Рішення

від 03.02.2021 по справі 910/17242/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2021Справа № 910/17242/20

Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю. , розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОПРІНТ ПЛЮС (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 26, літера А , код ЄДРПОУ 43198439)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТОКЕЛЕС (03067, місто Київ, вулиця Виборзька (Олекси Тихого), будинок 84, код ЄДРПОУ 43351436)

про повернення безпідставно набутих коштів

Представники сторін:

від позивача - Захарко І.І. - адвокат;

від відповідача - не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 листопада 2020 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОПРІНТ ПЛЮС (позивач) надійшла позовна заява б/н від 03.11.2020 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТОКЕЛЕС (відповідач) про повернення безпідставно набутих коштів на суму в розмірі 147 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2020 р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 23-04-20 (надалі - Договір). Однак, загальнонаціональний карантин з метою недопущення поширення коронавірусної хвороби COVID-19 продовжувався і підприємству Позивача довелось відмовитись від планів по розширенню виробництва і використання додаткового приміщення.

У зв`язку із цим станом на дату підписання Договору (01.04.2020 р.) та в подальшому суборенда приміщення так і не розпочалася. Приміщення не було фактично передано в суборенду, між Позивачем та Відповідачем не було підписано акту приймання-передавання приміщення в суборенду, Позивач не в`їхав в приміщення та не отримував від нього ключів, не використовував приміщення, а Відповідач послуг з суборенди не надавав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), підготовче засідання призначено на 25.11.2020 року.

В підготовчому засіданні 25.11.2020 року було оголошено перерву на 09.12.2020 року.

07 грудня 2020 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТОКЕЛЕС просить суд відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому засіданні 09.12.2021 року оголошено перерву на 13.01.2021 року.

16 грудня 2020 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.02.2021 року.

В судове засідання 13.01.2021 року з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.01.2021 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНФОПРІНТ ПЛЮС уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТОКЕЛЕС Договір суборенди нежитлових приміщень № 23-04-20 від 01 квітня 2020 року, за яким орендар (Відповідач) зобов`язувався передати суборендарю (Позивачеві) в строкове платне користування нежитлове виробниче приміщення зальною площею 490 кв.м. за орендною ставкою 130,00 грн. (сто тридцять,00 коп.) за 1 кв.м. за адресою: вулиця Виборзька (Олекси Тихого), будинок 84 в місті Києві, а суборендар зобов`язувався прийняти приміщення, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення даного договору повернути орендовані приміщення орендарю в належному стані.

Позивачем здійснено попередню оплату за суборенду, оплату за перший місяць суборенди та оплату за останній місяць суборенди, що підтверджується копіями платіжних доручень №43 від 18.02.2020 року на суму 73 500,00 грн., №72 від 12.03.2020 року на суму 45 000,00 грн., № 73 від 13.03.2020 року на суму 28 500,00 грн. Загальна сума платежів становила 147 000, 00 (сто сорок сім тисяч, 00 коп.) грн.

30.04.2020 року між сторонами було підписано Акт про надання послуг № 177 від 30.04.2020 року.

Позивач у позовній заяві зазначає, що Акт про надання послуг № 177 від 30.04.2020 року було підписано випадково, він не відображав дійсних обставин справи та не відповідав дійсним взаємовідносинам сторін.

Дійсні правовідносини (договір) - це реальні господарські відносини сторін, в яких є взаємно кореспондуючі права та обв`язки (надавати приміщення в оренду, користуватися приміщенням, сплачувати плату за користування тощо).

Позивач стверджує, що в даному випадку не відбулося прийняття приміщення в користування, Позивач приміщенням жодного дня не користувався, а відтак лише підписаний договір без реальних відносин сторін, без реального користування приміщенням, без підписання акту приймання-передачі приміщення не створює правових наслідків у вигляді обов`язку сплачувати за суборенду без її фактичної наявності.

В подальшому, у зв`язку з загальнонаціональним карантином з метою недопущення поширення коронавірусної хвороби COVID-19, на дату підписання Договору (01.04.2020 року) та в подальшому суборенда приміщення так і не розпочалася.

Позивач звернувся до Відповідача з листом-претензією від 12.08.2020 року щодо повернення сплачених на рахунок ТОВ Токіос Токелес коштів в сумі 73 500,00 (сімдесят три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) від 18.02.2020 року з причин ненаданням останнім послуг.

У відповідь на лист-претензію Відповідач надіслав повідомлення від 15.09.2020 року № 5 про дострокове розірвання Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, яким повідомив, що оскільки плата Позивачем була внесена лише за квітень та травень, а за подальші місяці та за останній заставний місяць - ні, то він вважає

Договір розірваним з 15 вересня 2020 року та відмовляється повертати сплачені кошти.

Відповідач вважає вимоги Позивача такими, що не відповідають дійсності, незаконними і відповідно такими, що не підлягають задоволенню, мотивуючи це тим, що Відповідач не був обізнаний із невикористанням приміщення Позивачем, а також, що підписання договору Позивачем підтверджує фактичне передання приміщення в суборенду.

Окрім того, Відповідач вважає, що дії Позивача не свідчили про намір відмовитись від планів по розширенню виробництва, адже останній знав про введення національного карантину, однак, незважаючи на це, все ж уклав договір суборенди приміщень.

Позивачем надано відповідь на відзив у якому зазначено, що керуючись свободою договору, передбаченою положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, сторони погодили, що початок нарахування орендної плати відбувається після фактичного передання приміщення в суборенду, що оформлюється відповідним актом двосторонньої комісії. Позивач зазначає, що Відповідач не передав в суборенду обумовлене Договором приміщення, не було створено, передбаченої Договором двосторонньої комісії для передачі приміщення; Сторонами не укладався та не підписувався Акт приймання-передачі приміщення в оренду, підписання якого передбачено п.п. 4.2. та 5.2. Договору.

Судом встановлено, що передбаченої Договором двосторонньої комісії для передачі приміщення не було створено; Сторонами та створеною ними комісією не укладався та не підписувався Акт приймання-передачі приміщення в оренду, підписання якого передбачено п.п. 4.2. та 5.2. Договору.

Заявами свідків працівників Позивача, підтверджується факт, що приміщення не було передано в суборенду.

Так, у своїй заяві директор Позивача - ОСОБА_1 (заява свідка №2347 від 26.10.2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набок О.В.) підтверджує, що:

- не було утворено, передбаченої Договором суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, двосторонньої комісії для передачі приміщення в суборенду;

- Відповідачем не було передано, а Позивачем не було прийнято приміщення в суборенду;

- Позивач не приступив до використання приміщення, зазначеного в Договорі;

- між сторонами Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20 не було підписано Акт приймання приміщення в суборенду;

- Позивач не перевозив (не транспортував) в зазначене в Договорі приміщення будь-яке належне йому обладнання (машину для переплетіння, машину для перфорації, паперорізальну машину, машину для клейового безшовного скріплення тощо);

- Позивач не переводив працівників з основного місця роботи (за місцезнаходженням підприємства) на роботу за адресою суборендованого приміщення, не облаштовував робочі місця з метою виконання ними роботи;

- Позивачеві не надсилались, не нараховувались та ним не сплачувались платежі за використану електроенергію в суборендованому приміщенні, оскільки споживання такої електроенергії не відбувалось;

- сторони Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20 не підписували Акт передачі (повернення) приміщення з суборенди;

- Акт про надання послуг № 177 від 30.04.2020 року між сторонами Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20 було підписано випадково під час підписання документів з господарської діяльності Товариства.

У заяві друкаря офсетного плоского друкування Позивача ОСОБА_2 , (заява свідка №2348 від 26.10.2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набок О.В.) підтверджується, що:

- Приміщення не було прийнято приміщення в суборенду;

- Позивач не приступив до використання приміщення, зазначеного в Договорі суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20;

- Позивач не перевозив (не транспортував) в приміщення, зазначене в Договорі суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, друкарське обладнання (машину для переплетіння, машину для перфорації, паперорізальну машину тощо);

- Позивач не надавав йому жодних вказівок та/або інструкцій щодо здійснення виробничого процесу в суборендованому приміщенні, відповідно до його посадових обов`язків;

- Позивач не переводив його з основного місця роботи (за місцезнаходженням підприємства) на роботу за адресою суборендованого приміщення, не облаштовував робоче місце з метою виконання роботи з друку.

Зазначені обставини відомі Рябушенку А.П., оскільки він є єдиним друкарем офсетного плоского друкування на підприємстві. Таким чином, у випадку, якби почалася суборенда приміщення, згідно Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, то здійснилося б транспортування устаткування для друку. В такому разі, ОСОБА_2 , повинен був би виконувати свої посадові обов`язки за адресою суборендованого приміщення. Однак, з квітня 2020 року по дату написання заяви (26.10.2020 року) обладнання знаходиться за адресою підприємства.

Заява майстра виробничої дільниці Позивача - ОСОБА_3 (заява свідка №2353 від 27.10.2020 року, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набок О.В.), підтверджує, що:

- Позивачем не було прийнято приміщення в суборенду;

- Позивач не приступив до використання приміщення, зазначеного в Договорі суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20;

- Позивач не перевозив (не транспортував) в приміщення, зазначене в Договорі суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, будь-яке виробниче обладнання (машину для переплетіння, машину для перфорації, паперорізальну машину тощо);

- Позивач (в особі директора) не надавав їй жодних вказівок та/або інструкцій щодо організації виробничого процесу в суборендованому приміщенні, відповідно до її посадових обов`язків;

- Позивач не переводив її з основного місця роботи (за місцезнаходженням підприємства) на роботу за адресою суборендованого приміщення.

Зазначені обставини відомі ОСОБА_3 , оскільки вона є єдиним майстром виробничої дільниці на підприємстві, згідно своїх посадових обов`язків. Таким чином, якби почалася суборенда приміщення, згідно Договору суборенди нежитлових приміщень від 01.04.2020 року № 23-04-20, вона повинна була виконувати свої посадові обов`язки за адресою орендованого приміщення. Однак, з квітня 2020 року по дату написання заяви (27.10.2020 року), продовжує працювати за юридичною адресою ТОВ Інфопрінт Плюс .

Заяви свідків, посвідчені нотаріально, довідки Позивача про те, що зазначені особи дійсно працюють в ТОВ Інфопрінт Плюс , копії трудових книжок свідків та паспортні дані додані Позивачем до позовної заяви, містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Таким чином, суд встановив, що приміщення не було фактично передано в суборенду; Позивач не приступив до використання приміщення, обумовленого Договором; Позивач не переїхав в приміщення та не отримував від нього ключів, не використовував приміщення, а Відповідач послуг з суборенди не надавав, що Відповідачем не заперечувалось та доказів протилежного не надавалось. Отже, суборенда приміщення не почалася.

Лише підписання Договору суборенди без підписання у передбачений договором спосіб (утворення комісії) акту приймання-передачі приміщення, без фактичної передачі Приміщення в користування, без фактичного використання приміщення Позивачем, без передачі і отримання ключів, не підтверджує фактичне передання приміщення в суборенду.

Підписаний акт про надання послуг № 177 від 30.04.2020 р. не відображає дійсні обставини справи, оскільки Приміщення фактично не було передано Позивачу в суборенду, а тому Суд не враховує його як доказ фактичного існування оренди між сторонами. З врахуванням в сукупності вищенаведених обставин та доказів, одне лише підписання договору та акту про надання послуг не підтверджує фактичне передання приміщення в суборенду.

Суд вважає, що Відповідач не міг не знати про непередання приміщення в суборенду, оскільки в тому числі і ним не було вжито передбачених договором заходів (утворення комісії, передання ключів тощо). Таким чином, необґрунтованими є твердження Відповідача про те, що він не був обізнаний з обставинами щодо ненастання фактичних орендних відносин, з якими договір та діюче законодавство пов`язує початок нарахування орендної плати.

Згідно Договору (пункт 5.2), початок нарахування орендної плати відбувається після фактичного передання приміщення в суборенду, що оформлюється відповідним актом двосторонньої комісії. Оскільки Відповідач не передав в суборенду обумовлене Договором приміщення, тому нарахування орендної плати є безпідставним.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 774 Цивільного процесуального кодексу України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 795 Цивільного процесуального кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до п. 1.1. Договору, орендар (Відповідач) зобов`язується передати суборендарю (Позивачеві) в строкове платне користування нежитлове виробниче приміщення зальною площею 490 кв.м. за орендною ставкою 130,00 грн. (сто тридцять,00 коп.) за 1 кв.м. за адресою: вулиця Виборзька (Олекси Тихого), будинок 84 в місті Києві, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення, своєчасно сплачувати суборендну плату та після припинення даного договору повернути орендовані приміщення орендарю в належному стані.

Відповідно до п. 4.1. Договору, передача приміщення в суборенду здійснюється протягом першого дня строку суборенди двосторонньою комісією, яка складається з уповноважених представників сторін.

Відповідно до п. 5.2. Договору, нарахування орендної плати здійснюється з дня підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення і припиняється в день підписання акту приймання-передачі приміщення з суборенди.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов:

- набуття (збереження) майна (в тому числі грошові кошти) однією особою за рахунок іншої;

- відсутність для цього підстав;

- або коли така підстава згодом відпала.

Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору, належить до таких підстав.

Як вбачається з обставин справи, станом на момент оплати послуг з суборенди, Договір про суборенду нежитлових приміщень укладено ще не було, тобто була відсутня правова підстава для набуття Відповідачем коштів.

Однак, Позивач сплатив кошти у зв`язку з дійсним наміром на укладення Договору та подальше використання приміщення.

Як зазначалось вище, укладений згодом Договір передбачав підписання Акту приймання-передачі приміщення в суборенду, що стало би підставою для нарахування суборендної плати.

Оскільки такого акту підписано не було, підстава для нарахування суборендної плати відсутня. Фактично, Відповідач жодних послуг з суборенди не надавав.

Таким чином, Відповідач повинен був повернути здійснені Позивачем платежі, однак ним цього зроблено не було, ані за власною волею, ані на вимогу Позивача.

Таким чином, Відповідач набув і зберіг у себе без відповідної правової підстави сплачені Позивачем кошти у розмірі 147 000,00 грн., а тому такі кошти підлягають поверненню.

Судом встановлено, що Позивач сплатив Відповідачеві 147 000,00 (сто сорок сім тисяч,00) грн., з яких:

- 45 000,00 грн. - передплата за суборенду приміщення за квітень;

- 28 500,00 грн. - сплата за суборенду приміщення за квітень;

- 73 500,00 грн. - сплата за суборенду приміщення за останній заставний місяць.

Здійснення платежів підтверджується платіжними дорученнями.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТОКЕЛЕС підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 759, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 774, 795 ЦПК України, ст.ст. 193 ГК України ст.ст. 33, 73 , 74, 86, 129, 165, 166, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОКІОС ТЕКЕЛЕС (03067, місто Київ, вулиця Виборзька (Олекси Тихого), будинок 84, код ЄДРПОУ 43351436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНФОПРІНТ ПЛЮС (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 26, літера А , код ЄДРПОУ 43198439) грошові кошти у розмірі 147 000, 00 грн. (сто сорок сім тисяч гривень 00 копійок) як безпідставно набуті.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТОКІОС ТОКЕЛЕС (03067, місто Київ, вулиця Виборзька (Олекси Тихого), будинок 84, ідентифікаційний код: 43351436) судовий збір в розмірі 2 205,00 (дві тисячі двісті п`ять гривень 00 копійок).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.02.2021 р.

Суддя М.В.Данилова