Ухвала

від 10.02.2021 по справі 910/10125/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про часткове задоволення скарги

10.02.2021Справа № 910/10125/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

скаргу Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз"

на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

у справі № 910/10125/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка"

до Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз"

про стягнення 337 879,11 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" (далі - відповідач) про стягнення 337 879,11 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Нечай О.В.) від 06.08.2014 у справі №910/10125/14 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електротехніка" заборгованість за поставлений товар в розмірі 337 879,11 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 757 грн 58 коп.

01.09.2014 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 07.11.2017 було задоволено заяву відповідача та визнано наказ Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 у справі №910/10125/14 таким, що не підлягає виконанню.

27.01.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз", відповідно до якої боржник просить суд визнати бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірною; зобов`язати орган державної виконавчої служби скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 24.10.2014 ВП №44697802, арешт та заборону відчуження майна боржника, накладений постановою від 14.11.2014 ВП №44697802; зобов`язати орган державної виконавчої служби надіслати постанови про зняття арештів органу, установі, посадовій особі, яким були направлені для виконання постанови про накладення арешту на майно (кошти) боржника та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна, яке було арештоване; зобов`язати орган державної виконавчої служби повідомити про виконання ухвали суду, постановленої за результатами розгляду скарги, Господарський суд міста Києва та боржника.

Скарга боржника мотивована тим, що органом державної виконавчої служби в процесі виконання наказу суду від 01.09.2014 було винесено постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2014 ВП №44697802 і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2014 ВП №44697802, після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.05.2015 ВП №44697802 вжиті державним виконавцем заходи (арешти коштів (майна) боржника) не були скасовані. Як зазначає боржник, звернувшись до органу державної виконавчої служби із заявою про скасування арешту коштів боржника і арешту та заборони відчуження майна боржника, відповідні дії щодо скасування арештів державним виконавцем не вчинено, така бездіяльність органу державної виконавчої служби, на думку боржника, є протиправною та порушує його права та законні інтереси як сторони виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2021 розгляд скарги Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/10125/14 призначено на 10.02.2021.

Стягувач та орган державної виконавчої служби своїм правом на подання пояснення щодо скарги Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" не скористались.

У судове засідання 10.02.2021 з`явився представник боржника, представники стягувача та органу державної виконавчої служби не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Згідно з ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судовому засіданні 10.02.2021 представник боржника підтримав вимоги скарги, просив суд її задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 10.02.2021 скаргу Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заслухавши пояснення представника боржника та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з частинами 1, 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2014 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44697802 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 у справі № 910/10125/14.

Частиною першою статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб є одним із заходів примусового виконання рішень.

Частинами 1 - 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно з частинами 1 - 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем було винесено постанови про арешт коштів боржника від 24.10.2014 ВП №44697802 і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2014 ВП №44697802.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній станом на дату пред`явлення виконавчого документу в цій справі до примусового виконання) повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Як зазначає боржник та підтверджується Інформацією про виконавче провадження від 12.01.2021, державним виконавцем 21.05.2015 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з відсутністю майна в боржника.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повторного пред`явлення стягувачем виконавчого документу в цій справі до виконання в порядку ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

За приписами частин 1 - 3, 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції станом на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з пунктом 7 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При розгляді скарги боржника суд встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 наказ Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 у справі №910/10125/14 було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

За приписами частин 1, 2 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з частинами 1, 3 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (чинна редакція) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

З матеріалів справи вбачається, що боржником було направлено до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву вих. № 01/21 від 04.01.2021 про скасування арештів, накладених постановами про арешт коштів боржника від 24.10.2014 ВП №44697802 і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2014 ВП №44697802, надіслання постанов про зняття арештів органу, установі, посадовій особі, яким були направлені для виконання постанови про накладення арешту на майно (кошти) боржника та вчинення дій щодо реєстрації припинення обтяження майна, яке було арештоване, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників та скасування інших заходів, вжитих державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення в цій справі, що підтверджується належним чином засвідченими копіями опису вкладення у цінний лист, накладної від 04.01.2021 та фіскального чеку від 04.01.2021, яка була отримана органом державної виконавчої служби 06.01.2021, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Органом державної виконавчої служби не надано суду матеріалів виконавчого провадження, з яких би вбачалось винесення державним виконавцем постанов про зняття арештів, накладених постановами про арешт коштів боржника від 24.10.2014 ВП №44697802 і про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.11.2014 ВП №44697802.

З огляду на вищенаведене, оскільки після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 21.05.2015 ВП №44697802 наказ суду від 01.09.2014 у цій справі стягувачем повторно до примусового виконання не пред`являвся та в подальшому вказаний виконавчий документ ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2017 у справі № 910/10125/14 було визнано таким, що не підлягає виконанню, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 та ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арештів, накладених на майно (кошти) боржника, а також враховуючи ту обставину, що органом державної виконавчої служби за заявою боржника арешти на майно (кошти) боржника не знято, скарга боржника в частині визнання бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неправомірною, зобов`язання органу державної виконавчої служби скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 24.10.2014 ВП №44697802 і арешт та заборону відчуження майна боржника, накладений постановою від 14.11.2014 ВП №44697802, підлягає задоволенню.

Вимога боржника щодо зобов`язання органу державної виконавчої служби постанови про зняття арештів в день їх винесення надіслати органу, установі, посадовій особі, яким були направлені для виконання постанови про накладення арешту на майно (кошти) боржника, та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна, яке було арештоване, не може бути задоволена судом, оскільки за приписами чинного законодавства суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість виконавця.

В силу положень ч. 2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії щодо направлення органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна державний виконавець вчиняє в день винесення постанови про зняття арешту з майна (коштів) боржника.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За приписами статті 345 Господарського процесуального кодексу України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення скарги Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" та визнання бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" (ідентифікаційний код: 32077975) у виконавчому провадженні №44697802, неправомірною та зобов`язання органу державної виконавчої служби скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 24.10.2014 ВП №44697802 про арешт коштів боржника, і арешт та заборону відчуження майна боржника, накладений постановою від 14.11.2014 ВП №44697802 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. В іншій частині в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343, 345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" на бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі № 910/10125/14 задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що виражається у не скасуванні арештів коштів та майна Приватного акціонерного товариства "ТІЗ-Топаз" (ідентифікаційний код: 32077975) у виконавчому провадженні №44697802, неправомірною.

3. Зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт коштів боржника, накладений постановою від 24.10.2014 ВП №44697802 про арешт коштів боржника.

4. Зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скасувати арешт та заборону відчуження майна боржника, накладений постановою від 14.11.2014 ВП №44697802 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

5. У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

6. Про виконання даної ухвали Подільському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) необхідно повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

7. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.02.2021

Суддя О.В. Нечай