Ухвала

від 24.03.2021 по справі 915/1040/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

24 березня 2021 року Справа № 915/1040/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.,

позивач (представник позивача) не з?явилися;

відповідач (представник відповідача) не з?явилися;

розглянувши заяву №68 від 04.03.2021 Вознесенського міжрайонного управління водного господарства про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом: Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області),

65058, м. Одеса, просп. Шевченка, 12;

до відповідача: Вознесенського міжрайонного управління водного господарства,

56500, Миколаївська область, Вознесенський район, м. Вознесенськ, вул. Київська, 251;

про: стягнення 1763076,63 грн.

09.03.2021 від Вознесенського міжрайонного управління водного господарства до суду надійшла заява №68 від 04.03.2021 про розстрочення виконання рішення суду, в якій заявник просить розстрочити виконання рішення за позовом Державної екологічної інспекції у Миколаївській області до Вознесенського міжрайонного управління водного господарства про стягнення 1763076,63 грн. на відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та 26446,15 грн. судового збору, а всього 1789522,78 грн.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020 у справі №915/1040/18 з Вознесенського міжрайонного управління водного господарства на користь Держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області стягнуто 1763076,63 грн. на відшкодування збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та 26446,15 грн. судового збору, а всього 1789522,78 грн.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020 у справі №915/1040/18 залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Правонаступником Державної екологічної інспекції у Миколаївській області є Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу.

Зазначає, що оскільки Вознесенське міжрайонне управління водного господарства не отримує прибуток від основної діяльності, пов`язаної з забором, очищенням та постачанням води, та не має можливості повністю і добровільно сплатити заборгованість перед Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу, з метою належного виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.10.2020 по справі №915/1040/18, просить розстрочити виконання рішення суду, з відстрочкою виконання до червня 2021 року з затвердженням графіку виконання судового рішення ( рівними частинами на протязі одного року).

Ухвалою суду від 15.03.2021 заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд заяви на 24.03.2021.

Розглянувши в судовому засіданні подану заяву про розстрочення виконання рішення суду та письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У частині 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» , при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до норм ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п. 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» ).

Таким чином, відстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява №3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява №59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

У відповідності до ч.ч. 3-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Боржник в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення суду посилається на те що не має фінансової можливості виконати рішення суду, та що боржника включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Заявником на підтвердження неможливості виконання рішення подано суду кошторис на 2021 рік та виписку по рахунку заявника.

При розгляді заяви про розстрочення рішення суду, судом встановлено, що заявник просить відстрочити та розстрочити виконання рішення.

Однак заява про розстрочення виконання рішення не містить жодних обґрунтувань для відстрочення виконання рішення суду.

Крім того, заявником не подано суду доказів щодо відсутності коштів на банківських рахунках управління у період з дати прийняття рішення по дату подання заяви про розстрочення рішення та неможливість його виконання.

Надана заявником виписка по банківському рахунку здійснена за період 03.03.2021-03.03.2021, та містить лише відомості щодо залишку грошових коштів на банківському рахунку та не є належним доказом винятковості обставин за яких виконання судового рішення можливо відстрочити чи розстрочити.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 (заява №18357/91) та інші).

Недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна відстрочити.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання заявника на скрутне фінансове становище, не є достатньою підставою для звільнення від виконання господарського зобов`язання та розстрочення виконання рішення суду.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Боржником в порушення ст.ст. 73, 74 ГПК України не доведено належними засобами доказування наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та обумовлюють доцільність і необхідність відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення.

Неприбутковість управління, якою обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду від 06.10.2020. Обставини, які навів відповідач, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточний стан відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення.

Водночас, заявником, у розумінні наведених вище приписів законодавства, не обґрунтовано в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.

До того ж, заявником не надано доказів того, що він зможе виконати рішення суду.

Врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви №68 від 04.03.2021 Вознесенського міжрайонного управління водного господарства про розстрочення виконання рішення суду у справі.

Керуючись ст.ст.2, 8, 11, 13, 74, 76, 86, 232, 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №68 від 04.03.2021 Вознесенського міжрайонного управління водного господарства про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/1040/18 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України.

Ухвала господарського суду може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 26.03.2021.

Суддя Н.О. Семенчук