Постанова

від 09.02.2021 по справі 440/2872/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 р.Справа № 440/2872/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Григорова А.М.,

Суддів: Бартош Н.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 05.08.20 року по справі № 440/2872/20

за позовом ОСОБА_1

до Головне управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року за № 48162-5333-1620 на суму 42 671,63 грн,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року за № 48163-5333-1620 на суму 86 298,10 грн,

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2019 року за № 48164-5333-1620 на суму 67 916,23 грн.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що в грудні 2018 року, на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області земельні ділянки, які були предметом договору оренди, припинили своє існування та були розподілені між фізичними особами - членами фермерського господарства та надані їм у приватну власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020р. позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10 жовтня 2019 року за № 48162-5533-1620 на суму 42 671,63 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10 жовтня 2019 року за № 48163-5533-1620 на суму 86 298,10 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 10 жовтня 2019 року за № 48164-5533-1620 на суму 67 916,23 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 по справі № 440/569/20 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Контролюючий орган вважає, що ОСОБА_1 повинен бути платником орендної плати по 08.08.2019, тобто по фактичну дату внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Вказує, що ГУ ДПС у Полтавській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, правомірно сформовано податкові повідомлення-рішення від 10.10.2019 № 48162-5333-1620 на суму 42 671,63 грн, від 10.10.2019 № 48163-5333-1620 на суму 86 298,10 грн, від 10.10.2019 №48164-5333-1620 на суму 67 916,23 гривень. Враховуючи вищенаведене просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 по справі № 440/2872/20 та винести нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Від ОСОБА_1 , до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що не погоджується з апеляційною скаргою відповідача та вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган фактично визначає позивачу суму грошового зобов`язання на неіснуючу земельну ділянку та без підстави для нарахування орендної плати.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі, а саме:

- договір оренди землі від 18 березня 2016 року за умовами якого орендодавець, згідно наказу від 17 березня 2016 року № 1856-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5323288900:00:010:0086) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, строком на 7 років (т.1 а.с. 10-12);

- договір оренди землі від 18 березня 2016 року за умовами якого орендодавець, згідно наказу від 17 березня 2016 року № 1844-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5323288900:00:002:1042) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, строком на 7 років (т. 1 а.с. 15-17);

- договір оренди землі від 18 березня 2016 року за умовами якого орендодавець, згідно наказу від 17 березня 2016 року № 1845-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер 5323288900:00:011:1065) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області, строком на 7 років (т. 1 а.с. 20-22).

Вищевказані договори зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права" (т.1 а.с. 13, 18, 23)

Листом Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області № 53 від 28 січня 2019 року надано Миргородському управлінню ГУ ДФС у Полтавській області перелік орендарів (фізичних осіб) з якими укладено договори оренди землі державної форми власності станом на 01 лютого 2019 року (т.1 а.с. 51, 56-58).

На підставі вищевказаної інформації ГУ ДПС у Полтавській області сформовано податкові повідомлення рішення від 10 жовтня 2019 року:

- № 48162-5533-1620, яким ОСОБА_1 визначено розмір орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 42 671,63 грн.;

- № 48163-5533-1620, яким ОСОБА_1 визначено розмір орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 86 298,10 грн.;

- № 48164-5533-1620, яким ОСОБА_1 визначено розмір орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 67 916,23 грн (а.с. 51 зворотній бік - 52).

Позивач, не погоджуючись із нарахуванням Головним управлінням ДПС у Полтавській області орендної плати за 2019 рік, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є землекористувачі.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно із пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктами 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України "Про оренду землі").

Згідно частини першої та другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пункту 286.5 статті 286 ПК України, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права

Тобто, орендна плата сплачується орендарем за період фактичного перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Як вбачається з матеріалів справи податковий період за який позивачу нараховано грошові зобов`язання з орендної плати контролюючий орган визначає - 2019 рік, а саме з 01 січня 2019 року по 08 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 81).

У свою чергу судом встановлено, що Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області:

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5285-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_2 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:002:1042, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 91-97);

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5316-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_3 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:002:1042, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 101-107);

- 02 серпня 2018 року видано наказ №5302-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_4 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га" (т. 1 а.с. 115);

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5296-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_5 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:010:0086, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 118-124);

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5305-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_6 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:010:0086, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 127-133);

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5301-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_7 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:011:1065, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 141-145);

- 02 серпня 2018 року видано наказ № 5310-СГ "Про надання громадянинові ОСОБА_1 - члену ФГ "Господар-5" дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність в розмірі земельної частки (паю) площею 4,49 га". Згідно проекту землеустрою ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5323288900:00:011:1065, що перебуває в користуванні (на умовах оренди) гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 150-156).

Відповідно до частини першої - шостої статті 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Як випливає із матеріалів справи Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області наказами від 05 грудня 2018 року:

- № 8366-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 4,3282 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:002:0028) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 98);

- № 8376-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянину ОСОБА_3 земельну ділянку площею 4,3763 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:002:0032) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 112);

- № 8483-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянці ОСОБА_4 земельну ділянку площею 4,4127 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:002:0033) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 116);

- № 8381-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянину ОСОБА_5 земельну ділянку площею 4,1302 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:010:0071) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 125);

- № 8364-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 3,8158 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:010:0068) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с. 138);

- № 8490-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 члену фермерського господарства "Господар-5" в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства. Надано у власність громадянину ОСОБА_7 земельну ділянку площею 4,2937 ріллі (кадастровий номер 5323288900:00:011:0096) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства на території Черкащанської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т. 1 а.с. 146).

Вищевказані земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі (т. 1 а.с. 99, 113, 117, 126, 137, 147).

Згідно із частиною десятою статті 791 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини тринадцятої статті 791 Земельного кодексу України Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі 11 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки, що підтверджується Витягами із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (т. 1 а.с. 100, 139, 148, 183-191).

Виходячи із вищевикладеного відведення земельних ділянок відбулося за рахунок земель із кадастровими номерами 5323288900:00:002:1042, 5323288900:00:010:0086, 5323288900:00:011:1065, при цьому державну реєстрацію сформованих земельних ділянок проведено 11 грудня 2018 року.

Судом також встановлено, що листом № 31-16-0.6-4696/2-19 від 26 липня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що в Державному земельному кадастрі інінформація про земельні ділянки з кадастровими номерами 5323288900:00:011:1065, 5323288900:00:010:0086, 5323288900:00:002:1042 відсутня. Таким чином, правові підстави для розірвання договорів оренди землі щодо земельних ділянок, які не є об`єктами цивільних прав - відсутні (т. 1 а.с. 29).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірному періоді відсутній об`єкт оподаткування визначений пунктом 288.3 статті 288 Податкового кодексу України.

Стосовно посилань відповідача, що відомості про державну реєстрацію договорів оренди внесено лише 08 серпня 2019 року, а тому позивач зобов`язаний був сплачувати орендну плату, колегія суддів зазначає наступне.

Дані посилання відповідача є не обґрунтованими, оскільки, хоча підставою для нарахування орендної плати на земельну ділянку є договір оренди, однак об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому, як зазначено судом вище, у спірному періоді відсутній об`єкт оподаткування.

Крім того, як випливає із Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Розділ "Інформація про інше речове право" - право оренди припинено з 05 грудня 2018 року, внесено запис 08 серпня 2019 року (т. 1 а.с. 25-27).

Виходячи із буквального трактування пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином підстава для нарахування орендної плати за землю припинила своє існування 05 грудня 2018 року, при цьому внесення до Державного реєстру речових прав відповідного запису лише посвідчує припинення іншого речового права, а не визначає факт припинення сплати оренди.

Отже контролюючий орган фактично визначає позивачу суму грошового зобов`язання на неіснуючу земельну ділянку та без підстави для нарахування орендної плати.

Факт того, що будь якою особою в спірний період було сплачено податок чи оренду за спірні земельні ділянки, жодним чином не впливає на правомірність нарахувань позивачу податкових зобов`язань.

Враховуючи вищенаведене, доводи відповідача стосовно того, що відомості про державну реєстрацію договорів оренди внесено лише 08 серпня 2019 року, а тому позивач зобов`язаний був сплачувати орендну плату є помилковими.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Водночас суд зазначає, що ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано.

З урахуванням вищенаведених висновків суду, приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1 .

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Отже ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2019 року № 48162-5533-1620, № 48163-5533-1620 та № 48164-5533-1620.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

З урахуванням того, що відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі № 440/2872/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 15.02.2021 року