Постанова

від 02.02.2021 по справі 160/10134/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2021 року м. Дніпросправа № 160/10134/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі № 160/10134/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці Держмитслужби, про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200175/2, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС 13.08.2019.

В обґрунтування позову вказувалось на відсутність підстав, визначених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, для вимагання подання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару; безпідставне ігнорування відповідачем листа перевізника - ТОВ Дельфін-авто на підтвердження вартості послуг з перевезення; відсутність будь-якого обґрунтування тієї обставини, що не зазначення в інвойсі відомостей про банківський рахунок впливає на ціну товару, як складову митної вартості; у спірному рішенні відсутні відомості про те, що фактичний стан автомобіля був взятий митницею до уваги при визначенні митної вартості товару; спірне рішення не містить обґрунтування числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач вказує на те, що судом першої інстанції не надано оцінку всім аргументам, викладеним у позовній заяві, не надано оцінку відмінностям між автомобілем позивача та взятим відповідачем для порівняння автомобілем, який оформлений за митною декларацією № UA№500650/2019/25544; посилання суду першої інстанції на ненадання коносаменту є необґрунтованим, оскільки ст. 53 Митного кодексу України не відносить коносамент до документів, який підтверджує митну вартість; вказаний у платіжному дорученні ОСОБА_2 є сином позивачки, який діє від її імені на підставі нотаріальної довіреності; судом не надана оцінка тій обставині, що відповідачем штучно збільшена митна вартість товару за рахунок неправомірного подвійного включення однієї складової - витрат на транспортування; судом не враховані висновки Верховного Суду у справах №260/718/19, №816/1199/15-а щодо застосування статті 55 Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що митна декларація, яка була взята інспектором для співставлення, вартість транспортного засобу складається лише з суми згідно рахунку-фактури без включення додаткових витрат, в тому числі і транспортних. Митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Частина 2 статті 64 Митного кодексу України передбачає застосування цього методу при застосуванні раніше визнаних митних вартостях. Митна вартість в даному випадку не визначена за статтями 59-60 Митного кодексу України (ідентичних чи подібних товарів), а тому характеристики співставлення можуть відрізнятись при застосуванні резервного методу. Коносамент має подаватись відповідно до статті 335 Митного кодексу України. Представник відповідача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються приписами Митного кодексу України (МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 р. у справі № 160/9473/19, здійснивши системний аналіз наведених правових норм, дійшов висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 р. у справі № 826/10527/17.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено, проте надання документів, які підтверджують митну вартість товарів, що визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, є обов`язком декларанта. До таких документів які підтверджують митну вартість товарів відносять зокрема такі документи як рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), банківські платіжні документи, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Як встановив суд першої інстанції, 12.08.2019 позивачем до митниці задекларовано шляхом подання електронної митної декларації №UA110150/2019/234481 товар "Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - Subaru, модель Cross Тrek , номер кузов /VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів - 1995 см3, потужність двигуна - 114 кВт, екологічна норма - не нижче ЄВРО-2. Дата виготовлення - 01.09.2016 року, колір - синій, торгівельна марка - Subaru. Митна вартість товару - Автомобілю заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ, а саме: 3078, 00 доларів США. Митна вартість товару встановлено на рівні 3078 доларів США заявленої декларантом митної вартості товару згідно визначеного УКТЗЕД 87032390 відповідно до ч. 1-4 статті 368 Митного кодексу України. Для підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта до митниці подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 13611464 14.05.2019, лист ТОВ Дельфін-авто №13611464 від 01.08.2019, банківський платіжний документ SWIFT від 06.05.2019. Також, позивачем було надано висновок експертного авто товарознавчого дослідження № 777-019 від 09.08.2019 про ідентифікацію транспортного засобу.

Під час опрацювання документів, поданих для підтвердження митної вартості товару, відповідач дійшов висновку, що документи , подані декларантом для підтвердження митної вартості товарі не містять усіх відомостей, що підтверджують числові знаення складових митної вартості товарів. На виконання вимог частини 3 статті 53 МКУ митний орган зобов`язав декларанта, протягом 10 календарних днів, надати (за наявності) такі додаткові документи: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспорті (перевізні) документи; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення. Повідомленням декларанта від 13.08.2019 до митного оформлення крім інформації з мережі Internet надано платіжний документ від 06.05.2019, в якості банка отримувача вказано JP Morgan Chase Bank,N.A. Проте в інвойсі та в інших документах вказаний банк відсутній.

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості товару, заявленої декларантом, відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA 110000/2019/200175/2 від 13.08.2019. До товару №1 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2г) резервний метод до рівня 8806 дол. США . При проведенні перевірки документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, митницею виявлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни (відсутність підтвердження технічного стану автомобіля на момент продажу та відсутність підтвердження витрат на транспортування автомобіля).

Дослідивши зазначені письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що у митного органу - відповідача по справі, були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару. На цій підставі суд визнав правомірним прийняте рішення про коригування митної вартості товару.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивачем на підтвердження понесення транспортних витрат на доставку автомобіля на митну територію України надано лист ТОВ Дельфін-авто від 01.08.2019 про те, що вартість доставки вантажу - автомобіля Subaru Cross Тrek , VIN - НОМЕР_1 , 2016 року випуску из порту Нью-Йорк до порту Одеса Україна по коносаменту 9763 складає 400 доларів США (а.с.12).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що зазначений лист не є документом, який підтверджує транспортні витрати, понесені позивачем на доставку автомобіля на митну територію України. У цьому листі відсутні будь-які посилання на наявність договірних правовідносин між позивачем та ТОВ Дельфін-авто , як перевізником. Здійснити перевірку доводів позивача в частині понесених ним транспортних витрат не уявляється можливим у зв`язку із ненаданням ним коносаменту 9763, посилання на який містить наведений вище лист.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, згідно статі 135 Кодексу торговельного мореплавства України правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом. У коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника; місце приймання або навантаження вантажу; найменування відправника; місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або визначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред`явника (коносамент на пред`явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об`єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, чи зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника.

Позивач наполягає на тому, що коносамент не є документом, який має в обов`язковому порядку пред`являтись на підтвердження митної вартості товару. Однак, ним не надано жодного документу, який підтверджує понесення ним витрат на перевезення автомобіля.

Разом з цим, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про правомірність рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200175/2 з огляду на таке.

За положеннями частини першої стаття 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина друга стаття 64 МК України). Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості (частина третя статті 64 МК України).

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Частиною другою стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини оскарженого судового рішення, суд першої інстанції питання обґрунтованості числового значення митної вартості автомобіля, скоригованої митним органом, не досліджував.

Під час апеляційного провадження встановлено, що відповідач митну вартість автомобіля позивача визначив за резервним методом на підставі інформації щодо митного оформлення товару співставного з оцінюваним з урахуванням марки (SUBARU), моделі (CrossNrek), випущеного у вільний обіг за ЕМД № UA500650/2018/25544 від 14.06.2018 з митною вартістю, визначеною за основним методом на рівні 7928 доларів США (без врахування транспортних витрат та комісійних зборів).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Позивач наполягає на відмінності параметрів його автомобіля від автомобіля, митна вартість якого використана митницею при коригуванні. Так, за ЕМД № UA500650/2018/25544 розмитнено автомобіль із типом двигуна бензиновий із допоміжним електричним , потужністю 120 кВт, загальна вага автомобіля 1473 кг. Проте як автомобіль позивача мав бензиновий двигун, потужністю 114 кВт, вага автомобіля 1678,29 кг. Зазначені показники технічної характеристики, на переконання позивача, свідчать про очевидну різницю у комплектаціях автомобілів і, як наслідок, у ціні. Позивач також вказує на те, що митними органами України неодноразово здійснювалось митне оформлення автомобілей SUBARU, CrossNrek, 2015, 2016 років випуску, про що надана інформація Галицькою митницею, Одеською митницею, Київською митницею. Однак, Дніпровська митниця жодним чином не обґрунтувала застосування митної вартості автомобіля, який не відповідав за основними показниками автомобілю позивача, не врахувавши інформацію про митне оформлення інших автомобілів цієї ж марки і моделі.

Також, позивач вказував на те, що ввезений ним автомобіль мав численні пошкодження, у тому числі, капоту, про що свідчить Акт про проведення митного огляду товару. Ця обставина також не була врахована митницею при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості.

Колегія суддів вважає, що коригування митної вартості товару позивача на підставі інформації щодо митного оформлення товару, випущеного у вільний обіг за ЕМД № UA500650/2018/25544, здійснено відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення. Наведені доводи позивача колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що є підставами для визнання протиправним та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Невідповідність висновків суду обставинам справи в частині правомірності спірного рішення, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 768,40 грн. (а.с. 3) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 1152,60 грн., всього на суму 1921 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповіідача.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 р. в адміністративній справі № 160/10134/19- скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 110000/2019/200175/2, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС 13 серпня 2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Дермитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) судові витрати зі сплати судового збору на суму 1921 (одна тисяча дев`ятьсот двадцять одна) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 02 лютого 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук