Постанова

від 14.12.2010 по справі 2-а-4578/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р. Справа № 2-а-4578/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни ,

при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні

за участю представників сторін:

позивача : Ткачук О.В.

відповідача : Вознюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "Агроспецекспо"

до : Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

09.11.2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство Агроспецекспо (далі - Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі-Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000892310/0 та № 0000902310/0 від 25.10.2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 жовтня 2010 року, за результатами проведення планової перевірки Приватного підприємства Агроспецекспо з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.06.2010 року, з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість за період 01.05.2009 року по 31.06.2010 року співробітниками ДПІ у місті Вінниці, був складений акт про результати планової виїзної перевірки ПП Агроспецекспо за номером /2310/30164484.

25 жовтня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, на підставі акту №2310/30164484 від 14 жовтня 2010 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892310/0, яким визначено ПП Агроспецекспо зобов`язання з податку на прибуток в сумі 410897 (чотириста десять тисяч гривень вісімсот дев`яносто сім гривень) та № 0000902310/0, яким визначено ПП Агроспецекспо зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 24978 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень). Позивач, враховуючи численні порушення норм матеріального та процесуального права України, допущенні в ході складання акту /2310/30164484 від 14 жовтня 2010 року та прийняті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, категорично не погоджується з ними, просить визнати їх протиправними та скасувати.

29.11.2010 ДПІ у м. Вінниці надало до Вінницького окружного адміністративного суду заперечення по справі 2-а-4578/10/0270. Заперечення мотивовано тим, що ПП Агроспецекспо було порушено п.п. 5.3.9., п.5.3. ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97 ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ІV від 16.07.1999 р., п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст.7 та п.п. 7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств № 283/97 ВР від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями. Відповідач просив відмовити в задоволені позовних вимог.

29.11.2010 ПП Агроспецекспо були надані суду уточнення та доповнення до позовної заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, вказавши на те, що жодних порушень вимог чинного в даному випадку зі сторони ПП Агроспецекспо не допущено. Посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у його письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство "Агроспецекспо" зареєстровано 29 вересня 1998 року Реєстраційною палатою Вінницької міської ради за №499-р, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.09.1998 р. серія АОО №143494.

08 жовтня 1998 року ПП "Агроспецекспо" взято на податковий облік в ДПІ у м. Вінниці за №154.

У період з 10 вересня по 07 жовтня 2010 року посадовими особами ДПІ у м. Вінниці проводилась планової виїзна перевірка Приватного підприємства Агроспецекспо з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.06.2010 року, з питань дотримання законодавства з податку на додану вартість за період 01.05.2009 року по 31.06.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено Акт від 14.10.2010 №2310/30164484, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000892310/0, яким визначено ПП Агроспецекспо зобов`язання з податку на прибуток в сумі 410897 (чотириста десять тисяч гривень вісімсот дев`яносто сім гривень) та № 0000902310/0, яким визначено ПП Агроспецекспо зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 24978 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят вісім гривень).

Щодо визначення зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з пункту 1 висновку Акту перевірки (а.с. 36) Відповідач вважає, що Позивачем порушено п.п 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств", п.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 274 081 грн., в тому числі за:

- 3 квартал 2008 року в сумі 19 990 грн.;

- 4 квартал 2008 року в сумі 46 206 грн.;

- 1 квартал 2009 року в сумі 51 395 грн.;

- 2 квартал 2009 року в сумі 94 620 грн.;

- 3 квартал 2009 року в сумі 59 619 грн.;

- 4 квартал 2009 року в сумі 2251 грн.

Підстави такого висновку викладені на 8 аркуші Акту (а.с. 16), де зазначено, що Позивачем було включено до складу валових витрат витрати по переробці зерна згідно договорів на переробку давальницької сировини та актів виконаних робіт. У зазначених актах не конкретизовано зміст наданих послуг у відповідності із договором, а тому Відповідач вважає, що з наданих актів неможливо встановити фактичні витрати, понесені Позивачем.

Суд не може погодитись з такими висновками Відповідача виходячи з наступного.

01 січня 2009 року між ПП "Агроспецекспо" та ТОВ "Немирівський КХП" укладено договір (а.с. 126-127) про надання послуг по переробці давальницької сировини. Предметом даного договору є зобов`язання ТОВ "Немирівський КХП" виконати роботи по переробці зерна пшениці продовольчої на борошно та висівки та зобов`язання Позивача забезпечити останнього сировиною, прийняти та оплатити виконані роботи на умовах даного договору.

Прийняття виконаних робіт відбувалось підписанням актів здачі - прийняття робіт.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі - Закон №334) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За правилами п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно із приписами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частина 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає обов`язкові реквізити, які повинні містити первинні документи, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти виконаних робіт, які надавались під час проведення перевірки та містяться в матеріалах справи (а.с. 58-74), відповідають наведеним вище вимогам.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки від 14.10.2010 року та пояснень представників Відповідача, суми витрат по переробці зерна, понесених Позивачем, на думку Відповідача не підлягають до включення до валових витрат лише з тих підстав, що до Актів виконаних робіт не додано калькуляції наданих послуг, кошторисів, розрахунків або протоколів узгодження цін, хоча жодним нормативно - правовим актом не визначено наявність саме зазначених документів як обов"язкової передумови включення витрат до валових.

На думку суду, валові витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010 року у справі №К-13590/10 та від 27.05.2010 року у справі №К-11873/08.

Крім того, про реальність виконання умов договору від 01.01.2009 року свідчить також факт перерахунку Позивачем коштів за отримані від ТОВ "Немирівський КХП" послуги. Дана обставина не заперечувалась під час судового розгляду представниками Відповідача та підтверджується банківськими виписками (а.с. 128-134), що містяться в матеріалах справи. Крім того, на підтвердження фактичності зазначених операцій Позивачем надано копії податкових накладних (а.с. 74-89).

Окремо необхідно зазначити, що на аркуші Акту перевірки 9 (а.с. 17) зафіксовано порушення Позивачем п. 5.1 ст. 5 Закону №334, а саме не проведення останнім зменшення суми валових витрат на суму 30 810 грн. 53 коп. по отриманих товарах (роботах, послугах), так як Позивачем фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 від ТОВ "Агросвітло", яке знято з обліку 17.07.2009 року. Як вбачається з пояснень представника Відповідача, який безпосередньо здійснював перевірку та був присутній в судовому засіданні 13 грудня 2010 року, дана сума була включена Відповідачем до податкового повідомлення-рішення від 25.10.10 р. №0000892310/0, однак у висновках Акту перевірки ні в самому оскаржуваному рішенні відсутні посилання на зазначений вище пункт.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205 (далі - Порядок), за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб`єктів господарювання оформляється акт.

Вимоги до оформлення акту перевірки викладено у п. 2 Порядку. Так, у п. 2.4 Порядку містяться вимоги до висновків акту перевірки, в тому числі вимога щодо посилання у висновках на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, що порушено суб`єктом господарювання.

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій (далі - Порядок 1) затверджено наказом ДПА України від 21.06.2001 р. за №253 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758.

Згідно визначення, наведеного в п. Порядку 1, податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов`язку платника податків:

сплатити нараховану або донараховану суму податкового зобов`язання;

сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т.ч. камеральних);

сплатити суми штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов`язання;

сплатити штраф за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов`язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.

Крім того, зазначеним Порядком 1 в додатку 2 затверджено форму податкового повідомлення - рішення "Р", яке повинно містити посилання на Акт перевірки та пункт і статтю податкового та іншого законодавства, порушення яких встановлено за результатами перевірки.

Однак, ні у висновках Акту перевірки (а.с. 36), ні в оскаржуваному повідомленні - рішенні (а.с. 55), наведених вище вимог Відповідачем не дотримано, оскільки відсутнє посилання на п.5.1 ст. 5 Закону №334, який, на думку податкового органу, порушено, Позивачем.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання представника Відповідача, викладених у його письмових запереченнях (а.с. 114-117), на порушення Позивачем п.п.4.6.1 п.4.1 ст.4 та п. 5.1 ст.5 Закону №334 з підстав не здійснення останнім включення до валових доходів та зменшення валових витрат на суму 30 810 грн. 53 коп., яка, на думку Відповідача, є безнадійною заборгованістю, з огляду на те, що п.п. 2.3.2. Положення визначає обов`язок перевіряючого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб`єкта господарювання щодо встановлених порушень. А тому судом береться до уваги зміст порушення викладений саме в Акті перевірки , а не у письмових запереченнях на позов.

Щодо визначення зобов`язання з податку на додану вартість необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з пункту 2 висновку Акту перевірки (а.с. 36) Відповідач вважає, що Позивачем порушено підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), а саме було завищено податковий кредит на суму 16 666 грн., оскільки включено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

До таких висновків Відповідач прийшов, як вбачається з акту перевірки (а.с. 25-26), виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями податкова накладна має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм).

Відповідно до наданих до перевірки податкових накладних №131 від 21.05.2009р., №170 від 01.06.2009р., №182 від 08.07.2009р. отриманих ПП "Агроспецекспо" від ТОВ „Агрохім - Захист" (код ЄДРПОУ: 34788269) в графі Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця зазначено авансовий платіж , чим, на думку Відповідача, порушено пункт "е" п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, на порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, на думку Відповідача, ПП "Агроспецекспо" завищено податковий кредит на суму 16666 грн., в тому числі за:

- травень 2009 року в сумі 3333 грн.,

- червень 2009 року в сумі 8333 грн.,

- липень 2009 року в сумі 5000 грн.

Суд не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість 03.04.97 р. № 168/97-ВР, підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.6 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника та з`ясування достовірності й повноти нарахування ним зобов`язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Як вбачається із даної норми, подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов`язком покупця. Аналогічні положення містяться і в абзаці 2 пункту Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Згідно із підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість право на складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у встановленому порядку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість передбачено, що не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України Про податок на додану вартість (168/97-ВР) передбачено лише два випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної або складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого адміністративного суду України у справі № К-8023/06 від 22 квітня 2009 року.

Крім того, слід відмітити і той факт, що недоліки в податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки, не роблять податкові накладні недійсними, адже недотримання платником податків порядку, встановленого підпунктом 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення податкової інспекції, так як згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, саме на момент перевірки платника податку.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Аналогісна правова позиція викладена в Узагальненні судової практики Вищого адміністративним судом України Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби від 08.10.2008 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами, встановленими частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративному судочинства України, передбачено якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративному судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).

З огляду на усе вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протипраними та скасувати:

- податкове повідомлення - рішення від 25.10.2010 року №0000902310/0;

- податкове повідомлення - рішення від 25.10.2010 року №0000892310/0;

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Агроспецекспо" 3 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови оформлено: 20.12.10

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна

14.12.2010