Рішення

від 19.10.2020 по справі 160/9648/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Справа № 160/9648/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 від 01.06.2020р. за № б/н, незаконними та протиправними;

- визнати протиправним та скасувати припис винесений Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області від 03.06.2020 р. за № 124/2-10/20.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області Сабадаш Людмилою Іванівною та державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області Савранською Людмилою Володимирівною, на підставі ухвали слідчого судді Магдалинівського району Дніпропетровської області від 10.04.2020р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України під час використання земельної ділянки площею 7,710 га. (кадастровий номер 1222387000:01002:0145), що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, про що складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 01.06.2020р. за № б/н. Перевіркою встановлено, що земельна ділянка площею 7,710 га. (кадастровий номер 1222387000:01002:0145), що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, на момент обстеження самовільно використовується громадянином ОСОБА_1 , що є порушенням вимог ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України. Винесено оскаржуваний припис за № 124/2-10/20, яким позивача зобов`язано в термін до 04.06.2020р. не приступати до використання земельної ділянки площею 7,710 га. (кадастровий номер 1222387000:01002:0145), що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, без документа що посвідчує право на неї та державної реєстрації.

Позивачем зауважено, що при проведенні позапланової перевірки дотримання позивачем вимог природоохоронного законодавства в частині приведення у відповідність згідно чинного законодавства документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельні ділянки, відповідач вийшов за межі наданих повноважень, оскільки відповідач не наділений повноваженнями щодо державного нагляду (контролю) у сфері земельного законодавства.

Окрім цього, зауважено, що позивач не використовував та не використовує земельну ділянку площею 7,710 га. (кадастровий номер 1222387000:01002:0145), яка розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, належних доказів використання земельної ділянки саме ОСОБА_1 матеріали перевірки не містять, отже відсутній сам факт користування земельною ділянкою самовільно позивачем.

Звернуто увагу, що формлення припису у вигляді загальних формулювань встановлених порушень норм законодавства без конкретного опису такого порушення та вимога про усунення порушень норм законодавства без зазначення конкретних дій, які повинна вчинити особа, є недопустимими, з врахуванням обов`язку його виконання особою, якій спрямована вказана вимога та можливості притягнення її до кримінальної відповідальності за невиконання вимог цього припису.

Також позивач вважає протиправними дії відповідача по складанню розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення складений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покрову (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу , оскільки позивач не є ні власником, ні землекористувачем такої земельної ділянки.

Отже, позивач вважає складений за результатом позапланової перевірки припис незаконним, прийнятим не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законодавством, а дії відповідача по складанню розрахунку протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

29.09.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Зазначив, що Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області наділена повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в сфері земельного законодавства.

При цьому, у зв`язку із встановленими фактами використання позивачм на власний розсуд земельної ділянки, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 10 квітня 2020 року у справі № 179/557/20, відповідно резолютивної частини якої надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні виїзної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, в тому числі встановлення суми матеріального збитку, завданого під час використання земельної ділянки загальною площею 7,710 га (кадастровий номер № 1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належить Топчинській сільській раді Магдалинівського району Дніпропетровської області. Проведення вказаної перевірки було доручено саме Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області.

В адміністративному позові безпідставно зазначено, що відповідач сформував вимоги про усунення порушень у вигляді загальних формулювань, оскільки з тексту самих приписів вбачається, що відповідач прямо вказує на спосіб, яким порушення має бути усунено, отже і формальне оформлення оскаржуваного припису також не знайшли свого підтвердження.

Також відповідач вважає, що вимога позивача щодо визнання дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки розрахунки розміру відшкодування збитків не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не мають юридичного характеру та безпосередньо не стосуються прав та обов`язків позивача, тому такі позовні вимоги не можуть бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області на підставі згідно із ст. 20 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст. 6 Закону України Про основні засаи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, яке затверджено наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 року № 230, на підставі ухвали слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10.04.2020 року у справі № 179/557/20, наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 19.05.2020 року № 282-П в період з 22.05.2020 по 01.06.2020 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України під час використання земельної ділянки площею 7,710 га (кадастровий номер №1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В ході проведення позапланової перевірки Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області встановлено, що громадянин ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 7,710 га (кадастровий номер №1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області для вирощування сільськогосподарських культур без правовстановлюючих документів, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України (Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 01.06.2020р. за № б/н).

До Акту перевірки долучено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у розмірі 11 247,96 грн.

03.06.2020р. відповідачем, винесено оскаржуваний припис за № 124/2-10/20, яким позивача зобов`язано:

- в термін до 04.06.2020 року не приступати до використання земельної ділянки площею 7,710 га. (кадастровий номер 1222387000:01002:0145), що розташована на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, без документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації;

- в термін до 04.08.2020 року укласти договір на оренду земельної ділянки площею 7,710 га (кадастровий номер (кадастровий номер №1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Не погоджуючись із діями відповідача по здійсненню заходів державного контролю та винесеним приписом, складеним розрахунком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з таких вимог чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеномуКонституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Згідно пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі- Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Приписами підпункту 2 пункту 4 Положення № 275 передбачено, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, серед іншого: про охорону земель, надр, зокрема щодо: здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; з питань поводження з відходами

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 275).

Діяльність Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області регламентується Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, яке затверджено наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230 (надалі - Положення).

Відповідно до Положення, Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується.

Повноваження Інспекції поширюються на територію Автономної Республіки Крим, відповідних областей, міст Києва та Севастополя, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Пунктом 2 частини 2 глави II Положення визначено, що відповідач здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо:

консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь;

виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок;

здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій;

використання та охорони надр.

З аналізу наведених норм слід прийти до висновку, що Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області наділена повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в сфері земельного законодавства.

При цьому, варто наголосити, що, в даному випадку, захід державного нагляду (контролю) здійснювався щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства під час використання земельної ділянки на території Топчинської сільської ради Магдалінівського району Дніпропетровської області, а не господарської діяльності позивача.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регламентуютьсяЗаконом України від 19.06.2003 Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон № 963-IV).

Згідно зі ст. 9 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема: проведення перевірок.

Статтею 10 Закону України від 19.06.2003 № 963-IV визначено права державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону №963-IV, самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відтак, визначальними ознаками порушення вимог законодавства України про охорону земель у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки є її фактичне використання особою без достатніх правових підстав.

Згідно із статтею 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991 № 1264-XII, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про використання та охорону земель.

Частина перша статті 188 Земельного кодексу України виокремлює, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 6 статті 7 цього Закону передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Згідно із ч.7 ст.7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону №877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Частина 9 статті 4 Закону №877-V вказує, що невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом.

Частиною 1 статті 8 Закону №877-V визначено повноваження органу державного нагляду (контролю). Так, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; надавати (надсилати) суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб`єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Згідно з абз.5 ст.11 зазначеного Закону, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

По своїй суті, припис - це інструкція для суб`єкта господарювання з наведеним переліком дій, що спрямовані на усунення виявлених за результатами заходу державного контролю порушень.

Щодо тверджень позивача, що він самовільно не використовує земельну ділянку загальною площею 7,710 га (кадастровий номер № 1222387000:01:002:0145), розташовану на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, суд зазначає, що такі твердження спростовуються ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2020 року у справі № 179/557/20, відповідно до мотивувальної частини якої у кримінальному провадженні № 12019040470000591, внесеному до ЄРДР 28 листопада 2019 року, встановлено, що у продовж 2018-2019 років, невстановленою особою, самовільно, без правовстановлюючих документів, здійснювалось використання земельної ділянки, комунальної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 7,710 га (кадастровий номер № 1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що згідно з рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_2 та передана у власність територіальної громади Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В ухвалі від 10 квітня 2020 року також зазначено, що за час життя ОСОБА_2 , земельну ділянку, на підставі договору оренди, використовував позивач - ОСОБА_1 .

Після реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку за Топчинською сільською радою Магдалинівського району Дніпропетровської області (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 128976467), ОСОБА_1 було попереджено про заборону її використання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів спави, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області встановлено, що вказану земельну ділянку ОСОБА_1 продовжує використовувати на власний розсуд.

У зв`язку із встановленими фактами Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області було постановлено ухвалу від 10 квітня 2020 року у справі № 179/557/20, відповідно резолютивної частини якої надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні виїзної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, в тому числі встановлення суми матеріального збитку, завданого під час використання земельної ділянки загальною площею 7,710 га (кадастровий номер № 1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, що належить Топчинській сільській раді Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Також, Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області проведення вказаної перевірки було доручено Державній екологічній інспекції у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини першої статті 129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частинами першою, другою, четвертою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області встановлено факт самовільного використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,710 га (кадастровий номер № 1222387000:01:002:0145), розташованої на території Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, інспекцією було приписано не приступати до її використання без документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації (пункт 1 оскаржуваного припису) та укласти договір на оренду вказаної земельної ділянки (пункт 2 оскаржуваного припису).

Отже, суд не приймає до уваги твердження позивача про формальне оформлення оскаржуваного припису, оскільки з тексту самого припису вбачається, що відповідач прямо вказує на спосіб, яким порушення має бути усунено, з посиланням на статті Земельного кодексу України.

Відтак, з огляду на зазначене вище, з урахуванням законного обґрунтування відповідачем вимог пунктів припису від 03.06.2020 року за № 124/2-10/20, припис визнається судом правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 від 01.06.2020р. за № б/н, незаконними та протиправними, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки позивачем на території Топчинської сільської ради Магдалінівського району Дніпропетровської області, розмір шкоди становить 11 247,96 грн.

Визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, визначається Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963.

За змістом частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У цьому випадку розрахунок розміру шкоди не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Зазначений розрахунок не породжує обов`язкових юридичних наслідків, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не може бути предметом спору, а тому дії щодо його складення також не несуть наслідків для позивача.

Такі дані розрахунку можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про стягнення сум збитків, в основу яких покладені згадувані дані розрахунку.

Отже, предметом оскарження відповідно до статті 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про відповідне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2018 року у справі №398/3581/13-а (адміністративне провадження № К/9901/1935/18) відповідно до якої позовна вимога про визнання нечинними та скасування розрахунків розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, не може бути предметом спору в адміністративній справі, оскільки розрахунок розміру шкоди не є адміністративно-правовим актом, який спричиняє будь-які правові наслідки для суб`єкта господарювання, та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні вказаної норми, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що вимога про визнання дій Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області щодо складання розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 від 01.06.2020р. за № б/н, незаконними та протиправними задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Україн, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що в задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису - відмовити.

Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.В. Кальник

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя В.В. Кальник

19.10.2020

Рішення не набрало законної сили 19 жовтня 2020 р.

Суддя В.В. Кальник