Постанова

від 12.02.2021 по справі 640/11663/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11663/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Ткаченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Гідроприводспецсервіс до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Гідроприводспецсервіс на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Гідроприводспецсервіс (далі - позивач, ТОВ ВО Гідроприводспецсервіс ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2019 року позов задоволено.

03 жовтня 2019 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2020 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до місцевого суду для вирішення питання розподілу судових витрат.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявлено у позові, а тому підстави для відмови в ухваленні додаткового судового рішення відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що така подана поза межами строку, визначеного частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункта 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, витрати на правничу допомогу є складовою витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами частини 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як убачається із матеріалів справи, у прохальній частині позову міститься вимога про стягнення з відповідачів пропорційно понесені ТОВ ВО Гідроприводспецсервіс судові витрати зі сплати судового збора, а також витрати на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування розміра судових витрат до позовної заяви додано відповідні докази.

Проте, за результатами розгляду справи, у рішенні суду вирішено питання про стягнення з відповідачів виключно сум судового збора. Питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішено.

Відповідно до пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Посилання місцевого суду на положення частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів уважає помилковим, оскільки зазначеною правовою нормою закріплено строки для подання заяви про подання доказів на обґрунтування розміра судових витрат.

За змістом частини 1 статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до положень пункта 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо при розгляді справи судом не вирішено питання про судові витрати, суд постановляє додаткове судове рішення.

Разом з тим, положеннями наведеної правової норми закріплено виключну підсудність питання про ухвалення додаткового рішення, а саме суду, який ухвалив таке рішення.

Оскільки основне рішення ухвалено Окружним адміністративним судом міста Києва, тому виключено до компетенції цього суду віднесено питання про ухвалення додаткового судового рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Гідроприводспецсервіс задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2020 року скасувати , а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька