Постанова

від 15.02.2021 по справі 910/13192/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. Справа№ 910/13192/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020

у справі № 910/13192/20 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал

про стягнення 11 330, 16 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ліндстрем (далі - ТОВ Ліндстрем , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал (далі - ТОВ Акрон-Вал , відповідач) про стягнення 11 330, 16 грн компенсації за договором про надання послуг з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 392 від 03.12.2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останнім було розірвано договір в односторонньому порядку, у зв`язку з чим, з урахуванням п. 13.3. договору, ст.ст. 611, 627,629 ЦК України, з відповідача підлягає до стягнення сума компенсації в розмірі 11 330, 16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 910/13192/20 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем не доведено обов`язку відповідача компенсувати суму вартості послуг згідно з даним договором за 12 місяців, а також розмір заявлених до стягнення у даному судовому процесі сум.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Ліндстрем звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що компенсація, передбачена пунктом 13.3 Договору за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка визначена у відповідній грошовій сумі, що дорівнює сумі вартості послуг за Договором за 12 місяців. Факт неналежного виконання договору відповідачем встановлено у справі №910/18584/19. Договір розірвано позивачем з вини відповідача. Таким чином, на думку апелянта, відповідач зобов`язаний оплатити суму компенсації за договором.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі № 910/13192/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, Товариству з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

01.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надішли пояснення до апеляційної скарги.

Частиною 3 статті 12 ГПК України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

03.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ліндстрем (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал (далі - замовник) було укладено договір про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 392 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору заявник передає боржнику в тимчасове оплатне користування робочий одяг, а також надає послуги з його обслуговування.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що робочий одяг надається замовнику в користування згідно з попередньою узгодженою пропозицією та визначений у листі примірки, що додається (додаток 1).

Відповідно до п.10.5 договору періодичність виставлення рахунків складає чотири (4) тижні. Всі ціни вказані в українських гривнях та не включають ПДВ, який підлягає стягненню за діючими ставками. Разом з рахунком Замовнику направляються податкова накладна та акт, що підтверджує надання послуг згідно з даним договором.

Згідно з п. 12.1. договір вступає в силу з моменту його підписання.

Дія договору може бути припинена замовником в будь-який момент шляхом письмового повідомлення за дванадцять (12) місяців. По закінченню цього терміну замовник викуповує у виконавця весь робочий одяг, що перебуває на то момент у використанні замовника за цінами, вказаними у додатку 2 з урахуванням тривалості використання кожної одиниці одягу згідно з додатком 3 до даного договору. Надалі замовник може поводитися з викупленим одягом на свій розсуд (п. 12.2. договору).

Як зазначає позивач, у зв`язку з систематичним простроченням, неоплатою відповідачем наданих і прийнятих послуг, останній, повідомленням за вих. № 688 від 05.08.2020, довів до відома відповідача своє рішення щодо дострокового розірвання договору № 392 від 03.12.2012.

Посилаючись на п.13.3. договору позивач зазначає, що виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку без попереднього повідомлення у випадку, якщо замовник систематично не сплачує рахунки у відведений строк. В такому випадку виконавець має право на отримання від замовника компенсації на суму вартості послуг згідно з даним договором за 12 місяців.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив про неможливість встановити факт порушення виконання зобов`язання відповідачем щодо систематичного прострочення відповідачем оплати послуг позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Місцевим господарським судом вірно визначено правову природу відносин, що склались між сторонами в ході виконання договору, який за своїми ознаками є договором надання послуг, за яким, в силу положень статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено що надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з листа вих. № 688 від 05.08.2020, внаслідок прострочення оплати ТОВ Акрон-Вал за надані послуги, позивач, як Виконавець, направив відповідачеві повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку.

Таким чином, враховуючи волю позивача, висловлену в повідомленні за вих. № 688 від 05.08.2020, і відсутність заперечень відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови виконавця від виконання зобов`язань сторін за цим договором.

В той же час, з огляду на положення п. 13.3. Договору, для отримання компенсації на суму вартості послуг, позивач повинен довести обставини систематичності прострочення відповідачем оплати послуг позивача.

Аналізуючи погоджену сторонами договірну відповідальність, суд враховує, що в силу приписів статті 6, частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Таким чином, уклавши договір сторони передбачили відповідальність Замовника (обов`язок відповідача компенсувати суму вартості послуг згідно з даним договором за 12 місяців) з урахуванням принципу свободи договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у повідомленні про дострокове розірвання договору за вих. № 688 від 05.08.2020 вказано на тривале прострочення відповідачем оплати рахунків (00000120289 від 29.05.2019, №00000122716 від 17.06.2019) та висловлена вимога про сплату компенсації, яка дорівнює вартості наданих за договором послуг за останні 12 місяців у розмірі 11 330,16 грн, на підставі п. 13.3 договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком суми компенсації, сума останнього рахунку за обслуговування (за повні 4 тижні) - 871,55 грн, а сума компенсації за 12 місяців за 13-тьма рахунками (871,55 * 13 = 11 330,16 грн).

З огляду на вимоги частини 5 статті 236, статті 237 та статті 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких такий розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

В той же час, відповідний розрахунок містить посилання, що сума в розмірі 871,55 грн визначена на підставі рахунку №122716 від 17.06.2019, відповідно до якого сума вартості послуг обрахована за період з 20.05.2019 по 16.06.2019, а не за 12 місяців, як це передбачено договором.

Крім того, доказів надсилання відповідних рахунків відповідачеві матеріали справи не містять. При цьому, позивачем суду першої інстанції не надано, а матеріали справи не містять інших рахунків, окрім рахунку № 122716 від 17.06.2019.

Також, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідач, згідно з платіжним дорученням №145 від 15.07.2020, оплатив компенсацію за вищезазначений одяг 15.07.2020, в той час, як повідомлення про дострокове розірвання договору за вих. № 688 від 05.08.2020 було надіслано відповідачеві саме 05.08.2020.

Відповідно до п.10.7. договору оплата за надані послуги виконується замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в українських гривнях. Строк оплати наданих послуг - 14 днів з дати виставлення рахунку. У разі неналежного виконання замовником умов оплати, виконавець має право діяти згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.10.5. договору періодичність виставлення рахунків складає 4 тижні. Всі ціни вказані в українських гривнях та не включають ПДВ, який підлягає стягненню за діючими ставками. Разом з рахунком замовнику направляються податкова накладна та акт, що підтверджує надання послуг згідно з даним договором.

Колегія суддів приймає до уваги, що за своєю правовою природою рахунок на оплату послуг є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги (товари) та не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість наданих послуг.

Однак, позивач не надав доказів направлення відповідачу документів, які б підтверджували отримання відповідних послуг відповідачем, як це передбачено п.10.5. Договору. Більш того, матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів, на підтвердження виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, в частині надання послуг.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність можливості встановити фактичне виконання послуг позивачем та відповідно визначити їх вартість за 12 місяців.

Бухгалтерська довідка позивача №704 від 10.12.2019 не може вважатись належним доказом існування заборгованості та надання послуг позивачем, оскільки складена останнім в односторонньому порядку та не являється первинним документом, на підтвердження факту здійснення господарської операції.

Крім того, позивач посилається на те, що 26.12.2019 Господарським судом м. Києва видано судовий наказ у справі № 910/18584/19, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем заборгованість за договором про послуги з обслуговування наданого в користування робочого одягу № 392 від 03.12.2012 у розмірі 1784, 73 грн.

Проте, із зазначеного наказу неможливо встановити період за який судом стягнуто відповідну суму та визначити порушення яких саме умов договору стало підставою для стягнення заборгованості у розмірі 1784, 73 грн.

Таким чином, доводи апелянта щодо факту неналежного виконання відповідачем зобов`язання, який встановлено в іншій справі є безпідставними.

Відтак, позивачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження розміру належної до відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю Акрон-Вал компенсації, а також не доведено систематичної несплати відповідачем рахунків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/13192/20 має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ліндстрем на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/13192/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського міста Києва від 09.11.2020 у справі №910/13192/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13192/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз