Постанова

від 09.02.2021 по справі 922/538/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа №922/538/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників сторін:

від прокурора - Горгуль Н.В., посвідчення №057317від 09.10.2020,

від 3-го відповідача - Радьков С.М., голова правління,

інші учасники провадження у справі - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№3285Х/1 від 27.11.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі №922/538/19 (м. Харків, суддя Новікова Н.А., повне рішення складено 05.11.2020),

за позовом Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм,

до 1) Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, м. Харків,

2) Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Кіндрашівка, Куп`янський район, Харківська область,

3) Фермерського господарства Ранг , с. Кіндрашівка, Куп`янський район, Харківська область,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Фермерського господарства Приоскільне , с. Кіндрашівка, Куп`янський район, Харківська область,

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди та суборенди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку державі,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , ФГ Ранг в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу в оренду земельної ділянки від 26.09.2014 № 2311-СГ;

- визнати недійсним, укладений 21.11.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки;

- визнати недійсним, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Ранг договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ Ранг повернути земельну ділянку загальною площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0305 вартістю 476621,65 грн. державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у позові відмовлено повністю.

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі №922/538/20, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; судові витрати відшкодувати на користь Харківської обласної прокуратури за рахунок відповідача; справу розглянути за участі представника Харківської обласної прокуратури; про дату, час та результати розгляду апеляційної скарги повідомити сторони та Харківську обласну прокуратуру.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт вказує на наступне:

- 2-ий відповідач не міг законно набути право користування на спірні земельні ділянки; натомість він набув такого права в спосіб, який з формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права вланості відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади низки незаконних рішень;

- Головне управління Держземагенства у Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення громадянина ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в реалізації;

- положеннями Закону України Про фермерське господарство встановлено, що останній передбачає особисту участь засновників фермерського господарства (голови) та членів у веденні фермерського господарства з метою реалізації їх ініціатив у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, проте ОСОБА_1 06.01.2017 передав земельну ділянку в суборенду ФГ Ранг ; при цьому не дивлячись на те, що 09.09.2016 ОСОБА_1 зареєстроване ФГ Приоскільне , дії з передачі земельних ділянок в суборенду були здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст.14 Закону України Про фермерське господарство , оскільки лише фермерське господарство, як юридична особа може передавати земельну ділянку в суборенду;

- Головне управління Держгеокадастру в області, будучи розпорядником даної землі державної власності та органом державного контролю, у тому числі в частині дотримання вимог законодавства при укладенні цивільно-правових угод щодо користування земельними ділянками, договір суборенди не перевіряло та не погоджувало, а також останнім не перевірено кому саме будуть передаватися спірна земельна ділянка в суборенду, для яких цілей, на яких умовах, на який строк тощо;

- всі дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання ФГ Ранг в користування земельної ділянки за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст.124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час);

- поведінка 2-го відповідача щодо намагання та отримання у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства не була добросовісною та розумною, оскільки законних очікувань у 2-го відповідача для цього не було; в умовах особливої правової охорони державою землі, як основного національного багатства та, як наслідок, особливо суворих умов її використання, принципу платних засад землекористування, загальнодержавної економічної кризи, даний спір має значний суспільний інтерес та виняткове значення. Таким чином, гарантії, передбачені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушуються.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без руху з підстав ненадання апелянтом описів вкладення, як доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу третьої особи. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Повідомлено апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

08.12.2020, в строк, наданий для усунення недоліків, до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№12189) та про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів направлення апеляційної скарги на адресу ФГ Приоскільне .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Запропоновано учасникам провадження у справі подати відзиви на апеляційну скаргу. Відзив має бути оформлено у відповідності до вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України, якою, зокрема, передбачено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. У випадку надіслання відзиву засобами поштового зв`язку, в цей же день направити його на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.gov.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Призначено справу №922/538/19 до розгляду на 19.01.2021.

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12935 від 23.12.2020), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020.

В обґрунтування своєї позиції по справі 1-ий відповідач посилається на наступне:

- в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо виконання прокурором вимог ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру стосовно направлення повідомлення суб`єктам владних повноважень з приводу необхідності звернення до суду в інтересах держави з метою скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Таким чином, прокурором не виконано вимог ч.4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру та не обґрунтовано наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення прокурора до суду за захистом інтересів держави;

- заява, надана ОСОБА_1 до Головного управління для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством чинним на той час, що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу, у зв`язку із відсутністю порушень Головним управлінням норм матеріального права;

- підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробки площі землі - не передбачено жодним нормативно-правовим актом, в тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України Про фермерське господарство ; так само не передбачено чинними нормативно-правовими актами здійснення проведення перевірок волевиявлення заявника;

- прокурором не обґрунтовано в чому саме полягають порушення інтересів держави, враховуючи що задоволення позовних вимог призведе до непропорційного втручання в право ОСОБА_1 та ФГ Ранг на мирне володіння майном, зважаючи, що прокурором не доведено порушення процедури передачі земельної ділянки в суборенду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Від ФГ Ранг надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№201 від 11.01.2021), в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 залишити без змін; у разі визнання обґрунтованими позовних вимог, застосувати наслідки пропущення процесуальних строків, визначених ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своєї позиції по справі 3-ий відповідач вказує про наступне:

- прокурор не обґрунтував належним чином наявність в нього підстав для представництва в суді інтересів держави;

- надана до Головного управління заява для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що в свою чергу виключає можливість скасування оспорюваного наказу, у зв`язку з відсутністю порушень Головним управлінням норм матеріального права;

- передачі земельної ділянки в суборенду передувало волевиявлення органу державної влади, як власника майна, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору;

- прокурором не надано доказів неможливості пред`явлення позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску такого строку.

Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення (вх.№616 від 19.01.2021), в яких просить при розгляді справи №922/538/19 і при винесенні по ній рішення застосувати ст.226 ГПК України, зокрема, як на підставі постанови Верховного Суду від 16.12.2020 по справі №922/534/19 та залишити позовну заяву прокурора без розгляду.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не надав доказів надіслання вказаних вище письмових пояснень на адреси інших учасників справи, що є порушенням вимог ч.4 ст.263 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що письмові пояснення ОСОБА_1 , надіслані до суду апеляційної інстанції не приймаються до розгляду спільно зі справою, у зв`язку із порушенням вимог щодо їх подання.

Від ФГ Ранг надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням його голови на амбулаторному лікуванні, про що свідчить надана до клопотання довідка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 розгляд справи відкладено. Призначено судове засідання на 09.02.2021. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги .

Від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх.№1521 від 05.02.2021), в якому 1-ий відповідач просить розглянути справу за відсутності уповноваженого представника, з урахуванням позиції, викладеної у відзиві на апеляційну скаргу; у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників провадження про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 09.02.2021 прокурор просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити. Представник 3-го відповідача проти вимог скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.09.2014 відповідач ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 6323783000:04:000:0305) для ведення фермерського господарства площею 21,9332га, що розташована за межами населеного пункту на території Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області. Крім того в даній заяві зазначено, що до неї додаються: копія витягу з Державного реєстру прав, копія паспорту та ідентифікаційного коду, копія документу про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та інформацію про нормативну грошову оцінку.

З довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл її за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2014 від 02.09.2014 вбачається наявність земельної ділянки площею 21,9332га. Землі державного резервного фонду, сільськогосподарського призначення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельна ділянка кадастровий номер 6323783000:04:000:0305, розташована за адресою Кіндрашівська сільська рада Купянського району Харківської області, форма власності державна, дата державної реєстрації 07.11.2013.

Згідно диплому НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 1987 по 1993 навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, за спеціальністю механізація сільського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області Про надання в оренду земельної ділянки від 26.09.2014 №2311-СГ ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 26, 5348 га із кадастровим номером 6323783000:04:000:0305, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

21.11.2014 між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером 6323783000:04:000:0305, загальною площею 21,9332 га, сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області та складений акт погодження меж земельної ділянки та Акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі.

Договір оренди землі від 21.11.2014 площа земельної ділянки 21,9332 га, зареєстрований 19.05.2015, відповідно до діючого законодавства, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16.05.2016 між ГУ Держземагентства в Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 21.11.2014 №б/н, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.05.2015, відповідно до якої визначено розмір орендної плати в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

07.12.2016 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо надання згоди на передачу в суборенду земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 158,0579 га з кадастровими номерами: №6323783000:02:000:0104, №6323783000:02:000:0615, №6323783000:02:000:0614, №6323783000:02:000:0608, №6323783000:02:000:0612, №6323783000:02:000:0611, №6323783000:02:000:0610, №6323783000:04:000:0305.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №14385-СГ від 13.12.2016 ОСОБА_1 надано згоду на передачу в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 21,9332га із кадастровим номером 6323783000:04:000:0305, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області.

06.01.2017 між ОСОБА_1 та ФГ Ранг був укладений договір суборенди землі, згідно якого в суборенду була передана земельна ділянка загальною площею 21,9332 га, в тому числі: рілля 21,9332га з кадастровим номером 6323783000:04:000:0305, яка знаходиться за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Купянського району Харківської області, додатками до якого є розрахунок розміру орендної плати та Акт прийому-передачі ділянки в суборенду.

Обґрунтовуючи підстави позовних вимог, прокурор вказував на те, що передача спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відбулася з порушенням порядку, передбаченого Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство , що є підставою для визнання незаконним відповідного наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області та недійсними укладених в подальшому договорів оренди та суборенди земельної ділянки. При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування ОСОБА_2 , а згодом в суборенду ФГ Ранг земельної ділянки без проведення земельних торгів (аукціону). Як зазначає прокурор, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, проте, має право звертатися до суду з позовами лише щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, а також щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у встановленому законодавством порядку. У зв`язку із вказаним, а також тим, що предметом позову є визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, прокурор визначив останнього, як співвідповідача у цій справі та звернувся до суду з позовом самостійно.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прокурор обґрунтував належним чином підстави звернення до суду для представництва інтересів держави в даній справі та розглянув справу по суті позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає помилковим відповідний висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для звернення прокурора із позовом до суду у даній справі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 №1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Системне тлумачення статті 53 Господарського процесуального кодексу України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 з`ясовуючи поняття інтереси держави дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку що, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) .

Разом з тим, колегія суддів вказує на наступне. Відповідно до положень статті 14 Конституції України, статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статті 116 вказаного кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями статті 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Виходячи із наведених вище положень статті 13 Конституції України статті 116 Земельного кодексу України рішення відповідного органу щодо набуття права на землю із земель державної та комунальної власності є формою його волевиявлення прав на землю та слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

У своїй постанові від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога про визнання рішення незаконним у спорі, що виник із земельних правовідносин, може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно із статтею16 Цивільного кодексу України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 16 частини 2 пункту 2 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

У справі №344/13170/17 Верховний Суд у своїй постанові від 11.04.2018 виклав правову позицію про те, що рішення відповідного органу із земельних питань, на підставі якого укладено договір оренди землі, тобто виникли суб`єктивні права та обов`язки, які були реалізовані, не може бути самостійно скасоване таким органом.

Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 17.03.2015 (справа № 21-38а15), а також в постановах від 18 листопада 2014 року (справа № 21-438а14) та 04.06.2016 (справа № 21-64а13).

Отже, вимога про визнання незаконним та скасування наказу, заявлена у цій справі, не є обов`язковою для реалізації права на захист.

За вказаних обставин у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не позбавлене права звернутися до суду з відповідним позовом про визнання недійсними спірних договорів оренди та суборенди земель, незважаючи на наявність вищевказаного наказу цього органу про передачу в оренду земельної ділянки, та навести підстави, за яких вважало би видачу такого наказу незаконним, а суд під час розгляду такого позову не позбавлений права надати правову оцінку такому наказу, який є, фактично, письмовою формою волевиявлення особи, яка діє від імені власника землі у спірних правовідносинах. При цьому така вимога, як визнання рішення незаконним, не є обов`язковою у спорі, що виник із земельних правовідносин.

Крім того, відповідно до положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1). Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

Згідно статті 43 цього Кодексу учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1).

Ці положення процесуального законодавства стосуються у рівній мірі усіх учасників судового процесу без виключення, отже і прокурора.

Із наведених норм права та із положень статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що одна із сторін правочину або інша заінтересована особа може звернутися у суд із позовом про визнання недійсним правочину.

Отже, виходячи із наведених норм права, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке прокурор визначив в якості відповідача у даній справі, не позбавлене права звернутися у суд із вказаним позовом і до повноважень прокурора не віднесено позбавлення його такого права.

Таким чином, на виконання частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор був зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідний орган Держгеокадастру, який мав розглянути таке звернення та вжити заходів щодо захисту інтересів держави. Лише не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, і дають підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

Аналогічна правова позиція щодо правомірності звернення прокурора до суду з відповідним позовом викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №922/534/19. Правовідносини у справі №922/534/19 та справі, що розглядається є подібними, оскільки суб`єктний склад сторін, предмет та підстави позову є аналогічним, однак, справа №922/534/19 стосується іншої земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_1 для створення фермерського господарства. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення без розгляду позову прокурора на підставі п.2 ч.1 ст.226 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що до позовної заяви прокурором не було додано доказів здійснення відповідного попереднього повідомлення уповноваженого органу.

Крім того, за положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У відзиві на позовну заяву поданому до місцевого господарського суду 28.11.2019, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області наполягало на належності саме йому відповідно до законодавства України повноважень щодо захисту охоронюваних законом інтересів держави в даних правовідносинах, проте прокурором при зверненні з позовом не доведено, що вказаний орган не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження, а тому не підтверджено підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру (т.2, а.с.64-68).

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово декларував позицію про те, що вже сама присутність прокурора на судовому процесі на боці однієї зі сторін ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони (пункти 30-33 рішення Європейського суду з прав людини у справі Менчинська проти Росії , пункт 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Мартіні проти Франції ).

Таким чином, участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді господарського спору.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не було досліджено належним чином питання наявності підстав для здійснення судового захисту держави Ізюмською місцевою прокуратурою Харківської області.

Якщо прокурор, що звертається до суду в інтересах держави у позовній заяві не обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, то суд повертає позовну заяву без розгляду. Якщо суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з зазначених причин, а позовна заява прокурора має бути повернута без розгляду на підставі статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень Господарського процесуального кодексу України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Аналогічного висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2019р. у справі № 925/226/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю і залишити позовну заяву без розгляду.

За положеннями ч.1 ст.278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду з підстав, передбачених статтею 226 ГПК України.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що ухвалене у даній справі судове рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а позов заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, згідно з викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями п.2 ч.1 ст.226, п.4 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст.277, ч.1 ст.278, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі №922/538/19 скасувати.

Залишити без розгляду позовну заяву Заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства Ранг про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Про передачу в оренду земельної ділянки від 26.09.2014 № 2311-СГ;

- визнання недійсним, укладеного 21.11.2014 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки;

- визнання недійсним, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Ранг договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області та скасування державної реєстрації права суборенди земельної ділянки;

- зобов`язання ОСОБА_1 та Фермерського господарства Ранг повернути земельну ділянку загальною площею 21,9332 га, яка розташована за межами населених пунктів Кіндрашівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, кадастровий номер 6323783000:02:000:0305 вартістю 476621,65 грн. державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.02.2021.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук

Суддя О.І. Терещенко