Рішення

від 02.02.2021 по справі 335/5221/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/5221/19 2/335/70/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ровенської В.В.,

за участю учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судового засіданні в залі суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем 01.02.2017 року, 15.02.2017 року, 20.03.2018 року були надані відповідачу ОСОБА_2 позики - грошові кошти в загальному розмірі 7 500,00 (сім тисяч п`ятсот) доларів США, про що останній надавав власноручні розписки.

Так, відповідно до складеної відповідачем розписки від 01.02.2017 року, останній зобов`язувався повернути позивачу позику в розмірі 5500 доларів США протягом шести місяців (до 01.07.2017 року), розпискою від 15.02.2017 року, відповідач зобов`язувався повернути позивачу позику в розмірі 1500 доларів США протягом шести місяців (до 15.07.2017 року).

У зв`язку з тим, що відповідач не зміг повернути позивачу в строки, встановлені у розписках і йому були ще потрібні грошові кошти, між позивачем і відповідачем було укладено угоду про погашення боргу від 28.07.2017 року, згідно з якою боржник визнав і підтвердив борг перед позивачем в загальній сумі 11 000,00 доларів США (7000 доларів США отриманих ним раніше за розписками 01.02.2017 року та від 15.02.2017 року, а також 4000 доларів США, які відповідач отримав від позивача до підписання Угоди про погашенню боргу).

Угодою про погашення боргу від 28.07.2017 року відповідач взяв на себе зобов`язання повернути борг шляхом передачі позивачу належного йому на праві власності майна, зокрема транспортних засобів.

Однак, взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав - автомобілі та довіреність відповідач до цього часу позивачу не передав. В подальшому, позивачу стало відомо, що більшість з вказаних в Угоді автомобілів відповідачу на праві власності ніколи не належали, і він взагалі не мав права передавати їх у власність позивача.

20.03.2018 року відповідач в черговий раз звернувся до позивача з проханням позичити йому 500,00 доларів США з метою переоформлення автомобілів на себе, з подальшою передачею їх у власність позивача. Факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 500,00 доларів США підтверджується розпискою від 20.03.2018 року, згідно якої, відповідач зобов`язувався повернути позивачу позику в суми 500,00 доларів США протягом одного місяця (до 20.04.2018 року).

Взяті на себе зобов`язання по поверненню боргу відповідач до цього часу не виконав. Сума заборгованості Відповідача перед позивачем станом на момент подачі позовної заяви становить 11 500 доларів США, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження. Розпочато у справі підготовче провадження та призначено підготовче судове засідання.

09.12.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову., посилаючись на те, що відповідач не визнає факт отримання грошових коштів за розписками від 01.02.2017 року, 15.02.2017 року, 20.03.2018 року. Також зазначає, що у відповідача відсутній обов`язок щодо повернення позивачу боргу в розмірі 11 000 за угодою про погашення боргу. Просив призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи з питань чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в угоді про погашення боргу від 28.07.2017 року, у розписках від 20.03.2018 року, від 01.02.2017 року, від 15.02.2017 року ОСОБА_2 чи іншою особою, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Витрати на проведення експертизи покладено на відповідача.

Ухвалою суду від 19.11.2020 року провадження по справі поновлено, оскільки матеріали справи повернуто експертною установою без виконання, у зв`язку з несплатою відповідачем ОСОБА_2 витрат по проведенню судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти позову, вказуючи на те, що дійсно відповідач брав у борг за розписками певні суми у позивача, проте взяті у борг суми повернув.

Заслухавши у судовому засіданні учасників справи, вивчивши матеріали справи, взявши до уваги обставини, викладені позивачем за текстом позовної заяви, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, враховуючи надані відповідачем у судовому засіданні пояснення, судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 01.02.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5500 доларів США строком на шість місяців, на підтвердження чого останній надав розписку про отримання вказаної суми грошових коштів, оригінал розписки перебуває у позивача та долучений до матеріалів справи (а.с. 62).

Крім того, встановлено, що 15.02.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 1500 доларів США строком на шість місяців, на підтвердження чого останній надав розписку про отримання вказаної суми грошових коштів, оригінал розписки перебуває у позивача та долучений до матеріалів справи (а.с. 63).

Також встановлено, що 20.03.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 500 доларів США строком на один місяців, на підтвердження чого останній надав розписку про отримання вказаної суми грошових коштів, оригінал розписки перебуває у позивача та долучений до матеріалів справи (а.с. 64).

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частини першої ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-63цс13, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої, другої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, як встановлено статтею 530 ЦК України.

Неможливість виконання боржником грошового зобов`язання не звільняє його від відповідальності.

Як вбачається з приписів ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Згідно ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Під час судового розгляду встановлено, щорозписки видані боржником ОСОБА_2 від 01.02.2017, 15.02.2017 року, 20.03.2018 року перебувають у володінні кредитора ОСОБА_1 , тому доводи ОСОБА_2 про виконання ним грошового зобов`язання та повернення грошових коштів кредитору суд не приймає до уваги.

Виходячи із встановлених обставин, наданих доказів і вимог матеріального закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення боргу за договорами позики від 01.02.2017, 15.02.2017 року, 20.03.2018 року є обґрунтованими та доведеними, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума боргу за договорами позики від 01.02.2017, 15.02.2017 року, 20.03.2018 року у загальному розмірі 7500 доларів США.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, враховуючи, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_4 грошові кошти за розписками від 01.02.2017, 15.02.207 року, 20.03.2018 року у загальному розмірі 7500 доларів США та не повернув вказані кошти, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за вказаними розписками у сумі 7500 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 210452 грн. 25 коп.

Крім того, встановлено, що 28.07.2017 року між ТОВ „АВТОАРТ ПЛЮС» , в особі учасника ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 була укладена угода про погашення Боргу (а.с. 59).

За умовами вказаної угоди боржник визнав і підтвердив борг перед позивачем станом на день укладання угоди в сумі 284 900 грн., що станом на 28.07.2017 року за курсом НБУ становить 11 000 доларів США.

Угодою про погашення боргу від 28.07.2017 року передбачено, що боржник передає кредитору належне йому на праві власності майно (перелічене в угоді).

За змістом позовних вимог взяті за угодою від 28.07.2017 року зобов`язання боржник не виконав.

Тому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 суму боргу визначену в угоді.

Разом з цим, як свідчить зміст угоди про погашення боргу від 28.07.2017 року, остання укладена між ТОВ „АВТОАРТ ПЛЮС» (боржник), в особі учасника ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 (кредитор), а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за цією угодою з відповідача ОСОБА_2 , як фізичної особи, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог у розмірі 2104 грн. 52 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму боргу у сумі 7500 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом гривні станом на день ухвалення рішення 210452 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2104 грн. 52 коп.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Повний текст судового рішення складено 12.02.2021 року.

Суддя Ю.В. Геєць