20.01.2021 суд протокольною ухвалою оголосив перерву до 26.01.2021, 26.01.2021 - до 02.02.2021.

02 лютого 2021 року позивачем подані додаткові пояснення на відзив, відповідно до яких, зокрема, позивач вказав, що транспортні засоби, які належать відповідачу були забезпечені на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена карта" відповідно до укладених договорів, що підтверджується витягами із реєстру Моторотранспортного страхового Бюро України, де вказано страхувальника АТ СК "Інго" та час початку дії поліса, які додані до пояснень.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 02.02.2021 представник позивача просив позовні вимоги задоволити з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях, представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві та письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач АТ "Страхова компанія "ІНГО" просить стягнути з ТОВ "Компас Транс" 85 287,09 грн заборгованості за надані послуги страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по системі міжнародного страхування "Зелена карта" та судові витрати по справі.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по оплаті страхових платежів по системі міжнародного страхування "Зелена карта".

Між сторонами даного спору підписано 6 полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з дією на території країн-членів Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена карта", які долучено до матеріалів справи (а.с. 3-4), а саме: № UA/011/14233128; № UA/011/14233129; № UA/011/14234850; № UA/011/14443400; № UA/011/14447316; № UA/011/14458920 (далі Страхові поліси).

Як вбачається із наявних у матеріалах справи та підписаних сторонами полісів сторони погодили розмір страхової премії за кожним із них, яку відповідач зобов`язувався перерахувати на користь позивача, а також строк дії кожного із полісів.

Відповідач перерахував позивачу загалом 21 509,50 грн. страхової премії за полісами № UA/011/14233128; № UA/011/14233129; № UA/011/14234850; № UA/011/14443400; № UA/011/14458920, що підтверджується засвідченими позивачем копіями платіжних документів отриманих з електронного реєстру платіжних документів по рахунку позивача (а.с. 62-65).

Позивач 10.02.2020 (а.с. 8) надіслав на адресу відповідача претензію №35 від 05.02.2020 (а.с. 9) з проханням погасити дебіторську заборгованість за усіма полісами, вказаними у претензії в сумі 85 287,09 грн.

Однак, відповідач заборгованість не сплатив станом на день розгляду справи судом.

Правове регулювання договорів міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначається Законом України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього закону.

Закон України "Про страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містять положень щодо моменту набрання чинності договорами міжнародного страхування відповідальності транспортних засобів, отже для визначення такого моменту необхідно керуватися Законом України "Про страхування".

Як випливає зі змісту ст. 16 Закону України "Про страхування", договором страхування є письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Отже, поліс "Зелена карта" є формою договору міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування (ст. 18 Закону України "Про страхування").

Крім цього, зразок полісу "Зелена карта", затверджений розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №813 від 20.03.2014, містить графу, яка передбачає зазначення дати та часу внесення страхового платежу.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи Страхових полісів підписаних сторонами, останні погодили дії цих договорів страхування, визначивши календарні дати, з яких і до яких діють договори.

Згідно з нормами статті 180 ГК України істотною умовою господарського договору є строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строк дії договору починається після набрання ним чинності. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у його постанові від 18 січня 2017 р. у справі № 532/129/16-ц.

Як зазначалось вище, статтею 983 ЦК України та частиною 3 статті 18 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Із наведених норм вбачається, що сторони за своїм бажанням можуть домовитись про набрання договором страхування чинності з іншого моменту. Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 04.12.18 у справі № 904/8524/17.

Встановивши у страхових полісах строк дії шляхом зазначення з якої саме календарної дати по яку триватиме перебіг строку дії договору, сторони встановили й строки, впродовж яких існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цих договорів. Сторони таким чином також встановили й строк, впродовж якого існувало господарське зобов`язання відповідача сплатити позивачу страхові платежі, вказані у полісах. За таких обставин, сторонами у страхових полісах визначено й момент обов`язкової сплати відповідачем страхового платежу в межах строку дії договору, який не може починати свій перебіг до набрання договором чинності. Визначаючи у договорах строк їх дії шляхом визначення реальних календарних дат, з яких та по які діють договори, сторони тим самим погодили, що набрання чинності договором передує даті початку перебігу строку дії договору, оскільки строк дії договору починається після набрання ним чинності.

Встановивши конкретні календарні дати у підписаних між сторонами полісах страхування, сторони таким чином встановили договором інший момент набрання ним чинності, аніж внесення страхувальником першого страхового платежу. Вказане не суперечить та відповідає вимогам статті 983 ЦК України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на строки дії Страхових полісів, на переконання суду строк оплати страхових платежів за ними є таким, що настав.

Однак, відповідач лише частково оплатив страхові платежі, внаслідок чого заборгованість відповідача за Страховими полісами складає 85 287,09 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати страхових платежів у розмірі 85 287,09 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, ним не доведено належними доказами відсутності договірних зобов`язань між сторонами, а також обставин припинення Страхових полісів.

Судом враховано обставини визнання відповідачем страхових полісів № UA/011/14233128, № UA/011/14233129, № UA/011/14234850, № UA/011/14443400, № UA/011/14458920 шляхом їх часткової оплати, а також визнання настання страхового випадку за полісами № № UA/011/14233128, UA/011/14233129, що підтверджується листом відповідача (а.с. 61).

Крім того, відповідач не заперечив, що автомобілі, на які оформлялись Страхові поліси належать йому.

З огляду на це, позивачем до додаткових пояснень №12 від 01.02.2021 подані копії витягу із реєстру Моторотранспортного страхового Бюро України, із яких вбачається, що страхувальником за Страховими полісами № UA/011/14234850, № UA/011/14443400, № UA/011/14447316, № UA/011/14458920 є позивач.

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.

Членство страховиків у МТСБУ є обов`язковою умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

МТСБУ здійснює свою діяльність, зокрема, відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон).

Так, відповідно до статті 10 Закону договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах. Під час в`їзду на територію України власник транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, зобов`язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території України сертифікат міжнародного автомобільного страхування "Зелена картка" або внутрішній договір страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 11 Закону Страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Судом встановлено, що на офіційному веб-сайті МТСБУ (http://www.mtsbu.ua/ua/), наявна можливість здійснення пошуку у реєстрі за даними усіх страхових компаній з метою, зокрема, визначення статусу "Зеленої картки" за її номером на задану дату, та визначення статус "Зеленої картки" за номером транспортного засобу на задану дату за посиланням https://cbd.mtsbu.ua/MTSBU_Pages/Tree.aspx.

Так, судом з метою перевірки доданих до додаткових пояснень №12 від 01.02.2021 копій витягів із реєстру Моторотранспортного страхового Бюро України, за вищезазначеним посилання проведено пошук по Страховим полісам, та встановлено, що Страхові поліси мають статус "діючі" станом на початкову та кінцеву дату терміну їх дії.

Як зазначено у постанові Верховного суду №904/1103/20 від 01.12.2020 "17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS")."

Відтак, на переконання суду посилання позивача на укладені між ним та відповідачем Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена карта" у формі Страхових полісів, є більш вірогідними, підтверджується матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростовані, оскільки позиція відповідача у справі фактично звелась до заперечення доводів позивача без надання на їх противагу жодних належних доказів.

Відповідач, крім іншого, посилається на обставини розірвання з 10.05.2019 страхових полісів № UA/011/14233128; № UA/011/14233129, про що ним направлявся лист позивачу (а.с. 61).

З означеного листа суд дійшов висновку, що відповідачем визнаються правовідносини з позивачем щодо страхування згідно полісів № UA/011/14233128 та № UA/011/14233129 та настання за ними страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону у разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов`язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.

Так, статтею 18 Закону врегульовано порядок дострокового припинення договору страхування з ініціативи страхувальника.

Дія договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена, зокрема, за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов`язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

У разі дострокового припинення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик вилучає страховий поліс та анулює його і за умови відсутності виплат страхового відшкодування за цим договором повертає страхувальнику частку страхового платежу , яка обчислюється пропорційно до періоду страхування, що залишився до закінчення строку дії договору, з утриманням, у передбачених законом випадках, понесених витрат на ведення справи, але не більше 20 відсотків цієї частки.

Таким чином, з наведеного положення Закону можна зробити висновок, що повернення страхувальнику частини страхового платежу (тобто повернення уже оплаченого страхового платежу) можливе лише за умови відсутності виплати страхового відшкодування.

Обставини виплати страхового відшкодування за полісами № UA/011/14233128 та № UA/011/14233129 судом не досліджувались, оскільки наявність чи відсутність такої виплати не стосується предмету спору, та не впливає на обов`язок відповідача першочергово оплатити страхову премію позивачу. Повернення ж таких виплат, у разі дотримання умов статті 18 Закону, та дослідження обставин наявності чи відсутності страхового випадку за спірними полісами може бути предметом іншого судового провадження.

Відтак, на переконання суду, означена можливість дострокового розірвання договору страхування не звільняла відповідача від обов`язку оплатити страхову премію.

Суд не приймає до уваги надані сторонами Договір №522100437.18 від 12.10.2018 про співпрацю, а також додаткові угоди до нього, оскільки останні не підписані зі сторони відповідача, та докази надіслання їх ТОВ "Компас Транс" в матеріалах справи відсутні. Відтак, з наявних доказів не можливо встановити чи дотримано сторонами порядок укладення договору, а саме направлення оферти позивачем, та акцепту договору зі сторони відповідача. Про прийняття на себе договірних зобов`язань за Договором №522100437.18 від 12.10.2018 про співпрацю, та додатковими угодами до нього відповідачем не свідчать також і проведені ним проплати по Страховим полісам, оскільки платіжні документи не містять посилання на такі Договори та додаткові угоди, а Страхові поліси, є формою договору страхування, тобто відповідач прийняв на себе зобов`язання по кожному з полісів окремо.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 85 287,09 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Транс" про стягнення заборгованості в розмірі 85 287, 09 грн. грн задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Транс" (33016, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Коновальця, будинок 14, квартира 329, код ЄДРПОУ 38661469) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (01054, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 33, код ЄДРПОУ 16285602) 85 287 (вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят сім) грн 09 коп. заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.02.2021.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич