Рішення

від 12.02.2021 по справі 922/3965/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3965/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика", м. Харків до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення 67280,99 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", в якому просить стягнути з останнього основну заборгованість у сумі 57426,00 грн., 3% річних у сумі 864,26 грн., інфляційні втрати в сумі 1853,70 грн., неустойку в сумі 7137,03 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договорами поставки №238-13/362 від 10.12.2018 року, №200-06-13/265 від 10.07.2019 року. Судові витрати (2102,00 грн. судового збору) позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3965/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

12.01.2021 року позивач подав витребувані судом документи, які досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

25.01.2021 року відповідач подав відзив (вх.№ 1794), в якому вимоги про стягнення основної заборгованості 57426,00 грн., 3% річних у сумі 864,26 грн. та інфляційних втрат у сумі 1853,70 грн. залишив на розсуд суду; проти стягнення пені в сумі 7137,03 грн. заперечував, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика" (Постачальник, позивач) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" укладено договір № 23 8-13/362 (далі - Договір), предметом якого був товар, а саме: віник з сорго ОСТ 56- 31091, мітла дереза.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник - прийняти та оплатити продукцію в порядку, передбаченому даним Договором. За умовами п. 1.2 Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції а також код і назва відповідно до Національного класифікатора України ДК 016:2010 "Державний класифікатор продукції та послуг", затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 457 від 11.10.2010 року та/або до Національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року № 1749, зазначаються у специфікації № 1 (Додаток № 1), яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю. Також, згідно з п. 4.2 Договору, при відвантаженні партії продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів, оплата Замовником не проводиться, документи повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник маж право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе.

Відповідно до п. 5.4 Договору Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за кожну окрему партію продукції".

Згідно з п. 5.1 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції, на умовах цього Договору.

Відповідно до умов Договору позивач виконав свої зобов`язання та поставив замовлений відповідачем товар, що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № 405 від 13 червня 2019 року на суму 15120,00 грн.;

- видаткова накладна № 546 від 05 серпня 2019 року на суму 17196,00 грн.;

- видаткова накладна № 718 від 25 вересня 2019 року на суму 15120,00 грн.

Також позивачу від відповідача був надісланий Договірний лист № 200-06-13/265 від 10.07.2019 року, у якому зазначалося наступне:

"У зв`язку з гострою виробничою необхідністю, прошу Вас прийняти заявку на поставку і відпустити нашому підприємству продукцію:

Крейда кускова - 300 кг;

Крейда ММ1 сорт 1

ГОСТ 17498-72 -300 кг;

Умови оплати - протягом 60 банківських днів по факту поставки продукції на склад Замовника.

Умови поставки- DDP, склад Замовникам. Харків, пр. Московський, 299 (згідно Інкотермс-2010)

ДК 021:2015 - 44110000-4 "Конструкційні матеріали"

Оплату гарантуємо.

Даний лист вважати договірним".

Позивач виконав заявлене відповідним чином вищезазначене замовлення, що підтверджується видатковою накладною № 478 від 15 липня 2019 року на суму 9990,00 грн.

Однак відповідач поставлений товар не оплатив, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 57426,00 грн.

У листі № 201-06-13/29 від 16.01.2020 року ДП "Завод "Електроважмаш" звернулося до ТОВ "Укргазавтоматика" із зазначенням про те, що на час направлення такого листа фінансові можливості Державного підприємства не дозволяють повністю та у договірні строки виконувати погашення кредиторської заборгованості не тільки перед ТОВ "Укргазавтоматика", а й перед більшістю постачальників. Проте, відповідач у листі завірив, що портфель замовлень на 2020 рік збалансовано та планувалося почати скорочувати прострочену кредиторську заборгованість найближчим часом. У зв`язку з цим відповідач просив у листі розглянути можливість реструктуризації наявної кредиторської заборгованості та не припиняти поточне забезпечення підприємства.

21 січня 2020 року позивач надав відповідь на лист № 201-06-13/29 від 16.01.2020 року, у якій було категорично відмовлено у реструктуризації відповідної кредиторської заборгованості відповідача та подальшої поставки товари без погашення існуючого боргу. Натомість у відповіді наявне прохання погасити борг в найкоротші терміни для подальшої співпраці.

Згодом, у листі № 201-06-13/138 від 23.01.2020 року відповідач запропонував графік реструктуризації наявної заборгованості з вичерпаним терміном сплати станом на 14.01.2020 року у загальній сумі 57426,00 грн.: до 15.02.2020 р. - 15120,00 грн.; до 29.02.2020 року - 9990,00 грн.; у березні 2020 року - 17196,00 грн.; у квітні 2020 року - 15120,00 грн. Також у листі зазначено, що розрахунки за продукцію, яку заплановано до постачання у січні-квітні 2020 року, планувалося здійснювати згідно з діючим договором.

У відповідь на це, позивач направив відповідачу лист від 05 лютого 2020 року із погодженням на запропонований графік погашення із застереженням про те, що наступне постачання товару може бути здійснене після здійснення погашення заборгованості до 29.02.20 року та за новою ціною на товар.

З огляду на те, що запропонована відповідачем реструктуризація відповідного боргу не виконувалася ним самим, позивач направив відповідачу прохання від 07 квітня 2020 року погасити заборгованість згідно з договором постачання № 238-13/362 від 10.12.2018 року у найкоротші строки.

Позивач зазначає, що станом на 17 листопада 2020 року, заборгованість згідно з договором постачання № 238-13/362 від 10.12.2018 року з боку відповідача погашено не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, матеріали справи підтверджують те, що відповідач (покупець) в рамках укладеного між сторонами Договору отримав від позивача товар на загальну суму 57426,00 грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи п. 4.1 Договору, у якому зазначено, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю, та враховуючи припис Договору № 200-06-13/265 від 10.07.2019 року, у якому зазначено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 банківських днів по факту поставки продукції на склад Замовника, відповідач мав розрахуватися з позивачем за поставлений товар у такі строки:

- суму 15120,00 грн. за видатковою накладною № 718 від 25 вересня 2019 року в термін до 26 листопада 2019 року;

- суму 9990,00 грн. за видатковою накладною № 478 від 15 липня 2019 року в термін до 07 жовтня 2019 року;

- суму 15120,00 грн. за видатковою накладною № 405 від 13 червня 2019 року в термін до 13 серпня 2019 року;

- суму 17196,00 грн. за видатковою накладною № 546 від 05 серпня 2019 року в термін до 05 жовтня 2019 року.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого його заборгованість склала 57426,00 грн.

Враховуючи те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та відсутність доказів на підтвердження сплати відповідачем суми боргу в сумі 57426,00 грн., суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача 57426,00 грн. заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 864,26 грн., інфляційні втрати в сумі 1853,70 грн. та неустойку в сумі 7137,03 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України гарантовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 10.5 Договору за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних від індексу інфляції.

Таким чином, умовами Договору передбачений інший ніж ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір річних, а саме 1% але це не стосується поставки здійсненої на підставі видаткової накладної № 478 від 15 липня 2019 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що ці вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідних сумах.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в сумі 7137,03 грн., суд зазначає таке.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Позивачем визначено період нарахування пені з 27 листопада 2019 року по 17 листопада 2020 року (видаткова накладна № 718 від 25 вересня 2019 року), з 08 жовтня 2019 року по 17 листопада 2020 року (видаткова накладна № 478 від 15 липня 2019 року), з 14 серпня 2019 року по 17 листопада 2020 року (видаткова накладна № 405 від 13 червня 2019 року), з 06 жовтня 2019 року по 17 листопада 2020 року (видаткова накладна № 546 від 05 серпня 2019 року).

При цьому, у якості підстав для нарахування пені та штрафу за видатковою накладною № 478 від 15 липня 2019 року, позивач посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту абзацу 3 частини другої статті 231 ГК України в системному зв`язку з іншими нормами господарського права, що визначають відповідальність за порушення грошового зобов`язання, вбачається, що названою статтею передбачається застосування штрафу за порушення лише тих зобов`язань, котрі мають не грошовий характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 04.02.2014року провадження №3-1гс14.

Натомість у даному випадку зобов`язання відповідача носять грошовий характер і тому передбачена статтею 231 ГК України санкція застосована бути не може. За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 4765,23 грн. (видаткова накладна № 478 від 15 липня 2019 року) заявлена безпідставно, а тому суд відмовляє в її задоволенні.

Щодо решти вимог про стягнення пені, суд враховує, що відповідно до пункту 10.4 Договору за порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Водночас частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та нараховано пеню за період, який перевищує шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, позивач мав право нараховувати пеню

- з 27.11.2019 року по 27.05.2020 року (видаткова накладна № 718 від 25 вересня 2019 року);

- з 14.08.2019 року по 14.02.2020 року (видаткова накладна № 405 від 13 червня 2019 року);

- з 06.10.2019 року по 06.04.2020 року (видаткова накладна № 546 від 05 серпня 2019 року).

Водночас відповідач просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

При цьому, пунктами 4.2., 4.3. постанови №10 від 29.05.2013року Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства, а також те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 08.12.2020 року, суд дійшов висновку про сплив позовної давності до вимог про стягнення пені, а саме:

- з 27.11.2019 року по 07.12.2019 року (видаткова накладна № 718 від 25 вересня 2019 року);

- з 14.08.2019 року по 07.12.2019 року (видаткова накладна № 405 від 13 червня 2019 року);

- з 06.10.2019 року по 07.12.2019 року (видаткова накладна № 546 від 05 серпня 2019 року).

Суд також враховує, що статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, стягненню підлягає пеня за такі періоди:

- з 08.12.2019 року по 27.05.2020 року (видаткова накладна № 718 від 25 вересня 2019 року) у сумі 756,00 грн. (обмежено умовами Договору);

- з 08.12.2019 року по 14.02.2020 року (видаткова накладна № 405 від 13 червня 2019 року) у сумі 747,67 грн. (обмежено подвійною обліковою ставкою Національного банку України);

- з 08.12.2019 року по 06.04.2020 року (видаткова накладна № 546 від 05 серпня 2019 року) у сумі 859,80 грн. (обмежено умовами Договору).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 2363,47 грн.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299, код ЄДРПОУ 31612766) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Укргазавтоматика" (61052, м. Харків, вул. Ярославська, буд. 32, кв. 8, код за ЄДРПОУ: 31440428) основну заборгованість у сумі 57426,00 грн., 3% річних у сумі 864,26 грн., інфляційні втрати в сумі 1853,70 грн., пеню в сумі 2363,47 грн. та судовий збір у сумі 1952,86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "12" лютого 2021 року.

Суддя О.В. Смірнова