Рішення

від 03.02.2021 по справі 802/546/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 лютого 2021 р. Справа № 802/546/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Михайловського М.В.

представника позивача: Шевченка В.В.

представника відповідача: Козлачкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА"

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сегіна" (далі - ТОВ "Сегіна", товариство, позивач) до Козятинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000882200 від 18.11.2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на підставі даних акту документальної позапланової виїзної перевірки №103/22/37258767 від 21.10.2014 року, винесено оскаржуване рішення.

Однак з даним рішенням позивач не погоджується вказуючи, що висновки викладені в акті щодо відсутності правових підстав для відображення у податковому обліку операцій з поставки пального гуртуються на припущеннях податкового органу. В той час, як товариством надано всі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Ухвалою від 02.03.2015 р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.03.2015 р.

23.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 08.04.2015 р.

08.04.2015 р. надійшли заперечення відповідача, в яких вказано, що перевіркою встановлено та підтверджено допущені товариством порушення діючого законодавства. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та не підлягає скасуванню, відповідно, позов задоволенню.

08.04.2015 р., 20.04.2015 р., 29.04.2015 р., 15.05.2015 р. протокольними ухвалами суду оголошувались перерви в судовому засіданні до 20.04.2015 р., 29.04.2015 р., 15.05.2015 р., 26.05.2015 р. відповідно.

26.05.2016 р. прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, за наслідком розгляду якої Вінницьким апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 08.09.2015 р. про залишення її без задоволення, а постанови ВОАС від 26.05.2015 р. - без змін.

В подальшому, рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржені до суду касаційної інстанції, за наслідком розгляду яких ВС прийнято постанову від 04.09.2020 р., якою касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову ВОАС від 26.05.2015 р. та ухвалу ВААС від 08.09.2015 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд вказав, що оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному випадку вимагає ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, здійснював прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності. Зокрема, зазначено, що судами не з`ясовано наявність журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни; журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС; актів матеріально-відповідальної особи про прийняті нафтопродукти; товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти); довіреностей, що видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю, які є обов`язковими при операціях з поставки нафтопродуктів згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказ Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, а також Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 червня 2007 року № 271/121.

Таким чином, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

18.09.2020 р. ухвалою суду прийнято справу до провадження суддею Воробйовою І.А., визначено, що розгляд справи буде здійснюватися в порядку загального провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2020 р.

06.10.2020 р. подано відзив, в якому цитуючи акт перевірки, представник відповідача вкотре вказав на правомірність спірного рішення та наявність підстав для визначення податкового зобов`язання.

Ухвалою від 22.10.2020 р. відкладено підготовче засідання на 11.11.2020 р.

10.11.2020 р. надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що безпідставним є посилання контролюючого органу на відомості розміщені в базі даних податкового органу, оскільки такі не можуть свідчити про реальність чи не реальність господарської операції. Також зазначає, що всі необхідні первинні документи в підтвердження господарських операцій надано товариством.

Ухвалою від 11.11.2020 р. відкладено підготовче засідання на 18.11.2020 р.

18.11.2020 р. прийнято рішення про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 07.12.2020 р.

Протокольною ухвалою від 07.12.2020 р. замінено первісного відповідача Козятинське ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Вінницькій області та оголошено перерву до 10.12.2020 р.

10.12.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 18.01.21 р.

18.01.2021 р. в судовому засідання оголошено перерву до 03.02.2021 р.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи на правомірність оскаржуваного рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надані докази, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 24.09.2014 року №189 виданого Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу Козятинської ОДПІ від 22.09.2014 року №398 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "СегінаА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Київ Ліквід Петролеум" (код ЄДРПОУ 38544588) за квітень 2014 року, ТОВ "Барилит Плюс" (код ЄДРПОУ 38361609) за травень 2014 року, ТОВ "Талис Плюс" (код ЄДРПОУ 38361594) за червень 2014 року та ТОВ "Антарес" (код ЄДРПОУ 31037491) за липень 2014 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що ТОВ "Сегіна" на порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) на загальну суму 11 348 339 грн.:

- в податковій декларації з ПДВ за квітень 2014 року (вх. від 19.05.2014р. № 9028274913) на суму ПДВ 115 136 грн.

- в податковій декларації з ПДВ за травень 2014 року (вх. від 02.07.2014р. № 9037408897) на суму ПДВ 5 432 733 грн.

- в податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року (вх. від 16.07.2014р. № 9040579238) на суму ПДВ 4 642 819 грн.

- в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року (вх. від 20.08.2014р. № 9048624690) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх від 11.09.2014р. № 9052113678) на суму ПДВ 1 157 651 грн.

За результатами перевірки позивача складено Акт №103/22/37258767 від 21.10.2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 , п.200.1, п. 200.2 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки №103/22/37258767 від 21.10.2014 року Козятинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницький області винесене податкове повідомлення-рішення від 18.11.2014 року № 0000882200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 17 022 509,00 грн., в тому числі за основним платежем - 11 348 339,00 грн., та штрафними санкціями - 5 674 170,00 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням TOB "Сегіна" звернулося до Головного управління ДФС у Вінницькій області із скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000882200 від 18.11.2014 року Козятинської ОДПІ (Калинівське відділення).

За наслідком розгляду якої, рішенням за вих. № 54/10/02-32-10-04 від 15.12.2014 року, податкове повідомлення-рішення № 0000882200 від 18.11.2014 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

В подальшому, TOB "Сегіна" направлено до Державної фіскальної служби України скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги та рішенням від 20.02.2015 року за № 3545/6/99-99-10-01-04-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000882200 від 18.11.2014 року Козятинської ОДПІ, а скаргу - без задоволення.

Наслідком чого стало звернення до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд виходить з наступного.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1. ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. 198.1. ст. 198 ПК України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. В свою чергу,

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Оцінюючи спірне рішення, суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами щодо придбання палива.

При цьому, судом встановлено, що між позивачем та :

- ТОВ " Київ Ліквід Петролеум" укладено ідентичні договори поставки від 27.03.2014 року №33/14-П та від 20.04.2014 року №97/14-П;

- ТОВ "Барилит Плюс" укладені ідентичні договори поставки №01/38-НП від 01.05.2014 року, №01/91-НП від 01.05.2014 року та №21/42-НП від 21.05.2014 року;

- ТОВ "Таліс Плюс" укладений договір поставки №01/06-35П від 01.06.2014 року;

- ТОВ "Антарес" укладено договір поставки нафтопродуктів №ДГ-0107-43 від 01.07.2014 року.

Предметом даних договорів було зобов`язання контрагентів передати у власність позивача нафтопродукти, а останній зобов`язаний був прийняти і оплатити їх вартість.

За умовами договорів укладених між позивачем та ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Таліс Плюс", ТОВ "Антарес" поставка нафтопродуктів здійснювалась на умовах EXW Інкотермс 2010, резервуари ПАТ "Дніпронафтопродукт" та інших нафтобаз, що належать цьому підприємству на праві власності чи користування (підпункт 4.2). Передача нафтопродуктів здійснюється шляхом підписання актів приймання-передачі (підпункт 2.1.1). Оплата нафтопродуктів здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення коштів на рахунок продавця протягом 120 днів з дати підписання актів приймання-передачі (пункт 5.1). Ціна товару є договірною та вказується в додаткових угодах до договору (пункт 5.5).

Зокрема, на виконання взятих зобов`язань за відповідними договорами, між позивачем та контрагентами підписані та скріплені печатками додаткові угоди:

1) №140430000000049 від 27.03.2014 року до договору № 33/14-П від 27.03.2014 року про поставку газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ в кількості 27,010 т. на суму без ПДВ 244440,50 грн.

Всього на суму 293328,60 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 48888,10 грн. ( т. 1 а.с.128).

2) №140430000000052 від 20.04.2014 року до договору № 97/14-П від 20.04.2014 року про поставку газу вуглеводневого скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ в кількості 36,400 т. на суму без ПДВ 331240,00 грн.

Всього на суму 397488,00 грн., в тому числі ПДВ 66248,000 грн. (т 1 а.с.131).

3) №140531000000189 від 21.05.2014 року до договору № 21/42-НП від 21.05.2014 року про поставку палива моторного альтернативного "Еліт - 95 Супер" літнього в кількості 4,280 т. на суму без ПДВ 65056,00 грн.

Всього на суму 78067,20 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 13011,20 грн. (т. 1 а.с.134).

4) №1405531000000078 від 01.05.2014 року до договору № 01/38-НП від 01.05.2014 року про поставку:

- бензину автомобільного підвищеної якості А-92- Євро виду ІІ класу С товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 624,273 т. на суму без ПДВ 10206863,55 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 350,980 т. на суму без ПДВ 5773621,00 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 80,593 т. на суму без ПДВ 1325754,85 грн.;

Всього на суму 20767487 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 3461247,88 грн. (т. 1 а.с.137).

5) №140531000000141 від 01.05.2014 року до договору № 01/91-НП від 01.05.2014 року про поставку палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 в кількості 705,724 т. на суму без ПДВ 10268284,20 грн.

Всього на суму 12321941,04 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 2053656,84 грн. (т. 1 а.с.140).

6) №140630000000056 від 01.06.2014 року до договору № 01/06-35П від 01.06.2014 року про поставку:

- бензину автомобільного підвищеної якості А-92- Євро виду ІІ класу С товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 559,396 т. на суму без ПДВ 9274785,68 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 263,423 т. на суму без ПДВ 4391261,41 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 42,901 т. на суму без ПДВ 715159,67 грн.;

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 в кількості 566,959 т. на суму без ПДВ 8356975,66 грн.

Всього на суму 27285818,90 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 4547636,48 грн. (т. 1 а.с.143).

7) №140731000000090 від 01.07.2014 року до договору № ДГ-0107-43 від 01.07.2014 року про поставку:

- бензину автомобільного підвищеної якості А-92- Євро виду ІІ класу С товару зг. з УКТЗЕД 2710124192 в кількості 119,996 т. на суму без ПДВ 1989533,68 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 104,940 т. на суму без ПДВ 1749349,80 грн.;

- бензину автомобільного підвищеної якості А-95- Євро виду ІІ класу D товару зг. з УКТЗЕД 2710124502 в кількості 4,625 т. на суму без ПДВ 77098,75 грн.;

- палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710 в кількості 133,804 т. на суму без ПДВ 1972270 грн.

Всього на суму 6945903,83 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 1157650,64 грн. (т. 1 а.с.146).

На підтвердження передачі нафтопродуктів за відповідними договорами та додатковими угодами до них сторонами складено акти приймання-передачі.

ТОВ "Сегіна" повністю оплатило вартість кожної окремої партії переданих нафтопродуктів, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 163-165, 185-192).

При цьому, після складання актів приймання-передачі поставлених нафтопродуктів контрагентами виписано та надано позивачу до кожного акту (кожної поставленої партії) податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит (а.с. 66-68).

В свою чергу, досліджуючи вищевказані господарські операції між позивачем та його контрагентами податковий орган обмежився лише доказами, які підтверджували прямі зв`язки між даними особами, однак не дослідив місце зберігання нафтопродуктів, що передавалися за договорами поставки, та порядок їх передання у власність позивачу.

Зокрема, як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.2 Договорів поставки нафтопродуктів: "Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW -резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)".

Аналогічні умови поставки були відображені в додаткових угодах.

Згідно Правил ІНКОТЕРМС-2010, "EXW (EX Works (... Named place)) Франко завод (…назва міста). Термин "Франко завод" означає, що продавец вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці , коли він надасть товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому визначеному місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. п.). Продавец не відповідає за погрузку товара на транспортний засіб , а також за митну очистку товару для експорту".

Таким чином, за умовами поставки було визначено надання в розпорядження нафтопродуктів в місці їх зберігання, а саме, на нафтобазах "Дніпронафтопродукт".

При цьому, як видно із матеріалів справи, між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" укладено договір зберігання №2608 від 01.09.2011 року, за яким останнє зобов`язалось приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності позивача, і повернути їх за першою його вимогою, в тому числі і зі складів третіх осіб (т. 3 а.с. 26).

Досліджуючи питання щодо наявності Журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах позивача, суд вказує наступне.

Згідно пункту 14.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, що затверджена спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (далі- Інструкція ) матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП (додаток 34), у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня.

Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

На ТОВ «Сегіна» журнали вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах АЗС за формою N 7-НП не ведуться, так як, згідно договорів оренди АЗС місткість резервуарів для зберігання нафтопродуктів складає 25 куб. м, тобто до 100 куб. м., що підтверджується паспортами резервуарів, актами до Договору оренди автозаправної станції.

Щодо наявності актів приймання нафтопродуктів із підписами водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, актів матеріально-відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, слід зазначити, що відповідно до підпункту 10.2.1 пункту 10.2 Інструкції приймання нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

У разі відсутності розходження між фактично прийнятою кількістю нафтопродукту і кількістю, зазначеною у ТТН, оператор проставляє час надходження автоцистерни на АЗС і власним підписом в накладній засвідчує її приймання. Один примірник ТТН залишається на АЗС, а два - повертаються водієві, який поставляв нафтопродукт (п. 10.2.8 п.10.2 Інструкції).

Отже прийняття нафтопродуктів, які надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за даними товарно-транспортних накладних.

При цьому, як видно із матеріалів справи приймання нафтопродуктів на АЗС ТОВ «Сегіна» здійснювалось за даними товарно-транспортних накладних.

Товарно-транспортні накладні містять відомості про об`єм, масу, густину та температуру нафтопродуктів, підписи уповноважених осіб за відпуск та прийняття нафтопродуктів.

Як пояснено позивачем, через відсутність невідповідності, при прийманні нафтопродуктів в квітні-липні 2014 року на АЗС ТОВ «Сегіна» , акти приймання нафтопродуктів/акти про прийняті нафтопродукти не складались.

В підтвердження факту надходження нафтопродуктів у матеріалах справи містяться витяги із Журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС позивача (т. 3 а.с 144- 172).

Щодо ведення товарних книг ведення обліку нафтопродуктів, то тут суд вказує, що згідно підпунктів 16.1 -16.3 пункту 16 Інструкції, матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках.

Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи.

Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються:кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки.

Відтак, враховуючи процитовані вище норми товарні книги для ведення обліку на АЗС, товариством не велись.

Щодо питання наявності довіреностей, які видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, то тут суд зазначає наступне.

Пунктом 8.3 статті 8 Статуту ТОВ «Сегіна» визначено, що директор має наступні повноваження: без доручення здійснювати дії від імені Товариства; представляти Товариство у відносинах з юридичними і фізичними особами України та інших держав щодо питань діяльності Товариства в межах своєї компетенції.

При цьому, всі акти приймання-передачі нафтопродуктів від Постачальників ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» за квітень 2014 року, ТОВ «Барилит Плюс» за травень 2014 року, ТОВ «Талис Плюс» за червень 2014 року та ТОВ «Антарес» за липень 2014 року по договорам поставки на ТОВ «Сегіна» підписував директор, якій уповноважений на це Статутом підприємства. (Копії актів акти приймання-передачі нафтопродуктів подавались разом з позовною заявою і містяться в матеріалах справи.)

В свою чергу, видача підприємством довіреностей на ім`я операторів АЗС, для приймання нафтопродуктів від перевізників безпосередньо на АЗС, не передбачена Розділом 10 «Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» , яким регулюється порядок приймання і відпуску нафтопродуктів на автозаправних станціях.

Окремо, суд вказує й на таке.

Питання контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах регулюються «Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України), яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 04 червня 2007 року №271/121.

Підпунктами 6.1.6 та 6.5.5 даної Інструкції визначено, що у разі встановлення невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів, що надійшли, вимогам нормативних документів вантажоодержувач зупиняє подальше приймання і складає акт, у якому зазначає кількість нестандартної продукції і перелік показників якості, згідно з якими встановлено невідповідність якості вимогам нормативних документів.

Допускається, до приїзду представника вантажовідправника, приймання нафти та/або нафтопродукту, які за якістю не відповідають вимогам нормативних документів, до окремих зачищених резервуарів (за наявності акту на зачищення резервуара).

У разі невідповідності якості нафтопродуктів, що надійшли на АЗС, та наявності підтоварної води вони повертаються вантажовідправнику. Усі витрати в цьому випадку покладаються на вантажовідправника.

У зв`язку із відсутністю фактів встановлення невідповідності нафтопродуктів, що надходили на АЗС ТОВ "Сегіна" в період з квітня -липень 2014 р., акти приймання та/або нафтопродуктів за якістю, позивачем не складались.

Також досліджуючи питання стосовно місця навантаження і розвантаження газу за договорами укладеними між контрагентами та позивачем, суд вказує, що такі вказані в товарно - транспортних накладних за період з квітня - липень 2014 р.

Окрім того , суд звертає увагу, що податковий орган надаючи оцінку господарським операціям між ТОВ " Київ Ліквід Петролеум", ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Таліс Плюс" та ТОВ "Антарес" та позивачем, не звернув увагу на умову договорів стосовно місця зберігання нафтопродуктів, що передавалися за договорами поставки, та не дослідив умови та порядок їх передання у власність позивачу.

Так, відповідно до пункту 4.2 Договорів поставки нафтопродуктів: "Товар поставляється Покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній Додатковій угоді до Договору, на умовах: EXW -резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)".

Аналогічні умови поставки були відображені в додаткових угодах.

Отже, за умовами поставки було визначено надання в розпорядження нафтопродуктів в місці їх зберігання, а саме на нафтобазах "Дніпронафтопродукт".

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ "Дніпронафтопродукт" укладено договір зберігання №2608 від 01.09.2011 року, за яким останнє зобов`язалось приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності позивача, і повернути їх за першою його вимогою, в тому числі і зі складів третіх осіб .

За умовами вищевказаних договорів, ТОВ " Київ Ліквід Петролеум", ТОВ "Барилит Плюс", ТОВ "Таліс Плюс" та ТОВ "Антарес" є вантажовідправниками в розумінні п. 11.5 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України" від 14.10.1997р. № 363.

Відтак, суд вважає необґрунтованим посилання контролюючого органу на ту обставину, що до перевірки позивачем не надано доказів на підтвердження переміщення нафтопродуктів від контрагентів до ТОВ "Сегіна", оскільки такі докази стосуються господарських стосунків ПАТ "Дніпронафтопродукт", як зберігача переданого товару, та не були предметом проведеної позапланової перевірки.

Відповідно до п. 2.1.3, п. 2.1.4 договору зберігання №2608 від 01.09.2011 року, між ПАТ "Дніпронафтопродукт" та ТОВ "СЕГІНА", відпуск товару здійснюється зі складів третіх осіб відповідно до заявок позивача (усних чи письмових) залізничним або автомобільним транспортом.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сегіна" зверталось до ПАТ "Дніпронафтопродукт" із заявками щодо надання дозволу на навантаження автомобілів нафтопродуктами, із зазначенням відповідної нафтобази.

Подальше транспортування нафтопродуктів безпосередньо на автозаправні станції позивача для роздрібної реалізації здійснювалось товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" на підставі договору №7 від 02.01.2013 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 2 а.с. 42), а також товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Вей" на підставі договору №Е06/13 від 18.03.2013 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом (т. 2 а.с. 57) та підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, що додані до матеріалів справи.

В контексті наведених обставин, суд доходить висновку, що зазначені господарські операції фактично відбулись та спрямовані на задоволення позивачем власних потреб у господарській діяльності, оскільки позивач здійснював подальшу реалізацію нафтопродуктів на АЗС, які перебували у користуванні товариства.

Щодо посилання контролюючого органу на відсутність у позивача паспортів якості нафтопродуктів, суд зазначає, що відповідно до п. 5.6 Інструкції з контролювання якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України №271/121 від 04.06.2007 року, паспорти якості, які видані вантажовідправником по одному примірнику від кожної партії нафти та/або нафтопродукту, зберігаються в організації не менше трьох місяців після реалізації даної партії нафтопродукту. Відтак, після закінчення вказано терміну позивачем були знищені паспорти якості нафтопродуктів, оскільки була відсутня необхідність їх подальшого зберігання.

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків та помилок в оформленні товаросупровідних документів, суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Зазначена правова позиція відображена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, останні не були визнані банкрутом, знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та були зареєстроване платником податку на додану вартість. Відтак, підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Отже, первинними бухгалтерськими документами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому, на думку суду, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Однак, відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача та доказів, які виключають право позивача на формування витрат для цілей визначення податкового кредиту.

Посилання відповідача на відсутність у названого постачальника об`єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності їх за місцезнаходженням, відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, позивач не зобов`язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб`єктами, які здійснюють постачання товарів чи робіт цим контрагентам, не зобов`язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, доводи податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження. Відтак, спірне рішення прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 0000882200 від 18.11.2014 року

Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" (вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37258767) 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) сплаченого при зверненні до суду судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕГІНА" (вул. Київська, 1, с. Корделівка, Калинівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 37258767).

Відповідач : Головне управління ДПС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454).

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна