Постанова

від 02.02.2021 по справі 826/3012/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3012/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Імпреза Полісервіс до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпреза Полісервіс (далі - позивач, ТОВ Імпреза Полісервіс ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 №0006452207 та №0006462207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2016 по справі №826/3012/16 у задоволенні позовних вимог Товариства було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2016 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

В подальшому постановою Верховного Суду від 02.04.2019 (номер провадження №К/9901/36335/18) всі вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції було скасовано, а матеріали справи скеровано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У мотивувальній частині вказаної постанови Верховного Суду зазначено про те, що суди попередніх інстанцій: не надали належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ТОВ Компанія Лакшері Стайл , зокрема, не дослідили відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясували умови відповідних договорів та специфіки господарських операцій позивача з контрагентом; не дослідили умови придбання товару; не перевірили фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) саме у ТОВ Компанія Лакшері Стайл ; не дослідили факт проведення оплати за отриманий від контрагента товар; не дослідили питання цільового використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача та не перевірили їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не з`ясували питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору; не з`ясували наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати спірні товари у ТОВ Компанія Лакшері Стайл ; не дослідили обставини щодо того: чи контрагент позивача був спроможними виконати умови договірних зобов`язань, чи міг він реалізувати обсяг спірних товарів в обумовлені сторонами строки, чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Крім того, суди не перевірили дані щодо наявності кримінальної справи, порушеної відносно контрагента позивача - ТОВ Компанія Лакшері Стайл за фактом фіктивного підприємництва, не з`ясовано її стан та не перевірено наявність/відсутність вироку.

За наслідками нового розгляду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 18.09.2015 №0006452207 і №0006462207.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки господарські операції позивача з його контрагентом було проведено шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною Податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Імпреза полісервіс з питань дотримання ним законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Компанія Лакшері Стайл (ідентифікаційний код 38517554) за період з 01.07.2014 по 30.11.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Імпреза полісервіс - п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість в загальній сумі 358 972 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 7795 грн., за серпень 2014 року на суму 46 296 грн., за вересень 2014 року на суму 13 489 грн., за жовтень 2014 року на суму 50 267 грн., за листопад 2014 року на суму 241 125 грн.; п.п. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 323 075 грн.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 02.09.2015 №583/1-26-50-22-07-23395931 та винесено податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015:

- за №0006452207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 448 715 грн., з яких 358 972 грн. - за основним платежем та 89 743 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за №0006462207, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 403 843,75 грн., з яких 323 075 грн. - за основним платежем та 80 768, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження, ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України були прийнятті рішення, якими скарги залишенні без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи, податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об`єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов`язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Встановлені контролюючим органом порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках щодо відсутності факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Лакшері Стайл .

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з`ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов`язання на підставі таких операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 22.04.2014 між ТОВ Імпреза Полісервіс (як покупцем), в особі директора Сечкова І.В., та ТОВ Компанія Лакшері Стайл (як постачальником), в особі директора Чорного Р.В., укладено договір купівлі-продажу №22/04/14.

За умовами цього договору постачальник зобов`язується на постійній основі передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.2.1 Договору товар передається покупцю окремими партіями, які оформлюються згідно специфікації. Специфікація на товар передається покупцем та приймається постачальником по телефону або через представника постачальника.

Відповідно до п.2.2 Договору прийняття товару здійснюється шляхом підписання покупцем особисто чи через уповноважених осіб видаткових накладних.

Відповідно до п.2.3 Договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та/або пошкодження товару, переходять до покупця у момент підписання ним видаткової накладної.

Відповідно до п.2.4 Договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника, перевізника або покупця за його рахунок. Місце доставки товару узгоджується сторонами при прийнятті замовлення.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що загальна сума цього Договору складається з суми усіх видаткових накладних виписаних постачальником.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що покупець має право оплатити товар шляхом попередньої оплати на поточний рахунок постачальника або зобов`язується оплатити поставлену партію товару протягом 180 банківських днів з моменту переходу права власності на товар.

Пунктом 4.4 Договору передбачено безготівкову форму розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку зі зміною відомостей про керівника товариства-постачальника та/або зміною реквізитів сторони-постачальника між сторонами були підписані додаткові угоди до вказаного Договору: №1 від 27.05.2014, №2 від 19.06.2014, №3 від 19.08.2014 і №4 від 29.09.2014, №5 від 11.11.2014, №6 від 02.12.2014.

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаним договором позивачем надано наступні документи: специфікації, видаткові накладні (за змістом яких, предметом поставок були фарби і лакофарбові вироби в асортименті, змиваючі речовини для фарб), товарно-транспортні накладні, податкові накладні разом з витягами з Єдиного реєстру податкових накладних з відомостями про реєстрацію таких податкових накладних постачальника, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281 Товари на складі ; платіжні доручення ТОВ Імпреза Полісервіс за період з 23.07.2014 по 03.12.2014, з відомостями про перерахування ТОВ Компанія Лакшері Стайл в якості оплати за товар за відповідним договором; роздруківки електронних банківських виписок з розрахункового рахунку ТОВ Імпреза Полісервіс за аналогічні періоди.

Крім того, позивачем надано копію типового договору оренди нерухомого майна №О-10/12 від 01.05.2012, укладеного між ТОВ Імпреза Полісервіс (як орендарем) та Інститутом фізики НАН України (як орендодавцем), та додаткової угоди до такого договору оренди з відомостями про продовження його строку; копії документів (наказів про прийняття на роботу та припинення трудового договору, табелів робочого часу, відомостей про виплату заробітної плати), на підтвердження існування трудових відносин з ОСОБА_1 ; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 105 Необоротні активи та копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; копії первинних документів (видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних, експрес-накладних на відправку) - по операціях з контрагентами-покупцями товарів; реєстрів первинних документів, оформлених за наслідками реалізації (відвантаження) товарів, отриманих від ТОВ Компанія Лакшері Стайл за період з 01.07.2014 по 30.11.2014, звіту про партії товарів, сформованих по постачальнику - ТОВ Компанія Лакшері Стайл .

Аналіз наведених вище норм закону, співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

Щодо посилань апелянта на невідповідність придбаного ТОВ Імпреза Полісервіс товару з реалізованим, то колегія суддів зазначає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, висновки податкового органу про нереальність здійснення операцій задекларованих у податковій звітності ТОВ Компанія Лакшері Стайл ґрунтуються на доводах про різноплановість та невідповідність куплених та реалізованих товарів, недостатність трудових ресурсів.

Разом з тим, відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірної операції, невідповідність її дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагента позивача можливостей на виконання зобов`язань за укладеним договором.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно висновків контролюючого органу в акті перевірки відомості про показники податкової та фінансової звітності ТОВ Компанія Лакшері Стайл свідчать про декларування контрагентом позивача станом на 4-й квартал 2014 року наявності у нього достатньої кількості трудових ресурсів, а також наявність основних фондів, що в свою чергу підтверджує реальну можливість контрагента позивача здійснити поставки товарів на адресу останнього.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що перевіркою не встановлено відсутності документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентом, обов`язок ведення і зберігання яких покладено на позивача, а наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Посилання апелянта на безтоварність та фіктивність вказаної господарської операції, посилаючись на інформацію з Інформаційної системи Податковий блок та інформації, наявної в органі ДФС, колегія суддів оцінює критично, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаним контрагентом є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається, в тому числі, на зміст рішення ДФС України від 11.02.2016 №2845/6/99-99-10-01-04-25, згідно якого, під час розгляду скарг було встановлено, що на момент здійснення господарських операцій у провадженні слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області знаходилось кримінальне провадження №220141011100000126, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. В ході такого досудового розслідування встановлено, що у період 2013-2014 років невстановлені особи, діючи умисно, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації податкових зобов`язань, без мети фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності, на ім`я підставних осіб з числа громадян України, зареєстрували та придбали низку суб`єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ Компанія Лакшері Стайл .

Колегія суддів, звертає увагу, що ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду відповідач не подавав документальні докази про факт існування вироків районного суду, винесеного відносно керівників ТОВ Компанія Лакшері Стайл та/або ТОВ Імпреза Полісервіс яким би встановлювались обставини протиправної діяльності керівників вказаних товариств (зокрема, вчинення фіктивних господарських операцій з метою надання (отримання) податкової вигоди при взаємовідносинах між позивачем і вказаним контрагентом, фіктивність створення та діяльності останнього, ухилення від сплати податків внаслідок вчинення безтоварних операцій).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, з метою належного дослідження зазначених вище обставин, судом першої інстанції було витребувано у Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області письмові відомості та засвідчені копії документів, що стосуються обставин відкриття та розслідування вказаного кримінального провадження в частині, що стосується саме контрагента позивача.

У відповідь надійшов лист Головного управління від 13.12.2019 вих. №51/12-10888, за змістом якого матеріали кримінального провадження №220141011100000126 відсутні в органі Служби безпеки України, оскільки такі разом з обвинувальним актом були направлені до Прокуратури м. Києва для скерування до Печерського районного суду м. Києва.

Так, судом встановлено наявність вироку від 09.06.2015 у справі №757/14319/15-к, ухваленого Печерським районним судом м. Києва за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження №220141011100000126, зі змісту якого вбачається, що він не стосується ТОВ Компанія Лакшері Стайл та його посадових осіб.

Таким чином, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що сама лише наявність кримінального провадження не можуть бути належним та достатнім доказом нереальності господарських операцій.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування податковим органом за встановлені порушення сум грошового зобов`язання є протиправними, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 08.02.2021 року.