Постанова

від 02.02.2021 по справі 937/2150/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 02.02.2021 Справа № 937/2150/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №937/2150/20 Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.

Провадження № 22-ц/807/273/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Мелітопольського управління, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ , Новомиколаївська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, про визнання протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Мелітопольського управління, треті особи: ТОВ Таврічеське МБ , Новомиколаївська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, про визнання протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог з урахуванням уточнень ОСОБА_2 зазначав, що йому як громадянину України - члену колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) КСП Мелітопольський на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 210076 від 21 грудня 2004 року належить право на земельну частку (пай) КСП Мелітопольський , розміром 13,27 в умовних кадастрових гектарах. Відповідно до План - схеми земельної частки (паю), розташованого на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області (по колишньому КСП Мелітопольський) контур 164, землі сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя рілля, гр-на ОСОБА_1 земельна ділянка була сформована.

Позивач використовує вищезазначену земельну ділянку з 2005 року, про що свідчить договір оренди земельної частки (паю) від 01 березня 2005 року, укладений з Селянським (Фермерським) господарством Таврічеське . Починаючи з лютого 2017 року по теперішній час земельна ділянка знаходиться в оренді у ТОВ Таврічеське МБ , згідно до типового договору № 2150 оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2017 року.

Під час оформлення право власності на земельну ділянку (на стадії розроблення документації із землеустрою) стало відомо, що земельна ділянка, виділена для ОСОБА_1 відповідно до План-схеми Новомиколаївської сільської ради, вже має кадастровий номер, а саме: 2323082400:01:010:0008. При візуалізації зображення земельної ділянки з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 з Публічної кадастрової карти України та План - схеми земельної частки (паю) Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області позивачу стало зрозуміло, що земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 знаходиться в контурі, відведеної йому земельної ділянки.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речових прав на земельну ділянку, земельна ділянка має цільове призначення: 16 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам або юридичний особам), форма власності: державна, площа земельної ділянки 12.6155 га.

Згідно до п. 9 ст. 23 ЗУ Про Державний земельний кадастр при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер, тобто державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номер 2323082400:01:010:0008 вже відбулась.

На підставі виявленої інформації, позивач з метою досудового врегулювання спору, звернувся з запитом № 07/09 від 07 вересня 2019 року до Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

17 вересня 2017 року позивачем було отримано відповідь Відповідача № 983/119-19 від 13 вересня 2019 року, в якому відповідач посилався на накази Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру № 59 від 21.02.2019 № 129 від 13.05.2019 , як на підставу проведення інвентаризації та подальшої державної реєстрації.

Не погоджуючись з позицією викладеною у вищезазначеному листі, позивач повторно звернувся до відповідача та ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області: запитом № 26/09 від 26.09.2019р., оскільки відповідно до п. 1 Наказу Державної служби з питані геодезії, картографії та кадастру № 59 від 21.02.2019р. Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності , далі - Наказ, було заплановано проведення у 2019 році інвентаризації на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1.

Додатком № 1 до Наказу встановлено проведення інвентаризації у Запорізькій області Мелітопольського району лише території Мирненської селищної об`єднаної територіальної громади в той час, як земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 знаходиться н території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольський району Запорізької області.

У відповідь на запит № 26/09 від 26 вересня 2019 року позивачу надійшов лист від відповідача № 1070/119-19 від 10 жовтня 2019 року, з повторним посиланням на накази Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру № 59 від 21.02.2019р., № 129 від 13.05.2019 року.

Від Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області станом на 15.03.2020 жодної відповіді не надійшло.

ОСОБА_2 зазначав, що здійснивши державну реєстрацію земельної ділянки відповідач унеможливив державну реєстрацію для позивача, що в свою чергу приводить до ряду непорозумінь з Новомиколаївською сільською радою та ТОВ Таврічеське МБ , оскільки з моменту державної реєстрації позивач не має жодного відношення до земельної ділянки.

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати дії Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області в частині інвентаризації земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 та подальшої її реєстрації - протиправними. Зобов`язати Міськрайонне управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію та запис у Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 травня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Семенівську сільську раду Мелітопольського району Запорізької області.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року позов задоволено.

Визнано дії Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в частині інвентаризації земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 та подальшої її реєстрації - протиправними. Зобов`язано Міськрайонне управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію та запис у Поземельній книзі земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі Наказів Державної служби з питань геодезії картографії та кадастру № 59 від 21 лютого 2019 року, № 129 від 13 травня 2019 року була проведена інвентаризація земель сільськогосподарського призначення державної форми на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та здійснена державна реєстрація земельної ділянки загальною площею 12,6155 га кадастровий номер 2323082400:01:010:0008, замовником якої виступало Міськрайонне управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. У зв`язку з наведеним, позивач просив визнати дії Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м.Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області протиправними в частині інвентаризації земельної ділянки та її державної реєстрації у Поземельній книзі за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008. Враховуючи предмет та підстави даного позову, викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року , та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі, була сформована за рахунок земель колишнього КСП Таврія . Проте, з копії сертифікату, який міститься в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 належить право на земельну частку (пай) саме за рахунок земель КСП Мелітопольський . Крім того, посилання позивача на План-схему земельної частки (паю), розташованого на території Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району (Запорізької області (по колишньому КСП Мелітопольський) у контурі 164 (землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - рілля) та твердження про те, що відповідна земельна ділянка була сформована, спростовується саме наявністю у нього сертифікату та, відповідно, відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку (державного акту, витягу з реєстру речових прав, тощо), що свідчить про те, що земельна частка (пай) позивачу не була виділена у натурі (на місцевості). Крім того, земельна ділянка, щодо якої заявлені позовні вимоги, не була сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України.

Також, в апеляційній скарзі зазначено що судом першої інстанції неправильно застосовані норми ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, оскільки вказаною нормою визначено вичерпний перелік підстав, за яких земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується. Цими підставами є: поділ або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , не було зареєстровано протягом року з вини заявника. При цьому, з резолютивної частини оскаржуваного судового рішення вбачається, що Міськрайонне управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки. Разом з тим, відомості про визнання незаконною такої реєстрації в рішенні суду відсутні. Крім того, відповідно до абз. 5 ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким тішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Також в апеляційній скарзі міститься посилання на неналежне повідомлення ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, як юридичну особу, про дату, час та місце судових засідань, оскільки повістки судом направлялись лише на адресу міськрайонного управління, та були отриманні із значним затриманням, зокрема, судові повістку про виклик до суду на 16 квітня 2020 року управлінням було отримано 18 червня 2020 року.

У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з посиланням в апеляційній скарзі на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 була сформована за рахунок земель колишнього КСП Таврія , та позивач будучи членом КСП Мелітопольський не має жодного відношення до цієї земельної ділянки, оскільки в цьому самому контуру, де знаходиться спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0007, яка належить ОСОБА_3 , та була оформлена на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого громадянину України - члену КСП Мелітопольський серії РН № 210094 від 21 грудня 2004 року. Крім того, скаржник посилається в апеляційній скарзі на технічну документацію щодо складення Схеми поділу земель на земельні паї сільськогосподарського підприємства Таврія Мелітопольського районну, чим вводить в оману, як позивача так і суд, оскільки ОСОБА_2 жодного разу не зазначав, що він є членом КСП Таврія , це було зазначено лише у апеляційній скарзі.

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 використовується позивачем з 2005 року, та третьою особою з 2017 року, що підтверджується договорами оренди доданими до позовної заяви. При цьому, за результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок. Проте, жодного повідомлення з боку скаржника на адресу позивача або третьої особи не надходило. Скаржником також жодним чином не прокоментовано довідку про відсутність заборгованості по сплаті земельного податку, яка міститься в матеріалах справи.

При цьому, ОСОБА_2 частково погоджується з доводами апеляційної скарги в частині застосування судом абз. 5 ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, оскільки ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень), у зв`язку з чим просить рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року змінити та припинити усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008.

Так, приписами статті 376 ЦПК України визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Частиною 6 вказаної статті передбачено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки ОСОБА_1 в суді першої інстанції вимог щодо припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008 не заявлялось, вони не можуть бути прийняті та розглянуті під час апеляційного перегляду рішення.

Представник ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області - Бакум Д.О. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити її з вищевказаних підстав.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 225-229), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Так, ч. 1 ст. 264 ЦПК України встановлено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, до яких, зокрема відносять питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п.п. 1,2,3,4 зазначеної статті).

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Проте, дослідивши зміст оскаржуваного рішення, колегією суддів встановлено порушення вищенаведених вимог та занадто формальне вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не встановлено по справі жодних обставин. Крім того, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , та зобов`язавши відповідача скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, суд першої інстанції послався на законодавчі акти, які регулюють правовідносини щодо скасування актів, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) від 27 грудня 2004 року, ОСОБА_1 як члену КСП Мелітопольський Новомиколаївської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Мелітопольський розміром 13,27 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а.с. 4).

З договору оренди земельної частки (паю) від 01 березня 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 (Орендодавець) за плату передав а СФГ Таврічеське (Орендар) прийняло в оренду земельну ділянку розміром 13,27 гектарів, вартістю 138061,12 грн. на обумовлений договором строк (а.с. 5).

З типового договору № 2150 оренди земельної частки (паю) від 01 лютого 2017 року також вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі вищезазначеного акту на право на земельну частку (пай) на право на земельну частку (пай) як орендодавець передав, а ТОВ Таврічеська МБ як орендар прийняв в оренду земельну частку (пай) розміром 13,27 га умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виданої в натурі єдиним масивом (а.с. 8-9).

Згідно пункту 1 Наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 129 від 13 травня 2019 Про деякі питання проведення заходу з інвентаризації земель державної власності було постановлено внести зміни до наказу Держгеокадастру від 21 лютого 2019 № 59 Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності . Зокрема, п. 1 викладено у наступній редакції: Провести у 2019 році захід з інвентаризації земель державної власності, а саме: інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності на території областей України (несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі) згідно з додатком 2, що додається (а.с. 153-161).

За результатами аналізу матеріалів Місцевого фонду документації із землеустрою Міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відомостей Державного реєстру земель та Державного земельного кадастру, виконавцю робіт із заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності було надані вихідні данні про земельний масив, а саме картографічний матеріал у вигляді схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Таврія Мелітопольського району Запорізької області, за якою вбачається, що земельні ділянки у контурі земельних масивів 160-163, 164-167, 168-172 відносяться до земель запасу сільськогосподарського призначення (а.с. 140-146).

Для складання схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Таврія Мелітопольського району Запорізької області Запорізькою філією Інституту землеустрою була розроблена відповідна технічна документація, відповідно до якої було визначено контури земель які підлягали поділу на земельні частки (паї). Відповідно до даної Схеми земельний масив в контурах 160-163, 164-167, 168-172 віднесено до земель запасу, які не підлягали розподілу.

За результатами здійснення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності Мелітопольським РВВ РФ ДП Центр Державного земельного кадастру було складено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, яка була погоджена відповідно до чинного земельного законодавства та 23 серпня 2019 року внесено відомості про земельні ділянки до Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ- 2308200912020 від 29 жовтня 2020 року (а.с. 135-136).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03 жовтня 2019 року № 8-1590/15-19-СГ Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (копія додається) було затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, у тому числі на земельну ділянку кадастровий номер 2323082400:01:010:0008 (а.с. 151-152).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначив, що здійснивши державну реєстрацію земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 2323082400:01:010:0008, відповідач унеможливив для ОСОБА_1 державну реєстрацію, оскільки вона знаходиться в контурі, відведеної ОСОБА_1 земельної ділянки, яку останній щодо інвентаризації та подальшої реєстрації ділянки протиправними, та зобов`язати відповідачу скасувати державну реєстрацію цієї ділянки.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України , частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту повинен гарантувати особі відновлення порушеного права або можливість отримання відповідного відшкодування.

Так, за приписами ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що, законодавець передбачив, що ухвалення зазначеного судового рішення обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Між тим вимоги про припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки кадастровий номер ОСОБА_1 у позовній заяві не заявлялось.

Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права і його вимоги сформульовані таким чином, що у суду відсутні можливості дотриматись положень частини другої статті 5 ЦПК України і обрати спосіб захисту цього права, який би не суперечив закону.

Крім того, колегія суддів також вважає за необхідним зазначити, що обґрунтувавши підстави свого позову, ОСОБА_1 зазначив, що земельна ділянка, яка виділена для нього відповідно до план-схеми Новомиколаївської сільської ради (а.с. 10), знаходиться у межах ділянки, яка інвентаризована та сформована як землі запасу за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України ).

Частиною 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, що виділена ОСОБА_1 земельна ділянка дійсно знаходиться у межах ділянки за кадастровим номером 2323082400:01:010:0008. Зокрема, позивачем не надано планово-картографічних матеріалів, та документації з землеустрою. При цьому, з технічної документації ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області вбачається, що землі, до яких увійшла земельна ділянка кадастровий номер 2323082400:01:010:0008, були сформовані за рахунок земель КСП Таврія в той час, як позивач має право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП Мелітопольський .

Також знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи.

Згідно частини 3 статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Частина 4 даної норми передбачає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною 1 статті 130 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Проте, за матеріалами справи вбачається, що судом першої інстанції судові повістки направлялись лише на адресу міськрайонного управління. Жодної повістки на адресу юридичної особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, яку рішенням зобов`язано здійснити певні дії, судом першої інстанції не направлялось. (а.. 36, 38, 55, 60).

Отже, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, який не повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи у відповідності до статті 128 ЦПК України .

Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов`язковим (ч.2 ст. 211 ЦПК України ), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 43 ЦПК України ), а згідно зі ст. 129 Конституції України , до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальностіта обов`язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Елементом належної судової процедури, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, є принцип "рівності вихідних умов" [27] або як його ще називають принцип "рівності сторін" [25, с.59] і принцип змагальності [13, с. 176]. Принцип "рівності вихідних умов" (рівності сторін) вимагає надати кожній стороні можливість представити свою справу в умовах, які не дають їй значних переваг перед її опонентом, а принцип змагальності означає, що сторони мають право знайомитися зі всіма доказами або запереченнями, що залучені до справи, висловлювати свою думку про їх наявність, зміст і достовірність у відповідній формі та у відповідний час, у разі необхідності - у письмовій формі та заздалегідь.

Отже, встановлено, що судом першої інстанції були допущені порушення норм процесуального права, які відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Відповідно до ч.1 п.п. 3,4 п. 3 ч. 3 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підлягає задоволенню, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позовних вимог ОСОБА_1 без задоволення.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1261 ,20 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області -задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2020 року по цій справі - скасувати, прийняти нову постанову, за якою:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в особі Мелітопольського управління, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Таврічеське МБ , Новомиколаївська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, Семенівська сільська рада Мелітопольського району Запорізької області, про визнання протиправними та скасування державної реєстрації земельної ділянки - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) гривню 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 лютого 2021 року.

Головуючий:

Судді: