Постанова

від 10.12.2010 по справі 2-а-4774/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4774/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд:

Під головуванням судді: Дончика В.В.,

при секретарі судового засідання: Ваталінській М.А.,

за участю:

представника позивача -Жученко Т.П.,

представника відповідача -Салтинського С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені

в с т а н о в и в :

У листопаді 2010 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Джемінай Пекеджінг Україна про стягнення адміністративно - господарської санкції у сумі 3038,89 грн. та пені у сумі 194,74 грн. за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009 рік.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки ТОВ Джемінай Пекеджінг Україна , проведеної працівниками Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів виявлено, що станом на 01.10.2010 року підприємство не зареєструвалося у відділенні Фонду відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року (далі-Порядок №70), відтак, не подало Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. не розрахована та не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1,2 ст. 19 Закону, у зв`язку з чим, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості 1-го робочого місця.

Оскільки, підприємством кошти в добровільному порядку не сплачено, Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з позовом до суду з зазначеними вимогами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити. Заявлені вимоги мотивувала обставинами, наведеними в адміністративному позові.

Представник відповідача, не погоджуючись з позовними вимогами, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідач не мав права самостійно нараховувати адміністративно-господарські санкції, оскільки таке право йому не надано законом, в той час як він має діяти у відповідності до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, представник відповідача зазначав, що відповідач не надавав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як граничний термін його подачі 1 березня відповідного року, натомість підприємство було зареєстровано у фонді аж 15 жовтня 2010 року, тобто після граничного терміну подання звіту. Також, відповідач посилався на пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у позові з обставин, вказаних в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" вiд 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон №875) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю.

Забезпечення такого права здійснюється шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (ч. 1 ст. 18 Закону №875).

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів приймається рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування (ч. 2, 3 ст. 18-1 Закону №875).

В свою чергу підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, а також відповідно до частини третьої статті 18 Закону №875 надавати державній службі зайнятості інформацію для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону №875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, і організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч. 2 ст. 19 Закону №875).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають відповідним відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів (ч. 9 ст. 19 Закону №875).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №145779 Серія А00, ТОВ "Дермінай пекеджінг України" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради, а відповідно до заяви від 15 жовтня 2010 року, відповідач зареєстрований у Фонді.

Відповідно до частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку (ч. 10 ст.19 Закону №875).

А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює більше 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю (ст. 20 Закону №875).

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч. 4 ст. 20 Закону №875).

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку (ч. 9 ст. 20 Закону №875).

Таким чином, вважаючи що ТОВ "Дермінай пекеджінг України" порушено чинне законодавство щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, що в свою чергу зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту населення, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Фонд звернувся в суд за стягненням адміністративно-господарської санкції та пені.

Наведенні вимоги позивача є обґрунтованими та відповідають чинному законодавству з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, відповідачем звітність за формою 10-ПІ до Вінницького відділення Фонду подано не було.

Окрім того, судом встановлено, що відповідач і взагалі не був зареєстрований у Вінницькому відділенні фонду.

Відтак, позивачем відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 01 жовтня 2010 року №1010

Судом зі змісту даного акта встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ТОВ "Дермінай пекеджінг України" складає більше 8 осіб (9 осіб), а тому товариство повинне бути зареєстроване у відповідному відділенні Фонду соціального захисту населення за своїм місцем знаходження (Вінницьке відділення) і при цьому повинне подавати цьому відділенню звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Також, із акту вбачається, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - особи відсутні, фонд оплати праці штатних працівників - 54,7 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 6077,78 грн. На підставі викладених даних відповідачем, самостійно було розраховано сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 3038,89 грн.

В спростування заперечень відповідача щодо відсутності у нього обов`язку щодо подання звітності за формою 10-ПІ, оскільки він був зареєстрований аж у жовтні 2010 року, на думку суду, слід зазначити наступне.

Обов`язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів витікає із Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70.

Так, частиною 3 пункту 3 цього Порядку передбачено, що новостворені роботодавці та підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, що використовують найману працю, в яких кількість працюючих, для яких це місце роботи є основним, збільшилася до восьми і більше осіб, реєструються у відділенні Фонду до 1 лютого року, що настає за роком створення або збільшення кількості працюючих.

Системний аналіз досліджених норм чинного законодавства свідчить, що підприємство, яке використовує найману працю вісім і більше осіб, повинно одразу після свого створення, але не пізніше 1 лютого року, що настає за роком створення, зареєструватися у Відділенні Фонду.

Таким чином, відповідач самостійно повинен був вчасно зареєструватися та вчасно подати відповідну звітність. Однак, останнім цього у порушення норм чинного законодавства зроблено не було. Тому, заперечення відповідача є безпідставними та не беруться судом до уваги.

Крім того, відповідачем в силу вимог ст. 71 КАС України до суду не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що у нього працювали працівники-інваліди.

З цього випливає, що відповідач в порушення вимог законодавства у сфері соціального захисту інвалідів ані вчасно на зареєструвався у Відділенні Фонду, ані подав відповідну звітність за формою 10-ПІ, ані забезпечив нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, тим більше самостійно не розрахував суму адміністративно-господарських санкцій.

Разом із тим, відповідачем також протягом 2009 року не подавалася звітність до органів центру зайнятості за формою 3-ПН, що стверджується листом Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 13 жовтня 2010 року №01-31/2543 (а.с.15).

Таким чином, із матеріалів справи вбачається бездіяльність відповідача, а також його вина у непрацевлаштуванні інвалідів, що є складовими господарського правопорушення. Товариством не здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому є правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Встановивши порушення відповідачем частини третьої статті 18, частини другої статті 19 та статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд вважає вимогу про стягнення адміністративно-господарської санкції обґрунтованою.

Крім того, з вищенаведених правових норм вбачається обов`язок роботодавця самостійно розраховувати та сплатити штрафні санкції, а судовий процес стягнення є вимушеною процедурою у випадку не сплати штрафних санкцій добровільно.

Оскільки в порушення чинного законодавства адміністративно-господарська санкція самостійно відповідачем не визначена і до 15 квітня 2009 року не сплачена, то Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно розраховано її суму, а саме 3038,89 гривень та за порушення термінів сплати нараховано пеню в розмірі 194,74 гривень.

Разом із тим, судом встановлено, що і твердження відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду є безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивач дізнався про порушення товариством законодавства про соціальний захист інвалідів з моменту реєстрації останнього, а саме з 15 жовтня 2010 року. Тому, початок перебігу строку необхідно рахувати з 15 жовтня 2010 року, а відтак, позивач його не пропустив.

Водночас, слід зазначити, що частиною 1 статті 107 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, між іншим, з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо подано заяву про поновлення цього строку, то чи є підстави для її задоволення).

Таким чином, питання щодо строків подання адміністративного позову уже було вирішено судом на стадії відкриття провадження у справі, а тому воно не входить до предмету розгляду у цій справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Доказів, які б спростовували доводи позивача та доказів проведення розрахунків відповідач суду не надав.

За сукупності наведених обставин, враховуючи те, що відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом, суд приходить до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають (стаття 94 КАС України).

Керуючись статтями 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Джемінай Пекеджінг Україна" (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 10/5, код ЄДРПОУ 34455290) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (Держбюджет м. Вінниця, р/р 31214230700002, код ЄДРПОУ 34701167, ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік ) адміністративно-господарську санкцію в розмірі 3038 (три тисячі тридцять вісім) гривень 89 копійок та пеню в розмірі 194 (сто дев`яносто чотири) гривні 74 копійки.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 15.12.10 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович

10.12.2010