Постанова

від 10.02.2021 по справі 915/1040/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1040/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Бебик А.М.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Тутейко А.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенського міжрайонного управління водного господарства

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 06 жовтня 2020 року (повний текст складено 16.10.2020р.)

по справі № 915/1040/18

за позовом Державної екологічної інспекції у Південно-західного округу (Миколаївська та Одеська області)

до відповідача: Вознесенського міжрайонного управління водного господарства

про стягнення 1 763 076,63 грн., -

суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.,

час та місце винесення рішення: 06.10.2020р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22 Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.02.2021р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року Державна екологічна інспекція в Миколаївській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (далі - відповідач) про стягнення збитків у сумі 1 763 076,63 грн., заподіяних державі порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування пред`явлених вимог, позивач зазначив про здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, що є порушенням ст.10, ч.5 ст.11 Закону України "Про атмосферне повітря" та стало підставою для нарахування відповідного розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020р. у справі №915/1040/18 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Миколаївській області задоволені у повному обсязі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується самовільне здійснення відповідачем, за відсутності відповідного дозволу, викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, чим порушено вимоги Закону України Про атмосферне повітря , а відсутність вини у заподіяній шкоді відповідачем не доведено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Вознесенське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020р. у справі №915/1040/18 та ухвалити нове рішення у даній справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Державної екологічної інспекції у Миколаївській області.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Миколаївської області є необґрунтованим та прийнятим з порушеннями норм матеріального та процесуального права, без встановлення фактичних обставин справи, що мало значення для правильного вирішення спору.

Апелянт зазначає, що позивачем не визначено фактично відпрацьований час роботи пічок в режимі наднормативного викиду, що є обов`язковою умовою для визначення суми збитків, завданої правопорушенням.

Відповідач зауважує, що Інспекцією не досліджено час роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а дослідити це з допомогою розрахункових методів, які вибрав позивач, неможливо. Без визначення кількості годин роботи пічок в режимі наднормативного викиду весь розрахунок позивача є повністю неправильним.

Більш того, Вознесенське міжрайонне управління водного господарства вказує, що Методика №639, у відповідності до якої було здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є протиправною та не чиною у зв`язку зі скасуванням її державної реєстрації Міністерством юстиції України та затвердженням наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України 28.04.2020 року №277 нової методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, скаржник наполягає на хибності встановленого факту наднормативного викиду забруднюючих речовин.

Більш детально доводи Вознесенського міжрайонного управління водного господарства викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вознесенського міжрайонного управління водного господарства на рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020р. у справі №915/1040/18; розгляд справи призначено на 23.12.2020р.

30.11.2020р. від Державної екологічної інспекції в Миколаївській області до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами останньої та просить задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

07.12.2020р. від Вознесенського міжрайонного управління водного господарства до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про залучення нових доказів по справі, а саме: пояснення комісії з реорганізації Вознесенського МУВГ від 2.12.2020р. вих. на лист Вознесенського міжрайонного управління водного господарства від 31.07.2017р №269. У вказаному поясненні зазначено, що використання Вознесенским МУВГ палива для обігріву приміщень насосних станцій та бази експлуатаційної дільниці документально не підтверджено, а лист Вознесенського МУВГ від 31.10.2017р. №269 не може бути підставою і доказом у судовій справі №915/1040/18 для розрахунку розмірів відшкодування відповідних збитків.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про залучення наданих відповідачем документів до матеріалів справи, але не враховує їх при розгляді апеляційної скарги, оскільки наведене у поясненні не підтверджено жодним документом, а тому не є належні доказом у розумінні приписів ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2020р. від Державної екологічної інспекції у Миколаївській області до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення щодо залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020р. відкладено розгляд справи на 10.02.2021 року о 10:30 год.

09.02.2021р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що 08.02.2021р. для визначення представництва в суді Вознесенське міжрайонне управління водного господарства уклало договір про надання правової допомоги з адвокатом Жеребцовим В.С. і останньому, як представнику відповідача, потрібен час для вивчення матеріалів справи та підготовки для участі у судовому засіданні.

10.02.2021р. до початку судового засідання до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надійшло клопотання про здійснення заміни позивача у справі №915/1040/18 - Державної екологічної інспекції на правонаступника - Державну екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області). До вказаного клопотання додані відповідні докази.

Заявник вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2020р. №802 Про утворення міжрегіональних територіальних органів та ліквідацію територіальних органів Державної екологічної інспекції утворено як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), ліквідовано як юридичну особу публічного права, зокрема, Державну екологічну інспекцію в Одеській області та Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області, пунктом 3 Постанови №802 визначено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міжрегіональним територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020р. №802 Державною екологічною інспекцією України 22.12.2020р. прийнято наказ №502 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) , яким визначено Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) забезпечити здійснення покладення на неї функцій і повноважень на відповідній території відповідно до Положення, Державній екологічній інспекції у Миколаївській області припинити здійснення функцій і повноважень.

Пунктом 4 наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020р. №502 встановлено, що датою початку здійснення відповідних повноважень і виконання відповідних функцій Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є 23.12.2020р.

Таким чином, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.09.2020р. №802 та наказу Державної екологічної інспекції України від 22.12.2020р. №502, повноваження Державної екологічної інспекції у Миколаївській області з 23.12.2020р. розпочала здійснювати Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (далі - Інспекція).

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія дійшла висновку про його задоволення, з огляду на наступне.

Перш за все, апеляційний господарський суд зазначає, що чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, якими передбачена можливість заміни позивача у справі.

Разом з тим, відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником). У зв`язку з чим, для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Суд будь-якої інстанції незалежно від стадії судового процесу зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаетупництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №264/5957/17.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

У разі ліквідації суб`єкта владних повноважень у будь-якому випадку в нього є правонаступник, до повноважень якого віднесені відповідні функції.

Аналогічні висновки сформовано у постанові Верховного Суду від 13.03.2019р. по справі №524/4478/17.

Для встановлення факту публічного правонаступництва суб`єкта владних повноважень визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта або перехід повністю чи частково його функцій (адміністративної компетенції).

Коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Зазначені положення узгоджуються із позицією Верховного Суду у постанові від 30.12.2020р. у справі № 805/4361/17-а.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційний господарський суд зазначає, що на тій підставі, що повноваження та функції Державної екологічної інспекції у Миколаївській області припинені та передані Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), наявні підстави для залучення до участі у справі правонаступника позивача - Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області).

У судовому засіданні 10.02.2021р. представник Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) надав пояснення та заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Враховуючи надходження 09.02.2021р. до суду клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвала суду про відкладення розгляду справи була винесена після судового засідання 23.12.2020р., про що відповідач був обізнаний, оскільки його представник був присутнім у даному судовому засіданні, але без повноважень для відповідного представництва. Тобто, у Вознесенського міжрайонного управління водного господарства було достатньо часу для вирішення питання щодо представництва відповідача у суді. Однак, Договір щодо надання правової допомоги відповідачу новим представником підписаний 08.02.2021р., тобто за 2 дні до судового засідання.

Водночас судова колегія звертає увагу, що відповідно до ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020р. та 23.12.2020р., присутність сторони в судовому засіданні не визнавалась обов`язковою.

Крім того, апеляційним судом враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

У зв`язку з цим, апеляційна колегія відмовляє у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

З огляду на те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що судовою колегією відмовлено у відкладенні розгляду справи на іншу дату та на підставі того, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 15.08.2017р. по 28.08.2017р. Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Вознесенського міжрайонного управління водного господарства (а.с.21-23), за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (далі - Акт) (а.с.24-35).

Відповідно до вказаного Акту виявлені порушення, а саме відповідач використовує печі опалення (пічки - грубки в кількості 12 одиниць) на твердому паливі (вугілля антрацид марки А), що використовується для опалення господарських приміщень Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, перелік яких наведений у зазначеному Акті.

При цьому, було встановлено, що ці печі опалення здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин без отримання дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря що є порушенням ст.ст.10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Зазначений Акт підписано уповноваженою особою відповідача (виконуючим обов`язки начальника Вознесенського МУВГ) без зауважень.

На підставі Акту та з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведеної перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього середовища надано Припис від 29.08.2017р. №11, яким відповідача зобов`язано, зокрема, у строк до 01.12.2017р. розробити план організаційно - технічних заходів з усунення виявлених недоліків; провести інвентаризацію джерел що здійснюють викиди в атмосферне повітря на об`єктах, що знаходяться в користуванні управління та отримати дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на відповідних об`єктах, що знаходяться в користуванні Управління (а.с.36-38).

Вказаний припис прийнято до виконання т.в.о. начальника управління ОСОБА_1 без зауважень, про що на підписі міститься підпис зазначеної особи.

Крім того , позивачем складено протокол від 29.08.2017р. №001236 про те, що ОСОБА_1, який працює на посаді т.в.о. начальника Вознесенського міжрайонного управління водного господарства, здійснив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.ст. 7 8 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та полягає в тому, що 21.08.2017р. при проведенні перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства Вознесенським МУВГ, встановлено факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на здійснення викидів, а саме: печі для опалення на об`єктах насосних станцій що підпорядковані Управлінню, що є порушенням ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (а.с.40).

Вказаний протокол підписано ОСОБА_1 без зауважень.

В подальшому, 04.09.2017р. відповідно до Постанови державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Миколаївській області №24, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вищенаведеного адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим на останнього накладено штраф у розмірі 85,00 грн., подвійний розмір якого (170,00 грн.) сплачено у добровільному порядку 06.09.2017р., про що свідчить квитанція №0.0.842672333.1 (а.с.41,42).

У зв`язку з виявленими порушеннями, позивачем, згідно із Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 (далі - Методика) та на підставі наданої відповідачем довідки від 31.10.2017р. №269 (а.с.39), розраховано суму заподіяних державі з боку Вознесенського міжрайонного управління водного господарства збитків, внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у загальному розмірі 1 763 076,63 грн. (а.с. 43-66).

Розрахунок заподіяних державі збитків було направлено на адресу відповідача листами від 28.02.2018р. №02/02-05/421, №02/02-05/422, 02/02-05/423, №02/02-05/424, №02/02-05/425, №02/02-05/426, №02/02-05/427, №02/02-05/428, №02/02-05/429, 02/02-05/430, №02/02-05/431, №02/02-05/432 щодо добровільного відшкодування збитків (а.с.69-80).

Проте, відповідач відповіді на вказані листи не надав, заподіяні державі збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення Державної екологічної інспекції в Миколаївської області з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Насамперед, судова колегія звертає увагу на те, що підставою нарахування позивачем завданих збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу .

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Разом з цим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність та завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Слід зауважити, що стаття 1166 Цивільного кодексу України, встановлює правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди так званої "деліктної шкоди". Загальною підставою застосування до правовідносин із завдання шкоди вказаної статті є відсутність договірних відносин між боржником (завдавачем шкоди) та кредитором (потерпілим).

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, яка не відповідає вимогам закону, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. У правовідносинах, що розглядаються, шкода - це фактично міра відповідальності.

в) Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Остання складова - вина завдавача шкоди, але за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону, обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Тобто, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Приписами частини 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Разом з цим, відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Матеріали справи не містять доказів до якої групи належать об`єкти Вознесенського міжрайонного управління водного господарства. При цьому, судова колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.03.2018р. у справі №607/4516/17 та відповідно до якої норми чинного законодавства дають підстави для висновку, що незалежно від групи суб`єкта господарювання викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачою дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302 передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб`єкт господарювання) експлуатувати об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Як вже було зазначено вище, у період з 15.08.2017р. по 28.08.2017р. Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області було проведено планову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, про що складено відповідний Акт. Перевіркою, зокрема встановлено, що Вознесенське міжрайонне управління водного господарства здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, в порушення вимог ст. 10 (абзац другий частини першої), ст. 11 (частини п`ятої) Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Судова колегія звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи інвентаризацію об`єктів, що можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено тільки в межах території адміністративної будівлі (проммайданчик №1) та в межах бази Вознееенської експлуатаційної дільниці в місті Вознесенськ (проммайданчик №2). За результатами інвентаризації отримано дозволи на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: проммайданчик №1 - №4810200000-63 від 11.10.2011 року з необмеженим терміном дії; проммайданчик №2 - №4810200000-62 від 27.09.2011 року необмеженим терміном дії. Інвентаризація інших стаціонарних об`єктів, що можуть здійснювати викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин не проводилось, дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не отримувалися.

Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Приписами частини третьої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до частини першої статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За нормами статті 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за №48/16064.

Відповідно до пункту 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Таким чином, відсутність перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин, не звільняє відповідача від відповідальності за встановлене перевіркою порушення, що полягає в експлуатації джерел викидів та здійснення викидів без відповідного на те дозволу, та є підставою для розрахунку збитків згідно наведеної вище Методики.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб`єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики).

Тобто не йдеться про пріоритетність способу визначення факту наднормативного викиду, а лише перелічення способів визначення факту такого викиду.

Пунктом 2.7.1 та 3.6 Методики №639 передбачено використання розрахункових методів визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, якщо викид здійснюється без відповідного дозволу.

Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється:

- за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб`єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливо використовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем використовувався розрахунковий метод визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин, що відповідає наведеному вище пункту 2.7.1 Методики та характеру виявленого порушення.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1.1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

Так, згідно матеріалів справи, під час перевірки, у відповідача була відсутня документація, в якій зафіксовано характеристики джерел викидів, а саме, звіт про інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічних регламентів виробництва, режимних карт роботи паливовикористовувального обладнання, питомих викидів (показників емісії), даних державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), що також не спростовано відповідачем.

У зв`язку з відсутністю можливості здійснення розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерел викидів, які здійснювалися без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, державний інспектор застосував засіб розрахунку ? за методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди, а саме методику для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин, наведену у Збірнику показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про охорону атмосферного повітря джерело викиду - об`єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин. Пічка-грубка є установкою, в якій відбувається горіння палива (вугілля) з викидом забруднюючих речовин в атмосферу та являється стаціонарним джерелом викиду забруднюючих речовин. Застосовані в розрахунку формули викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відносяться до всіх стаціонарних джерел викидів (п.1.2 Методики №639), не зважаючи на те чи джерело викиду саморобне чи промислово виготовлене .

Таким чином, розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7.1 Методики та характером виявленого порушення.

Перевіривши здійснений інспектором Державної екологічної інспекції розрахунок збитків, які завдані державі внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що їх розмір 1 763 076,63 грн. розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.

Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

З огляду на зазначене, оскільки колегією суддів апеляційної інстанції встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; самої шкоди та вини, відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими.

Судова колегія зауважує, що жодного документу стосовно спростування факту використання відповідачем пічок без дозволу у матеріалах справи не міститься.

Спростовуючи доводи відповідача щодо неправомірного нарахування Державною екологічною інспекцією збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2017 році, суд апеляційної інстанції зазначає, що в пункті 3.11. Методики визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за період з 15.08.2017р. по 28.08.2017р., як і було розраховано позивачем.

Отже, враховуючи встановлення як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом, факту порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вигляді самовільного здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за умов відсутності у Вознесенського міжрайонного управління водного господарства дозволу на такі викиди, внаслідок чого державі заподіяно збитки в розмірі 1 763 076,63 грн., у зв`язку з чим такі збитки підлягають відшкодуванню.

Щодо посилань апелянта на те, що наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2019р. №1453/5 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009р. за №48/16064, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та стаття 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" стосуються однакових правовідносин відшкодування збитків, заподіяних державі за перевищення нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Проте між ними наявна суперечність в частині встановлення сфери правового регулювання порядку та розмірів таких відшкодувань - на основі закону чи законодавства України.

Зокрема, статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Тобто, за змістом цієї статті порядок та розміри відшкодування зазначеної шкоди встановлюється виключно законом.

Однак відповідний спеціальний закон на сьогодні не прийнято.

Слід зазначити, що єдині на території України правила визначення розмірів відшкодування і стягнення збитків в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами було встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639.

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єктів господарювання; поширюється на державних інспекторів України з охорони навколишнього природного середовища та державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій при розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що виявлені за результатами державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання вимог природоохоронного законодавства.

11.05.2019р. наказом Міністерства юстиції України № 1453/5 скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за №48/16064.

На момент проведення перевірки позивачем (з 15.08.2017р. - 28.08.2017р.) зазначена Методика була чинною та не встановлювала строків для нарахування завданої шкоди з моменту проведення такої перевірки.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" не може призводити до звільнення суб`єктів господарювання від відповідальності у зв`язку із заподіянням державі збитків в сфері охорони навколишнього природного середовища та відсутності відповідних заходів впливу у зв`язку із виявленням таких порушень законодавства, оскільки, наслідком таких дій може слугувати погіршення природного стану атмосферного повітря, відсутності сприятливих умов для життєдіяльності та екологічної безпеки, а також шкідливий вплив атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Отже, в даному випадку неможливо залишили поза увагою питання безпеки навколишнього природного середовища.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.10.2019р. у справі №826/3820/18.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає доводи апеляційної скарги Вознесенського міжрайонного управління водного господарства необґрунтованими, не спростовують висновку місцевого господарського суду, а тому, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Миколаївської області у даній справі відсутні.

З огляду на вищенаведене, суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі №915/1040/18 - Державну екологічну інспекцію у Миколаївській області на його правонаступника - Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65058, м.Одеса, проспект Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 43879780).

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020р. у справі №915/1040/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст складено 15.02.2021р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.