Постанова

від 09.02.2021 по справі 622/908/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 622/908/19

провадження № 22-ц/818/206/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Хорошевський О.М.

суддів: Бурлака І.В., Яцина В.Б.

за участю секретаря - Пузікова Ю.С.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступники ОСОБА_4 )

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп ,

треті особи - приватний нотаріус Куксін Станіслав Юрійович, комунальне підприємство "Реєстраційна служба Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 04 березня 2020 року постановлене суддею Черновою С.В.,

за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є правонаступниками ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп , треті особи: приватний нотаріус Куксін Станіслав Юрійович, комунальне підприємство "Реєстраційна служба Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області" про визнання недійсним договору оренди землі, скасування проведеної державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив і просив визнати недійсним договір оренди землі від 01.10.2018 року земельної ділянки площею 4,8726 га кадастровий номер 6322685000:01:001:0284, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Восток Агрогруп" та скасувати проведену державну реєстрацію договору оренди землі від 01.10.2018 року земельної ділянки площею 4,8726 га , кадастровий номер 6322685000:01:001:0284.

Позовні вимоги обґрунтовані тим що позивач є спадкоємцем ОСОБА_6 , яка 07.12.2012 року склала заповіт, яким заповіла позивачеві ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 4,8726 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно із планом, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ХР№037135 від 26.10.2004 року, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Між ОСОБА_6 та ТОВ Восток Агрогруп в жовтні 2018 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,8726 га кадастровий номер 6322685000:01:001:0284 строком на 25 років, 31.10.2018 року приватним нотаріусом Кусіним С.Ю. проведено державну реєстрацію даного речового права.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже поставити підпис під спірним договором оренди не могла.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 04 березня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 05.10.2018 року укладений між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Агрогруп", про оренду земельної ділянки кадастровий номер 6322685000:01:001:0284, площею 4,8726 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі б/н від 05.10.2018 року, кадастровий номер 6322685000:01:001:0284, площею 4,8726 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, укладений між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Агрогруп", шляхом вилучення запису про інше речове право: 28692484.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Восток Автогруп просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів набуття права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. Також ОСОБА_4 не є стороною спірного договору та не є особою права і законні інтереси якої порушено.

Звертає увагу, на те, що ОСОБА_6 цілком можливо підписала договір оренди заздалегідь, і що саме цей шаблон було використано у 2018 року із проставленням відповідної дати.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

На момент розгляду справи позивач ОСОБА_4 помер, після його смерті спадщину прийняли його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року до участі у справі в якості позивачів залучено правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки від 05.10.2018 року. Укладення договору оренди земельної ділянки від 05.10.2018 року після смерті сторони договору - ОСОБА_6 свідчить про відсутність вільного волевиявлення учасника правочину. Отже, договір оренди землі б/н від 05.10.2018 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Агрогруп", про оренду земельної ділянки кадастровий номер 6322685000:01:001:0284, площею 4,8726 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, підлягає визнанню недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України .

Судова колегія з таким висновком повністю погодитись не може.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (т.1 а.с.41), після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, земельну ділянку площею 4,8726 га, кадастровий номер 6322685000:01:001:0284, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно із планом, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, яка належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ХР№037135 від 26.10.2004 року, виданого 26.10.2004 року Золочівською районною державною адміністрацією Харківської області (т.1 а.с.42-44).

07.12.2012 року ОСОБА_6 уклала заповіт, яким заповіла ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку площею 4,8726 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно із планом, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ХР№037135 від 26.10.2004 року, що розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області (т.1 а.с.40, 156).

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10.09.2019 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .. Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ Восток Агрогруп про зупинення дії рішень судів попередніх інстанцій (т.1 а.с.245-246, 235-244, т.2 а.с.44-46).

14.01.2020 року зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_6 (т.2 а.с.47). 24.01.2020 року ОСОБА_4 звернувся до Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (т.2 а.с.43), на яку отримав відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із зверненням ТОВ Восток Агрогруп із касаційною скаргою до Верховного Суду (т.2 а.с.49).

05.10.2018 року між ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп в особі директора Шевцова Олександра Сергійовича укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322685000:01:001:0284 загальною площею 4,8726 га, яка є власністю орендодавця згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ХР№037135 від 26.10.2004 року та складено і підписано акт прийому передачі земельної ділянки (т.1 а.с.71-74, а.с.125-131, т.2 а.с.2-4).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 29.10.2018 року на підставі договору оренди від 05.10.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43796926 від 31.10.2018 року зареєстровано речове право ТОВ Восток Агрогруп на оренду земельної ділянки кадастровий номер 6322685000:01:001:0284 загальною площею 4,8726 га. Номер запису про інше речове право: 28692484 (т.1 а.с.74, т.1 а.с. 43-44, т.2 а.с.7).

Даний договір укладено після укладення та державної реєстрації угоди від 30.09.2018 року про розірвання договору оренди землі від 10.08.2007 року, укладеного між ОСОБА_6 і ПСП Горизонт в особі директора Шевцова С.І. (т.2 а.с.5-6).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України ).

Статтею14, 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі. Укладення договору оренди землі, зокрема укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності, здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент укладення договору оренди землі 05.10.2018 орендодавець ОСОБА_6 померла.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за частиною п`ятою статті 6 цього Закону право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий спосіб захисту як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Звертаючись з відповідним позовом, ОСОБА_4 посилалась на те, що договір оренди земельної ділянки від 05.10.2018 та додатки до нього ОСОБА_6 не підписувала, а, відтак, її волевиявлення не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовленим ним.

Встановивши обставини справи, за якими спірний договір та додатки до нього ОСОБА_6 не підписувала, і, відповідно, з істотними умовами цього договору не погоджувалася судова колегія доходить висновку, що договір оренди земельної ділянки від 05.10.2018, сторонами якого є ОСОБА_7 та ТОВ Восток Агрогруп , є неукладеним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Отже, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Наведені у апеляційній скарзі припущення про те, що ОСОБА_6 могла заздалегідь підписати договір датований 05.10.2018 роком не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Не можна взяти до уваги і посилання на те, що ОСОБА_4 не може бути належним позивачем у справі.

ОСОБА_4 є спадкоємцем після ОСОБА_6 . Звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 .

Та обставина, що ОСОБА_4 за життя не отримав свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_6 у зв`язку з тим, що триває судовий розгляд цього питання не позбавляє його права на судовий захист майна належного спадкодавцю.

Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, апеляційний суд змінює розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

З ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягає відшкодування судовий збір у розмірі 768,40 грн за подання позову, а ТОВ Агрогруп підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 576,30 грн, тобто по 192,10 з кожного за подання апеляційної скарги.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскаржуване рішення підлягає зміні згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 382 , 383 , 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Восток Агрогруп - задовольнити частково .

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 04 березня 2020 року змінити, скасувавши в частині задоволених позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки №б/н від 05.10.2018 року недійсним .

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрогруп на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 768.40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрогруп судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 576,30 грн тобто по 192,10 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді - І.В. Бурлака

В.Б.Яцина

Повне судове рішення виготовлено 12.02.2021 року.