Ухвала від 15.02.2021 по справі 171/2245/20

Справа № 171/2245/20

2-з/171/7/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2021 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кодрян Л.І.

за участю секретаря Титаренко Л.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання в сумі 1681670 грн.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначає, що 09.10.2015 року між ним та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір відповідно до умов якого він передав ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 прийняв на відповідальне зберігання з 09.10.2015 року по 09.10.2016 року насіння соняшнику у кількості 71,945 тонн. На підтвердження передачі майна позивачем та приймання його на зберігання відповідачем останній видав складську накладну № 78 від 09.10.2015 року з зазначенням кількості зерна, що передається на зберігання, його якісних показників, оригінал якої знаходиться у позивача.

Крім того, 24.07.2015 року він уклав з відповідачем у спрощеній письмовій формі ще один договір зберігання зерна ячменю у кількості 71,400 тонн шляхом підписання накладної № 2404 від 24.07.2015 року обома сторонами, оригінал якої знаходиться у позивача.

17.11.2020 року та 26.11.2020 року він направив відповідачу рекомендованим листом претензії про повернення насіння соняшнику в кількості 71,945 тонн та зерна ячменю в кількості 69,590 тонн або відшкодування їх вартості, проте відповідач залишив їх без відповіді.

Вказує, що станом на день подання позову передане на зберігання насіння соняшнику в загальній кількості 71,945 тонн йому не повернуто. Залишок зерна, що залишилося на зберіганні становить 69,400 тонн, оскільки йому повернуто відповідачем лише 2 тонни зерна.

Зазначає, що ринкова вартість насіння соняшнику становить 16900 грн. за тонну, а вартість ячменю становить 7000 грн. за тонну. Таким чином вважає, що розмір збитків завданих йому за не повернення насіння соняшнику становить 1215870 грн., а за не повернення зерна ячменю складає 465800 грн., що разом становить 1681670 грн.

Просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь збитки за договором зберігання в сумі 1681670 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 10510 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року відкрито загальне позовне провадження по даній цивільній справі.

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони відчуження на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4 , а саме нежитлову будівлю - будівлю корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В., 01.10.2005 року за реєстровим № 1886, реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:78914512203.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначає, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання. Зазначає, що ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2020 року його заяву про забезпечення позову задоволено в повному обсязі шляхом накладення арешту на наступне належне ОСОБА_4 майно на праві власності, а саме: нежитлову будівлю - будівлю корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. 01.10.2005 року за реєстровим № 1886, реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 78914512203; земельну ділянку площею 1,5940 га, кадастровий номер: 1220310100:01:182:0015, за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівська міська рада; земельну ділянку площею 0,0834 га, кадастровий номер 1220310100:01:182:0018, за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівська міська рада.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.02.2021 року вказану ухвалу суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні його заяви відмовлено. Зазначає, що єдиною підставою скасування ухвали про забезпечення позову стало не доведення заявником співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. У зв`язку з наведеним він змушений повторно заявити про забезпечення позову з додатковим обґрунтуванням.

Так, заявник зазначає, що предметом спору у даній справі є заборгованість на значну суму. Відповідач прострочив виконання взятих на себе зобов`язань на значну суму та ухиляється від будь-якого спілкування, не отримує поштову кореспонденцію від нього. Вказує, що дії відповідача щодо зняття в жовтні-листопаді 2020 року обтяжень зі спірного нерухомого майна свідчать про його намір здійснити його відчуження, позбавивши тим самим позивача можливості за його рахунок виконати рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, вважає, що вказані наміри підтверджуються змістом клопотання відповідача від 29.11.2020 року про скасування заходів забезпечення позову, поданим до суду першої інстанції, де зазначено що ОСОБА_4 має намір реалізувати вищевказаний майновий комплекс.

Крім того, вважає, що у вищезазначеному нежитловому приміщенні, яке відповідач має намір відчужити, знаходиться і повинно зберігатися спірне майно, тому існує ризик відчуження відповідачем як нерухомого майна, так і майна позивача, яке є предметом спору.

Враховуючи значний розмір заявлених позовних вимог, поведінку відповідача, яка спрямована на невиконання його боргових зобов`язань, вважає що відповідач має реальну можливість відчужити вищевказаний об`єкт нерухомого майна, який належать йому на праві власності та існує загроза такого відчуження протягом розгляду справи.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна в подальшому може утруднити або унеможливити виконання рішення суду.

Вказує, що вартість майна, про арешт якого він просить є співмірною з позовними вимогами та не перевищує їх, про що складено висновок про вартість об`єкту оцінки за вищевказаною адресою суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , яка становить 1732733 грн.

Вважає, що жодних ризиків завдання збитків відповідачу вжиттям заходів забезпечення позову завдано бути не може, а обставини, що зумовлюють обов`язковість зустрічного забезпечення відсутні, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання в Україні та достатньо майна.

Посилаючись на норми чинного законодавства вважає, що існують передбачені законом підстави для забезпечення позову.

Ухвалою суду від 11.02.2021 року заяву про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання призначено до судового розгляду на 12.02.2021 року на 08.40 год.

12.02.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про розгляд заяви про забезпечення позову в судовому засіданні з викликом сторін. У вказаному клопотанні представник відповідача зазначає, що йому стало відомо про повторне подання заяви позивачем про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання. Вважає, що сторона позивача грубо порушує права відповідача, оскільки не зважаючи на рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, просить накласти арешт на майно, що значно перевищує розмір заявлених позовних вимог. Вважає, що сторона позивача при зверненні з заявою про забезпечення позову повинна здійснити зустрічне забезпечення, щоб в подальшому забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Представник відповідача вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки до даних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність, так як вважає, що позивач ОСОБА_1 не скористався своєчасно своїм правом на захист.

Представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що недотримання принципу співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, відсутність оцінки нерухомого майна, не дотримання заявником вимог щодо змісту та форми заяви про забезпечення позову, а також недоведеність обставин, які б свідчили про існування реальних загроз не виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. Просить відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

12.02.2021 року о 08.40 год. розгляд справи за заявою про забезпечення позову не відбувся у зв`язку з перевіркою Управлінням вибухотехнічної служби ГУНП України в Дніпропетровській області будівлі суду на наявність вибухових матеріалів, про що долучено відповідні докази до матеріалів справи. Розгляд заяви про забезпечення позову відкладено на 15.00 год. 12.02.2021 року, про час розгляду справи повідомлено представника відповідача ОСОБА_3 у зв`язку з надходженням його клопотання.

12.02.2021 року в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали вимоги заяви про забезпечення позову. Просили задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 обґрунтував заяву про забезпечення позову доводами, викладеними в заяві.

На підтвердження недобросовісності дій відповідача, що можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову позивач та його представник надали інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.02.2021 року згідно якої встановлено, що у день розгляду заяви про забезпечення позову 12.02.2021 року о 10.03 год. проведено державну реєстрацію права власності на 9/10 часток будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за іншою особою - ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 12.02.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Лосінець С.М. Таким чином, зазначають, що відповідачу ОСОБА_4 на даний час належить лише 1/10 частки будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач та представник позивача просять задовольнити позов в повному обсязі, проте, вважають, що суд може також задовольнити позов частково, шляхом накладення арешту та заборони відчуження на частку в нерухомому майні, що належить ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник відповідач ОСОБА_3 щодо заяви про забезпечення позову заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, посилаючись на доводи, викладені в письмовому клопотанні від 12.02.2021 року. Вказав, що у відповідача є інше нерухоме майно за рахунок якого можливо забезпечити позов, про що надав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 05 лютого 2013 року та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.03.2017 року.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні просив в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, підтримавши думку адвоката Кудлюка О.І. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Крім того, зазначив, що до позовної заяви долучені недопустимі докази, які не засвідчені позивачем, як вимагають норми ЦПК України. Оригіналів документів на підтвердження того, що у відповідача перед позивачем є зобов`язання не надано, тому вважає, що належні та допустимі доказі на підтвердження будь-яких зобов`язань відсутні. Просить не задовольняти заяву про забезпечення позову без належного зустрічного забезпечення.

Судом з`ясовано, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання в сумі 1681670 грн.

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що між відповідачем ОСОБА_4 , як суб`єктом підприємницької діяльності, та позивачем ОСОБА_1 укладено договір зберігання від 09 жовтня 2015 року за умовами якого відповідач прийняв на відповідальне зберігання та зобов`язався повернути позивачу у схоронності соняшник у кількості 71,945 тонн. Відповідно до товарної накладної від 24.07.2015 року ОСОБА_1 передав на зберігання ячмінь масою 71,400 тонн.

17.11.2020 року та 26.11.2020 року на адресу відповідача позивачем було надіслано листи-претензії про повернення майна, переданого на зберігання.

З доданих до заяви про забезпечення позову документів встановлено, що станом на 28.12.2020 року та станом на 11.02.2021 року ОСОБА_4 належало на праві власності нерухоме майно, а саме нежитлова будівля - будівля корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 238994431 від 28.12.2020 року та № 243987924 від 11.02.2021 року (а.с.7-16, 28-29).

Відповідно до висновку про вартість майна суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 від 09.02.2021 року ринкова вартість вищевказаного нерухомого майна становить 1732733 грн. (а.с.17).

Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області заяву від 17.11.2020 року ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено шляхом накладення арешту на наступне належне ОСОБА_4 майно на праві власності, а саме: нежитлову будівлю-будівлю корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. 01.10.2005 року за реєстровим № 1886, реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 78914512203; земельну ділянку площею 1,5940 га, кадастровий номер: 1220310100:01:182:0015, за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівська міська рада; земельну ділянку площею 0,0834 га, кадастровий номер 1220310100:01:182:0018, за адресою: Дніпропетровська область, Апостолівська міська рада. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.02.2021 року ухвалу Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2020 року скасовано. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено (а.с33-38).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 244219565 від 12.02.2021 року встановлено, що ОСОБА_4 станом 12.02.2021 року належить на праві власності нерухоме майно, а саме 1/10 частки нежитлової будівлі - будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).

Посилаючись на додаткові обґрунтування заяви про забезпечення позву, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.п.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно роз`яснень, що надані в п.4 постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши додані до заяви докази, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем майна та вважає за необхідне частково забезпечити позов шляхом накладення заборони вчиняти дії направлені на відчуження частки нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_4 , а саме на 1/10 частку нежитлової будівлі - будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. 01.10.2005 року за реєстровим № 1886, реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2013 року.

Щодо забезпечення позову в повному обсязі, то слід зазначити, що, як встановлено судом, ОСОБА_4 станом 12.02.2021 року (день розгляду справи) належить на праві власності лише 1/10 частка нежитлової будівлі - будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , 9/10 частки вказаної нежитлової будівлі відчужено ОСОБА_6 , яка не є відповідачем по справі, тому щодо забезпечення позову шляхом заборони відчуження 9/10 частки вказаного нерухомого майна слід відмовити.

Отже, застосування такого заходу забезпечення позову запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 щодо наявності на даний час у відповідача іншого нерухомого майна за рахунок якого можна забезпечити позов не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки документи щодо нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4 подані представником відповідача за 2013 рік та 2017 рік. Посилання представника відповідача щодо необхідності застосування до даних правовідносин позовної давності є передчасними, оскільки вказане питання може бути предметом судового розгляду по цивільній справі та зазначені доводи не розглядаються судом при вирішенні заяви про забезпечення позову. Твердження представника відповідача щодо не співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами спростовується висновком експерта про вартість об`єкта нерухомого майна станом на 09.02.2021 року, яка становить 1732733 грн.

Доводи представника відповідача ОСОБА_7 щодо не подання до суду оригіналів документів, що підтверджують наявність у відповідача перед позивачем боргових зобов`язань та не засвідчення копій вказаних документів в матеріалах справи не спростовують факту виникнення між сторонами правовідносин. Крім того, наявність оригіналів документів у позивач може бути перевірена в ході судового розгляду в порядку ч.6 ст.95 ЦПК України, де зазначено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Щодо посилання представників відповідача на необхідність обов`язкового застосування зустрічного забезпечення у випадку забезпечення позову по цивільній справі слід зазначити наступне.

За загальним правилом згідно ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Проте, доказів на підтвердження обставин обов`язкового застосування по даній справи зустрічного забезпечення представниками відповідача не надано.

Таким чином, вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення заяви про забезпечення позову, суд не має будь-яких відомостей про існування визначених ч. 3 ст.154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову по даній справі суд враховує дії відповідача щодо відчуження 9/10 часток вищезазначеного нерухомого майна в день розгляду заяви про забезпечення позову, що підтверджує існування реальних загроз не виконання чи утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В частині вимог про накладення арешту на майно суд відмовляє виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Разом з тим, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують принцип непорушності права власності.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений в своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тому, суд вважає, що накладення арешту на майно є порушенням права власника мирно володіти своїм майном, доки право власності не спростовано в належному порядку, він має право, володіти та користуватись своїм майном та несе ризик його випадкового пошкодження чи знищення.

Накладення судом заборони відчуження частки майна, що перебуває у власності ОСОБА_4 , в повній мірі може забезпечити виконання рішення суду та не призведе до порушення прав та інтересів інших осіб.

Отже, застосування таких заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків за договорами зберігання - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_4 , а саме на 1/10 частки нежитлової будівлі - будівлі корівників № № 6,7 (комплекс), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романченко Ю.В. 01.10.2005 року за реєстровим № 1886, реєстрація права власності проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.06.2013 року.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали для виконання надіслати до відповідного органу державної виконавчої служби та до відповідного органу державної реєстрації прав на нерухоме майно, учасникам справи - для відома.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу проголошено та підписано 15 лютого 2021 року.

Суддя Л.І.Кодрян